Рішення № 91026234, 18.08.2020, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/365/20

Провадження №2/433/365/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадження в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», від імені якого діє представник за довіреністю, звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором №б/н від 07.11.2012 року. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 07.11.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого позивачем надано кредит у розмірі 8000 грн., у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язувалася погасити заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, на умовах, визначених даним договором. Проте, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків. З урахуванням уточнених позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15 травня 2020 року складає 709597,13 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 709597,13 грн., а також понесені судові витрати - судовий збір.

Ухвалою судді Троїцького районного суду Луганської області від 05 березня 2020 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання відповідач не з`явилась. Про дату, місце та час судового засідання відповідач повідомлялась завчасно, належним чином. У відзиві на позовну заяву від 17 квітня 2020 року (а.с.67-69) просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині виплат по процентах в повному обсязі, в частині виплат заборгованості за тілом кредиту - відмовити на суму 3800,74 грн. Укладення між нею та банком кредитного договору відповідач не оспорює, та визнає, що її заборгованість перед банком становить 4000 грн., оскільки у період з 2012 по 2014 рік вона сумлінно виплачувала банку тіло кредиту та проценти, однак банк цього не вказав. При цьому, в 2019 році, банк без її дозволу списав з рахунку відповідача по виплаті заробітної плати гроші в рахунок погашення кредитної заборгованості. Просить застосувати щодо неї положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідно до якого, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Зазначила, що банк, в порушення умов договору, не проінформував про зміну відсоткової ставки з 30% до 34,8% починаючи з 01 вересня 2014 року, з 34,8% до 43,2% починаючи з квітня 2015 року. Крім того, просить суд врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року, так як вона не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а анкета-заява, яку вона підписала, не містила домовленості про сплату відсотків за користування кредитом.

Позивач надав відповідь на відзив (а.с.145-150), яка фактично містить обґрунтування позовних вимог. Крім того, позивач посилається на Постанову Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» щодо наявності в договорі усіх істотних умов, при яких відповідач повинен сплатити заборгованість та щодо правомірності зміни умов договору; на постанову ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц щодо приєднання заявою відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг; на постанову ВС від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 щодо укладення договору з банком шляхом підписання анкети-заяви; на постанову ВС від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц щодо ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зазначив, що сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Підпису клієнту у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Щодо договірного списання коштів зазначив, що списання коштів здійснювалось банком у порядку, передбаченому в договорі. Щодо посилання відповідача на постанову ВП ВСУ 342/180/17-ц від 03.07.2019, надав суду наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника та виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Щодо зміни розміру процентної ставки, позивач посилався на положення Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, але надати підтвердження відправлення повідомлення про зміну розміру відсоткової ставки не вбачається можливим, оскільки в банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Поряд з цим, зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» буде розглянуте питання про скасування частини нарахованої заборгованості, та у разі потреби, подано уточнюючу позовну заяву.

Представник позивач у судове засідання не з`явився.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

07.11.2012 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8). Зазначене також визнається відповідачем, про що він і зазначив у відзиві на позовну заяву.

За змістом цієї анкети-заяви відповідач ознайомлений та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які були йому надані у письмовому вигляді, зобов`язується регулярно ознайомлюватися зі змінами тарифів на сайті Приватбанку, а також погоджується з тим, що анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 07.11.2012, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.05.2020 року становить 709597,13 грн, яка складається з: 7809,74 грн - заборгованість за кредитом; 18526,38 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 683261,01 грн - заборгованість за пенею (а.с.191-193).

Відповідно до положень ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. 1048,1050 ЦК України про сплату процентів, тому умова про розмір процентної ставки за кредитним договором є істотною для договорів даного виду, згода позичальника з цією умовою є обов`язковою.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У анкеті-заяві відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку процентна ставка не зазначена, крім того, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Велика Палата Верховного Суду вважає, що до правовідносин між Приватбанком та позичальником стосовно отримання споживчого кредиту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк».

За відсутності письмового підтвердження про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, нарахування пені та штрафів, та інших істотних умов кредитного договору, Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, якщо вони не підписані і не визнаються позичальником.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, нарахування пені та штрафів наданий банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому суд приходить до висновку, що кредитним договором, укладеним між сторонами у письмовій формі шляхом підписання анкети-заяви, не визначено розмір процентів за користування кредитними коштами, порядок нарахування пені та штрафів, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача у відповіді на відзив на постанову Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 755/2720/16-ц. Так, у вказаній постанові зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. По-перше, позивачем не надано доказів, що, підписуючи анкету-заяву від 07.11.2012 р., відповідачу були надані для ознайомлення саме ті Умови, які долучені до позовної заяви, і що саме ці Умови були чинними під час укладення договору. Банк, на підтвердження надання до позовної заяви тієї редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що була чинна на момент підписання заяви позичальника, надав наказ про затвердження редакції Умов та Правил, але зазначена роздруківка жодним чином цього не підтверджує. По-друге, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, прийнята пізніше, а при розгляді справи № 755/10947/17 в постанові від 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. З цих же підстав є необґрунтованими посилання позивача на Постанову Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»; на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №356/1635-16ц; на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17; на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею, суд не розглядає можливість застосування до відповідача положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині заборони нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості, оскільки суд дійшов висновку про відсутність домовленості між банком та відповідачем щодо нарахування пені.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого.

Позивач, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 29.04.2020 надав виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 27.04.2020, з якого вбачається що остання активно використовувала кредитні кошти в період з 02.07.2013 по 02.06.2014 та частково їх повертала (а.с.177-180).

Так, із даної виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідачем було сплачено на погашення заборгованості 14667,88 грн. До вказаної суми враховано також автоматичне погашення заборгованості з картки на загальну суму 2900 грн., що спростовує доводи відповідача щодо не врахування банком самовільно списаних коштів з рахунку по виплаті заробітної плати.

Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що 04.05.2020 ОСОБА_1 була внесена сума коштів у розмірі 6000 грн. на погашення заборгованості, що відображено у стовпчику №30 «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості», та яка була зарахована банком у рахунок погашення заборгованості по пені (а.с.193).

Таким чином, із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в яких відображено операції за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, відповідачем було сплачено на погашення заборгованості суму у розмірі 20 667,88 грн.

Частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків та сплату пені, між тим, анкета-заява від 07.11.2012 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків та нарахування пені.

За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 07.11.2012 року і які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Відповідачем фактично використано кредитних коштів у сумі 16574,47 грн., що також відображено у виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 , а сплачено на погашення кредитної заборгованості 20667,88 грн. З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.

Визнання відповідачем частини позовних вимог щодо стягнення з останньої заборгованості в сумі 4000 грн. суд не приймає, оскільки в даному випадку, воно суперечить закону.

Вирішуючи питання стосовно судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору у сумі 10643,96 грн., тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12,13,80,81,89,141,259,263-268,289 ЦПК України, ст.525,526,610,612,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», вул.Грушевського, б. 1д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.С.Певна

18.08.20