Ухвала суду № 91025889, 18.08.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №388/979/19 провадження № 1-кп/403/14/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю прокурора Великого Р.Е.,

захисника Гончаренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в режимі відеоконференції клопотання прокурора - начальника Долинського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120150000746 від 25.09.2018 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івдель Свердловської

області Російської Федерації, громадянина України,

освіта повна загальна середня, не одруженого, не

працюючого, адреса місця проживання,

зареєстрована у встановленому законом порядку та

фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

1) 16.05.2003 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до

3-х років позбавлення волі із звільненням на

підставі ст.75 КК України від відбування покарання

з випробуванням та встановленням іспитового

строку на 1 рік;

2) 04.06.2004 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК

України до 3-х років 9 місяців позбавлення волі зі

звільненням в подальшому 28.07.2006 року умовно- достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 24

дні;

3) 02.06.2009 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК

України до 6 місяців арешту;

4) 17.05.2011 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1

ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі з

конфіскацією майна зі звільненням в подальшому

22.11.2013 року умовно-достроково на невідбутий

строк 1 рік 2 місяці 12 днів;

5) 05.03.2015 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК

України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

6) 01.10.2015 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України

до 4 років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням

в подальшому 30.03.2018 року умовно-достроково

на невідбутий строк 11 місяців 13 днів;

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який закінчується о 15 год. 00 хв. 25.08.2020 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 року у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 передані для розгляду судді Атамановій С.Ю.. В судовому засіданні прокурором підтримане клопотання, подане до суду 11.08.2020 року, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, з урахуванням того, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за корисливі злочини; обгрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років; не має міцних соціальних зв`язків, а тому ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню шляхом неявки до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати на час судового провадження, що, як наслідок, обумовлює продовження стосовно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом були вжиті всі можливі заходи щодо забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні як шляхом направлення до установи попереднього ув`язнення за місцем його тимчасового перебування заявки на конвоювання, так і шляхом постановлення ухвали про проведення судового засідання за його участі дистанційно.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 , який утримується під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» в судове засідання не доставлений.

Згідно листа начальника Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 24.07.2020 року за вих.№4796/01/119-2020 тимчасово з 25.07.2020 року по 01.09.2020 року обмежується конвоювання взятих під варту осіб конвойними нарядами Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області відповідно до листа МВС України ГУ Національного гвардії від 21.07.2020 року №27/24/2-5421 у зв`язку з частковою зміною маршруту руху пасажирського поїзду №375/376 Харків-Херсон, у складі якого курсують спеціальні вагони «ЗАК» за плановим залізничним маршрутом №7, та курсуванням планової залізничної варти без обслуговування обмінного пункту на станції Долинська.

Згідно листа т.в.о.начальника Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 18.08.2020 року за вих.№5419/01/119-2020 забезпечити прибуття обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання 18.08.2020 року не є можливим у зв`язку із його недоставкою на вказану дату плановою залізничною вартою з ДУ «Миколаївський слідчий ізолітор» до ІТТ №3 ГУНП в Кіровоградській області.

Згідно копії заяви від 14.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 відмовляється від проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференції.

За вказаних виняткових обставин, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, з урахуванням думки присутніх в судовому засіданні прокурора та захисника обвинуваченого, які вважали за можливе розглянути питання про продовження строку тримання обвинуваченого в даному судовому засіданні, розгляд клопотання прокурора, з урахуванням проінформованості обвинуваченого ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, проведений за участі захисника обвинуваченого з урахуванням того, що згідно пункту «с» ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожному гарантується право не лише захищати себе особисто, але й використовувати для цього юридичну допомогу захисника. Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко В.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу його підзахисному у виді тримання під вартою з огляду на: заперечення самого обвинуваченого проти цього, які висловлювались під час розгляду попередніх аналогічних клопотань; не віднесення даного кримінального провадження до категорії складних справ, що, як наслідок, не виправдовує тримання обвинуваченого під вартою протягом тривалого часу та порушує права останнього на розгляд справи в розумні строки.

Дослідивши зміст клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершене до його спливу.

Згідно положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права, а відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у п.63 рішення від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» (заява №25978/07), зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції). Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. При цьому п.3 ст.5 Конвенції також передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Також Європейський суд з прав людини в п.51 рішення у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року (заява №12369/86) зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 15 год. 00 хв. 11.07.2019 року до 15 год.00 хв. 06.09.2019 року було обрано за ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області Степанова С.В. від 11.07.2019 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 також продовжувався у передбаченому законом порядку відповідно до положень ст.331 КПК України: ухвалами Устинівського районного суду Кіровоградської області (головуючий суддя ОСОБА_2) від 12.08.2019 року, 16.09.2019 року, 17.12.2019 року, 20.02.2020 року, 27.04.2020 року та 22.06.2020 року.

Підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню шляхом не з`явлення до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, і неможливість, з урахуванням особи обвинуваченого, застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід з метою запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У відповідності до п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого, запобігання спробам: перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, ніж передбачено пунктами 1-3 ч.1 ст.177 КПК України, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зі змісту обвинувального акта та клопотання вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у вчиненні умисного злочину проти власності, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Відповідно до положень ст.12 КК України вказаний злочин класифікується як тяжкий.

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

З огляду на викладене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово (шість разів) засуджувався за вчинення умисних середньої тяжкості та тяжких злочинів з відбуттям призначених покарань у виді позбавлення волі, однак знову вчинив умисний тяжкий злочин під час умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його стійку асоціальну спрямованість та схильність до вчинення злочинів. Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою працездатного віку, не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, що свідчить про відсутність у нього сталого та законного джерела доходу для отримання засобів до існування.

Обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, не має власної сім`ї, а також не має на утриманні малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатих осіб, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.132, 177, 178, 194 КПК України, прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо можливості вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; необхідність забезпечення особистої участі обвинуваченого у судових засіданнях під час судового провадження з метою забезпечення його дієвості виправдовує відповідний ступінь втручання у його права і свободи; наявними є ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням його особи та тяжкості покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може здійснити спроби: перешкодити кримінальному провадженню шляхом не з`явлення до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

На час розгляду кримінального провадження у судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, судом не встановлено, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід відносно нього судом не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 ; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення; особи обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, та на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, вчиненого під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, відсутності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, постійної роботи; тієї обставини, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується о 15 год. 00 хв. 25 серпня 2020 року, а судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст.319 КПК України буде здійснюватись після заміни попереднього складу суду, суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, дійшов висновку, про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того на даному етапі судового провадження, за встановлених обставин, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, суд приходить до висновку про те, що лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим п.п.4, 5 ч.1ст.177 КПК України, а інші запобіжні заходи, передбачені ч.1 ст.176 КПК України, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , що відповідно виключає можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12.03.2009 року у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03 листопада 2009 року у справі «Пьотр Осух проти Польщі», заява №30028/06). Розмір застави має бути належним чином обгрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (п.п.15, 30 та 31 рішення від 03.07.2008 року у справі «Георгієва проти Болгарії», заява №16085/02). За певних обставин небезпідставним також буде взяття до уваги суми збитку, що ставиться обвинуваченому в провину (п.п.81, 92 рішення від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії», заява №12050/04».

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням розміру майнової шкоди, завданої потерпілому, майнового стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд визначає суму застави у двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42040 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 та 7 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 15 год. 00 хв. 25 серпня 2020 року до 15 год. 00 хв. 23 жовтня 2020 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в сумі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; розрахунковий рахунок: UA458201720355279001000002505.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 покладаються обов`язки на строк в два місяці:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: м.Долинська Кіровоградської області, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120150000746 від 25.09.2018 року, за винятком участі у слідчих (процесуальних) діях;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

У разі нез`явлення ОСОБА_1 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_1 ..

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (місцезнаходження: вул.Лагерне Поле, буд.№5 м.Миколаїв, поштовий індекс 54030).

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.Ю.Атаманова