Вирок № 91019112, 18.08.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/8/2020

Справа № 537/1310/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2020 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Дядечко І.І., за участі секретаря Кошеленко Я.С., прокурорів Дрофи Є.А., Прокопенка М.Ю., Дриги А.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Лашко О.О., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12017170110000324 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчук, Полтавської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого плавильником металу та сплавів в Науково-виробничому підприємстві «Фероліт», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.12.2007, за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням терміном на 1 рік;

-вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.02.2008, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

-вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2009, за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. 03.06.2010 ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави не відбутий строк позбавлення волі замінено обмеженням волі. Звільнений 30.12.2010 умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 27 днів;

-вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2013, за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням терміном на 1 рік;

-вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.10.2015, за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням терміном 1 рік;

-вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 14.01.2016, за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням терміном 2 роки;

-вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 15.07.2016, за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Апеляційним судом Полтавської області 04.10.2016 вирок змінено, засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнений з випробуванням терміном 3 роки;

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України;

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив повторне викрадення чужого майна, за таких обставин.

19.02.2017 о 21:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 , таємно, шляхом вільного доступу, повторно викрав мобільний телефон марки «Lenovo» А2010, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , вартістю 1 810 грн, який належить ОСОБА_2 , чим спричинив останньому матеріального збитку на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав в повному обсязі, суду пояснив, що 19.02.2017 він вдома у потерпілого по АДРЕСА_3 , вживав пиво. Після чого коли йшов додому, вкрав належний потерпілому мобільний телефон та здав його у ломбард. На гроші отримані за мобільний телефон придбав продукти харчування, оскільки на той час не працював. Після вчиненого злочину, він зробив для себе відповідні висновки. Щиро розкаюється. Більше злочинів не вчиняв, на даний час працює та потерпілому повністю відшкодував завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що разом з ОСОБА_1 він працював на одному підприємстві. Вони періодично зустрічалися, щоб відпочити та поспілкуватися. Між ними ніколи не виникало конфліктів, речі ніколи не зникали. Взимку 2017 року ОСОБА_1 перебував у нього вдома. Вони відпочивали, вживали пиво. Вдома також була його дружина ОСОБА_3 . Його мобільний телефон марки Lenovo А2010 чорного кольору лежав на столі. Даний телефон був придбаний за 4000 грн. Телефон був майже новий, він ним користувався близько 6 місяців. Коли ОСОБА_1 пішов, він виявив зникнення свого мобільного телефону, в той час дружина вже була на роботі. Тоді він пішов до сусіда та попросив телефон, щоб зателефонувати на свій номер телефону та дружині. Після чого викликав працівників поліції та написав заяву про крадіжку телефону. ОСОБА_1 спочатку повідомляв, що телефон він не брав, а потім зізнався, що вкрав в нього мобільний телефон та здав його до ломбарду. На даний час мобільний телефон так і не повернув, просив ОСОБА_1 суворо не карати.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона раніше знала, оскільки він працював з ОСОБА_2 , який є її цивільним чоловіком, на одному підприємстві. Взимку 2017 року ввечері вона повернулась додому та в них вдома був ОСОБА_1 . Вони з ОСОБА_2 пили пиво, вона приєдналась до них. Посиділи вони недовго, оскільки їй зранку потрібно було йти на роботу. ОСОБА_2 пішов проводжати ОСОБА_1 до хвіртки. Коли він повернувся то вони лягли спати. Зранку, коли вона була на роботі, їй зателефонував ОСОБА_2 та запитав де його телефон. Вона йому повідомила, що телефон лежав на столі, за яким вони ввечері сиділи. ОСОБА_2 їй повідомив, що телефон зник, на що вона запропонувала викликати поліцію. Телефон був марки «Lenovo» чорного кольору. Коли ОСОБА_2 звернувся до поліції, то йому повідомили, що вони вже давно шукають ОСОБА_1 за вчинення подібних злочинів.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, фактичні обставини скоєного, підтверджується також матеріалами, зібраними під час досудового розслідування провадження, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні, відповідно до ст. 23 КПК України, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2017 №2027, згідно якого ОСОБА_2 повідомив, що 20.02.2017 близько 07:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , виявив відсутність мобільного телефону «Lenovo» 2010, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , який він придбав в 2016 році за 2900 грн;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2017, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 , який був у нього вдома 19.02.2017 напередодні того, як він виявив зникнення мобільного телефону;

-листом від 24.03.2017 вих. № 24/03/17-2, за підписом директора Повного товариства «Ломбард «Діамантовий дім» ОСОБА_4 з якого вбачається, що 19.02.2017 ОСОБА_1 здав мобільний телефон «Lenovo» А2010, с/н НОМЕР_1 під заставу;

- висновком експерта з оцінки майна ФО-П ОСОБА_5 від 27.03.2017, згідно якого середня ринкова вартість мобільного телефону «Lenovo» 2010, бувшого у використанні, у справному стані без пошкоджень становить 1810 грн;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2017, згідно якого ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 , який 19.02.2017 прийшов до її цивільного чоловіка ОСОБА_2 додому, після чого останній виявив зникнення мобільного телефону марки «Lenovo»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2017, згідно якого ОСОБА_6 , який працює в ПТ «Ломбард «Діамантовий дім», впізнав ОСОБА_1 , який 19.02.2017 звернувся для отримання грошового кредиту під заставу майна, а саме мобільного телефону марки «Lenovo» А2010.

Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст. 94 КПК України: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину при викладених у вироку обставинах.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 , суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обставини, які в силу ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які в силу ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Визначаючи міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого те, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин в період відбування покарання з випробуванням, працює, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується, як особа скарги на яку не надходили, за місцем роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері та наркологічному диспансері не перебуває.

Також при обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що обвинувачений визнав себе винним повністю, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував шкоду завдану потерпілому.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із наступними змінами) вбачається, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, при відсутності інших об`єктивних та суб`єктивних обставин, які в сукупності не створюють обґрунтованої впевненості судді в обов`язковій ізоляції підсудного від суспільства, необхідності обрання обвинуваченому більш тяжкого виду покарання, не може свідчити за його беззастережним обранням, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Таким чином суд вважає, що наведені вище пом`якшуючі покарання обставини, яких є більше ніж дві та дані про особу обвинуваченого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на можливість пом`якшення йому покарання, а тому є можливість призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у вигляді штрафу з врахуванням змісту ст. 53 КК України, не менше 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України даний вирок про призначення покарання у виді штрафу, слід виконувати самостійно.

Цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 373 - 375 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 2 040,00 грн.

Вирок виконувати самостійно.

Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 6 306,00 гривень внесену на підставі квитанції №2024/з10 від 28.02.2020, згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.02.2020, повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Обвинуваченому роз`яснити його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: І.І.Дядечко