Рішення № 90999358, 17.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3802/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155950006362 від 27.03.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 20.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в 1980 р. - трактористом у колгоспі ім. К. Маркса Болградського району Одеської області; 30.10.1980-09.11.1982 - трактористом у колгоспі ім. К. Маркса, КСП «Василівське» Болградського району Одеської області; 01.02.2004-03.12.2007, 12.03.2008-03.11.2008, 06.03.2009-27.10.2009 - трактористом у ПСП «Агропродукт»; листопада 2017 р. - 31.12.2019 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Болградського району (здійснював догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років); 06.09.2019 по теперішній час працює трактористом в благоустрою села у Василівській сільській раді. 26.06.2017 ОСОБА_1 досяг віку 55 років, у зв`язку із чим він 20.02.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950006362 від 27.03.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю стажу роботи, встановленого абз. 1 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: замість необхідного стажу роботи 27 років 6 місяців відповідача нарахував страховий стаж 26 років 13 днів. Крім того, відповідач вказав, що у позивача відсутній пільговий стаж, оскільки за даними перевірки за трактором було закріплено 2 трактористи. Позивач вважає зазначене рішення неправомірним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення. Так, в період польового сезону, через обмаль с/г техніки, на одному тракторі проводились роботи цілодобово, тобто і протягом світового дня, і в нічний час, що викликало необхідність роботи на одному тракторі двох трактористів-машиністів. Також в міжсезонний період (зимовий), коли позивач та його напарник не були зайняті польовими роботами, вони виконували роботи по ремонту трактора, іншої закріпленої за ними с/г техніки, обслуговуванням тваринної ферми, перевезенням вантажів для підприємства та ін., тобто всі роботи, які позивач виконував, були пов`язані з виробництвом с/г продукції з використанням с/г техніки - трактору.

Ухвалою від 07.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.05.2020 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами перевірки наданих позивачем довідок, ГУ ПФУ в Одеській області відмолено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 розділу ХІV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із тим, що у позивача відсутній належним чином підтверджений необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зокрема, у підтвердження періоду роботи позивача на посаді тракториста - машиніста з 1980 р. по 2000 р., з 01.02.2004 по 03.12.2007, з 12.03.2008 по 03.11.2008, з 06.03.2009 по 27.10.2009 відмовлено, оскільки відсутні документи, якими б підтверджувалася зайнятість протягом повного польового періоду у виробництві сільськогосподарської продукції, в той же час наявні документи про закріплення за одним трактором двох трактористів. Згідно зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок для призначення пенсії встановлено факт роботи на пільговій посаді не повний польовий період, тобто виявлено, що за одним трактором, який працював у виробництві с/г продукції в колгоспі було закріплено 2 трактористи. Вказаний факт виключає безпосередню зайнятість ОСОБА_1 у виробництві с/г продукції протягом повного польового періоду, як того вимагають положення п. 3 ст. 114 Закону № 1058, а за таких обставин відсутні підстави враховувати періоди з 1980 по 2000 рр. в колгоспі ім. Карла Маркса та з 01.02.2004 по 03.12.2007, з 12.03.2008 по 03.11.2008 та з 06.03.2009 по 27.10.2009 в ЧСП «Агропродукт» для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

25.05.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.06.2020 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли заперечення.

Ухвалою суду від 05.06.2020 постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання та викликано свідків.

09.06.2020 (засобами електронного зв`язку) та 11.06.2020 (засобами поштового зв`язку) до суду від позивача надійшла пояснення на відзив.

10.06.2020 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли додаткові заперечення.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися, просили суд розглянути справу без їх участі.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 26.06.2017 ОСОБА_1 досяг віку 55 років, у зв`язку із чим він 20.02.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За результатами розгляду його заяви рішенням відділу ГУ ПФУ в Одеській області № 155950006362 від 27.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю пільгового стажу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами перевірки наданих позивачем довідок, ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 розділу ХІV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із тим, що у позивача відсутній належним чином підтверджений необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зокрема, у підтвердження періоду роботи позивача на посаді тракториста - машиніста з 1980 р. по 2000 р., з 01.02.2004 по 03.12.2007, з 12.03.2008 по 03.11.2008, з 06.03.2009 по 27.10.2009 відмовлено, оскільки відсутні документи, якими б підтверджувалася зайнятість протягом повного польового періоду у виробництві сільськогосподарської продукції, в той же час наявні документи про закріплення за одним трактором двох трактористів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 6 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 224/30 "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій", а також відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Наказ), до заяви про призначення пенсії за віком, крім інших документів, подаються документи про трудовий стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок).

За правилом частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України та пункту 1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок призначення пенсій трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства".

За змістом вказаного листа до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Так, Пенсійним фондом відмовлено позивачу в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачем не надана довідка, яка б підтвердила пільговий характер роботи, а також у зв`язку з відсутністю первинних документів про безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.

Суд не погоджується з вищевказаним висновком відповідача, оскільки згідно вимог пункту 20 вищевказаного Порядку, підтверджувати наявний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом надання пенсійному фонду уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, необхідно тільки у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.

Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, згідно записів якої що позивач працював в 1980 р. - трактористом у колгоспі ім. К. Маркса Болградського району Одеської області; 30.10.1980-09.11.1982 - трактористом у колгоспі ім. К. Маркса, КСП «Василівське» Болградського району Одеської області; 01.02.2004-03.12.2007, 12.03.2008-03.11.2008, 06.03.2009-27.10.2009 - трактористом у ПСП «Агропродукт»; листопада 2017 р. - 31.12.2019 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Болградського району (здійснював догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років); 06.09.2019 по теперішній час працює трактористом в благоустрою села у Василівській сільській раді.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач при розгляді вказаної заяви помилково не встановив наявність в трудовій книжці позивача відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.

При цьому позивачем на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надано до суду первинні документи, а саме: архівну довідку № 1690/05-23 від 14.12.2017, копії актів зустрічних перевірок № 899 від 22.01.2018, № 1011 від 23.01.2018, з яких вбачається, що при перевірці книг обліку трудового стажу і заробітної плати колгоспників, книг розрахунків з членами колгоспу, розрахункових листів трактористів було встановлено, що в наявних документах ОСОБА_1 працював на посаді тракториста-машиніста та комбайнера, був протягом повного календарного року безпосередньо зайнятий у виробництві с/г продукції.

Крім того, факт того, що ОСОБА_1 працював у зазначені періоди трактористом-машиністом протягом повного року підтвердили у письмових поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з якими вони працювали в одному господарстві разом з позивачем, який був трактористом і працював круглий рік на тракторі, мав ненормований робочий день, а в зимовий період, коли не було роботи на полі, він працював на тракторі на фермі та займався ремонтом тракторів.

Згідно наданих до суду письмових пояснень, ОСОБА_1 з 1980 р. по січень 2004 р. працював трактористом в колгоспі ім. Карла Маркса і в КСП «Василевське» Болградського району разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . За весь час роботи в колгоспі та в КСП на протязі всього польового періоду та протягом всього календарного року трактористи (під час збирання врожаю - комбайнери) були безпосередньо зайняті у виробництві с/г продукції з використанням трактору, комбайнів. Протягом повного календарного року безпосередньо були зайняті у виробництві с/г продукції, при цьому за одним трактором та комбайном було закріплено два тракториста - машиністи, оскільки один тракторист фізично не встиг би виконувати всі роботи на тракторі та комбайні з використанням інших видів с/г техніки: причепів, культиваторів, сівалок та ін. В період польового сезону: з березня по жовтень - в господарстві не вистачало с/г техніки, тому на одному тракторі доводилось працювавти в дві зміни протягом світового дня, і в нічний час, що викликало необхідність роботи на одному тракторі двох трактористів - машиністів. В зимовий період трактористи виконували роботи по ремонту тракторів, комбайнів, сіялок, іншої закріпленої за ними с/г техніки, обслуговували молочно-товарі ферми, свиноферми та птахоферми, перевозили вантажі для підприємства і таке інше, тобто всі роботи, які виконував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (трактористи - механізатори), були пов`язані з виробництвом техніки-трактору. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на протязі всього періоду роботи в колгоспі ім. Карла Маркса та КСП «Василівське» Болградського району з 1980 р. по 29.01.2000 щороку виконували встановлений мінімум людино-днів. В матеріалах справи також наявні копії трудових книжок вказаних осіб, в яких присутні записи про їх роботу в колгоспі ім. Карла Маркса та КСП «Василівське» Болградського району.

Таким чином, судом встановлено, що діяльність позивача на посаді машиніста-тракториста була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва. Загальний стаж роботи позивача складає більше 28 років, в тому числі на посаді тракториста - машиніста більше 20 років.

Судом безсумнівно, в тому числі на підставі письмових пояснень осіб, з якими позивач працював в колгоспі ім. Карла Маркса та КСП «Василівське» Болградського району, встановлено, що робота позивача на посаді машиніста-тракториста була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва, та позивач працював трактористом-машиністом на різних підприємствах на тракторах протягом усього робочого року, рівно як і був зайнятий ремонтом та обслуговуванням тракторів, оскільки специфіка його роботи вимагала постійної зайнятості на машинах-тракторах та їх ремонту і обслуговування, тобто позивач всі роботи, які виконував, були пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням сільськогосподарської техніки - трактора.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 439/1148/17, 22 травня 2018 року в справі справа №683/977/17, 18 жовтня 2018 року в справі №470/836/17, 26 лютого 2019 року в справі №497/2223/16-а, 23 вересня 2019 року в справі № 648/4148/16.

Враховуючи наведені відомості та положення частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 1, 3, 20 Порядку № 637, суд вважає, що доводи ГУ ПФУ в Одеській області є безпідставними.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) заява № 30544/96; пункт 29).

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950006362 від 27.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, безпосередньо занятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20 лютого 2020 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк