Рішення № 91015507, 13.08.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2020 Справа № 905/780/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (87539, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, 62, код ЄДРПОУ 42086719)

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177А)

про стягнення 1 205 011,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось з позовною заявою до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення 1 205 011,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №103100 щодо оплати вартості поставленої електричної енергії за листопад 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області №905/780/20 від 28.04.2020 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а відповідачу запропановано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Донецької області №905/780/20 від 15.07.2020 було закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

04.06.2020 від відповідача отримано відзив №7/907 від 01.06.2020 з додатками згідно переліку, відповідно до якого не заперечує щодо наявності вказаної заборгованості та просить суд відмовити у стягненні 3% річних.

Одночасно, від відповідача отримано клопотання №7/908 від 01.06.2020, у якому останній просить при винесенні рішення по справі відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутність вини відповідача у виникненні спору, наявність надзвичайних подій. До клопотання додано у копіях: сертифікат (висновок) №1735 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України, сертифікат (висновок) №1196 про настання обставин непереборної сили Торгово -промислової палати України, , баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019.

22.06.2020 від представника позивача на електронну поштову адресу суду надійшла відповідь №29/3957 від 22.06.2020.

13.07.2020 від представника позивача на електронну поштову адресу суду надійшли запереченнями №29/4313 від 13.07.2020 на клопотання про розстрочення виконання рішення.

Представники сторін у судове засідання 13.08.2020 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" (далі - споживач або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник або позивач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №103100 (далі - договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2 договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом п.3.1 договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 3.4 договору).

Як встановлено, споживач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до договору.

Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначаються в заяві-приєднанні (п.5.5 договору).

Розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим договором вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.6 Договору).

Згідно п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5-ти робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5-ти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

У розділі 4 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору, визначено здійснення оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії на умовах попередньої оплати за графіком: не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду - 17% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 29-й день розрахункового періоду - 83% від заявленого обсягу з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію (п.4.1).

Обсяг попередньої оплати визначається шляхом множення прогнозного на відповідний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену відповідно до п.1 комерційної пропозиції. Для цілей визначення обсягу попередньої оплати у разі наявності фактичних Цоер та ОРЦ за попередній період, може використовуватися значення Цоер га ОРЦ за останній період, в який ці показники були визначенні (п.4.2).

Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії (п.4.3).

На період, до дати початку дії нового ринку електричної енергії, у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", не побутовий споживач надає акти прийом) - передачі наданих послуг за формою, яка є зразком до договору, та звіти про покази засобу обліку, за формою яка визначена постачальником до даного договору або формою узгодженою з оператором системи розподілу у дати, встановлені договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 30 листопада 2018 року, до отримання окремого повідомлення від постачальника про зміну відповідної дати (п.4.4).

З дати початку дії нового ринку електричної енергії, у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", порядок формування ціни, встановлений в п.1 комерційної пропозиції, буде змінений на однокомпонентну (фіксовану) ціну на електричну енергію, що буде визначатися постачальником і про її зміну споживач повідомляється у спосіб, передбачений договором про постачання електричної енергії споживачу (п.4.5).

Відповідно до п.5.3 комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 13.1 договору визначено його укладення на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

За умовами комерційної пропозиції договір укладається на строк 1 рік та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору та оплати рахунку, визначеного в п.5.1 комерційної пропозиції. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п.п.10.1, 10.2 додатку 2).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад 2019 року.

Згідно даного акту обсяги спожитої відповідачем електроенергії у листопаді 2019 року - 1 898 126 кВтгод. на суму 3 894 202,88 грн. (з ПДВ).

Але відповідачем оплата за поставлену електроенергії була здійснена не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 195 791,93 грн.

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки за ці послуги у зазначених обсягах відповідно до договору про постачання електричної енергії.

Обсяги споживання перелічені вище відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричних послуг" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином, поставив відповідачеві електричну енергію в в листопаді 2019 року - у загальному обсязі 1 898 126 кВтгод. на суму 3 894 202,88 грн. (з ПДВ), а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

Рахунок на оплату спожитої у листопаді 2019 року електричної енергії був виставлений відповідачу.

Доказів протилежного суду не надано, відповідачем дані обставини не заперечуються.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Як було зазначено вище, пунктом 5.3 комерційної пропозиції до договору сторони визначили, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, сплата за зобов`язаннями листопада 2019 року має бути здійснена не пізніше 20.12.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату електричної енергії на суму 2 698 410,95грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 195 791,93 грн.

Отже, як слідує, відповідачем, в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, не виконано зобов`язання зі сплати вартості електроенергії спожитої в листопаді 2019 року у розмірі 1 195 791,93 грн.

Дана сума заборгованості є несплаченою на дату подання позовної заяви.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 195 791,93 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 9 219,12 грн. відповідно до розрахунку за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті електроенергії спожитої у листопаді 2019 року (нарахування здійснено на суму 1 195 791,93 грн. за період з 11.12.2019 по 13.03.2020).

Суд не погоджується з таким розрахунком 3% річних, оскільки, як вже було вказано, строк оплати настав 20.12.2019, а позивач нараховує 3% річних з 11.12.2019, що є невірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму 1 195 791,93 грн. за період з 21.12.2019 по 13.03.2020 за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, судом встановлено розмір 3% річних в сумі 8 236,28 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 9 219,12 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 8 236,28 грн.

Відповідач у відзиві, посилаючись на Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015р. просить суд відмовити у задоволенні 3% річних.

Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки, Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону (до 31.12.2015р.), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зі змісту ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує встановлення мораторію на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, що надаються у районі проведення антитерористичної операції.

Проте, згадані 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Отже, приписами приведеного Закону не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов`язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки цей нормативний акт, беручи до уваги вищевикладене, не поширює свою дію на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних витрат у межах спірних правовідносин.

Отже, доводи відповідача у цій частині судом до уваги не прийнято.

Відповідач у клопотанні №7/908 від 01.06.2020 просить розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

В обгрунтування вказаного клопотання посилається на проведення антитерористичної операції, внаслідок чого відповідач зазнав збитків. Нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, реальна загроза життю людей, втрата матеріалних цінностей призвели до нестабільності в роботі відповідача, у зв`язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов`язання. На підтверження вказаних обставин надав копії: сертифікату (висновок) №1735 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України, сертифікату (висновок) №1196 про настання обставин непереборної сили Торгово -промислової палати України, баланс (звіт про фінансовий стан) за 2019 рік..

Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечив.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин, при цьому, повинно бути враховано ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття відстрочення виконання рішення норми процесуального законодавства не вимагають. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд не вбачає винятковості обставин, на які посилається заявник як на підставу розстрочення виконання цього судового рішення, оскільки не доведено неможливість сплати присудженої до стягнення суми, до того ж, не представлено доказів (документів) щодо відсутності коштів на рахунках підприємства та неможливості їх зарахування у подальшому, не надано плану подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо.

Боржником належним чином не обґрунтовано термін в один рік, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Отже, посилання у цьому спірному випадку на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань.

Так, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів, у спірному випадку, та враховуючи майнове право та інтерес позивача, зумовлює висновок про необґрунтоване запитування розстрочки виконання рішення, не відстежується її доцільність за викладених відповідачем обставин.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є джерелом права, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі №905/780/20 є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

З урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексуУкраїни, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення: 1) 1 195 791,93 грн. основного боргу - задовольнити; 2) 9 219,12 грн. 3% річних - задовольнити частково в сумі 8236,28 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги» 1 195 791,93 грн. основного боргу, 8236,28 грн. 3% річних витрати на оплату судового збору в сумі 18 060,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.08.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2020

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (87539, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, 62, код ЄДРПОУ 42086719).

Відповідач: Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177А, код ЄДРПОУ 00191678).

Суддя О.М. Сковородіна