Ухвала суду № 91025893, 17.08.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/2363/20-ц

Провадження № 2/408/385/20

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

17 серпня 2020 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Булгакова Г.В., перевіривши заяву адвоката Карягіна Артура Ніоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована сторона – Біловодський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Карягін А.Н., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просить встановити факт смерті, заінтересована сторона – Біловодський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються із додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом за винятком змагальності та меж судового розгляду, а також з урахуванням особливостей розгляду цих справ.

Отже, до форми, змісту заяв та документів, що до них додаються, застосовуються загальні положення ЦПК.

Вивчивши подану заяву, приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України з огляду на настуне.

Згідно положень ч.5 ст.177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п.8 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Отже правила визначення підсудності щодо розгляду цієї категорії заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, визначаються частиною 1 ст. 316 ЦПК України, відповідно до якої заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Однак при вивченні заяви ОСОБА_2 та додатків до неї судом встановлено, що представник заявника не додав до неї повноцінної копії паспорта заявника, а саме: з відсутніми сторінками, передбаченими для проставлення штампа про реєстрацію, зі змісту якої неможливо встановити адресу реєстрації заявника.

Разом з тим в заяві та доданій до неї копії довідки внутрішньо-переміщеної особи вказано, що адреса проживання заявника: АДРЕСА_1 .

Відповідно до абз.2 пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №509, довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Абзацом першим пункту 9 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 до цієї Постанови.

Оскільки додана до заяви довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця проживання чи місця перебування, перелік яких визначено п.9 Правил реєстрації місця проживання, у зв`язку з чим немає підстав вважати адресу фактичного проживання заявника: АДРЕСА_1 , зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування.

Водночас додана до заяви неповноцінна копія паспорта заявника з відсутністю копій аркушів зі штампом про реєстрацію, позбавляє можливість суд достовірно визначити адресу реєстрацію заявника та забезпечити дотримання вимог ст. 316 ЦПК України при прийняття рішення про відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Керуючись ст. ст. 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована сторона – Біловодський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - залишити без руху.

Для усунення недоліків заявнику надати строк терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків в строк наданий судом, заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику за вказаної ним адресою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Булгакова