Ухвала суду № 91024884, 18.08.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6998/19

Провадження № 1-кп/206/99/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020року Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Малихіної В.В.,

суддів: Грицаюк Н.М.,

Поштаренко О.В.,

при секретарі: Норі І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора: Суркова А.В.,

захисників-адвокатів: Хейлика В.В.,

Завгороднього О.С.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді в Самарському районному суді м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , мотивоване тим, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 03.10.2019 року його було затримано в порядку ст. 208 КПК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. Ухвалою колегії суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.09.2020 року. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Тобто наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , мотивоване тим, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 03.10.2019 року його було затримано в порядку ст. 208 КПК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. Ухвалою колегії суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.09.2020 року. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив новий злочин. Тобто наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177, п. 3 ч. 1 ст. 177 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Крім того, прокурор додавав відомості про внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також застосовано заходи безпеки.

Захисник-адвокат Хейлик В.В. заперечував проти продовження до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жодні ризики прокурором не доведені, клопотав змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку захисника-адвоката.

Захисник-адвокат Завгородній О.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, так як він не довів ризики та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Колегія суддів заслухавши клопотання та позицію учасників судового провадження приходить до наступного.

Так, відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно як обвинуваченого ОСОБА_2 так і обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, та за скоєння якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, не працює, має малолітню дитину.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, не має стійких соціальних зв`язків, не працюючий, є особою раніше неодноразово судимою.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подані клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити дію відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити захиснику-адвокату Хейлику В.В. в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику-адвокату Завгородньому О.С. у зміні запобіжного заходу на більш м`який у виді домашнього арешту.

Колегія суддів вважає, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі кожного з обвинувачених, а і характеру та тяжкості діянь, які кожному інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке застосування не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, з метою виконання процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, як то впливу на свідків, які ще не допитані судом, тощо, суд вважає, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів кожному.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачені не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну запобіжного заходу, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Завгороднього О.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на більш м`який у виді домашнього арешту - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 16 жовтня 2020 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Хейлика В.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 16 жовтня 2020 року.

Копію ухвали надіслати до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" - до виконання.

Ухвала набирає чинності негайно, підлягає обов`язковому виконанню, але відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 року за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, може бути оскаржена учасниками судового провадження шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особами, які перебувають під вартою, - з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Малихіна

Судді Н.М. Грицаюк

О.В. Поштаренко