Ухвала суду № 90997931, 14.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 серпня 2020 р.Справа №160/9534/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №132712-52 від 13.07.2020 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №132712-52/64 від 13.07.2020 р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9534/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Разом із позовною заявою представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинити дію податкової вимоги від 13.07.2020 р. №132712-52 - до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинити дію рішення про опис майна у податкову заставу від 08.04.15 №118/38300353 - до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії на виконання рішення про опис майна у податкову заставу від 08.04.15 №118/38300353 та податкової вимоги від 13.07.2020 р. №132712-52, у тому числі здійснювати опис майна у податкову заставу, здійснювати дії по реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та здійснювати інші дії, які випливають з податкової застави; вчиняіи будь-які дії щодо погашення податкового боргу заявника, визначеного у податковій вимозі від 13.07.2020 р. №132712-52, в тому числі щодо стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі - до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" зазначив, що на час складання оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0003420501 від 06.02.2020 р. не було узгодженим, а, отже, спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є явно протиправними. Заявник стверджує, що на підставі оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, починаючи з 11.07.2020 р. майно позивача може бути передано у податкову заставу та у подальшому продане шляхом проведення публічних торгів до набрання чинності рішення суду по справі, а в тому разі настануть неповоротні наслідки для позивача й повернути майно у його власність буде неможливо. З огляду на викладене, заявник зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позвиача, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи та вирішуючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" про забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №826/8556/17, від 03 жовтня 2018 р. у справі №826/5233/18.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Як зазначалось вище, одним із доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову є те, що оскаржувані податкова вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та опис рішення майна в податкову заставу є очевидно протиправними, оскільки прийняті відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, а саме, за неузгодженими грошовими зобов`язаннями, нарахованими за податковим повідомленням-рішення, яке на теперішній час оскаржується у судовому порядку, при цьому на час розгляду даної заяви ухвала про відкриття провадження по справі відсутня та як доказ до суду не надана.

Отже, вказаний довід позивача зводиться до невідповідності оскаржуваних вимоги і рішення вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.

Крім того, слід зауважити, що реквізити (зокрема, дата та номер) оскаржуваного у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" рішення про опис майна у податкову заставу і рішення, дію якого заявник просить суд зупинити і заборонити виконувати є різними.

Щодо доводу представника позивача про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача внаслідок можливого арешту коштів та реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне", то суд вказує про таке.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 95.4. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів звернення контролюючого органу до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна або готівки Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне", що перебуває у податковій заставі заявником не надано.

З огляду на викладене, належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову заявником не надано.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 59, ст. 89 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право пред`являти податкові вимоги та приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати дії по реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та здійснювати інші дії, які випливають з податкової застави; вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу заявника, визначеного у податковій вимозі від 13.07.2020 р. №132712-52, в тому числі щодо стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, є фактично забороною контролюючому органу виконувати покладені відповідно до законодавства повноваження.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені заявником, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" про забезпечення позову по справі №160/9534/20 - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко