Рішення № 91025125, 18.08.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/413/20

Провадження №: 2/0343/289/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - КерніцькогоІ.І.,

секретаря - ОленюкТ.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, інтереси якої представляють: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Прокуратура Івано-Франківської області, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням, згідно якої просить стягнути на її користь з державного бюджету України сукупний розмір заподіяної їй моральної шкоди в сумі 47230,00 грн, мінімальної моральної шкоди, 67325,00 грн за тривале незаконне переслідування, 20000,00 грн понесених нею витрат на правничу допомогу, внаслідок чого видати виконавчі листи на безспірне списання з державного бюджету України Державною казначейською службою України на її користь.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 22 березня 2019 року їй було повідомлено про підозру. Після чого прокурором Дем`янком В.В. незаконно затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015090160000010, відомості про яке внесено до ЄРДР 05.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а справу передано до суду. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року кримінальне провадження №12015090160000010 щодо неї було закрито. Як зазначено в ухвалі підстава закриття провадження є реабілітуючою обставиною. За період з дня підозри по день набуття реабілітуючим рішенням законної сили позивачу повинна бути відшкодована моральна шкода та процесуальні втрати, пов`язані з незаконним кримінальним переслідуванням позивача. Переконана, що юридично визнано завідомо незаконне притягнення її до кримінальної відповідальності, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2019 кримінальне провадження щодо неї закрито. Тому на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та практики ЄСПЛ особи вправі пред`явити позов до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, яке тривало завідомо нерозумний період часу (по аналогії рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України»). Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди з моменту притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру) і до закриття кримінального провадження апеляційним судом. Таким чином, розраховує розмір морального відшкодування до моменту винесення ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області (23.01.2020) від початку кримінального переслідування (23.03.2019). Переконана, що піддягає відшкодуванню розмір моральної шкоди за 3 роки 10 місяців (46 місяців). Таким чином Р=10x4723грн -=47230грн. Отже вважає, що їй підлягає відшкодуванню мінімальна моральна шкода в розмірі 47230,00 грн. Крім цього зазначила, що кримінальне провадження щодо неї тривало нерозумний час, тобто за аналогією рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України» за довготривале незаконне кримінальне переслідування позивача, вона вправі вимагати сатисфакції не меншої, ніж п.Меріту, яку йому присудив ЄСПЛ, тобто 2500 ЄВРО (дві тисячі п`ятсот ЄВРО), що відповідає 26500*26,93=67325,00 грн. Також вона, внаслідок незаконного кримінального переслідування понесла витрати за надання правової ( правничої) допомоги та витрати, пов`язані із прибуттям до суду. Вважає, що їй за рахунок коштів з Державного бюджету України повинні бути компенсовані всі витрати за надання правової допомоги, тому з моменту початку кримінального переслідування і до 23.01.2020 нею надаються докази на підтвердження витрат за надання правової шравничої) допомоги з моменту продовження здійснення захисту у кримінальному провадженні адвокатом Малетин А.Я. в судах першої інстанції, апеляційної інстанції та на досудовому розслідуванні. За захист адвокату здійснено оплату (гонорар) послуг у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч гривень). Розмір витрат за надання правової (правничої) допомоги становить: за захист під час досудового розслідування адвокат витратив 10 годин, а також готував клопотання до слідчого судді та брав участь в розгляді клопотання слідчим суддею, тому загальна вартість на судовому становить 10год*400грн=4000,00грн. Під час розгляду справи судами у відповідності до угоди адвокат приймав участь у 6 судових засіданнях в суді першої інстанції та готував 2 клопотання. На стадії розгляду справи в суді першої інстанції адвокат приймав участь у 6 судових засіданнях в суді першої інстанції - Долинський районний суд: за кожне судове засідання 2000,00грн, незалежно від того чи відбулося засідання в той день, з незалежних від адвоката причин, таким чином: 6x2000,00= 12000,00грн. Даний розмір обумовлено тим, що суд є віддаленим від місця проживання ( перебування) адвоката, а саме: 65 км в одну сторону, і в день призначення судом судового засідання, з урахуванням часу на дорогу, фактично витрачалося по 6 годин. Також адвокат приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та готував запееречення на апеляційну скаргу -4000,00грн. Таким чином всього витрати за надання правової (правничої) допомоги становить 20000,00 грн, які підлягають поверненню.

Представник відповідача -Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області скористався своїм правом про надання відзиву та подав його в письмовому вигляді, що долучений до матеріалів справи (а.с. 28-31), де просив відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність та невідповідність фактичним обставинам. Зданим позовом категорично не погоджується, оскільки позивачем обставини справи досліджені не повністю. Зазначив, що 20.02.2002 між керівником Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди майна з правом викупу, а саме побутових приміщень площею 150 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 . 25.01.2006 Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі №3/321, яким визнано право власності за підприємцем ОСОБА_2 на приміщення загальною площею 150 кв.м., що по АДРЕСА_1 , яке набуте ним на підставі договору оренди з правом викупу від 20.06.2002 року, укладеним між ним та Долинським ТзОВ , яке вступило в законну силу 16.05.2006. В подальшому ОСОБА_1 з метою перешкоджання виконанню вищевказаного рішення суду та не бажаючи визнати право власності на приміщення загальною площею 150 м.кв, за ОСОБА_2 , діючи умисно, і передбачаючи протиправний характер своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.5 ст.124 п.9 ч.З ст.129 Конституції України, згідно з яким судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, 01.12.2006 створила юридичну особу ТзОВ «Долинарембудсервіс», засновником якого являються Долинське ремонтно- будівельне товариство з обмеженою відповідальністю та сама ОСОБА_4 , в якому вона в подальшому стала керівником, та до статутного фонду якого передано майно Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі і побутові приміщення загальною, площею 150 м.кв., власником якого визнано ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_1 вчинила умисні дії спрямовані на перешкоджання виконання рішення Г осподарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006. На підставі вищевикладеного, 5.01.2015 заступником начальника СВ Долинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області капітаном поліції Баричко Ю.І. внесено до ЄРДР за №12015090160000010 кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Дане кримінальне провадження тричі закривалось у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, даний факт підтверджується постановами про закриття кримінального провадження: заступника начальника СВ Долинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області Свистуна В.М. від 18.03.2015 та від 31.07.2015, заступника начальника-начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Пелешко В.О. від 30.07.2017. Дані факти свідчать про наявність часової перерви кримінального переслідування ОСОБА_1 . Це в свою чергу викликає сумніви в правильності розрахунку розміру моральної шкоди викладеного в позовній заяві. Однак не зважаючи на це, слідчими повторно виносились постанови про відновлення даного кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 5.01.2015, про що свідчать постанови про відновлення досудового розслідування: заступника начальника СВ Длинського РВ УМВСУ Свистуна В.М. від 21.05.2015 та від 05.08.2015, заступника начальника-начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Пелешко В.О. від 2.10.2017. Законність даних постанов в свою чергу досліджено не в повній мірі. Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду вирок Долинського районного суду від 18.11.2019 про визнання невинуватою ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ст.382 ч.1 КК України у зв`язку із не доведенням її винуватості у вчиненні злочину та виправдання скасовано. Кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі ст.284 ч.1, п.9-1 КПК України у зв`язку з наявністю не скасованих постанов слідчого про закриття кримінального провадження щодо самого діяння. Вищевказаний вирок не дає достатніх підстав для застосування вимог ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду». Водночас в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зазначив, що позивач повинен довести ті обставини, на які посилається, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення відповідного рішення. Оскільки позивачем ОСОБА_1 не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів, які б підтверджували сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру та доказів необхідності додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, що стало наслідком саме обставин, виявлених при розслідуванні злочину, відповідно позовні вимоги є необгрунтованими і такі, що не підлягають до задоволенню.

В свою чергу, представник позивачки адвокат Малетин А.Я. скерував на адресу суду відповідь на відзив від 20.09.2020 (а.с.35-39), згідно з якою зазначив, що відзив Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зводиться до того, що підстав для стягнення моральної шкоди немає, бо переслідування було підставним, оскільки ОСОБА_1 нібито вчинила умисні дії, спрямовані на невиконання рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 25.01.2006. Вважає, що такі твердження спрямовані посадовими особами поліції на умисне невиконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020, якою провадження закрито і це є реабілітуючою обставиною. Тому з цього приводу суд повинен винести окрему ухвалу, про що повідомити Державне бюро розслідувань. Зазначив, що у відзиві йде мова, що була часова перерва в кримінальному переслідуванні, оскільки кримінальне провадження, то закривалось, то відновлювалось, тому розмір моральної шкоди неправильно розраховано. На спростування цього наголосив, що моральна шкода розрахована за період з дня повідомлення про підозру по день набуття реабілітуючим рішенням законної сили. Щодо твердження про те, що виправдувальний вирок було скасовано, і це на думку поліції не дає підстав для застосування ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду зазначив, що саме ст.2 даного Закону чітко передбачає, що право на відшкодування шкоди мають особи, щодо яких кримінальне провадження закрите за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання. На посилання представника ГУНП в Івано-Франківській області на те, що позивач повинен довести, що йому завдана моральна шкода, протиправність діяння, яким завдано моральну шкоду та причинний зв`язок зазначив, що відповідно до ст.13 вище зазначеного Закону передбачає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, позивач має право на відшкодування моральної та майнової шкоди з підстав, передбачених ч.7 ст. 1176 ЦК України, тобто, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Положенням названого Закону встановлюються обов`язкові умови та підстави для відшкодування такої шкоди. В.т.ч. питання відшкодування в аналогічних випадках шкоди особі регламентуються низкою рішень ЄСПЛ, які, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є обов`язкові для застосування судами при розгляді справ, оскільки суди зобов`язані при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також позивач вправі пред`явити позов до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, яке тривало завідомо нерозумнийперіод часу (по аналогії рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України». Вказав, що мінімальна заробітна плата на момент звернення до суду із даним позовом становить 4723,00 грн у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік від 14.11.2019 №294 ІХ. Отже, позивач має право на відшкодування моральної шкоди з моменту притягнення до кримінальної відповідальності ( повідомлення про підозру) і до закриття кримінального провадження апеляційним судом. Таким чином, позивач розраховує розмір морального відшкодування до моменту винесення ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області (23.01.2020) від початку кримінального переслідування (23.03.2019). Отже, підлягає відшкодуванню розмір моральної шкоди за 10 місяців в розрахунку з розміру мінімальної заробітної плати 4723,00 грн. Отже, позивачу підлягає відшкодуванню мінімальна моральна шкода в розмірі 47230,00 грн. Крім цього кримінальне провадження щодо позивача тривало нерозумний час 10 місяців, тобто за аналогією рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України» за довготривале незаконне кримінальне переслідування позивача позивач вправі вимагати сатисфакції неменшої, ніж п. Меріту, яку йому присудив ЄСПЛ, тобто 2500 ЄВРО (дві тисячі п`ятсот ЄВРО), що відповідає 67500,00 грн. Також підлягають відшкодуванню витрати за надання правової (правничої) допомоги в кримінальному провадженні в сумі 20000,00 грн. Орієнтовний розрахунок витрат, які планує понести ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом цієї справи становить 10000грн., а саме підготовка позову 6год*400,00грн=2400,00грн, підготовка трьох відповідей на відзив 3год*400 = 1200,00грн за один відзив і відповідно 3600 за три, участь як мінімум в 2 судових засіданням 2*2000,00грн=4000,00грн. Враховуючи викладене, просив доводи відзиву на позов відхилити, як безпідставні, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, судові витрати на правничу допомогу покласти на відповідачів.

Представник відповідача прокуратури Івано-Франківської області також подав відзив (а.с. 48-54), згідно до якого вказано, що із доводами позовної заяви прокуратура не погоджуюється з наступних підстав. Слідчим відділом Долинського РВ УМВС в Івано-Франківські області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1215090160000010 від 05.01.2015 за фактом умисних дій, спрямованих на перешкоджання виконанню рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Заступником начальника СВ Долинського відділення поліції Калуського ВП ГУНП в області за погодженням з начальником Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури 22.03.2019 повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався. 30 травня 2019 року прокурором в кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, який 05.06.2019 скеровано до Долинського районного суду. Вироком цього ж суду від 18.11.2019 ОСОБА_1 виправдано та визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України в зв`язку із недоведеністю її винуватості у вчинені даного кримінального правопорушення. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020 вирок Долинського районного суду від 18.11.2019 скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 9-1 ч. 7 КПК України у зв`язку з наявністю нескасованих постанов слідчого про закриття кримінального провадження щодо того самого діяння. Правовою підставою даного позову є факт незаконного повідомлення позивачу про підозру, адже інших обставин визначених ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в діях органів поліції, прокуратури та суду ОСОБА_1 не наведено та документально не підтверджено. Оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру та доказів необхідності додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів погіршення стану здоров`я, що стало наслідком саме обставин, виявлених при розслідуванні злочину, а тому не можуть бути взяті до уваги та враховані при винесенні відповідного судового рішення. Позивач заявив позовні вимоги до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та прокуратури Івано-Франківської області. Позовна вимога про задоволення моральної шкоди у розмірі 114 555 грн не підтверджується жодними належними доказами, а відтак не підлягає задоволенню з підстав встановлених вимогам ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». ОСОБА_1 не надано жодних докаів, які б підтверджували обґрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, або витрат немайнового характеру та доказів необхідності вжиття додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, що стало наслідком саме повідомлення про підозру позивачу, а не вплив інших факторів. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення 114 555 грн моральної шкоди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 20 тис. грн, що не підтверджується жодними документами. Долучені до матеріалів позовної заяви докази, а саме квитанція до прибуткового касового ордера від 28.02.2020 свідчить про отримання коштів на правову допомогу, які були отримані захисником після розгляду кримінального провадження в суді. Платіжне доручення з відміткою банку чи інші банківські документи, що свідчать про оплату позивачем коштів за надання правової допомоги під час здійснення досудового кримінального провадження та розгляду справ у суді першої та апеляційної інстанції не долучено. Більше того, неможливо ідентифікувати з долученої квитанції до прибуткового касового ордера, за що кошти були сплачені, підстава для слати у квитанції не зазначена. Враховуючи вищенаведене просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки адвокат Малетин А.Я. скерував на адресу суду відповідь на відзив від 08.04.2020 (а.с.62-64), відповідно до якої зазначив, що даний відзив не надіслано іншим учасникам справи, відповідно даний відзив прокуратури не повинен братись судом до уваги. Даний відзив подано за межами процесуальних строків, тому також не повинен братись судом до уваги. Твердження, викладені у відзиві спрямовані на умисне невизнання та невиконання прокуратурою ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020, яка набрала законної сили, та якою провадження закрито і це є реабілітуючою обставиною. Також у відзиві йде мова, що прокурором в кримінальному провадженні правомірно затверджено обвинувальний акт та скеровано до суду, хоча обвинувальний акт було затверджено незаконно, а може й шляхом вчинення службового злочину. Прокурор у відзиві зазначає, що тільки повідомлення про підозру є незаконним, а те, що відсутній в діянні ОСОБА_1 склад кримінального правопорушення прокурор заперечує. Вважає, що такі твердження прокурора спрямовані на умисне не визнання та невиконання прокуратурою ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020 року, яка набрала законної сили. Також прокурор вказує у своєму відзиві, що підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 114555грн. не має. І тут же зазначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше за мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під судом чи слідством, чим фактично визнає позов, адже до стягнення якраз і заявлено мінімальний розмір заробітної плати за період з дня повідомлення про підозру по день набуття реабілітуючим рішенням законної сили, іншими словами за час перебування під слідством і судом. Отже, позивач має право на відшкодування моральної шкоди з моменту притягнення до кримінальної відповідальності ( повідомлення про підозру) і до закриття кримінального провадження апеляційним судом. Таким чином, позивач розраховує розмір морального відшкодування до моменту винесення ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської област і(23.01,2020р.) від початку кримінального переслідування (23.03.2019р.). Отже, підлягає відшкодуванню розмір моральної шкоди за 10 місяців в розрахунку з розміру мінімальної заробітної плати 4723грн. Переконаний, що позивачу підлягає відшкодуванню мінімальна моральна шкода в розмірі 47230 грн, 00 коп. Крім цього кримінальне провадження щодо позивача тривало нерозумний час 10 місяців, тобто за аналогією рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України» за довготривале незаконне кримінальне переслідування позивача позивач вправі вимагати сатисфакції неменшої, ніж п. Меріту, яку йому присудив ЄСПЛ, тобто 2500 ЄВРО (дві тисячі п`ятсот ЄВРО), що відповідає 67 500 грн. Також підлягають відшкодуванню витрати за надання правової (правничої) допомоги в кримінальному провадженні в сумі 20000грн., про що до позову надано відповідні підтверджуючі документи. Крім того, зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат, які планує понести ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом цієї справи становить 10000грн, а саме підготовка позову 6год*400грн = 2400грн, підготовка трьох відповідей на відзив Згод*400= 1200грн за один відзив і відповідно 3600 за три, участь як мінімум в 2 судових засіданням 2*2000грн = 4000грн. Враховуючи просив поновити процесуальний строк для подання цієї відповіді, в зв`язку з тим, що було введено карантинні заходи, що є поважною причиною; доводи відзиву прокурора на позов відхилити, як безпідставні, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, судові витрати на правничу допомогу покласти на відповідачів.

А відтак, представник відповідача прокуратури Івано-Франківської області подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.70-71), відповідно до якого зазначив, що прокуратурою області 24.03.2020 направлено відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в межах встановленого судом 15-денного строку з дня отримання ухвали Долинського районного суду від 05.03.2020. Прокуратурою області позовну заяву ОСОБА_1 разом з ухвалою суду від 05.03.2020 отримано 11.03.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, відзив на позовну заяву надісланий сторонам та суду з дотриманням положень ст. ст. 178, 180 ЦПК України. Також відзив на позовну заяву у відповідності до вимог ч.5 ст.178 ЦПК України направлений всім учасникам у справі, що підтверджується поштовою квитанцією, яка долучена до відзиву на позовну заяву копію якого направлено до Долинського районного суду. Щодо доводів позивача про підставність свого звернення з позовом повідомив, що прокуратурою області відповідні аргументи та заперечення викладені у відзиві від 24.03.2020 № 05/2-97вих-20, який містить позицію прокуратури області, як відповідача, з приводу позовних вимог ОСОБА_1 . Просив звернути увагу суду, що із змісту відповіді на відзив позивача не вбачається нових аргументів та доводів, окрім зазначених у позовній заяві, які потребують додаткового обґрунтування чи заперечень. Враховуючи вищенаведене та доводи відзиву прокуратури області від 24.03.2020 № 05/2-97вих-20, керуючись ст. ст. 80, 96, 1176 ЦК України, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач Державна казначейська служба України своїм правом на відзив не скористалася.

В судовому засіданні позивачка та її представник просили задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Представники сторони відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 22 березня 2019 року позивачці ОСОБА_1 повідомлено про підозру в умисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

З матеріалів справи вбачається про те, що 20.02.2002 між керівником Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди майна з правом викупу, а саме побутових приміщень площею 150 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

25.01.2006 Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі №3/321, яким визнано право власності за підприємцем ОСОБА_2 на приміщення загальною площею 150 кв.м, що по АДРЕСА_2 , яке набуте ним на підставі договору оренди з правом викупу від 20 червня 2002 року, укладеним між ним та Долинським ремонтно-будівельним товариством з обмеженою відповідальністю, яке вступило в законну силу 16 травня 2006 року.

У відповідності до повідомлення про підозру від 26.03.2019, ОСОБА_1 з метою перешкоджання виконання вищевказаного рішення суду та небажаючи визнати право власності на приміщення загальною площею 150 кв.м, що по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , діючи умисно, і передбачаючи протиправний характер своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддяУкраїни, в порушення ч.5 ст.124 та п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, згідно з якими судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України, 01.12.2006 створила юридичну особу ТзОВ «Долинарембудсервіс», засновниками якого являються Долинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю та сама ж ОСОБА_1 , в якому вона в подальшому стала керівником, та до статутного фонду якого передала майно Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі і побутові приміщення за площею 150 ка.м, власником якого визнано ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 висуното обвинувачення в умисному перешкоджанні виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2006, що набрало законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.8-11).

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2019 ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 382 КК України у зв`язку із недоведеністю її винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) та виправдано (а.с.13-15).

Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2020 вирок Долинського районного суду від 18.11.2019 щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо неї було закрито на підставі ст.284 ч.1 п.9-1 ч.7 КПК України у зв`язку з наявністю не скасованих постанов слідчого про закриття провадження щодо того самого діяння.

Таким чином, позивачка просить за період з дня підозри по день набуття реабілітуючим рішенням законної сили відшкодувати їй моральну шкоду та процесуальні втрати, пов`язані з незаконним кримінальним переслідуванням позивача.

Крім того, вважає, що підлягає відшкодуванню і моральна (немайнова) шкода, завдана незаконним кримінальним переслідуванням.

З огляду на викладене вище, суд вказує наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розраховуючи розмір моральної шкоди, позивачка вказує на те, що моральне відшкодування повинно обчислюватись від початку кримінального переслідування (23.03.2019) до моменту винесення ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області (23.01.2020).

Отже вбачається, що кримінальне провадження щодо позивачки тривало 10 місяців.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині позову.

Щодо незаконного кримінального переслідування, яке зазнала позивачка, то суд відмічає наступне.

В своїй прецедентній практиці ЄЄПЛ особливу увагу звертає на тривалість провадження, на те, чи було воно надмірним та чи відповідало вимозі «розумного строку», а, відповідно, чи було у зв`язку з цим порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи позицію ЄСПЛ, то початок перебігу строку у справах про кримінальне обвинувачення Судом визначається моментом пред`явлення обвинувачення, тобто моментом "офіційного повідомлення особі компетентним органом державної влади про наявність припущення про те, що цією особою вчинене кримінально каране правопорушення" (в даному випадку з 11.06.2007 року). У справах про кримінальне обвинувачення перебіг строку розгляду справи закінчується ухваленням остаточного рішення у справі.

22 березня 2019 року заступником начальника СВ Долинського відділення поліції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Баричко Ю.І., розглянувши матеріали кримінального провадження №12015090160000010, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 повідомлено про підозру в умисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили.

23 січня 2020 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду вирок Долинського районного суду від 18.11.2019 щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі ст.284 ч.1 п.9-1 ч.7 КПК України у зв`язку з наявністю не скасованих постанов слідчого про закриття провадження щодо того самого діяння.

За загальним правилом кожна особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження, при цьому, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов`язаних критеріїв:

- складність справи;

- поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду);

- поведінка судових та інших державних органів;

- важливість предмету розгляду для заявника.

При цьому, Європейський Суд кожного разу в обов`язковому порядку оцінює поведінку заявника та її вплив на тривалість розгляду справи. Однак, аналізуючи одну зі справ про кримінальне обвинувачення, Суд зазначив, що неможливо вимагати від особи, щоб вона сприяла суду у розгляді справи, якщо таке сприяння приведе до її засудження.

Відповідно до ст.2 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди мають особи, щодо яких кримінальне провадження закрите за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином, позивачка має право на відшкодування моральної та майнової шкоди з підстав, передбачених ч.7 ст. 1176 ЦК України, тобто, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Положенням вказаного вище Закону встановлюються обов`язкові умови та підстави для відшкодування такої шкоди.

Зміст права на справедливий суд, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, при цьому національні суди особі зобов`язані забезпечити усі необхідні принципи верховенства права. Ст. 13 Конвенції передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до приписів ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції, адже мінімальні стандарти ефективності розслідування встановлено практикою Суду, вони включають в себе вимоги, щоби розслідування було незалежним, безстороннім та було предметом уваги з боку громадськості, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та оперативністю, що обгрунтовано рішеннями у справах «Менешева проти Росії» (заява N 59261/00, п. 67, ЕСНЛ 2006-ІН), а також у справах «Маруценко проти України», «Шаповалова проти України», «Волчкова проти України», «Соболев проти України», «Омеляненко проти України», «Скороход проти України», «Щуров проти України», «Жужа проти України», «Пономаренко проти України», «Махонько проти України», «Сверчков та Сверкова проти України», «Ларіонов проти України», «Черниш проти України», «Паламарчук проти України» та «Крижанівський проти України».

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

В той же час, сама по собі тривалість даного провадження з моменту початку кримінального переслідування і до моменту закриття кримінального провадження на думку суду була тривалою, а відтак вимоги позову в цій частині є обґрунтованими, отож підлягають до задоволення.

Так, з моменту початку досудового розслідування і до моменту закриття кримінального провадження (з 23.03.2019 по 23.01.2020, що складає 11 місяців).

Суд відкидає заперечення сторони відповідача про те, що права і інтереси позивачки не були порушені з моменту внесення відомостей до ЄРДР до моменту закриття кримінального провадження, оскільки позивачкою не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів, які б підтверджували сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру та доказів необхідності додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, що стало наслідком саме обставин, виявлених при розслідуванні злочину.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, зокрема, право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу, вбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); - відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У межах спірних відносин таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

За твердженнями позивача його право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникло згідно з п. п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону, а саме внаслідок: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, моральна шкода.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу (чи то тримання під вартою чи то підписки про невиїзд), незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173,1174 цього Кодексу).

Разом з тим, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Шкода, що відшкодовується на загальних підставах, передбачає наявність складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Окрім цього суд зазначає, що позивач повинен надати достатні докази на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди саме органом досудового розслідування та прокуратурою, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд виходячи із засад справедливості, розумності та співмірності приходить до висновку, що позивачка, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу, дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачціі право на отримання компенсації.

Судом встановлено, що як слідує зі змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви, остання посилаючись на норми ч.5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 1166, п.2 ч.2 ст. 1167, ст. 1176, ст. 1190 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просить стягнути з Державного бюджету України сукупний розмір заподіяної їй моральної (немайнової) шкоди в сумі 47230,00 гривень, мінімальної моральної шкоди 67325,00 гривень за тривале незаконне переслідування (з розрахунку 1 мінімальної заробітної плати (4723,00 грн.), а також відшкодування витрат, пов`язаних з наданням юридичної(правничої) допомоги в сумі 20000,00 гривень.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, яку позивач визначив в розмірі 20000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Оскільки кримінальне переслідування відносно позивачки тривало протягом значного періоду часу, коли вона була змушена витрачатися на правову допомогу аби довести свою невинуватість, то суд приходить до переконання, що в демократичній державі, де панує принцип верховенства права, цей тягар витрат не повинен залишатись понесеним особою, яка в результаті розслідування і суду не притягнута до кримінальної відповідальності, а кримінальне переслідування відносно неї завершено з реабілітуючих підстав. Такого висновку суд доходить, оскільки якби не було розпочато відносно позивачки таке кримінальне переслідування, то вона відповідно не понесла би і вказаних витрат.

Отож витрати на правову допомогу підлягають до відшкодування в межах наданих суду підтверджуючих документів (їх копій та оригіналів).

В підтвердження понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано акт про надання професійної правничої допомоги, з описом наданих послуг (а.с.21), угоду про надання професійної правничої допомоги №ІФ201/03/2019, укладену між ОСОБА_1 та адвокатом Малетин А.Я. від 28.06.2019 (а.с. 19) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №4/02/20 від 28.02.2020 (а.с. 18), відповідно до якої загальна сума витрат становить 2000,00 гривень.

З представлених та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи розмір витрат за надання правової (правничої) допомоги становить: участь адвоката під час досудового засідання 10 годин, готування адвокатом клопотання до слідчого судді та участь його в розгляді клопотання слідчим суддею, тому загальна вартість правової допомоги на досудовому слідстві становить 10 год.*400грн.=4000,00грн.

Під час розгляду справи судами у відповідності до угоди адвокат приймав участь у 6 судових засіданнях в суді першої інстанції та готував 2 клопотання. На стадії розгляду справи в суді першої інстанції адвокат приймав участь у 6 судових засіданнях в суді першої інстанції - Долинський районний суд: за кожне судове засідання 2000 грн., незалежно від того чи відбулося засідання в той день, з незалежних від адвоката причин, таким чином: 6x2000= 12000грн. Даний розмір обумовлено тим, що суд є віддаленим від місця проживання (перебування) адвоката, а саме: 65 км. в одну сторону, і в день призначення судом судового засідання, з урахуванням часу на дорогу, фактично -витрачалося по 6 годин.

Також адвокат приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та готував заперечення на апеляційну скаргу - 4000 грн.

Таким чином всього витрати за надання правової (правничої) допомоги становить 20000грн.

На підставі наведеного, ст. 1, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст.ст. 1167, 1174, 1176 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 19, 77, 81, 141, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна, інтереси якої представляють: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Прокуратура Івано-Франківської області, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням - задоволити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сукупний розмір заподіяної її моральної шкоди за тривале незаконне переслідування в розмірі 114 555 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок понесених нею витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Держава Україна, інтереси якої представляють:

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області: 76000 вул.Академіка Сахарова,15 м.Івано-Франківськ, ЄДРПОУ: 40108798;

Прокуратура Івано-Франківської області: 76000 вул.Грюнвальдська,11 м.Івано-Франківськ, ЄДРПОУ: 03530483;

Державна казначейська служба України, 01601, вул.Бастіонна,6 м.Київ, ЄДРПОУ: 37567646.

Суддя Долинського районного суду І. І. Керніцький

Повний текст рішення суду виготовлено 18.08.2020.