Вирок № 91026551, 18.08.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/144/20

Номер провадження 1-кп/623/173/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретарів судового засідання Курила Д.І., Костенко В.В.,

прокурора Михайленко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Атаманюка П.В.,

представника потерпілого Цапок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220320000593 від 02 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, уродженця с. Дуніне, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, українця, із середньо-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого:

1) 22 червня 1993 року Лозівським районним судом Харківської області за частиною 2, частиною 3 статті 81, статті 42 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 45 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 01 березня 1994 року Лозівським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 140, статті 43 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 01.08.1997р.;

3) 12 листопада 1998 року Близнюківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 81, статті 44 КК України (1960 року) до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 12.11.1999р.;

4) 03 січня 2002 року Близнюківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, звільнений 17.02.2005р.;

5) 25 жовтня 2007 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 1 статті 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статей 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; звільнений 22.02.2011р.

6) 13 листопада 2012 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за статтею 395 КК України до арешту строком на 3 місяці, звільнений 18.01.2013р.;

7) 25 липня 2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 1, частиною 2 статті 185, статті 70 КК України до 2 років позбавлення волі;

8) 16 вересня 2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 1 статті 263-1, статті 71 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, звільнений 09.07.2018р.;

9) 28 березня 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 1 статті 263 КК України, статті 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

10) 07 жовтня 2019 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 297 КК України до 4 років обмеження волі,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, статтею 395 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28 червня 2019 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік від опори ЛЕП 1 Вл 0,4 кВ ОТТП81, розташованої в селі Тихоцьке, Ізюмського району, Харківської області, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до трансформаторної підстанції заводський №810 №00809889/01, яка розташована на в`їзді до села Тихоцьке, Ізюмського району, Харківської області, де за допомогою гайкового ключа демонтував силовий трансформатор ТМ 50/10, який перебуває на балансі в Ізюмському РВ АТ «Харківобленерго», з якого викрав 3 обмотки, виконані з мідного дроту, вагою по 3 кг. 580 г. кожна, загальною вартістю 1315 гривень 65 копійок. Після цього, ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв Ізюмському РВ АТ «Харківобленерго» матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Крім того, згідно постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року, на підставі пункту «в» статті 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01 грудня 1994 року, за ОСОБА_1 як за особою, яка засуджена два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вона після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушує громадський порядок і права інших громадян або вчиняє інші правопорушення, встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців із наступними обмеженнями: 1) заборонити відлучатися із дому за місцем проживання у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня без дозволу працівника Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області; 2) з`являтися на контрольні реєстрації кожен перший, другий, третій та четвертий вівторок кожного місяця у період часу з 08 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин у вільний від роботи час до працівника поліції Ізюмського ВП, який відповідає за відмітки піднаглядних осіб; 3) заборонити виїжджати за межі м. Ізюм та Ізюмського району з приводу будь-яких питань, без узгодження з працівником поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, який здійснює адміністративний нагляд, за необхідності залишити місце мешкання або змінити його, одразу повідомити працівнику поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області для отримання необхідного дозволу; 4) заборонити появу в кафе, барах, ресторанах та інших закладах, де здійснюється продаж спиртних напоїв на розлив.

Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, ОСОБА_1 , з метою ухилення від адміністративного нагляду, нехтуючи покладеними на нього судом обмеженнями та не бажаючи контролю з боку працівників поліції, умисно, без поважних причин та без дозволу працівників Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, що здійснюють нагляд за місцем його проживання, 28 листопада 2019 року самовільно залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та поїхав по особистих справах до міста Слов`янськ, Донецької області, де перебував до 28 грудня 2019 року, чим порушив встановлені стосовно нього правила адміністративного нагляду.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 395 КК України - самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Допитаний в судовому засіданні 04 серпня 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки дільничний ОСОБА_2 змусив його взяти на себе провину у вчиненні крадіжки, яку він не вчиняв, а він був на роботі в іншому місці. Щодо адміністративного нагляду ОСОБА_1 пояснив, що він знав, що відносно нього встановлено адміністративний нагляд, однак поїхав до Донецької області на роботу, оскільки дільничний сказав, що проблем з цим не буде.

У судовому засіданні 13 серпня 2020 року під час повторного допиту обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, цивільний позов визнав у повному обсязі, просив розглядати справу у скороченому порядку із урахуванням частини 3 статті 349 КПК України. На запитання суду повідомив, що зміна своєї позиції по обвинуваченню не пов`язана із примусом, насильством, погрозами або будь - яким іншим неправомірним впливом з боку працівників поліції чи прокуратури.

Захисник Атаманюк П.В. просив при призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 врахувати його шире каяття, активне сприяння досудовому розслідуванню і часткове відшкодування завданої шкоди та застосувати до нього положення статті 69-1 КК України, з урахуванням положень статті 72 КК України, шляхом часткового складання покарань за попереднім і новим вироком суду та призначити остаточне покарання у виді 4 років 1 місяця обмеження волі.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК України у виді 4 років 6 місяців обмеження волі, відповідно до частини 4 статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року, більш суворим призначити покарання у виді 4 років 6 місяців обмеження волі, за статтею 395 КК України призначити покарання у виді 3 місяців арешту, з урахуванням положень статей 71, 72 КК України шляхом складання покарань остаточно призначити покарання у виді 5 років обмеження волі, запобіжний захід залишити тримання під вартою.

Допитана у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_3 повідомила суду, що 28 червня 2019 року надійшло повідомлення про відсутність напруги в селі Тихоцьке, Ізюмського району, Харківської області, 29 червня 2019 року на місце виїхала бригада працівників Ізюмського РВ та виявлений факт відсутності трьох обмоток з мідного проводу з трансформатору. 01 липня 2019 року начальником Ізюмського РВ було подано заяву до Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області про вчинення кримінального правопорушення. Просила задовольнити поданий цивільний позов та стягнути на користь АТ «Харківобленерго» з обвинуваченого ОСОБА_1 22 310 гривень 00 копійок завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що він працює майстром в Ізюмському РВ АТ «Харківобленерго» та 28 червня 2019 року о 12 годині 33 хвилини надійшов дзвінок з села Тихоцьке, Ізюмського району, Харківської області, про те, що в селі відсутня напруга. Диспетчером Ізюмського РВ було вислано оперативну бригаду для з`ясування обставин, яка на місці виявила, що силовий трансформатор лежав розібраний на землі, активної частини - серцевини трансформатора не було, відсутні три обмотки трансформатора, про що було повідомлено чергового. За фактом пошкодження трансформатора на місці було складено акт інвентаризації.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що вона знала про встановлений відносно ОСОБА_1 адміністративний нагляд, до ОСОБА_1 приходив дільничний з цього питання та він підписував якісь документи. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 поїхав до села в Богодухівському районі працювати, в серпні 2019 року вони з ним разом повернулись до села Довгеньке, Ізюмського району. Також, свідок повідомила, що восени 2019 року вона бачила як до ОСОБА_1 приходив ОСОБА_2 з катушкою та спілкувався з ним в автомобілі та в будинку. В кінці листопада 2019 року ОСОБА_1 кудись поїхав, зателефонував на початку січня 2020 року і повідомив, що він знаходиться на роботі в місті Слов`янську, Донецької області.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 повідомив, що він працює в Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області старшим дільничним інспектором. 20 листопада 2019 року близько 12 години йому зателефонував черговий та повідомив про громадянина ОСОБА_6 , який побачив невідомого підозрілого чоловіка, який пропонував придбати металеву катушку. Коли він разом з іншим дільничним ОСОБА_7 приїхали на провулок Нижньо-Садовий в м. Ізюмі, там вони побачили ОСОБА_1 , у якого в руках був чорний пакет з катушкою, яку він сам добровільно їм показав. У слідчого в присутності понятих обвинувачений розповів як вкрав металеві катушки. Також, ОСОБА_1 їм повідомив, що приїхав в місто Ізюм по справам. Свідок разом з ОСОБА_7 неодноразово приїздили до села Довгеньке з метою виявлення за місцем мешкання ОСОБА_1 , однак останній з січня 2020 року там був відсутній.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що восени 2019 року до нього додому прийшов ОСОБА_1 та пропонував йому купити одну мідну катушку, яку тримав в руках у пакеті. Свідок відмовився, оскільки чоловік був, на його думку, підозрілим, зателефонував на 102 та повідомив про візит ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що він працює на посаді сільського голови Довгеньківської сільської ради і йому було відомо про те, що відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд, однак будь-яких офіційних документів з цього приводу йому не надавали. До нього звертались працівники поліції стосовно інформації про місцезнаходження ОСОБА_1 , якого було оголошено в розшук. Також, свідок повідомив, що він заїжджав до ОСОБА_5 , запитував, де ОСОБА_1 , однак вона жодної інформації про місцезнаходження останнього не повідомила.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Атаманюк П.В., представник потерпілого Цапок А.В. та прокурор Михайленко О.О. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 2 статті 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за статтею 395 КК України як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Показання свідка ОСОБА_5 суд не приймає до уваги, оскільки її показання спростовуються показаннями інших свідків, крім того, ОСОБА_5 як особа, яка спільно проживає з обвинуваченим, є заінтересованою особою, яка могла мати намір не допустити притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Показання всіх інших свідків мають логічний, послідовний характер, не суперечать один одному, і крім того, обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на визнанні своєї провини, що свідчать про недоцільність врахування показань свідка ОСОБА_5 .

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, не працює, розлучений, проживає у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_5 , на обліку у лікаря психіатра, нарколога, в Ізюмському ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського ОМВК, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останнім.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 КК України відповідно до статті 12 КК України, віднесене до нетяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 395 КК України є кримінальним проступком.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, однак при цьому він неодноразово судимий, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який офіційно ніде не працює, з його слів живе на підробітки, розлучений, не має сталих соціальних зв`язків, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання у виді обмеження волі за ч.2 ст. 185 КК України та у виді арешту за ст. 395 КК України.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

При цьому, оскільки після постановлення попереднього вироку у справі було встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як статті 70, так і статті 71 КК України: спочатку - за правилами частини 1 статті 70 КК України за

сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами частини 4 статті 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Таким чином, на підставі частини 4 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року, більш суворим, слід призначити покарання у виді 4 років 3 місяців обмеження волі, та з урахуванням ст.71, 72 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 4 років 6 місяців обмеження волі.

Підстав для застосування ст.69-1 КК України судом не вбачається.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на положення частини 3 статті 377 КПК України, те, що судом призначається реальна міра покарання у виді обмеження волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційне працевлаштування, а тому наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 23 червня 2020 року по 18 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В рамках кримінального провадження потерпілим - Акціонерним товариством «Харківобленерго» в особі Ізюмського РВ подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої злочином, в розмірі 22 310 гривень 00 копійок. На підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано копію кошторису №566/31721 на відновлення після крадіжки/пошкодження трансформатора ТМ/810 інв. №00809889/01 від 01 липня 2019 року, копію акту інвентаризації від 29 червня 2019 року, яким встановлено розкрадання силового трансформатора інв. №00809889/01, копію акту оцінки збитків внаслідок розкрадання майна - трансформатора ТМ-50/10 інв. №00809889/01, які оцінено в 22 310 гривень 00 копійок.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільний позов АТ «Харківобленерго» в особі Ізюмського РВ та додані до них матеріали, заслухавши показання обвинуваченого, представника потерпілого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав позовні вимоги, цивільний позов АТ «Харківобленерго» в особі Ізюмського РВ підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 300 гривень 00 копійок, що проводилась ОСОБА_9 , підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2019 року по справі №623/2195/19 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілому.

Керуючись статтями 50, 65-67, 70, 71, 72, частиною 2 статті 185, статтею 395 КК України, статтями 100, 126, 128, 349, 370, 374 КПК України, статтею 1166 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

-за частиною 2 статті 185 КК України у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 3 (ТРЬОХ) місяців обмеження волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року, більш суворим, призначити покарання у виді 4 років 3 місяців обмеження волі.

-за статтею 395 КК України призначити покарання у виді 2 (ДВОХ) місяців арешту.

На підставі статті 71, 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців обмеження волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити в вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 23 червня 2020 року.

Зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 23 червня 2020 року по 18 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Задовольнити цивільний позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» в особі Ізюмського РВ до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» в особі Ізюмського РВ, код ЄДРПОУ 00131954, р/р НОМЕР_1 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, майнову шкоду в розмірі 22 310 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №3942/19 від 26 листопада 2019 року в розмірі 300 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Зєлєніної Євгенії Володимирівни (рахунок НОМЕР_2 ), номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2019 року на обмотку силового трансформатору з дротом жовтого кольору, довжиною 31 см., найбільшим діаметром 22 см.

Речові докази - обмотку силового трансформатору з дротом жовтого кольору, довжиною 31 см., найбільшим діаметром 22 см., повернути Акціонерному товариству «Харківобленерго».

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, представнику потерпілого, прокурору.

Направити копію вироку учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк