Рішення № 91015170, 10.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020м. ДніпроСправа № 904/595/20

за позовом Виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У."

про стягнення 44285,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Прокурор - Трубіцин Д.М. , посвідчення № 053847 від 03.10.2019р., прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області

Позивача - не з`явився

Відповідача - Прохоров О.О. , дов. № б/н від 03.01.2020 (адвокат)

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті просить стягнути з Відповідача 44 285,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Прокурором порушено ч.2 ст. 54 ГПК України. Відповідно до абзацу 2 вказаної норми, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Позивач визнає і не заперечує відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду. В такому випадку Прокурор мав набути статус позивача, однак прокурором не було зазначено про це у позовній заяві. Відтак, прокурором невірно визначено підстави та обґрунтування для звернення до суду з позовною заявою. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, регулюється порядком здійснення габаритно-вагового контролю та сприяння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі Порядок №879). Згідно з підпунктом 2 п. 1 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до підпункту 8 п.1 Порядку №879 стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів. Згідно з п.12, 13 Порядку №879 Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. У позовній заяві Прокурором не наведено, згідно з якою саме методикою було здійснено зважування транспортного засобі Відповідача у пункті габаритно-вагового контролю, який розташований на ділянці а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка 109 км + 667м 07.05.2019. В той же час, станом на 07.05.2019 в Україні була відсутня будь-яка методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології щодо вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Єдиною методикою виконання вимірювання поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології". Разом з тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Крім того, така методика затверджена не спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. До позовної заяви Прокурором долучено копію Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355 на "прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі", зав. №17-419. Проте, прокурором не надано жодних доказів, що саме цим обладнанням було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Відповідача. В чеку про зважування транспортного засобу №176 від 07.05.2019, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0015293 від 07.05.2019 та у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023650 від 07.05.2019 відсутні будь-які посилання на те, який саме засіб вимірювальної техніки було використано для зважування транспортного засобу Відповідача. В Свідоцтві про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355 вказано, що найбільша границя зважування - 30 000 кг, тому не зрозуміло, яким чином дані ваги було використано для зважування транспортного засобу вагою більше 40 тонн. Ціна поділки шкали приладу визначена в розмірі 50 кг. Проте в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023650 від 07.05.2019 результати вагового контролю вказано з точністю до 5 кг, що є неможливим при використанні приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, зав. №17-419. В той же час, дані зважування транспортного засобу Відповідача не співпадають з даними зважування в місці завантаження та місці розвантаження транспортного засобу, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної, доданої прокурором. Відповідно до ТТН, при завантаженні транспортного засобу вантажовідправником ТОВ "Торгова компанія "Золотий дракон" і при розвантаженні ТОВ "Старт Юа" було визначено, що загальна маса брутто становить 38 920 кг, що значно менше даних зважування в результаті здійснення габаритно-вагового контролю. Також, прокурором невірно здійснено розрахунок плати за проїзд. У позовній заяві зазначено, що відповідно до п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Відповідно до п. 311 порядку №879 Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. При розрахунку плати за проїзд прокурором було використано дані розрахунку №0015293 від 07.05.2019, в якому зазначено параметри, на які нараховується плата за проїзд, ставки плати за перевищення кожного нормативного параметру (євро/км), та відсоток перевищення параметрів від нормативу. Як вбачається з розрахунку №0015293 від 07.05.2019, прокурором застосовано наступні ставки плати за проїзд за перевищення нормативних параметрів: за перевищення загальної маси - 0,20 євро/км, за перевищення навантаження на одиничну вісь - 0,27 євро/км, за перевищення навантаження на строєну вісь - 1,14 євро/км. Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено у Порядку №879. Проте, ставки плати за проїзд не передбачають ставки у розмірі 1,14 євро/км.

У відповіді на відзив Прокурор вказав, що Укртрансбезпека у Полтавській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Вивченням судової практики встановлено, що Укртрансбезпекою самостійно вживаються заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами в судовому порядку. Так, за змістом ст. 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та сприяння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено порядком №879, яким керувався Прокурор. Отже, Позивачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Крім того, Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики вимірювання (зважування), затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Наведене узгоджується з нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 без визначення необхідності застосування затвердженої Мінекономрозвитку або іншої методики. Отже, відсутність розробленої та затвердженої методики проведення габаритно-вагового контролю, на яку посилається Відповідач, не спростовує факт перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень, зафіксованого працівниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області. Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень: загальної маси транспортного засобу на 7,19 тони (загальна маса транспортного засобу 47,19 тонн при нормативно допустимих 40 тонн); осьових навантажень на 1,12 тони (на одиночну ось 12,12 тонн при нормативно допустимих 11 тонн); осьових навантажень на 5,54 тони (на строєну ось 27,54 тонн при нормативно допустимих 22 тони). При цьому загальну масу транспортного засобу визначено в динамічному режимі врахуванням суми мас всіх 5 осьових навантажень (7,520+12,125+9,270+8,565+9,710=47,190). Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу №176 від 07.05.2019. За результатами перевірки посадовими особами Управління 07.05.2019 складено акт №0015293 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку №0023650 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначені документи підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилося Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні. При цьому, формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено вносити відомості про реквізити зважувального обладнання. У зв`язку з тим, що параметр (навантаження на строєну вісь) з найбільшим перевищенням від нормативу становив на строєну вісь 27,54 тонн при нормативно допустимих 22 тони, тобто 25,18% від 22 тонн, то коефіцієнт збільшення плати за проїзд становить - 3 (від 10% до 40%). Розмір плати (Рзм) за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду визначено наступним чином. Так, згідно п.1 розрахунку та акту №0015293 від 07.05.2019 загальна маса транспортного засобу становила 47,19 тонни (замість допустимих 40 тонн). Таким чином, для розрахунку підлягає застосуванню ставка у розмірі 0,20 євро/км, оскільки загальна маса транспортного засобу становить від 44 до 52 тонн включно. Розмір плати (Рнв) за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду визначено наступним чином. Так, згідно п.2.2.3. розрахунку та акту №0012293 від 07.05.2019 навантаження на одиничну вісь становило 12,12 тонни (замість допустимих 11 тонн, тобто перевищення на 10,18 %). Таким чином, для розрахунку підлягає застосуванню ставка у розмірі 0,27 євро/км, оскільки перевищення допустимих осьових навантажень становить від 10 до 20 відсотків включно. Згідно з п.2.3.1. розрахунку та акту №0015293 від 07.05.2019 навантаження на строєну вісь становило 27,54 тонн (замість допустимих 22 тонн, тобто перевищення на 25,18%). Таким чином, для розрахунку підлягає застосування ставка у розмірі 1,14 євро/км (0,27+0,15+0,15)*2, оскільки перевищення допустимих осьових навантажень становить від 10 до 20 відсотків включно та понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків та згідно з п.31 Порядку №879 збільшується у 2 рази. Відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.05.2019 за №Р1 пунктом навантаження є м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пунктом розвантаження є с. Весела Долина, Глобинський район, Полтавської області, тобто, відстань перевезення становить 309 км. Отже, управлінням при здійсненні розрахунку відстані взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної №Р1 та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, у тому числі, яку перевізник ТОВ "Б.М.У" мав намір проїхати. Таким чином, згідно з вказаною формою плата за проїзд має становити (0,2+0,27+1,14)х 309 х 3 = 1 492,47 євро. З огляду на викладене, розмір плати за проїзд визначено Управлінням у відповідності до вимог зазначених вище норм порядку №879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

У запереченнях на відповідь на відзив, Відповідач вказав, що наявність підстав для представництва інтересів держави Прокурором обґрунтовано тим, що у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак, з наданого листа №38235/33/24-19 від 12.08.2019 вбачається, що Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області не ухиляється від здійснення своїх повноважень, а повідомляє про відсутність таких повноважень. Крім того, позиція щодо відсутності у органів Укртрансбезпеки повноважень на звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд викладена у постанові Верховного Суду №803/488/17 від 26.04.2019. Відповідач вважає, що Позивачем здійснено процедуру зважування транспортного засобу Відповідача за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, тобто поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Прокурором не доведено належність такого доказу, як свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355, чинного до 13.02.2020, та не доведено, що саме цим засобом було здійснено зважування транспортного засобу Відповідача. Прокурором також зазначено, що формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено вносити відомості про реквізити зважувального обладнання. Відповідач зазначає, що чинне господарське процесуальне законодавство не обмежує сторони у доказуванні своїх доводів або заперечень, тому прокурор може доводити свою позицію іншими доказами, окрім отриманих від Позивача. Прокурором не спростовано доводів Відповідача про те, що в Свідоцтві про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355 вказано, що найбільша границя зважування - 30 000 кг, тому не зрозуміло, яким чином дані ваги було використано для зважування транспортного засобу вагою більше 40 тонн. Ціна поділки шкали приладу визначена в розмірі 50 кг. Проте в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023650 від 07.05.2019 результати вагового контролю вказано з точністю до 5 кг, що є неможливим при використанні приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, зав. №17-419. Прокурором зазначено, що згідно з п.2.3.1. розрахунку та акту №0015293 від 07.05.2019 навантаження на строєну вісь становило 27,54 тонн (замість допустимих 22 тонн, тобто перевищення на 25,18%). Таким чином, для розрахунку підлягає застосування ставка у розмірі 1,14 євро/км (0,27+0,15+0,15)*2, оскільки перевищення допустимих осьових навантажень становить від 10 до 20 відсотків включно та понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків та відповідно до п.31 Порядку №879 збільшується у 2 рази. Проте, Відповідач з даним розрахунком не може погодитися, оскільки відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень, застосовуються ставки плати за проїзд: від 10 до 20 відсотків - 0,27 євро/км; понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро/км. З аналізу вказаної норми вбачається, що нарахування за кожні наступні 5 відсотків понад 20 відсотків перевищення підлягають нарахуванню за кожні наступні повні 5 відсотків. Відтак, другий раз ставка у 0,15 євро/км мала застосовуватися при перевищенні 30 відсотків допустимих навантажень. У випадку ж із транспортним засобом Відповідача, перевищення 5 відсотків відбулося лише один раз - до 25 % ставка за наступні 5 відсотків застосуванню не підлягає.

Представник Позивача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 при проведенні рейдової перевірки у пункті габаритно-вагового контролю, який розташований на ділянці а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка 109 км + 667 м державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі Управління) проведено зважування автомобіля (тягача) марки DAF моделі FT CF 85 з державним номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом марки Kumlin моделі SКМ-34 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , які на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності Відповідачеві.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1 від 07.05.2019 автомобільним перевізником визначено Відповідача - ТОВ "Б.М.У.", зазначеним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки транспортного засобу посадовими особами Управління зазначено про виявлення перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень: загальної маси транспортного засобу на 7,19 т (загальна маса транспортного засобу 47,19 т при нормативно допустимих 40 т); осьових навантажень на 1,12 т (на одиночну ось 12,12 т при нормативно допустимих 11 т); осьових навантажень на 5,54 т (на строєну вісь 27,54 т при нормативно допустимих 22 т).

За результатами перевірки посадовими особами Управління складено Акт №0015293 від 07.05.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №0023650 від 07.05.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт № 139982 від 07.05.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 затверджено "Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" (далі Порядок 879).

Відповідно до п. 30-311 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За даними Управління, у зв`язку з тим, що параметри (навантаження на строєну вісь) з найбільшим перевищенням від нормативу становило на строєну вісь 27,54 т при нормативно допустимих 22 т, тобто 25,18 % від 22 т, то коефіцієнт збільшення плати за проїзд склав - 3 (від 10% до 40 %).

Отже, за розрахунком Управління збільшена плата становить: (0,2+0,27+1,14) х 309 х 3 = 1492,47 євро.

На підставі наведених документів, Управління провело розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0015293.

Прокурор зазначає, що станом на 07.05.2019 за офіційним курсом гривні до євро (2967,2781 грн. за 100 євро), встановленого Національним банком України, плата становила 44 285,74 грн.

Таким чином, за розрахунком Прокурора, з Відповідача підлягає стягненню плата в розмірі 1 492,47 євро, яка дорівнює 44 285,74 грн.

Управління направило на адресу Відповідача листа №18772/33/24-19 від 11.06.2019, копію розрахунку №0015293 від 07.05.2019. плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, з вказівкою про обов`язкове внесення плати протягом 30 календарних днів з моменту визначення її розміру.

Листом №77243/33/24-19 від 04.12.2019 Управління повторно повідомило Відповідача про необхідність внесення протягом 30 календарних днів плати у сумі 1492,47 євро за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування

За даними Управління, згідно з інформацією з офіційного сайту "Укрпошта", зазначений лист Відповідач одержав 12.12.2019.

За даними Прокурора, вказаний лист залишений Відповідачем без задоволення і відповіді.

Наведені обставини стали причиною звернення Прокурором з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень, правомірність нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ч.1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, у редакції чинній на час спірних відносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16 , строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

У п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, зазначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 п. 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктами 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень є органом, наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з п. 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

При цьому, підпунктом 2 п. 2 Порядку № 879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

В обґрунтування підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Прокурор зазначає, що Позивачем з часу встановлення порушення не вжито заходів спрямованих на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з Відповідача плати за проїзд великовагового транспортну автомобільними дорогами загального користування, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави.

Так, Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено наступні висновки: відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Судом встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті не вчиняла дій, спрямованих на стягнення з Відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу з напівпричепом, вагові параметри яких перевищували нормативні.

Отже, Прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Щодо заперечень Відповідача про відсутність документів про повірку засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого відбувалося зважування транспортного засобу 07.05.2019, то до матеріалів справи Прокурором додано Свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355 чинне до 13.02.2020 - приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-АS2-PWIA зав. № 17-419, з вантажоприймальними пристроями: 1- зав. № 17-840, 2 - зав. № 17-839, з датою градуювання пристроїв 19.02.2019. Також до матеріалів справи надано талон зважування № 176 від 07.05.2019, у якому зазначено ваги № 419 839 840. Наведені документи підтверджують повірку засобу вимірювальної техніки № 419 839 840.

Проте, у наведеному вище Свідоцтві про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, зазначені метрологічні характеристики пристрою, з яких вбачається, що ціна поділки шкали на ньому дорівнює 50 кг (d=50 кг), а у талоні зважування вага визначена з точністю до 5 кг, тому суд приймає позицію Відповідача щодо невідповідності засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого відбувалося спірне зважування транспортного засобу в русі з сипучим вантажем, документам наданим до матеріалів справи.

При цьому, посилаючись на Порядок №879, Прокурор і Позивач не врахували, що Методики, про яку йдеться у п. 2 Порядку 879 та, згідно з якою повинен проводитися процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджено.

Про методику, за якою проводився процес визначення фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу не зазначено ні в Акті №0015293 від 07.05.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, ні в Довідці №0023650 від 07.05.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ні в Акті № 139982 від 07.05.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За таких обстави, суд вважає, що Прокурор і Позивач не довели належними і допустимими доказами перевищення Відповідачем нормативів вагових параметрів під час спірного перевезення, яке відбулося 07.05.2019.

Тобто документ, створений (одержаний) з порушенням встановленого порядку, не може вважатися допустимим доказом.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, 50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27 (код 02909938) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, 03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14 (код 39816845) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У.", 50006, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, б. 8, прим. 3 (код 39562681) про стягнення 44285,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Судові витрати у справі покласти на Прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 18.08.2020

Суддя С.Г. Юзіков