Рішення № 90999860, 17.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. № 520/8675/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3017 (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 06.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. Зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

3. Відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 2017 року по 06 червня 2020 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3017. Наказом командира військової частини по стройовій частині від 06.06.2019 року позивача, солдата ОСОБА_1 , було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особової військової частини з 06.06.2019 року. Згідно змісту витягу з наказу відповідач, відповідно до Наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 28.12.2018року №248/9240 під час звільнення позивача провів з останнім розрахунок, а саме виплатив премію за період по 06 червня 2019 року в розмірі 110% від посадового окладу пропорційно прослуженого часу, надбавку за особливості проходження служби 65%, але на думку позивача відповідач не провів з ним розрахунків компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 06.06.2019 року.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 29.07.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що виплата компенсації військовослужбовцям, які є учасниками бойових дій, за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у порядку, визначеному пунктом 5 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 р. № 200, за відповідними рапортами військовослужбовців, поданими до виключення їх зі списків особового складу, на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи). Також в обґрунтування заперечення відповідачем зазначено, що позивач з відповідним рапортом про виплату грошової компенсації як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 06.06.2019 року до відповідача не звертався.

10.08.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , в період з 2017 року по 06 червня 2020 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3017, згідно запису на стор. 4 у військовому квитку позивача, серія НОМЕР_1 виданого Дворічанським військовим комісаріатом Харківській області 30 листопада 2015 року та Витягу з наказу командира військової частини 3017 Національної гвардії України від 06.06.2019року за №110, виданого відповідачем.

Зі змісту Довідки від 29 листопада 2017 року за №1247 «про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України» позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 01 березня 2017 року, виданого Головним Управлінням Національної гвардії України.

Таким чином суд зазначає, що з 01 березня 2017року позивач набув право на пільги та соціальні гарантії як учасник бойових дій, в тому числі на щорічну додаткову пільгову відпустку (14 днів на рік) як учасник бойових дій.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що під час військової служби позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій не використовував.

06.06.2019 року ОСОБА_1 звільнився з військової служби відповідно підпункту «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини по стройовій частині від 06.06.2019 року Позивача, солдата ОСОБА_1 , було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особової військової частини з 06.06.2019 року.

Згідно змісту витягу з наказу відповідач, відповідно до Наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 28.12.2018року №248/9240 під час звільнення позивача провів з останнім розрахунок, а саме виплатив премію за період по 06 червня 2019 року в розмірі 110% від посадового окладу пропорційно прослуженого часу, надбавку за особливості проходження служби 65%.

Позивач, вбачаючи в невиплаті відповідачем грошової компенсації позивачу, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 06.06.2019 року порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час

Пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Згідно ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, згідно ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

З огляду на викладене, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не здійснено позивачу розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2017 року по 06.06.2019 року.

Враховуючи викладене, доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд зауважує, що відповідачем не надано будь - яких інших належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує частину п`яту статті 134 КАС України.

Судом встановлено, що 30.06.2020 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Ульянов бізнес лойєрс" (Адвокатське обєднання) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги.

Згідно акту виконаних робіт № б/н від 30.06.2020 року, Адвокатське об`єднання надало позивачу правничу допомогу в межах укладеного Договору.

В детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, в межах справи Адвокатським об`єднанням надано професійну правничу допомогу, яка включає в себе: 1) надання усної консультації з вивченням документів, укладання договору про надання правової допомоги, підготовка аналітичної довідки щодо судової практики (1 год. - 100 грн.); 2) складання позовної заяви, підготування ксерокопій додатків ( 3 години - 2000,00 грн.; 3) складання відповіді на відзив 1 година - 400,00 грн). Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 2500,00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату № 137 від 30.06.2020 року сума правничої допомоги склала 2500,00 грн. та 500,00 грн. ПДВ.

Згідно квитанції № 0.0.17533084962.1 від 30.06.2020 року позивачем було сплачено 3000,00 грн., утримувачем даних коштів є АО Адвокатська компанія Ульянов Б/З.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи обставини справи, що дана справа за ознаками є типовою справою та відповідає ознакам, викладеним Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.05.2019 року та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, суть виконаних послуг в рамках договору про надання професійної правничої допомоги від 30.06.2020 року, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3 000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3017 (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 06.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3017.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.