Ухвала суду № 91005060, 17.08.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3125/20

2/215/2277/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: виконком Тернівської районної у місті ради; про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2020 до суду надійшла зазначена позовна заява, в обґрунтування якої вказано, що між 07.06.2017 між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 , яка від народження проживала з батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрованого місця проживання в Україні не мав. Спільне життя з відповідачем не склалось, з весни 2019 вони припинили стосунки. В провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться справа про розірвання шлюбу. На сьогодні постало питання щодо реєстрації місця проживання дитини, але відповідач не надає своєї згоди на це. Більш того, вони мають спір про місце проживання дитини. Відповідач хоче, щоб дочка проживала з ним. Позивач з донькою мешкають разом із її батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Донька перебуває на грудному вигодовуванні, а відтак поєднана нерозривним фізичним та емоційним зв`язком з матір`ю. Вихованням дитини повністю займається позивач. Дитина знаходиться на її повному фінансовому утриманні. Відсутність матеріальної допомоги від батька дитини підтверджується також її позовом про стягнення з відповідача аліментів, що поданий до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Відповідач не є обізнаним у санітарно-гігієнічних нормах утримання та догляду за дворічною дитиною, не володіє знаннями з організації режиму сну та активності, а також харчування відповідно до вікових потреб та особливостей дитини. Він не знає її навичок настроїв, вподобань, характеру, способів взаємодії. В силу малолітнього віку дитини, нетривалого часу спілкування батька з дитиною, відповідач не знає, не розуміє та не вміє задовольняти усі вікові потреби дитини. Батько не зможе надавати повноцінний догляд та виховання дитині, тому його позиція не буде сприяти всебічному розвитку дитини. Вважає доцільним визначити місце проживання дитини з нею, що буде єдиним справедливим та законним варіантом вирішення вказаного спору.

Ухвалою від 19.06.2020 зазначену позовну заяву залишено без розгляду в зв`язку з відсутністю доказів сплати позивачем судового збору у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали від 19.06.2020 позивачем 06.08.2020 подано квитанцію про доплату судового збору у розмірі 748 грн. 80 коп..

Однак подана заява не відповідає вимогам п.п.2, 5 ч. 3 статті 175 ЦПК України, ч.1 ст.177 ЦПК України з огляду на наступне.

Так, виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_2 , підданого Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Відповідно до положень ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, проживає за кордоном, визначається законами України або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи – відповідача; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

Статтями 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік.

Місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в України, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У позовній заяві зазначено останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

Однак матеріали позовної заяви та доданих документів не містять жодного підтвердження цього факту.

На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України та з метою встановлення даних про адресу реєстрації відповідача, судом було надіслано відповідний запит до відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради та до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС у Дніпропетровській області

Листом вих.№4282 від 10.06.2020 відділ реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради повідомив, що ОСОБА_2 на території Тернівського району міста Кривого Рогу не зареєстрований.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС у Дніпропетровській області від 24.07.2020 ОСОБА_2 не значиться.

Таким чином, з наданих позивачем доказів не підтверджується те, що останнім відомим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_2 .

Тобто з поданої позовної заяви та доданих документів неможливо встановити зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 для надіслання йому судових повісток та інших процесуальних документів, оскільки позивачем не надано належної інформації та жодного доказу, що відповідач дійсно проживав за вказаною в позові адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем також не зазначено місце проживання відповідача у Великій Британії, що унеможливлює його належне повідомлення про місце і час розгляду справи судом у будь-який спосіб.

До того ж позивач не надала суду належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на англійську мову для вручення їх відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Великобританії.

Згідно із ч.2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до п. 2.1, п.2.1.1. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 № 1092/5/54, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном. Доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави.

Відповідно до ст.2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав.

Відповідно до ст. 3 цієї Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Крім того, відповідно до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року, Конвенція застосовується у відносинах України з Данією, Мексикою, Люксембургом, Болгарією, Ізраїлем, Італією, Словенією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччиною, Фінляндією, Австралією, Швейцарією, США, Іспанією, Швецією, Норвегією, Аргентиною, Польщею, Словаччиною, Сінгапуром та Латвією.

Відповідно до ст.1 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, у цивільних або комерційних справах судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Центральний орган Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії – ROYAL COURTS OF JUSTICE GROUPE, Queen's Bench Division Foreign Process Section, Room E16, Royal Courts of Justice, Strand, London WC2A 2LL, встановлює вимоги про те, що судові документи які підлягають врученню повинні бути написані або переведені на англійську мову. Отже, даному випадку копія позовної заяви з додатками повинна бути виконана англійською мовою або здійснено її переклад на англійську мови із відповідним застереженням про правильність такого перекладу у відповідності до оригіналу.

Відповідно до п. 6.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень: у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

В такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Таким чином, оскільки відповідач є підданим Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, суду, у разі відкриття провадження у справі, необхідно буде направляти копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його зареєстрованого місця проживання у Великобританії через Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м.Дніпро, та при направленні судових документів по справі необхідно застосовувати положення «Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», 1965 року.

До позовної заяви не додано її копії з додатками, які виконані англійською мовою або її переклад на англійську мову із відповідним застереженням про правильність такого перекладу у відповідності до оригіналу позову.

Отже, суду необхідний належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Великобританії.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження місця проживання відповідача в Україні, що є обов`язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», та належним чином засвідченого перекладу позовної заяви і доданих до неї документів на англійську мову.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: виконком Тернівської районної у місті ради; про визначення місця проживання дитини, залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

СУДДЯ