Рішення № 91002184, 10.08.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/295/18

Провадження №2/603/6/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді : Іванчука В.М.

секретар судового засідання: Швець Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.03.2011 року в сумі 66021.11 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 22.03.2011 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 18000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Однак ОСОБА_1 порушила зобов`язання за зазначеним кредитним договором, в результаті чого станом на 09.04.2018 року, заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 66021,11 грн. У зв`язку з наведеним представник АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила.

Представник відповідача - адвокат Гнатишин В.В. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на обставини, зазначені у запереченні на позовну заяву. У вказаних запереченнях, представник відповідача вказує, що позовна заява не містить посилань на дату видачі картки та строк її дії, а отже і на кінцевий термін повернення кредиту. Крім того, вказує, що подані позивачем докази не підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами Договору. Позивач не надав суду докази, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Таким чином, посилання AT КБ «ПриватБанк» на існування Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які не підписані позичальником, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Зокрема, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Інших доказів з цього приводу позивачем не надано. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів які тарифи на обслуговування банківських карток діяли станом на 22.03.2011 року, у заяві позичальника від 20.12.2010 року не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не надано доказів повідомлення відповідача про зміну процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року.

Також, вважає, що поданий позивачем розрахунок суми заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом наявності боргу у заявленій сумі, так як не є первинним документом. Крім того, період кредитування визначений в розрахунку не відповідає періоду за який позивач просить стягнути борг. Так, розрахунок заборгованості за відсотками зроблений за період з 02.04.2013 року по 31.05.2019 рік та з 01.06.2015 р. по 09.04.2018 р., а у позовній заяві позивач просить стягнути відсотки за період з 22.03.2011 р. по 09.04.2018 р. не надаючи при цьому відповідного розрахунку. Крім того, позивачем не доведено, який кредитний ліміт бажала отримати відповідач ОСОБА_1 та на який термін, не підтвердженим є також тіло кредиту на суму 16463,74 грн.

Враховуючи наведені обставини та обґрунтування, у задоволенні позову просить відмовити.

15.11.2019 року до суду від представника позивача надійшло пояснення на заперечення, відповідно до якого представник позивача зазначає, що обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Так, між сторонами були здійснені всі необхідні дії, необхідні для виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлена, про що свідчить підпис в Заяві. Позичальник не зверталась в Банк за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилась, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Щодо нарахування процентів вказує, що нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредиту за період. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 27,60 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються). При цьому, підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 18000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 22.03.2011 року, відповідач ОСОБА_1 погодилась з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав - надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.

При цьому, позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору №б/н від 22.03.2011 року відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним.

Так, згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 09.04.2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 22.03.2011 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 становить 66021,11 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 16463,74 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 26774,74 грн., нарахована пеня - 19162,58 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. (штраф - фіксована частина), 3120,05 грн. (штраф - процентна складова).

З приводу письмових заперечень представника відповідача стосовно того, що подані позивачем докази не підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами Договору, суд зазначає наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( частина перша статті 1048 ЦК України ).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, судом встановлено, що у заяві підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.03.2011 року, посилається на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Так, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ ПриватБанк, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та про що зазначено в постанові Великої палати Верховного суду України № 342/180/17 і що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.03.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 року №342/180/17, зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк та те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи наведене, вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками на поточну заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами є безпідставними.

Доводи представника відповідача стосовно того, що поданий позивачем розрахунок суми заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом наявності боргу у заявленій сумі, так як не є первинним документом, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п.5 розділу VII Постанови Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція висвітлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 справа № 342/180/17.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 22.03.2011 року, а саме заборгованість за тілом кредиту у сумі 16463,74 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до суми задоволеної частини позовних вимог, а саме, сплачений судовий збір в розмірі 438,74 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 4,10,12,81,95,141,259,263-265,353-355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 638, 1049, 1050, 1054,1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.03.2011 року в сумі 16463,74 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 74 коп., яка складається з наступного:

-16463,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 14 серпня 2020 року.

Суддя В. М. Іванчук