Рішення № 91019391, 13.08.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.08.2020 Справа № 554/4988/20

Справа №554/4988/2020

Провадження №2/554/1649/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Титар Л.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Харенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. В якій прохав: стягнути з Держави Україна в особі прокуратури Полтавської області на його, ОСОБА_1 користь моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що 17.01.2020 ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області було подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень. Листом начальника відділу прокуратури Полтавської області М. Гришина №15-1045-04 від 31.01.2020 Палька О.А. було повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокуратурою Полтавської області вимоги ч. 1 ст.214 КПК України виконані не були, відомості до ЄРДР за моїми заявами про кримінальні правопорушення не внесені і до цього часу, отже відповідачем 1 була допущена бездіяльність. Зазначена бездіяльність відповідача 1, спричинює йому значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини прокуратури він позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу він вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, які були навмисно, грубо і цинічно порушені відповідачем-1. Крім того, такою бездіяльністю відповідач-1 підірвав у його очах авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є, в першу чергу, захист прав, свобод та інтересів таких простих громадян України як він. Осягнути в повній мірі рівень його моральних страждань, а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко, однак враховуючи всі перелічені вище фактори з урахуванням вимог розумності та справедливості завдану йому відповідачем 1 моральну шкоду я оцінюю в розмірі 1000 грн.00 коп., тому він і звертається до суду з даним позовом (а.с.1,2)

09 червня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження в справі №№554/4988/2020, 2/554/1649/2020 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. Розгляд справи проводити в спрощеного позовного провадження. Викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 в якості свідка. Призначено справу до судового розгляду на 09.00 годин на 16 липня 2020 року (а.с.12-14).

07 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача прокуратури Полтавської області, в якому зазначили, що свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 29.04.2020 задоволено його скаргу на бездіяльність прокуратури Полтавської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 17.01.2020 про кримінальне правопорушення. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Полтавської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 та розпочати досудове розслідування. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Проте, при розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій слідчого (прокурора), наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінку заподіювача шкоди, його вини та причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Таким чином, у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, завдано моральної шкоди громадянинові. Тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Отже, реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності уповноваженої особи прокуратури та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про незаконність прийняття прокуратурою рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Водночас, скасування судом процесуальних рішень у кримінальному провадженні за скаргою позивача, є достатньою сатисфакцією. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах за №№ 638/9752/15, 638/9055/15, 646/5224/17, 640/3837/17, 641/2328/17, 638/14260/16, 638/12193/16, 336/5519/18, 638/8636/17-ц. Водночас, із приписів ст.ст. 1173, 1174 ЦК України вбачається, що шкода завдана органами державної влади та її службовими особами відшкодовується державою. Згідно сталої судової практики таким органом є Державна казначейська служба України, до якої ОСОБА_1 не заявлено жодних вимог, а відтак, заявлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову. Також, у позові не зазначено з яких саме міркувань ОСОБА_1 виходив, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 тис. грн., та якими належними, допустимими та достовірними доказами це підтверджується. При цьому, показання свідків, як зазначено у позові, не визначають розмір суми моральних страждань. У зв`язку з чим прохають у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у зв`язку із її необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.31-35).

16 липня 2020 року ухвалою суду призначено справу до судового розгляду по суті на 09.30 годин на 13 серпня 2020 року. Доручено Полтавській установі виконання покарань УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 13 серпня 2020 року о 09.30 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 (а.с.47,48).

28 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якій зазначив, що 17.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Полтавської області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень працівниками правоохоронних органів, а саме щодо порушення його права на захист, фальсифікації матеріалів кримінальної справи №04580007 за його обвинуваченням. Звертає увагу суду на те, що всі викладені ним у вказаній вище заяві про кримінальне правопорушення факти безпосередньо стосувалися кримінальної справи за якою він засуджений до найбільш суворої міри покарання - довічного позбавлення волі. У зв`язку з тим, що прокуратурою Полтавської області вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України виконані не були, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.04.2020 у справі №554/1406/20 скаргу ОСОБА_1 було задоволено, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Полтавської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою від 17.01.2020 про кримінальні правопорушення у відповідності до вимог ст. 214 КПК України та розпочати досудове розслідування. Таким чином, зазначеним судовим рішенням фактично встановлена бездіяльність прокуратури Полтавської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про кримінальні правопорушення від 17.01.2020. При зверненні до суду із вказаним позовом він посилався на те, що бездіяльністю прокуратури Полтавської області йому було завдано значну моральну шкоду, яку він оцінює в 1000 грн., враховуючи характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких він зазнав, їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у житті, що є обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування спричиненої, неправомірними діями прокуратури Полтавської області, моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, прохає позовну заяву до Держави Україна в особі: прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі (а.с.54,55).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером ОСОБА_2 позов підтримали, прохали задовольнити.

В судовому засіданні прокурор Харенко В.М. відносно позову заперечував у повному обсязі та прохав відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов та зазначив, що позивач пов`язує свої моральні страждання із розслідуванням кримінального провадження розпочатого за його заявою. До даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відносяться до деліктних зобов`язань. .

В судове засідання відповідач Державна казначейська служба України свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки (а.с.59,60)

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, прокурора, пояснення позивача ОСОБА_1 , як свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судом встановлено, що 31.01.2020 листом за №15-1045-04 за підписом начальника відділу прокуратури Полтавської області Гришина М.Г. повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням від 17.01.2020 (а.с.4)

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.04.2020 у справі №554/1406/2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Полтавської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 17.01.2020 про кримінальне правопорушення - задоволено. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Полтавської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2020 про кримінальне правопорушення у відповідності до вимог ст. 214 КПК України та розпочати досудове розслідування (а.с.5)

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач пов`язує свої моральні страждання із розслідуванням кримінального провадження розпочатого за його заявою.

До даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відносяться до деліктних зобов`язань.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювана.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Так, свої вимоги позивач обґрунтовує винесенням слідчим суддею на підставі його скарги ухвали про зобов`язання внести відомості до ЄРДР за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

Водночас, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участьті самі особи або особа, щодо якої встановлено пі обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту ухвали суду, не вбачається встановлення вчинення саме відповідачем у справі - прокуратурою Полтавською області та будь-якими іншими особами неправомірності дії (бездіяльності) відносно позивача та наявності вини.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

Також, із положень ч. 2 ст. 307 КПК України вбачається - ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Тобто процедура розгляду скарги та форма прийнятого слідчим суддеюрішення не передбачає встановлення у ньому протиправності поведінки та виниоргану досудового розслідування (елементів (складових) деліктноївідповідальності).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками прокуратури Полтавської області.

Суд вважає, що позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками прокуратури Полтавської області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідування. Проте відповідне рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органів під час досудового розслідування не приймалось компетентними органами.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 1 000 гривень.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що сам факт винесення ухвали слідчим суддею, його звернення до різних установ є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої працівниками прокуратури Полтавської області при проведенні досудового розслідування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку в позовних вимогах ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1, 3, 4 і 5 ст. З цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.І ст.25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.5 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДКС України.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 212, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 18 серпня 2020 року.

Позивач - громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою м. Полтава, вулиця Пушкіна,91, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач - прокуратура Полтавської області, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060.

Відповідач - Державна казначейська служба України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2020 року

Суддя І.О.Блажко