Рішення № 90998076, 14.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 р. Справа№200/6684/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вулиця Незалежності, 28 А), в якому просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2742 від 26.06.2020 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії та зарахувати до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 02.09.2019.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.06.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п.п.2-1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає, що надав всі належні документи для підтвердження періодів роботи, які підтверджуються записами у трудовій книжці та довідками для підтвердження стажу, та відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому повністю не погоджується з вимогами позову, просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі та зазначає наступне. У зв`язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 у справі №2-р/2019, працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років на підставі п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови наявності необхідного спеціального стажу роботи не менше 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від досягнення певного віку. Одночасно з цим, управлінням зазначено, що згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача становить 30 років 02 місяці 29 днів, а спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 - 24 роки 02 місяці 23 дні, що підтверджується розрахунком стажу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ, яким були внесені зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 11.10.2017. З огляду на набрання чинності з 11.10.2017 зазначеного закону, стаж роботи позивача з 11.10.2017 підлягає зарахуванню лише до загального страхового стажу, а не до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років. Вважає, що при прийнятті рішення від Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому права позивача порушені не були, у зв`язку з чим в слід відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22.07.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач 19.06.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п.п.2-1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надала наступні документи: заяву про призначення пенсії, копію трудової книжки НОМЕР_3 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00026710501, копію свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 , копію диплому НОМЕР_5 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_6 , довідку підтверджуючу стаж роботи видану КНП «Олександрівська лікарня планового лікування» від 17.06.2020 за №01-11/391, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду.

25.06.2020 Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України прийняло рішенням №2742 про відмову в призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що заявниця претендує на призначення пенсії відповідно до п.п.2-1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п.«е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із урахуванням спеціального стажу роботи: з 11.03.1991 по 31.12.1991; з 03.01.1992 по 01.11.1993; з 06.01.1994 по 25.07.1996; з 26.07.1996 по 19.05.2000; з 23.07.2001 по 31.12.2011; з 01.01.2012 по 31.10.2013; з 01.11.2013 по 02.09.2019.

Як вбачається з протоколу призначення пенсії позивачу не зараховано до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 08.09.2019.

Відповідно наданих документів спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 складає 24 роки 02 місяці 23 дні, загальний страховий стаж на дату заяви складає 30 років 02 місяці 29 днів. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.п.2-1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечену», у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право не пенсію за вислугою років - 26 років 6 місяців. Право на пенсію згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявниця набуде після досягнення 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 за наявності загального страхового стажу 35 років.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.п.2-1,16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII)

Згідно зі ст.7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За приписами ст.52 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до абз.1 п."е" ст.55 Закон №1788-XII із змінами, внесеними згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - за наявності спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців.

Цією нормою до внесення змін згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015, тобто у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015, передбачалось право таких осіб на пенсію за вислугу років незалежно від віку.

Пункт "е" ст.55 Закону №1788-XII у редакції, що діяла до внесення змін в цей Закон Законами №213-VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015, тобто до 01.04.2015, визначав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Постанова №909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).

Згідно з цим переліком до таких робіт належить, крім інших, робота лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Під час дії редакції п."е" ст.55 Закону №1788-XII, чинної до 01.04.2015, пункт 2 Постанови №909 у редакції від 28.12.2012, яка діяла по 13.08.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

З 14.08.2015 редакція Постанови №909 (п.2) передбачала умови призначення пенсії аналогічні тим, що визначались п."е" ст.55 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015, а з 22.04.2016 - тим, які передбачались п."е" ст. 55 Закону №1788-XII у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015.

Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Вказано, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Зазначено також, що положення п."а" ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо, крім іншого, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Частинами 1,3 ст.44 Закону №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Згідно п.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При наданні оцінки рішенню про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII. У рішенні також вказувалось, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, п.«е» ст.55 Закону №1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019 діє у редакції від 09.12.2012, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами №213-VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015.

Редакція п.«е» ст.55 Закону №1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пункт 2 Постанови №909 у редакції від 28.12.2012, чинній під час дії редакції п.«е» ст.55 Закону №1788-XII, чинної, в свою чергу, до 01.04.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Внесені в подальшому зміни до п.2 Постанови №909, аналогічні тим, що внесені до п.«е» ст.55 Закону №1788-XII Законами №213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015, які визнані неконституційними, а, отже, і внесені з 14.08.2015 зміни до Постанови №909 в цій частині (п.2) є також такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, суд не застосовує редакцію п.2 Постанови №909 у редакції від 14.08.2015 та керується його редакцією від 28.12.2012.

З аналізу наведеного, та враховуючи п.п.2-1,16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вбачається, що позивач станом на час звернення до відповідача із заявою від 16.06.2020 про призначення пенсії за вислугу років могла претендувати на призначення такої пенсії відповідно до п.«е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" незалежно від віку у разі, якщо на день набрання чинності 11.10.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII мала вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений, ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто спеціальний стаж роботи не менше 25 років на посадах працівника освіти, охорони здоров`я і соціального захисту за Переліком, затвердженим Постановою №909.

У відповідності до ч.2 ст.7 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно із записами у трудовій книжці позивач:

з 01.11.2013 працювала на посаді фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська;

з 01.04.2015 працювала на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська;

02.09.2019 позивач звільнена за угодою сторін з посади фельдшер з медицини невідкладних станів виїзної бригади структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська.

19.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії.

За наслідком розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугою років - 26 років 6 місяців.

Як вбачається з протоколу призначення пенсії позивачу не зараховано до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 08.09.2019.

Беручи до уваги наявні в матеріалах даної справи документи, суд дійшов висновку про те, що станом на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII спеціальний стаж позивача становив більше 25 років, оскільки до нього має бути врахований, крім інших, період роботи позивача з 11.10.2017 по 02.09.2019.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність у позивача необхідного станом на час набрання чинності Законом від 03.10.2017 №2148-VIII спеціального стажу та недосягнення нею 60-річного віку як підставу для відмови у призначенні пенсії за вислугу років за п.«е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вказане та невідповідність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії ст.2 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2020 №2742 про відмову в призначенні пенсії.

При вирішенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії та зарахувати до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 02.09.2019, суд виходить із наступного.

Суд зауважує, що у рішенні, прийнятому за наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії взагалі не наведено підстав для незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно наданого суду відповідачем протоколу призначення пенсії позивачу не враховано до її спеціального стажу спірний період роботи.

Записами трудовій книжки позивача підтверджено факт роботи позивача з 11.10.2017 по 02.09.2019 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська.

Беручи до уваги вказане, а також приписи п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та те, що робота позивача у період з 11.10.2017 по 02.09.2019, яка підтверджена наявними в матеріалах справи документами, належить до Переліку тих, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, затвердженому Постановою №909, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В зв`язку з вищевикладеним, для ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, шляхом:

- визнання противоправним та скасування рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2742 від 26.06.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії №2742 від 19.06.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зарахувати до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 02.09.2019.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2742 від 26.06.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії №2742 від 19.06.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зарахувати до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 02.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.08.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька