Ухвала суду № 91003301, 17.08.2020, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1970/19

провадження №1-кп/176/69/20

УХВАЛА

17 серпня 2020 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за №12019040220000113,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Янюк В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Ліненка О.А., потерпілого ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 ставиться за провину скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

12 серпня 2020 року прокурором Янюк В.І. подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтованні клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_1 є особою неодноразово судимою, при цьому продовжує вчиняти кримінальні правопорушення про що свідчать декілька кримінальних проваджень стосовно останнього, які перебуваються на розгляді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області на даний час, за одним із них ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, 02 липня 2018 року він звільнений з під варти, на підставі ч. 2 ст 202 КПК України, у зв`язку із внесенням застави в сумі 70480 гривень. Дане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, сторона обвинувачення наголошує, що ОСОБА_1 відповідального становища у суспільстві не займає, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, не має офіційно зареєстрованого шлюбу, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. До того ж, прокурор вказувала на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого впливати на потерпілого та свідків. Існування даного ризику обґрунтувала тим, що потерпілий і свідок проживають з ОСОБА_1 в місті Жовті Води, обвинувачений, шляхом переконання, тиску чи залякування, може змусити їх змінити свої покази.

У судовому засіданні прокурор Янюк В.І. підтримала своє клопотання у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечуючи у задоволенні клопотання прокурора, вказав, що кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито.

Захисник обвинуваченого - адвокат Ліненко О.А. також заперечив у задоволенні клопотання прокурора, просив застосувати до його підзахисного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому зауважив на тому, що обвинувачений тривалий строк перебуває під вартою, що порушує його права. Так, ОСОБА_1 більше року тому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту і до даного часу строк його дії продовжується, що суперечить рішенням ЕСПЛ та вимогам українського законодавства.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора і наполягав на продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Вказав, що побоюється продовження з боку ОСОБА_1 стосовно нього протиправних дій.

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Так, згідно положень ст. 331 КПК України, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м`який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, суд враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» вказував на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Із викладеного слідує, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 є неодноразово судимим, при цьому після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, маючи не погашену та не зняту в установленому законом порядку судимість, наразі знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, зазначене може свідчити про схильність останнього до вчинення злочинів, в тому числі, що відносяться до категорії тяжких.

На даний час у провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області також перебуває кримінальне провадження стосовно даної особи, при цьому йому обирався запобіжний захід тримання під вартою і після внесення застави ОСОБА_1 звільнили в під варти, однак він знову обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Враховуючи наведене, суд погоджується з тим, що обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує того, що ОСОБА_1 не стане вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 не має офіційного працевлаштування, суд погоджується з тим, що останній може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас суд вважає даний ризик залишається бути мінімальним, оскільки ОСОБА_1 проживає однією сім`єю з ОСОБА_3 з якою виховує двох малолітніх дітей, із яких він доводиться батьком сину ОСОБА_4 . Таким чином, у обвинуваченого наявні соціальні зв`язки.

Одночасно суд вважає взагалі необґрунтованими та здебільшого абстрактними доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Будь-яких підтверджуючих доказів того, що ОСОБА_1 намагався або буде намагатися незаконно впливати на потерпілого та свідків стороною обвинувачення суду досі так і не надано.

Таким чином, стороною обвинувачення загалом доведено та обґрунтовано клопотання в частині наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і як наслідок необхідності продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд погоджується з думкою прокурора, що на даний час менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатен забезпечити виконання своїх процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 .

До того ж, стороною захисту не надано будь-яких доказів неможливості ОСОБА_1 перебувати в умовах тримання під вартою за станом зров`я.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час, а тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 15 жовтня 2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

У клопотанні захисника-адвоката відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянину України, строк тримання під вартою до 15 жовтня 2020 року включно.

Копії ухвали вручити учасникам судового провадження до відома та направити до державної установи «Криворізької установа виконання покарань (№3)» для належного виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська