Рішення № 90999461, 17.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2746/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 48952,63 грн та пені у розмірі 646,36 грн, що обґрунтований невиконанням відповідачем у 2019 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача у 2019 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме, не працевлаштовано 1 особу, тому до 15.04.2020 відповідач повинен був згідно статті 20 Закону самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 48952,63 грн. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 646,36 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2746/20. Вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

19.06.2020 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки без вчинення процесуальних дій, які вчиняються виключно на стадії підготовчого провадження, неможливо з`ясувати істотні обставини справи, які необхідні для здійснення її всебічного розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення на підставі безпосереднього, повного та об`єктивного дослідження доказів. Для того, щоб довести безпідставність позовних вимог та здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 всіх залежних від нього дій, спрямованих на недопущення правопорушення, існує необхідність у вчиненні процесуальних дій, які можуть бути вчинені на етапі підготовчого провадження у справі, а саме - щодо витребування медичної документації ОСОБА_1 відносно обставин не продовження їй групи інвалідності та допиту останньої в якості свідка.

Ухвалою суду від 19.06.2020 у задоволенні заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Вирішено перейти від розгляду справи за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи на 10:00 год 04.08.2020, яке відкладалося за клопотанням відповідача на 11:00 год 12.08.2020.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 10.07.2020 (а.с. 27-28), відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Зазначає, що ним на виконання норм законодавства 15.10.2018 було прийнято на посаду касира ОСОБА_3 , яка на момент прийняття мала 2 групу інвалідності з дитинства, що підтверджувалося довідкою МСЕК серії АВ №0482940 від 28.10.2015. Даний працівник досі перебуває на посаді касира, проте у 2019 році ОСОБА_3 відмовлено у продовженні групи інвалідності на новий термін, про що остання роботодавця, тобто ФО-П ОСОБА_1 не повідомила. Відповідач зауважує, що до його обов`язків як роботодавця не входить обов`язок перевіряти питання щодо продовження його працівнику групи інвалідності, повідомлення про зміну певних обставин покладено саме на робітника. Таким чином, зі свого боку відповідач вчинив всіх дій для виконання приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", фактично працевлаштував особу з інвалідністю, якій з незалежних від нього причин у подальшому не було продовжено групу інвалідності. Проте, навіть якщо б відповідачу своєчасно стало відомо про втрату його працівником статусу особи з інвалідністю, він не міг би звільнити вказану особу лише з причин втрати такого статусу, оскільки це було б порушенням трудового законодавства.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 17.07.2020, позивач наполягає на тому, що відповідач у відзиві не спростував аргументи стосовно суті позовних вимог щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені. Відповідно до листа Новосанжарської районної філії ПОЦЗ від 04.05.2020 за вих.№16/37/58-20 підприємець не подавав звіти 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо пошуку осіб з інвалідністю в 2019 році. Щодо ОСОБА_3 , то відповідно до копії довідки встановлено, що інвалідність у ОСОБА_3 закінчилась 31.10.2018, отже вона не може бути врахована у норматив працевлаштування осіб інвалідністю за 2019 рік ФО-П ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

Представником позивача в судове засідання 12.08.2020 подано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 43).

Відповідач в судове засідання 12.08.2020 не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких письмових клопотань щодо відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності від ФО-П ОСОБА_1 до суду не надходило.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.08.1996, номер та дата запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №2 574 017 0000 000862 від 28.03.2006 (а.с. 15-16).

28.02.2020 ФО-П ОСОБА_1 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ) (а.с. 3).

Згідно відомостей, зазначених у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році становила 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (осіб) - 0 осіб.

Однак, на думку позивача, відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, у зв`язку з чим здійснено нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 48952,63 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 646,36 грн (за 44 дні (з 16.04.2020 по 29.05.2020) (а.с. 4).

З огляду на наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності N3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування такої категорії осіб. У той же час, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16.

Суд також наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форма №10-ПІ (а.с. 3), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ФО-П ОСОБА_1 за цей період становила 19 осіб.

Відтак, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у даному випадку для відповідача складав 1 особу.

Згідно даних цього ж звіту, у ФО-П ОСОБА_1 протягом 2019 року особа з інвалідністю не працювала.

Отже, фактично відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, протягом усього 2019 року.

Тож за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування і не зайняте інвалідом, відповідач протягом 2019 року повинен був звітувати до центру зайнятості.

Водночас, за даними Новосанжарської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості протягом 2019 року звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю ФО-П ОСОБА_1 не подавалися (а.с. 24).

Посилання відповідача на те, що ним було вчинено всіх належних дій з метою виконання приписів Закону №875-XII, а саме, у 2018 році створено місце та працевлаштовано на нього особу з інвалідністю, якій з незалежних від нього причин, у подальшому, не було продовжено групу інвалідності, судом оцінюються критично, оскільки з наданих відносно ОСОБА_3 документів, а саме, копії довідки МСЕК слідує, що інвалідність останній була встановлена лише до 01.11.2018, тобто, вона не може бути врахована у норматив працевлаштування осіб інвалідністю за 2019 рік ФО-П ОСОБА_1 . Поряд з цим, не повідомлення ОСОБА_3 про не продовження їй групи інвалідності ФО-П ОСОБА_1 жодним чином не звільняє останнього від обов`язку дотримуватися приписів Закону №875-XII.

Частина перша статті 20 Закону №875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Матеріалами справи, а саме, з розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворене та не зайняте робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с. 4) суд встановив, що сума адміністративно - господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача становить 48952,63 грн, сума пені - 646,36 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 49598,99 грн.

Оскільки вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені не була сплачена відповідачем самостійно, то відповідно до частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII ця сума підлягає стягненню у примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Таким чином позов належить задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) адміністративно-господарські санкції в розмірі 48952,63 грн (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні шістдесят три копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 646,36 грн (шістсот сорок шість гривень тридцять шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава