Рішення № 90999713, 17.08.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. Справа №480/3394/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Каліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру, а також нотаріально засвідчена заява землекористувача - ТОВ "Північ Агро" (відповідно до договору оренди землі від 08.12.2017 р. № 979, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та зареєстрованого 22.12.2017 р. за № 24167477) - про надання згоди на передачу у власність частини земельної ділянки площею 2,00 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наказом від 12.12.2019 р. № 18-20550/16-19-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи. При цьому на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. За таких обставин Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, та просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в наказі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 12.12.2019 р. № 18-20550/16-19-СГ не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи - ТОВ "Північ Агро" - на підставі договору оренди землі від 08.12.2017 р. строком на 7 років. При цьому на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Тому ГУ Держгеокадастру у Сумській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача примусово надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження). Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.10.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Каліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру, а також нотаріально засвідчена заява землекористувача - ТОВ "Північ Агро" - про надання згоди на передачу у власність частини земельної ділянки площею 2,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5-7,9-10).

Наказом від 12.12.2019 р. № 18-20550/16-19-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи. Водночас на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (а.с.8).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Також Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому у випадку надання відмови відповідач повинен був керуватися лише тими підставами, виключний перелік яких наведено у ст. 118 Земельного кодексу України.

У даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи, а на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. При цьому стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

До того ж суд вважає за доцільне зазначити, що посилання відповідача на норми п. 5 ст. 116 ЗК України є недоречним, оскільки в даному випадку в заяві позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не йдеться про передачу земельної ділянки у власність чи користування, а тому положення п. 5 ст. 116 ЗК України не можуть бути підставою для відмови позивачу в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, суд звертає увагу, що в наказі про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідач не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним, що, у свою чергу, не входить до предмету позову, тому суд з урахуванням ст. 9 КАС України для повного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 12.12.2019 р. № 18-20550/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Разом з тим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення кодексу, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Так, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію, за якою під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. У свою чергу, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.12.2018 р. у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень - прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Наведені обставини судом не встановлювались. Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено в наказі відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою. Однак судом не досліджувалося питання, чи є ці мотиви вичерпними і чи дотримані позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Таким чином, суд вважає, що хоч повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і не є дискреційними, проте належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача за даних обставин є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, з урахуванням ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Каліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області за межами населеного пункту та прийняти відповідне рішення за даною заявою.

Що стосується вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в даній справі, суд зазначає, що приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд. Разом з тим позивачем не наведено обґрунтування необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення. Тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.11).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 12.12.2019 р. № 18-20550/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Каліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області за межами населеного пункту.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах