Рішення № 90999816, 12.08.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1106/20

12 серпня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Куриляк М.Г.

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Никитюка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування висновку, в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.03.2020 №4063/82-20.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва гаражів по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 грудня 2019 року рішенням 7 скликання, 56 сесії Шумської міської ради №3611 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,0027 га, за рахунок земель комунальної власності - земля житлової та громадської забудови, розташованої в АДРЕСА_1 з подальшою передачею у власність.

ФОП ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та 24.02.2020 надано на погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області О.А. Пилипенко про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 03.03.2020 №2432/82-20 поданий проект погоджено не було.

В графі 9 Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою вказаного висновку, експерт вказав на наступні зауваження: проект землеустрою доповнити матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, та кадастровим планом земельної ділянки (cтаття 50 Закону України "Про землеустрій").

ФОП ОСОБА_2 було усунено недоліки вказані у висновку від 03.03.2020 №2432/82- 20, а саме: на 7-13 сторінках проекту наявні матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, на 19 сторінці - кадастровий план земельної ділянки.

04.03.2020 повторно подано на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 .

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області C.І Більською від 11.03.2020 №4063/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поданий проект погоджено не було.

У пункті 8 висновку від 11.03.2020 експерт зазначив, що проект землеустрою не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно - правовим актам.

При цьому, пункті 9 зауваження та пропозиції до проекту землеустрою вказаного висновку експерт зазначив, що в проекті землеустрою необхідно вказати цільове призначення земельної ділянки до відведення та угіддя.

Позивач вважає висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.03.2020 №4063/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним та таким, що підлягає до скасування, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 15 травня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.06.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки спірний висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Більської С.І. від 11.03.2020 №4063/82-20 є правомірним.

Зазначає, що в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки всупереч статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані не зазначено цільове призначення земельної ділянки при відведенні, що є невід`ємною частиною кадастрового плану. Також на кадастровому плані зазначається застарілий код угіддя (6-зем) та незрозуміла назва угіддя капітальна.

Крім того в завданні па виконання робіт до проекту землеустрою зазначається цільове призначення земельної ділянки на момент відведення відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, однак у пункті 3 завдання зазначено категорію земель, а саме землі житлової та громадської забудови, замість цільового призначення земельної ділянки.

22.06.2020 позивачем ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 12.08.2020.

03.08.2020 від представника відповідача через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява про розгляд справи №500/1106/20 без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

В судовому засіданні 12.08.2020 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Никитюк Р.І. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Шумської міської ради Тернопільської області №3611 від 18 грудня 2019 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею, 0,0027 га, за рахунок земель комунальної власності - земля житлової та громадської забудови, розташованої в АДРЕСА_1 з подальшою передачею у власність.

На підставі договору №80 від 26.01.2020 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та 24.02.2020 надано на погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Пилипенко О.А. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 03.03.2020 №2432/82-20 поданий проект погоджено не було.

В графі 9 Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою вказаного висновку, експерт вказав: проект землеустрою доповнити матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, та кадастровим планом земельної ділянки (cтаття 50 Закону України "Про землеустрій").

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 усунено недоліки вказані у висновку від 03.03.2020 №2432/82- 20, а саме: на 7-13 сторінках проекту наявні матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, на 19 сторінці - кадастровий план земельної ділянки.

04.03.2020 повторно подано на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 .

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Більською C.І від 11.03.2020 №4063/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поданий проект погоджено не було.

У пункті 8 висновку від 11.03.2020 експерт зазначив, що проект землеустрою не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно - правовим актам.

В пункті 9 зауваження та пропозиції до проекту землеустрою вказаного висновку експерт вказав, що в проекті землеустрою необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки до відведення та угіддя.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За нормами частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року №580 затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою.

Відповідно до пунктів 2, 5, 7, 8 вказаного Тимчасового порядку:

2. для погодження документації із землеустрою особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником документації із землеустрою (далі - розробник), подає оригінал документації із землеустрою в електронній формі через офіційний веб-сайт Держгеокадастру, зазначаючи територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.

5. Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження документації із землеустрою в електронній формі:

приймає подані документи та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов`язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа;

вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру документацію із землеустрою в електронній формі, на яку накладено кваліфікований електронний підпис розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності).

7. Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

8. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Судом встановлено, що висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.03.2020 №4063/82-20 позивачу відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу на підставі нових, не вказаних в висновку Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.03.2020 №2432/82-20 підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Суд зазначає, що в оскаржуваному висновку, експерт не вказав конкретну норму закону або прийнятого відповідно до нього нормативно - правового акта, який зобов`язує розробника технічної документації зазначати цільове призначення земельної ділянки до відведення та угіддя.

Крім того, статтею 50 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд звертає увагу що, поданий на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва гаражів в АДРЕСА_1 відповідав статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Крім того, в документації із землеустрою наявний висновок сектору містобудування та архітектури Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області від 12.02.2020 №03/01-08 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.

В пункті 6 вказаного висновку сектору містобудування та архітектури зазначено, що фактичне використання земельної ділянки (до відведення земельної ділянки) - землі житлової та громадської забудови.

Крім того, частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Судом встановлено, що недоліки проекту землеустрою, зазначені у висновку Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.03.2020 №2432/82-20 повністю усунені, в зв`язку з чим відповідно частин п`ятої та восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови в погодженні проекту землеустрою відповідачем відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача погодити висновок погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва гаражів по АДРЕСА_1 суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанову від 27.06.2018 по справі № 807/3072/14.

Так, Верховний Суд зазначив, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року №806/2208/17).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд має зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п. п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва гаража по АДРЕСА_1 , оскільки втручання належить відрізняти від судового захисту шляхом зобов`язання виконати обов`язок, що і мало місце та задоволення даної позовної вимоги відповідає ефективному захисту порушених прав позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За нормами пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування висновку задовольнити повністю

Визнати протиправним і скасувати висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.03.2020 №4063/82-20.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва гаража по АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 60 (шістдесят) коп. згідно квитанції №0.0.1701946982.1 від 12.05.2020 на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. та квитанції №0.0.1701940388.1 від 12.05.2020 на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 17 серпня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач:

- Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області місцезнаходження: вул. Інституцька 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29016 код ЄДРПОУ: 39767479.

Головуючий суддя Мартиць О.І.