Ухвала суду № 91018117, 11.08.2020, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/782/20 Провадження № 1-кп/358/171/20

УХВАЛА

про повернення обвинувального акту

11 серпня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі судового засідання Ведмеденко І.В., за участю сторін кримінального провадження, прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Сєдова В.О., представника потерпілої юридичної особи Одноралова В.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ящука Л.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12019110090000457, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.246 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2020 року до Богуславського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019110090000457, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року призначено підготовче судове засідання на 11 серпня 2020 року.

17 липня 2020 року захисник обвинуваченого - адвокат Ящук Л.А. звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки зазначене в ньому обвинувачення є формальним, неконкретним і таким, що не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених прокурором.

Під час підготовчого засідання захисник обвинуваченого - адвокат Ящук Л.А. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали клопотання та просили повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.

Прокурор Сєдов В.О. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника зазначивши, що всі фактичні обставини кримінального правопорушення необхідно з`ясовувати під час судового розгляду справи.

Представник потерпілої юридичної особи Одноралов В.О. підтримав думку прокурора та просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання захисника Ящука Л.А. та обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Судом встановлено істотне порушення вимог КПК України. Таким істотним порушенням вимог КПК України суд визнає невідповідність обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.

Обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_1 не відповідає встановленим вимогам закону, оскільки органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019110090000457 було допущено порушення основоположних прав обвинуваченого ОСОБА_1 і завдань КПК.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати зокрема вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка містить перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі, і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист.

Суд зазначає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за своїм змістом є не конкретним, внаслідок чого вбачається порушення права обвинуваченого на захист, яке не може бути забезпечено лише участю захисника, оскільки особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення має чітко усвідомлювати, у вчиненні якого злочину він обвинувачується.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Таким чином, від не конкретного обвинувачення захищатися неможливо та виключає справедливий судовий розгляд.

Згідно ст. 9 Конституції України в Україні визнається і дії принцип верховенства права.

Як передбачено ч.2 ст.8 КПК України в Україні принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові №5-328кс16 від 24.11.2016 року Верховного Суду України, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Право підозрюваного на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом`якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні, визначеної п. 6 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Таким чином, відсутність в даному обвинувальному акті конкретності обвинувачення унеможливлює якісний та повний захист обвинуваченого і, як наслідок, є беззаперечною підставою для повернення обвинувального акту.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні, і в разі якщо буде встановлено, що цих вимог не дотримано, то положення п.3 ч.3 ст.314 КПК покладають на суд обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору.

Статтею 2 КПК України визначено, що, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно ч.1 ст.348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів нівелює засади кримінального провадження, визначені ст.7 КПК України, а тому є неприпустимим.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Як зазначено в п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Тільки точний виклад фактичних обставин дозволяє обвинуваченому належно захищатися.

Однак, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 формулювання обвинувачення повністю відтворює зміст фактичних обставин вчинення злочинів, тому суд вважає, що слідчий не виконав вимог щодо формулювання обвинувачення, що матиме наслідком порушення права обвинуваченого на захист.

Вищезазначене свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, оскільки суд у подальшому пов`язаний межами фактичних обставин, встановлених у ході досудового розслідування, і детально не виписаних у обвинувальному акті, що передбачає на зазначеній стадії процесу повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував.

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Однак, слідчий не виконав вищевказане положення КПК України, оскільки до обвинувального акту не додано довідку щодо Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Отже вимоги щодо обвинувального акту не обмежуються змістом ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт має відповідати вимогам не конкретної статті КПК України, а в цілому - КПК України.

Наявність зазначених недоліків унеможливлює здійснення в повній мірі захисту від пред`явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист, а отже є суттєвим недоліком обвинувального акту.

Усунення наведених вище в мотивувальній частині ухвали недоліків обвинувального акту протягом розумного строку та їх виправлення, надасть суду можливість призначити справу до судового розгляду.

За таких обставин, справу неможливо призначити до судового розгляду, бо в такому випадку, суд своєю ухвалою про призначення справи до розгляду, фактично узаконить порушення, які були допущені органом розслідування та процесуальним прокурором при проведенні досудового розслідування, тому суд дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, а обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 2, 7-9, 20, 22, 91, 110, 291, 314,315, 369 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Ящука Леоніда Адамовича про повернення обвинувального акту прокурору, задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12019110090000457 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.246 КК України - повернути прокурору Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області для усунення вказаних в ухвалі недоліків та приведення його у відповідність із вимогами КПК України протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 18 серпня 2020 року о 14 год. 15 хв.

Головуючий: суддя В. М. Корбут