Рішення № 90999318, 17.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5877/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року; зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року; зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що маючи намір стати адвокатом, та відповідаючи вимогам, встановленим ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ОСОБА_1 складено кваліфікаційні іспити, а також успішно пройдено відповідне стажування, про що свідчить рішення Ради адвокатів Одеської області про оцінку результатів стажування, оформлене протоколом. Водночас, відповідно до протоколу №34 від 19 лютого 2020року, Радою адвокатів Одеської області прийнято рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також, позивач зазначає, що ані ст.ст.6, 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ані інші нормативно-правові акти не передбачають отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, зокрема, за умови усунення обставин несумісності.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/5877/20 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення в частині відмови щодо задоволення заяви про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року; зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідачем - Радою адвокатів Одеської області відзив на позовну заяву не надано, незважаючи на те, що Ухвалу суду від 09.07.2019р. отримано своєчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіт про надіслання на електронну адресу відповідача вказаного судового рішення, та інформація про направлення документів учасникам судового процесу засобами електронного зв`язку від 15.07.2020р.,

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від позивача - ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (від 28.07.2020р. вхід.№ЕП/11464/20) про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача - Ради адвокатів Одеської області до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Одеської області з лютого 2017р., що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою Прокуратури Одеської області від 30.06.2020р. №11-261вих.20.

19 листопада 2016року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Донецької області, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 19 листопада 2016року №16-М, ОСОБА_1 видано Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У період з 03 червня 2019року по 01 грудня 2019року, згідно з направленням Ради адвокатів Одеської області ОД №001253 від 17.05.2019р., виданим на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області №24 від 15.05.2019р., ОСОБА_1 проходив стажування у адвоката, за наслідками якого виконано порядок проходження стажування, дотримано методику оцінювання стажування, сплачено внески за проходження стажування, та сформовано відповідні звіти.

Судом з`ясовано, що 18.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Одеської області із заявою щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За наслідками розгляду вищеозначеної заяви ОСОБА_1 від 18.02.2020р. щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Радою адвокатів Одеської області 19.02.2020р. прийнято Рішення, оформлене Протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 19.02.2020р. №34, яким, з урахуванням положень ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з означеним Рішенням Ради адвокатів Одеської області від 19.02.2020року, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 19.02.2020року №34, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року; зобов`язання Ради адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Одеської області з лютого 2017р., що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою Прокуратури Одеської області від 30.06.2020р. №11-261вих.20.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з урахуванням положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складено кваліфікаційний іспит, та, на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 19.11.2019р. №16-М, отримано свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту серії ДН №49М.

У період з 03 червня 2019року по 01 грудня 2019року, згідно з направленням Ради адвокатів Одеської області ОД №001253 від 17.05.2019р., виданим на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області №24 від 15.05.2019р., ОСОБА_1 проходив стажування у адвоката, за наслідками якого виконано порядок проходження стажування, дотримано методику оцінювання стажування, сплачено внески за проходження стажування, та сформовано відповідні звіти.

Судом з`ясовано, що 18.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Одеської області із заявою щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За наслідками розгляду вищеозначеної заяви ОСОБА_1 від 18.02.2020р. щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Радою адвокатів Одеської області 19.02.2020р. прийнято Рішення, оформлене Протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 19.02.2020р. №34, яким, з урахуванням положень ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012року №5076-VI, згідно з частиною 1 статті 2 якого адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Отже, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Однак, Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" втратив чинність 01.09.2016року згідно із Законом України "Про запобігання корупції".

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що ч.1 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить у собі посилання на несумісність служби в державних органах із діяльністю адвоката.

Відтак, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, посадових осіб державних органів брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч.1 п.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч.5 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, складання особою присяги, та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.

До того ж, положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність.

Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю посадовим особам державних органів відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч.7 ст.10 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, положеннями чинного законодавства визначено процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів відповідного регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформленого пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Ради адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, зважаючи, що суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформленого пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року, приймаючи до уваги складення позивачем кваліфікаційного іспиту, отримання направлення для проходження стажування, проходження стажування, та отримання за його наслідками позитивних результатів, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Ради адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, відповідно є ґрунтовною, та такою, що підлягає задоволенню.

В рішеннях Вищої ради правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування, від 30.05.2017 року № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 року № 3419/0/15-19 висловлено правову позицію про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, допоки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" (зава №34049/96) дійшов наступного висновку "Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок" (п.73).

Європейським Судом з прав людини у рішенні від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" зазначено, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Вказана позиція Європейського Суду з прав людини висловлена, зокрема, (але не виключно) в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019року у справі №876/5312/17, та від 06.11.2018року у справі №812/292/18.

Також, врахуванню у цій справі, на думку суду, підлягає і позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у рішенні по справі "Бігаєва проти Греції", в якій судом визнано порушенням Конвенції відмову у допуску заявниці до складання іспитів для здобуття нею статусу адвоката після проходження нею протягом 18 місяців необхідного для цього стажування, до якого вона була допущена тим же самим органом. Суд зазначив, що колегія адвокатів спочатку прийняла заявницю на стажування і що заявниця пройшла стажування, передбачене для вступу в адвокатуру, а відтак, на думку Суду, колегія адвокатів подала заявниці надію на можливість участі в здачі підсумкових іспитів. Європейський Суд підкреслив, що відмова Колегії адвокатів була зроблена на фінальній стадії процесу, пов`язаного із зарахуванням до реєстру адвокатів Колегії адвокатів, на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці як про перешкоду для її участі в здачі іспитів, організованих колегією. Отже, на думку Суду, такими діями Колегія раптово підірвала професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж привела її до того, що вісімнадцять місяців свого професійного життя вона посвятила виконанню умов про передбачене Колегією стажування.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року; зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оформлене пунктом 5 протоколу №34 засідання Ради адвокатів Одеської області від 19 лютого 2020року.

3. Зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ради адвокатів Одеської області (65026, м.Одеса, вул.Жуковського,14, прим.202, код ЄДРПОУ 38478526) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 840(вісімсот сорок)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.