Рішення № 90999906, 06.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 серпня 2020 р. Справа № 520/4064/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області № Ф- 36965-57 від 12.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 3501,30 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ф- 36965-57 від 04.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 6255,48 грн.;

- визнати протиправною та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0210275706 від 09.12.2019 про сплату штрафу та пені з несплату єдиного соціального внеску за період з 12.02.2019 по 16.05.2019 на загальну суму 2914,41 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ф- 36965-57 від 03.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 5892,48 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від № Ф- 36965-57 від 12.08.2019, № Ф- 36965-57 від 04.11.2019, № Ф- 36965-57 від 03.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску та рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0210275706 від 09.12.2019 про сплату штрафу та пені з несплату єдиного соціального внеску за період з 12.02.2019 по 16.05.2019, є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року вказаний адміністративний позов було залишено буз руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження в адміністративний справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони одночасно є фізичними особами - підприємцями. В силу Закону ФО-П та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському управлінні ГУ ДФС у Харківській області як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність у сфері права з 20.02.2018 та одночасно є фізичною особою - підприємцем з 02.07.2014 (на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок на 3 групі з 01.01.2016). Станом на 31.03.2020 в інтегрованій картці позивача обліковувався переплата по ЄСВ у сумі 3459,52 грн..

З програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду - Харківського окружного адміністративного суду вбачається «існування справи 520/4695/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 року № Ф-36965-57, яку винесено Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Ухвалою суду від 10.06.2019 зупинено провадження по адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по зразковій справі № 520/3939/19.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19) позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8 024,60 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 5 583 грн..

Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

Ухвалою суду від 13.01.2020 поновлено провадження по справі 520/4695/19.

Позивачем 16.09.2019 надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-36965-57 від 05.03.2019 року, від 16.05.2019 року, від 05.06.2019 року, від 12.08.2019 року.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання від 30.01.20120 року, повернуто позивачу заяву про збільшення позовних вимог з доданими документами, оскільки спрощене провадження по справі відкрито 20.05.2019 року, перше судове засідання призначено на 11 червня 2019 року, тоді як заяву про збільшення позовних вимог позивач подав до суду після другого судового засідання - 16 вересня 2019 року (Вх. № 01-26/57029/19), тобто з порушенням встановленого ч.1 ст. 47 КАС України строку. Копія уточненої заяви міститься в матеріалах справи.

За результатами розгляду окресленої справи позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини встановлені в рамках розгляду справи №520/4695/19 не підлягають доказуванню в ході розгляду справи №520/4064/2020.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтувань позову.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на викладену правову позицію податкового органу.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 168н від 26.09.2005, на підставі якого позивачу видано посвідчення адвоката, та має право займатися адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру".

Згідно довідки № 84 від 15.04.2019, виданої ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", з 26 жовтня 2012 року позивач перебуває в трудових відносинах з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на посаді юрисконсульта (наказ № 82/Л від 26.10.2012 року).

Так, згідно копії Виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 01.07.2014 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку третьої групи (спрощена система оподаткування) - види діяльності за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна; 74.10 - спеціалізована діяльність з дизайну. Вказане також підтверджено копією довідки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.07.2014.

В березні 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області позивачу було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 36965-57 від 05.03.2019 з єдиного соціального внеску відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за 11 місяців на суму 9009.66 грн. В вимозі вказано, що розрахунки суми недоїмки здійснені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вважаючи, що контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 36965-57 від 05.03.2019 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 9009,66 грн. було подано позов до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 36965-57 від 05.03.2019р. на суму 9009.66 грн.

За інформацією ГУ ДФС у Харківській області нарахована ОСОБА_1 сума 9009.66 грн. - це ЄСВ за 2018 рік. Справа була прийнята до розгляду (справа № 520/4695/19).

Однак 18.06.2019 позивач отримала вимогу № Ф-36965-57 від 16.05.2019 про заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 6255,48 грн. станом на 30.06.2019.

Позивачем було подано скаргу до ДФС України про скасування вимоги № Ф-36965-57 від 16.05.2019 про заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 6255,48 грн. станом на 30.06.2019. ОСОБА_1 була подана скарга на вказану вимогу, відповіді не отримана.

Також Головним управлінням ДФС у Харківській області було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-36965-57 віл 05.06.2019 з єдиного соціального внеску на суму 747.12 грн. позивачем оскаржена окреслена вимога в адміністративного порядку та 11.09.2019 відкликана з боку ДПС України.

04.09.2019 позивачу надіслана вимога № Ф-36965-57 від 12.08.2019 про заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 3501.30 грн..

Вимога від 12.08.2019 в порядку адміністративного порядку не оскаржувалась, проте була включена до заяви про збільшення позовних вимог.

08.11.2019 ОСОБА_1 отримала вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 04.11.2019 № Ф-36965-57 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 6255.00 грн..

На вказану вимогу була подала скарга 12.11.2019. Рішення за результатами розгляду скарги позивач отримала 03.01.2020. Згідно рішення ДПС України від 18.12.2019 №13484/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги про скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-36965-57 від 04.11.2019 суму 6255,48 грн. в задоволенні скарги було відмовлено та запропоновано звертатись до суду.

Також 03.01.2020 позивачем отримано рішення Головного управління ДПС України в Харківській області № 020275706 від 09.12.2019 про стягнення, як самозайнятої особи, штрафу в розмірі 2203,35 грн. та пені в розмірі 711,06 грн. за несплату єдиного соціального внеску за період з 12.02.2019 по 16.05.2019. Всього рішення винесено на загальну суму 2914,41 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на те, що дана адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19 та кореспондується логічно-ретроспективним зв`язком з обставинами виникнення заборгованості, які надано оцінку в рамках розгляду справи № 520/4695/19.

Відповідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункт 2 частини 1статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пунктів 4, 5 частини 1статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону.

Згідно з частиною 1статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно частина 2 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (надалі Порядок №1162).

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №1162, дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1статті 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то слід врахувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб, згідно частини 2 статті 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно абзацу 2 частині 3 статті 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 3 частині 1 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення № 10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення №10-1, з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Положення №10-1, облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в інших випадках, передбачених Законом.

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), слід зазначити, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, системний аналіз положень Закону та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, тому відповідачем безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нараховано на цій підставі єдиний внесок.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року (надалі Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

Положення пункту 16 розділу IV Порядку № 435 є бланкетними та відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

Відтак, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального "змішаного" правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон не передбачає.

Крім того, за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом із тим, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону. А також, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та повторно нарахував на цій підставі єдиний внесок.

Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19), яка враховується при ухваленні рішення по даній справі відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Харківській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимогу № Ф-36965-57 від 12.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 3501,30 грн.; вимогу № Ф-36965-57 від 04.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 6255,48 грн.; рішення № 0210275706 від 09.12.2019 про сплату штрафу та пені з несплату єдиного соціального внеску за період з 12.02.2019 по 16.05.2019 на загальну суму 2914,41 грн.; вимогу № Ф-36965-57 від 03.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 5892,48 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області № Ф- 36965-57 від 12.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 3501,30 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф- 36965-57 від 04.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 6255,48 грн.

Визнати протиправною та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області №0210275706 від 09.12.2019 про сплату штрафу та пені з несплату єдиного соціального внеску за період з 12.02.2019 по 16.05.2019 на загальну суму 2914,41 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ф- 36965-57 від 03.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 5892,48 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) гривень 20 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 серпня 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун