Ухвала суду № 91026003, 03.07.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 03.07.2020

ЄУ № 942/2024/19

Провадження №1-кп/942/56/20

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу

03 липня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

за участю прокурора Полинюка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Компанійця В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019130510000349 від 03.12.2019 року, №12019130510000369 від 17.12.2019 року за №12019130510000327 від 14.11.2019, №12020130510000024 від 21.01.2020 рокуза обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новопсковського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуючи це тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому спливає 06.07.2020 року, однак ризики передбачені ст. 177 КПК України раніше вказані в ухвалі суду не зменшились, продовжують існувати.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні не заперечували проти клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини - рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, заява №20808/02, п. 50, ECHR 2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» (див. справу «Лабіта проти Італії» (Labita v Italy) /ВП/, заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000ІV).

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, про можливість вчинення нового злочину відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини: ОСОБА_1 раніше засуджений, що вказує на те, що він на шлях виправлення не став; міцних соціальних зв`язків не має. Також доведено, що процесуальні обов`язки, покладені на ОСОБА_1 ухвалою про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту він не виконував, а відтак жоден із більш м`яких запобіжних заходів, встановлених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти ризикам, що передбачені ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до обвинуваченого, не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду і позитивної процесуальної поведінки обвинуваченого, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для зміни запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

З урахуванням ст.ст.177-178, 331 КПК України та даних щодо особи обвинуваченого, враховуючи стадію судового розгляду, необхідність допиту свідків, наявності ризиків, що обвинувачений може вчинити новий злочин та відсутність інших даних, які б вказували на зменшення, або відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, у зв`язку із чим суд вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого відсутні, тому відповідно до вимог ст. 197 КПК України за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 49, 177, 336, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 02 вересня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом семи днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя: А.В.Чалий