Рішення № 90998661, 07.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/414/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гонтовому Ю.О.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явилася;

представник позивача: адвокат Андрейчук Олександр Михайлович;

відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області - представник Кремер Лілія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 07 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 17 серпня 2020 року.

18 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , через уповноваженого представника адвоката Андрейчук Олександра Михайловича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 14.05.2019 № 0029250-5013-0701.

24 лютого 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

27 травня 2020 року, ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником нежилого приміщення - корівнику №7, загальною площею 1 354,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Квіткова, 9/8. Будівлю корівника, яка належить позивачці, вона не здає в оренду, лізинг, цей об`єкт не є предметом позики. Позивач, як фізична-особа підприємець займається сільськогосподарською діяльністю, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно вказаної інформації, серед обраних позивачем видів діяльності є, зокрема, діяльність з розділу 01. Сільське господарство, мисливство та надання пов`язаних із ними послуг: Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (Код КВЕД 01.13); Вирощування інших однорічних і дворічних культур (Код КВЕД 01.19); Розведення великої рогатої худоби молочних порід (Код КВЕД 01.41); Допоміжна діяльність у тваринництві (Код КВЕД 01.62). Разом з тим, для ведення особистого селянського господарства позивачем у 2008 році придбано земельну ділянку. Згідно Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Здійснення сільськогосподарської діяльності позивачем за адресою розташування об`єкту оподаткування (корівнику): Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Квіткова, 9/8 підтверджується також довідкою Сюртівської сільської ради №175/02-28 від 12.02.2020 р. Крім того, у своїй відповіді, ГУ ДПС України у Закарпатській області не вказано з посиланням на діючі норми законодавства чим передбачено вимоги щодо здійснення вищевказаної діяльності, при умові настання яких позивач може бути звільнена від сплати даного податку.

17 березня 2020 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, (а.с. 37-42). В обґрунтування якого вказано, що оскільки пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то за об`єкти нерухомості, які класифікуються у класі 1271 ДК 018-2000, але не використовуються власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах. Згідно поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік ОСОБА_1 вказано види підприємницької діяльності згідно КВЕД: 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів. Згідно класифікатора видів економічної діяльності (Національний класифікатор України № 457 від 11.10.2010р. Наказ Держспоживстандарту України) сільське господарство не включає діяльність із подальшого перероблення сільськогосподарської продукції та виробництва безалкогольних напоїв, виробництва мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки. Враховуючи вищевикладене, впродовж 2018 року ОСОБА_1 використовувала належний їй на праві власності нежиле приміщення, корівник № 7 , в іншій діяльності, відмінній від сільськогосподарської діяльності.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова приміщення, корівник № 7 загальною площею 1 354,0 кв. м., який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , виникло право власності на підставі Договору купівлі-продажу № 4127 від 11.08.2008 року.

Дана обставина підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 серпня 2008 року за № 19879982, (а.с. 17).

01 березня 2019 року, ОСОБА_1 подала до ГУ ДФС у Закарпатській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік, де зазначила вид підприємницької діяльності у звітному періоді: КВЕД 11.07:Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки та КВЕД 10.39: інші види перероблення та консервування фруктів та овочів, (а.с. 41).

14 травня 2019 року, ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0029250-5013-0701 на суму податкового зобов`язання 25 204,71 грн. за платежем : Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (а.с. 7, 40).

18 вересня 2019 року, позивач звернулася до ГУ ДФС у Закарпатській області і з заявою, в якій просить, беручи до уваги той факт, що належне їй майно - нежитлове приміщення - корівник не відноситься до об`єкту оподаткування, згідно вимог ст.. 266.2.2 ПК України, за відсутності законних підстав сплачувати податок за дану нерухомість, керуючись п. 266.7.3 ПК України, просить провести звірку даних щодо належного їй об`єкту оподаткування, розміру ставки податку, нарахованої суми податку та звільнити її від сплати даного податку. Крім того, просить повернути їй зараховані кошти за даний податок за 2017 рік, (а.с. 8-9).

18 жовтня 2019 року, ГУ ДПС у Закарпатській області надало відповідь про розгляд заяви, де зазначило, що оскільки п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то за об`єкти нерухомості, які класифікуються у класі 1271 ДК 018-2000, але не використовуються власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах. Зазначили, що згідно поданих декларацій платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за 2017рік та 2018 рік, вказано види підприємницької діяльності згідно КВЕД : 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів. Підстави для перерахунку податку на нерухоме майно за 2017 рік 2018 рік відсутні, (а.с. 10).

05 листопада 2019 року, позивачем подано скаргу на податкове повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України, (а.с. 11-13), однак така 25 листопада 2019 року, залишена без розгляду, оскільки подано з порушенням законодавчо встановленого 30-денного терміну для подання скарги, (а.с. 14-16).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0029250-5013-0701 протиправним, звернулася до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 за № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 (надалі по тексту - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1. та 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий звітний період дорівнює календарному року.

У відповідності до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

За змістом підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 Кодексу, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу).

14 травня 2019 року, ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0029250-5013-0701 на суму податкового зобов`язання 25 204,71 грн. за платежем : Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, (а.с. 7).

Суд відзначає, що спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, яке належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Підпунктом 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, які саме об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки не є об`єктом оподаткування.

Виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми Податкового кодексу України необхідно вказати, що законодавець у кожному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширеному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2. буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду у справі № 806/2676/17 (провадження К/9901/28719/18) від 15.05.2018.

Пункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України, на який посилається позивач, як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Дана норма, у редакції до 01 січня 2019 року викладена була у наступній редакції: не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з підпунктом 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у вказаній нормі визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим підпунктом 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України.

З системного аналізу правових норм вбачається, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

За змістом статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років", сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

У вищевказаній статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років" міститься визначення сільськогосподарського товаровиробника, яким є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Таким чином, наведене визначення є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Необхідно зазначити, що товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва. У цьому й полягає основна відмінність між сільськогосподарськими виробником і товаровиробником. При цьому кожен сільськогосподарський товаровиробник є одночасно й виробником продукції сільського господарства. І навпаки сільськогосподарський виробник не завжди є товаровиробником.

Статтею 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років" визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 за № 507 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Судом уже зазначалось, що позивачу на праві на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова приміщення, корівник № 7 загальною площею 1 354,0 кв.м., який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 серпня 2008 року за № 19879982, (а.с. 17).

Проте, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження статусу позивача як сільськогосподарського товаровиробника, що б давало можливість застосування пільги з оподаткування відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, як свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є КВЕД 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, (а.с. 18-20).

Відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік, видами підприємницької діяльності у звітному періоді, ОСОБА_1 вказала 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки та 10.39 інші види перероблення та консервування фруктів та овочів, (а.с. 41)

З огляду на вказане, суд дійшов переконливого висновку, що подана декларація платника єдиного податку за 2018 рік із видами підприємницької діяльності: 11.07; 10.39 - згідно класифікатора видів економічної діяльності № 457 від 11.10.2010 року, код 10.30 відноситься до переробної промисловості та сільське господарство не включає діяльність із подальшого перероблення сільськогосподарської продукції та виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод. Отже, судом не встановлено, що позивач був сільськогосподарським товаровиробником, а наявність у позивача тільки будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, не є підставою для застосування до спірних відносин пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України виходячи із змісту пункту "ж" цієї норми, яка діяла до 01 січня 2019 року, та до якої було внесено зміни Законом від 23.11.2018 року № 2628-VIII.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно приписів підпункту 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема, щодо права на користування пільгою із сплати податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як судом встановлено, 18 вересня 2019 року, позивач звернулася до ГУ ДФС у Закарпатській області і з заявою, в якій просить, беручи до уваги той факт, що належне їй майно - нежитлове приміщення - корівник не відноситься до об`єкту оподаткування, згідно вимог ст.. 266.2.2 ПК України, за відсутності законних підстав сплачувати податок за дану нерухомість, керуючись п. 266.7.3 ПК України, просить провести звірку даних щодо належного їй об`єкту оподаткування, розміру ставки податку, нарахованої суми податку та звільнити її від сплати даного податку. Крім того, просить повернути їй зараховані кошти за даний податок за 2017 рік, (а.с. 8-9).

18 жовтня 2019 року, ГУ ДПС у Закарпатській області надало відповідь про розгляд заяви, де зазначило, що оскільки п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то за об`єкти нерухомості, які класифікуються у класі 1271 ДК 018-2000, але не використовуються власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах. Зазначили, що згідно поданих декларацій платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за 2017рік та 2018 рік, вказано види підприємницької діяльності згідно КВЕД : 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів. Підстави для перерахунку податку на нерухоме майно за 2017 рік 2018 рік відсутні, (а.с. 10).

Проаналізувавши встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, а також те, що належне позивачу нерухоме майно є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України), і податок на нерухоме майно з нього повинен нараховуватися, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно податкового-повідомлення рішення від 14 травня 2019 року № 0029250-5013-0701 в силу приписів, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, суду не надано доказів того, що в 2018 році позивач займалася сільськогосподарським виробництвом, а додана Довідка Сюртівської сільської ради (а.с.25), що видана 12 лютого 2020 року не підтверджує факту використання корівника безпосередньо у сільськогосподарській діяльності у 2018 році. Інших доказів здійснення сільськогосподарської діяльності із виробництва сільськогосподарської продукції в 2018 році чи розведення рогатої худоби позивач суду не надала. Доданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку із цільовим призначенням земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства Серії ЯЕ № 454527 є правовстановлюючим документом, однак не може бути достатнім доказом та підтверджувати факт здійснення використання корівника в сільськогосподарській діяльності, як і код виду діяльності не створює прав чи обов`язків, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами та оцінюється судом в сукупності із іншими доказами, які були надані під час розгляду справи.

З даних підстав вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0029250-5013-0701, є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль