Ухвала суду № 91005320, 17.08.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10578/20

Провадження № 1-кс/344/3849/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Сапожникової Ю.О, підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Любчика С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за № 12020090000000652 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що 14.08.2020 приблизно о 20 год 20 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz S320CDI, реєстраційний номер республіки Литва НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вулиці Карпатської, що у м. Коломия Івано-Франківської області у напрямку с. Шепарівці. Проїзна частина вул. Карпатської для двох напрямків руху, має по дві смуги для руху в кожному напрямку, освітлювалась ліхтарями вуличного освітлення. У цей час по нерегульованому пішохідному переході, позначеному горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 «Пішохідний перехід», розпочав переходити проїзну частину вул. Карпатської пішохід ОСОБА_2 , який рухався зліва направо по напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 та, відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України, мав перевагу у русі.

Водій ОСОБА_1 під час руху проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_2 , своєчасно не зменшив швидкість руху автомобіля аж до його зупинки, унаслідок чого вчинив наїзд на останнього.

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 2.3. б), 4.16.а), 12.1, 12.3., 18.1.

У результаті порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_2 .

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2 підозрюється:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, утриманців не має, приватний підприємець, раніше не судимий, не депутат

ОСОБА_1 затриманий 15.08.2020 о 01 год 30 хв у порядку ст. 208 КПК України.

ОСОБА_1 15.08.2020 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується протоколом огляду місця події, відповідно до якого наїзд відбувся на освітленому нерегульованому пішохідному переході та іншими доказати у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілих та свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою.

Підстави для тримання під вартою передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме, ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).

Згідно статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.

Суть терміну «обґрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обґрунтованою залежить від обставин справи.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

Також, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити без визначення застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив відмовити в його задоволенні. У випадку обрання міри запобіжного заходу до його підзахисного, просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, але якщо суд прийде до висновку клопотання задоволити, то просив визначити розмір застави, оскільки має намір відшкодувати шкоду потерпілим.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад від 3 до 8 років

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 затриманий 15.08.2020 о 01 год 30 хв у порядку ст. 208 КПК України.

15.08.2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілих та свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та те, що він раніше не судимий.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити частково та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 13 жовтня 2020 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Визначити заставу - 126 120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265). /р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 13 жовтня 2020 року включно обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_1 що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області Корнуту В.І.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.