Ухвала суду № 91021015, 30.07.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22540/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони виконавчого провадження № 51338627 у справі № 2-996/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДИТПРОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4489-КМК-07 від 22 червня 2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив здійснити заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 22 червня 2007 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» договору про відступлення прав вимоги № 2227/К, посвідченого 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрованого за № 491, відповідно до якого банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО», а Товариство, у свою чергу, набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту № 4489-КМК-07 від 22 червня 2007 року, укладеного банком з ОСОБА_1 .

У судове засідання учасники розгляду не з`явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, на електрону пошту суду надійшла заява про розгляд справи без представника заявника. Будь-які інші заяви з процесуальних питань або по суті до суду не надходили.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2010 року у справі № 2-996/2010 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» вимоги позивача задоволено: судом присуджено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4489-КМК-07 від 22 червня 2007 року по 1-му, 2-му і 4-му траншу - 373 174, 37 доларів США, по 3-му траншу - 80 962, 72 грн, судові витрати.

26 червня 2013 року ПАТ «Кредипромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений і зареєстрований за № 1441 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г.

На виконання вищевказаного рішення суду від 21 липня 2010 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 06 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51338627.

14 січня 2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області (Центрального міжрегіонального управління Міністерством юстиції (м. Київ) постановою прийнято виконавче провадження № 51338627 з виконання рішення суду у справі № 2-996/10 до виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 2164/20.4.2/32-19 від 18 грудня 2019 року щодо перенесення фактичних залишків виконавчих проваджень.

Крім того, 15 квітня 2020 року заявником і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2227/К, посвідчений і зареєстрований за № 491 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюкх Л. В. відповідно до п. 1 договору про відступлення прав вимоги, за цим договором у порядку та на умовах, визначених цих договором, банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обв`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та / або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та / або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.

Таким чином, у відповідності до п. 67.1 додатку № 1 та п. 78 додатку № 2 до договору про відступлення прав вимоги було здійснено відступлення прав вимоги зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 4489-КМК-07 від 22 червня 2007 року.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові № 753/1415/16-ц від 02 жовтня 2019 року, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається шляхом укладення договору.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО» (код ЄДРПОУ 39761587; м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-Б) за правом вимоги до боржника за кредитним договором № 4489-КМК-07 від 22 червня 2007 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк