Рішення № 90997965, 17.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Справа № 160/6078/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича ,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товару.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДМС № UА500070/2020/00086;

- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДМС від 18.02.2020 року № UA500070/2020/000018/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач зазначає, що ціна на товар згідно умов контракту включає в себе вартість, зокрема, пакування, у зв`язку з чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару. Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% і повинно бути обумовлено у валюті договору, оскільки у правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов`язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі. Умови поставки товару за контрактом FOB - Шанхай, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов`язання стосовно укладення договору страхування товару. Таким чином, за умовами поставки FOB сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі. Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У відповідності до договору страхування страхова сума становить 316,64 грн. Оплата товару була проведена позивачем, що підтверджується платіжними банківськими документами. У сертифікаті якості на товар була допущено помилка стосовно найменування товару, яка була усунута листом від 18.02.2020 року.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Також позивач у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України клопотав про надання часу для надання документів на підтвердження посенених витрат на правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання тричі не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлених належним чином.

Суд, дослідивши письмові доказі, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

25.10.2017 року між позивачем та компанією Bestway (Hong Kong) International Limited (Китай) укладено контракт № 3121-BW/CN, у відповідності до умов якого Bestway (Hong Kong) International Limited (Китай) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Умови поставки товару FOB - Шанхай. Однак вказані умови можуть бути змінені за згодою сторін у специфікаціях. Вартість товару включає у себе вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включають податки та митні платежі на території України. Оплата товару - 30% попередня оплата від суми, яка вказана у специфікації, 70% від суми, яка вказана у специфікації, позивач повинен оплатити протягом 20 днів з дати отримання копій документів, передбачених пунктом 4.3 договору.

У специфікації № 8 від 29.07.2019 року сторони визначили умови поставки CFR Одеса.

На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митну декларацію від 17.02.2020 року № UA/500070/2020/205662 на товар: спорядження для кемпінгів: надувний матрац з ПВХ з одного боку покритий синтетичним текстильним матеріалом: арт. 67000 - матрац надувний 185х76х22 - 4422 шт.; спорядження для кемпінгів: надувна подушка з ПВХ з одного боку покритий синтетичним текстильним матеріалом: арт. 67121 - подушка надувна 42х26х10 см. 7920 шт.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір № 3121-BW/CN від 25.10.2017 року;

- специфікація № 8 від 29.07.2019 року;

- інвойс від 21.11.2019 року № 2019ENTA754;

- пакувальний лист від 21.11.2019 року;

- генеральний договір страхування від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032; страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/4894;

- транспортні перевізні документи: платіжне доручення № 122904 від 05.06.2020 року; акт приймання - передачі виконаних робіт № 2167/2 від 17.02.2020 року.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов`язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам);

позивачем не надано документів на оплату товару;

у сертифікаті якості від 21.11.2019 року до інвойсу від 21.11.2019 року № 2019ENTA754 вказано товару «67121 подушка надувна 40х30», а у митній декларації «67121 - подушка надувна 42х26х10».

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Позивач листом від 18.02.2020 року № 1 надав відповідачу: прайс-лист від 20.07.2019 року, комерційну пропозицію від 22.07.2019 року, банківські платіжні документи - swift від 30.10.2019 року та від 07.02.2020 року, лист про помилку від 18.02.2020 року.

Позивач протягом 80-ти днів з дати виписку товару надав відповідачу разом із заявою від 10.04.2020 року № М-2020-1825 наступні документи: бухгалтерські платіжні документи, виписку з бухгалтерської документації, експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 07.04.2020 року № ГО-896, прайс-лист виробника товар від 20.07.2019 року, комерційну пропозицію від 22.07.2019 року, платіжні документи на оплату послуг перевезення - платіжне доручення від 05.03.2020 року № 122904, акт приймання - передачі виконаних робіт від 17.02.2020 року № 2167/2.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийнято оскаржувані рішення та картка відмови.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов`язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.

У контракті № 3121-BW/CN від 25.10.2017 року сторони погодили, що ціна включає у себе вартість навантаження, пакування та маркування.

Отже, ціна товару вже включає в себе вартість пакування, а тому вказані вище доводи відповідача є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам); у страховому сертифікаті відсутні підпис та печатка страхувальника, вантаж 5 днів слідував маршрутом не застрахованим, то суд зазначає наступне.

У правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов`язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця.

В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.

Умови поставки товару за контрактом № 3121-BW/CN від 25.10.2017 року CFR - Одеса, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов`язання стосовно укладення договору страхування товару.

Таким чином, за умовами поставки CFR сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі.

Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У відповідності до договору страхування страхова сума становить 316,64 грн.

У відповідності до пункту 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Позивачем надано документи, які підтверджують вартість страхування, дані документи є належними та достовірними, а тому суд відхиляє вказані вище доводи відповідача.

Щодо доводів відповідача - у сертифікаті якості від 21.11.2019 року до інвойсу від 21.11.2019 року № 2019ENTA754 вказано товару «67121 подушка надувна 40х30», а у митній декларації «67121 - подушка надувна 42х26х10», то позивач надав лист від 18.02.2020 року про те, що у документах допущено помилку.

За вказаних обставин даний довод відповідача суд відхиляє.

Щодо доводів відповідача про не надання позивачем документів на оплату товару, то суд вказує на те, що наявність або відсутність документів на оплату товару на момент його митного оформлення не впливає на митну вартість товару. Крім того, позивач під час проведення консультацій з відповідачем надавав банківські та бухгалтерські документи, які стосуються оплати товару.

За вказаних обставин даний довод відповідача суд відхиляє.

У матеріалах справи міститься також висновок експерта № ГО-896 від 07.04.2020 року, який підтверджено що ціна на товар поставлений позивачу є ринковою.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені у вказаній вище довідці, а саме: вказав лише номер та дату митної декларації, то оскаржуване рішення не може вважатися обгрунтованими та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст. 2 КАС України.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4204 грн.

Також позивачем у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України подано заяву до закінчення судових дебатів про надання часу для надання суду доказів понесення витрат на оплату правничої допомоги.

За вказаних обставин суду відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 28 серпня 2020 року на 09-00 год. та зобов`язати позивача до 25.08.2020 року надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу та докази їх направлення відповідачу.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2102 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219; м. Дніпро, вул. О. Поля, 40 ) до Одеської митниці ДМС (код ЄДРПОУ 43333459; 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 корп. А) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДМС № UА500070/2020/00086;

Визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДМС від 18.02.2020 року № UA500070/2020/000018/2.

Стягнути з Одеської митниці ДМС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» сплачену суму судового збору у розмірі 4204 грн.

Призначити на 28 серпня 2020 року на 09-00 год. судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 25 серпня 2020 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідача вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 17.08.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.