Рішення № 90999374, 17.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/338/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки,26, м.Київ, 01133) про визнання протиправним та скасувати Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відносно заступника директора департаменту ОСОБА_1 , затвердженого наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019 року №1377, визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» відносно заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2019 року №674 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 », стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37471912 місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 місце проживання (реєстрації) АДРЕСА_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатом якої (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відносно заступника директора департаменту ОСОБА_1 , затвердженого наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377;

визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019р. №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» відносно заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2019р. №674 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 »;

стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37471912 місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 місце проживання (реєстрації) АДРЕСА_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020р. по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 грудня 2019 року на адресу ОСОБА_1 , надійшов лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 11.12.2019р №40-501-10/9315-19 яким повідомлено проте, що наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377 затверджено Висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році та надано для ознайомлення Наказ Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377 та Витяг із Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відносно заступника директора Департаменту ОСОБА_1 .

Таким чином Позивачу стало відомо про те, що Відповідачем було призначено і проведено оцінювання його службової діяльності, за наслідками якого складено та затверджено Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності Позивача. 09 січня 2020 року на адресу Позивача надійшов лист Держархбудінспекції від 13.12.2019 року №40-501-10/9401-19 яким повідомлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та надано для ознайомлення Наказ Держархбудінспекції від 13.12.2019 року №674 «ОС».

Підставою для звільнення Позивача є Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, затверджений Наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377.

Позивач вважає, що висновок щодо результатів оцінювання його службової діяльності прийнятий із порушенням Закону України «Про державну службу», є необ`єктивним, упередженим та як наслідок суттєво заниженою оцінкою, що не відповідає дійсності, а тому підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, наказ Держархбудінспекції від 10.12.2019р. №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» у частині, що стосується ОСОБА_1 , наказ Держархбудінспекції від 13.12.2019р. №1377 «Про звільнення ОСОБА_1 » також підлягає скасуванню. З цих підстав Позивач звернувся до суду, з мотивів викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. №12024/20 від 16.03.2020 за результатом якого зазначає, що як вбачається з Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році, заступнику директора Департаменту ОСОБА_1 була виставлена негативна оцінка.

За результатами виконання завдань державним службовцем, заступником директора Департаменту ОСОБА_1., директором Департаменту ОСОБА_2 проставлено бали за кожне окреме завдання, середній бал « 2» з приміткою, що посадова особа потребує навчання законодавству, удосконалення практичних навичок для виконання завдань на належному рівні. Оціночна співбесіда не проводилась, оскільки заступник директора Департаменту ОСОБА_1 перебував на лікарняному та був відсутній на робочому місці.

Відповідачем зазначено, щоДержархбудінспекцією було дотримано процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державного службовця та належним чином доведено про результати проведення оцінювання до відома позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту ДАБІ в Одеській області відносно заступника директора департаменту ОСОБА_1 , затверджений наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019 року № 1377, а також накази Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 10.12.2019 року № 1377 та від 13.12.2019 року № 674 було складено та видано обгрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду 20.01.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2019 року.

Ухвалою від 09.04.2020 року зупинено провадження по адміністративній справі.

Ухвалою від 25.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 16.07.2019 року.

Протокольною Ухвалою від 16.07.2020 року судом поновлено провадження у справі.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019 року № 572 «ОС» переведено ОСОБА_1 , начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області з 10 грудня 2018 року на посаду заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з посадовим окладом згудно зі штатним розписом, збереженням присвоєного рангу державного службовця, встановлених надбавки за ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.

Наказом Державної архітектурно - будівельної інспекції України від 10 грудня 2019 року № 1377 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», зокрема, оцінка ОСОБА_1 зазначено - негативна.

Відповідно до ст.ст. 83, 87 Закону, наказом Держархбудінспекції від 13.12.2019 року № 674 «ОС» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

У пункті 2 наказу Держархбудінспекції від 13.12.2019 року № 674 «ОС» зазначено, що вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Варто зазначити, що законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця є Закон України "Про державну службу".

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону, передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно ч. 11 ст. 44 ЗУ "Про державну службу, передбачено, що Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як визначено ч.1 ст.1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Законом України "Про державну службу" також регламентовано питання оцінювання результатів службової діяльності.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.44 Закону України "Про державну службу", результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу", безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.

Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду

Згідно з п.7 Положення №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до п.п.9, 15 п.11 №294, Голова Держархбудінспекції призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держархбудінспекції, призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів Держархбудінспекції, а також призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців територіальних органів Держархбудінспекції. Голова Держархбудінспекції призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, за погодженням з Міністром розвитку громад та територій керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держархбудінспекції, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців Держархбудінспекції.

Частиною 5 цієї ж статті визначено, що за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

Практичний порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджений Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою від 23.08.2017 року №640 було затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Відповідно до п.1 Типового порядку №640, він визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В".

Пунктом 7 Типового порядку №640 передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Пунктом 9 Типового порядку №640 установлено, що наступні етапи оцінювання: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Пунктами 10-12 Типового порядку №640, зокрема, передбачено, що завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Пунктом 13 Типового порядку №640 передбачено, що для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Відповідно до п.16 порядку, висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" регламентується п.п.33-42 Типового порядку №640.

Зокрема, п.33 Типового порядку №640 встановлює, що завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Згідно з п.37 Типового порядку №640, для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду. У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

В контексті даної справи Наказом від 23.10.2019 року № 1181 з метою визначення якості виконання державними службовцями, завдань тощо визначено результати виконання завдань державними службовцями Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В", у строк згідно з графіком проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В тощо.

Пунктом 4 Наказу № 1181 встановлено обов`язок управління роботи з персоналом та документообігу секторам управління персоналом і документообігу територіальних органів Держархбудінспекції в областях, відділу управління персоналом і документообігу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві знайомити державних службовців із наказом про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В". Зазначений Пункт наказу не скасований, не оскаржується, відповдно є діючим та таким, що встановлює певний обов`язок структурного підрозділу перед центральним органом виконавчої влади з приводу вчинення певних дій. Відповідно матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача відповідачем 1 щодо Наказу № 1181.

Як передбачено п.п.38, 39 Типового порядку №640, перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Типового порядку №640 передбачено, що " 0" балів виставляються у разі, якщо завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, " 1" бал - якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо, " 2" бали - якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо), " 3" бали - якщо завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки, " 4" бали - якщо завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.

Відповідно до п.41 Типового порядку №640, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Згідно ч.6 ст.44, п.3 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби.

Закон також допускає можливість оскарження державним службовцем висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, та його скасування (ст.44 Закону України "Про державну службу", п.49 Типового порядку №640).

У зв`язку з чим, суд, узявши до уваги наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, зауважує, що процедура проведення оцінювання службової діяльності позивача як державного службовця категорії "Б" була проведена з відхиленням від регламентуючих норм закону.

У той же час, суд приходить до переконливого висновку, що результати такого оцінювання ОСОБА_1 за відповідними завданнями не знаходять якого-небудь належного обґрунтування та пояснення, а саме, щодо причин і мотивації для обрання стосовно конкретних завдань певного оцінювального бала.

У цьому контексті суд наголошує на тому, що форма результатів виконання завдань державним службовцем (додаток 8 до Типового порядку №640) передбачає за наслідком оцінювання виставлення балів у значенні від " 0" до " 4" або "Не підлягає оцінюванню" (відповідно до встановлених критеріїв).

При цьому, повинно наводитися також і обґрунтування застосуванню певних оцінок, що передбачено відповідною формою.

На переконання суду, таке обґрунтування для застосування конкретної оцінки (обрання певного бала від " 0" до " 4") повинно бути в достатній мірі чітким та зрозумілим і вказувати на фактичну оцінку результатів діяльності державного службовця, у взаємозв`язку з конкретними завданнями.

Тобто, суб`єкт, що проводить оцінювання, повинен конкретизувати підстави для застосування тієї чи іншої оцінки, навести якісь смислові значення, на обґрунтування свого рішення (які саме завдання не виконано, в чому полягало невиконання, неналежне виконання, неповне виконання, неякісне виконання, в чому вони проявилися). Указане необхідне, зокрема, й із метою можливості подальшої перевірки обґрунтованості відповідного оцінювання та недопущення свавільних рішень зі сторони суб`єкта владних повноважень.

В контексті даної справи, стосовно ОСОБА_1 у обґрунтуванні для застосованих балів при оцінюванні було використано такі формулювання як-от: "посадова особа потребує навчання законодавству, удосконалення практичних навичок для виконання завдань на належному рівні".

Однак, жодного змісту такі обґрунтування не містять - із них неможливо встановити які саме недоліки було допущено державним службовцем, їхні кількісні, якісні чи інші характеристики, смислове наповнення негативної оцінки діяльності позивача певними фактичними обставинами, - відсутнє.

Безумовно, складність у даному випадку породжує першочергове нечітке та узагальнене визначення завдань, котрі не містять показників для вимірювання їх у кількісному та/або якісному вираженні (як це передбачено п.10 Типовому порядку №640), що фактично не дає можливості в подальшому надати однозначної оцінки результатам їх виконання. Однак, на переконання суду, така ситуація не повинна трактуватися довільним чином і виключно на розсуд працедавця, а його дискреція щодо оцінювання працівника повинна бути суворо регламентованою, з метою недопущення свавілля, для чого його рішення (у даному випадку щодо оцінювання) повинно в будь-якому разі бути належним чином обґрунтованим (і не лише формальним цитуванням нормативних актів).

У цьому контексті слід зазначити, що критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Зокрема, така позиція знайшла своє висвітлення й у рішеннях Європейського суду з прав людини, який зокрема у п.36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У п.58 рішення в справі "Серявін та інші проти України" Суд зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, при цьому орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Аналогічну позицію Суд виклав і у п.30 рішення в справі "Гірвісаарі проти Фінляндії".

Такі вимоги щодо належного обґрунтування рішення мають виправдання, оскільки, убезпечують інших учасників правовідносин від можливої сваволі зі сторони владного органу та є запорукою дотримання принципів юридичної визначеності і верховенства права.

Зокрема, такий висновок випливає й із змісту ряду рішень Європейського суду з прав людини. А зокрема, в п.181 рішення в справі "Олександр Волков проти України" Суд вказав на те, що відсутність певних обмежень в повноваженнях дисциплінарних органів влади дає їм повну свободу дій, що порушує принцип юридичної визначеності та є протиправним. У п.49 рішення в справі "Волохи проти України" Суд зазначив, що в національному законодавстві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів, а надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, у зв`язку з чим закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення. У п.81 рішення в справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії" Суд зазначив, що національне законодавство має забезпечувати належний рівень правового захисту від свавільних втручань органів влади й у справах, що впливають на основоположні права виникне суперечність принципу верховенства права - одному з фундаментальних принципів демократичного суспільства, що втілений у Конвенції, - якщо правовий розсуд, наданий органам виконавчої влади, буде необмеженим. Таку ж позицію Суд висловив і в п.30 рішення в справі "Маестрі проти Італії".

Проте з матеріалів справи, які були досліджені судом, не вбачається якого-небудь належного обґрунтування оспорюваного рішення ДАБІ України.

А тому, суд приходить до переконання, що оспорюваний висновок ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 не може вважатися безсумнівним, об`єктивним, обґрунтованим і правомірним в якості єдиної та безумовної підстави для прийняття наказу про звільнення.

Хоча сам висновок не породжує безпосередньо для позивача негативних наслідків, оскільки він не носить обов`язкового для позивача та його роботодавця вказівок, які є обов`язковим для виконання саме у спосіб, визначений у висновку, а тому такий висновок не може бути окремим предметом оскарження, в зв`язку із чим, нва підставя положень ч.1 ст.245 КАС України, суд повинен відмовити у задоволенні заявленої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» відносно заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» відносно заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 , оскільки він ґрунтується на безпідставновку висновку та сам по собі вже є актом, якій є обов`язковим для роботодавця позивача для прийняття наказу про звільнення позивача з державної служби.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2019 року №674 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 », стягнення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37471912 місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 місце проживання (реєстрації) АДРЕСА_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення, суд зазначає, що

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача стало відомо, що позивач не приступив до роботи після завершення свого листка тимчасової непрацездатності 18.01.2020 року, в зв`язку із чим, наказ про звільнення позивача з державної служби від 13.12.2019 року не є реалізованим, оскільки в ньому відсутня конкретна дата звільнення позивача.

Окрім того, представником відповідача були надані табелі контролю робочого час працівників Департаменту, з якихз вбачається, що позивач продовжує таюелюватись, як працівник Департаменту з 20.01.2020 року та до теперішнього часу.

Суд вважає за необхідне відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на не підтвердження позивачем порушення його прав оскарженим актом суб`єкту владних повноважень з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх, випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлюється Верховним судом України в постанові суду від 15.12.2015 року по справі № 800/206/15.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України рішення Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, відсутність порушення суб`єктивного права позивача є самостійної та достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог позивача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2019 року №674 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 », стягнення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України середнього заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної

інспекції України від 10.12.2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році» відносно заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 .

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.08.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.