Рішення № 90997882, 31.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Справа № 160/5427/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (направлена засобами поштового зв`язку 19.05.2020 року) ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У.

В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі; акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Так, ОСОБА_1 не подавав звітність, Управління чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно нього, не витребовувались та не надавались бухгалтерські та інші документи. Тим паче, з 20 жовтня 2016р. позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "КОРСА", код ЄДРПОУ 33005110, із заробітної плати відраховувалось ЄСВ, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата включно до 16 травня 2017р., підтвердженням цього є відповідний запис у трудовій книжці позивача. З 17 жовтня 2017р. позивач працює у КП "ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС" Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 38199556, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, довідкою з місця роботи за вих.№1205/20-1 від 12 травня 2020р., із заробітної плати відраховувалось ЄЄВ. Позивач отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату за 2017 рік за вих. № 12/05/20-1, довідкою про заробітну плату за 2018 рік за вих.№12/05/20-2, довідкою про заробітну плату за 2019 рік за Вих.№ 12/05/20-3 та довідкою про заробітну плату за 2020 рік за вих. № 12/05/20-4. У томі числі, зазначені факти підтверджуються довідкою Форми (Ж-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", отриманою згідно Реєстру застрахованих осіб Державного соціального страхування через особистий кабінет користувача, ОСОБА_1 , із офіційного порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, де вказано, що з 2017 року страхувальником застрахованої особи виступає страхувальник за кодом 33005110 (ТОВ "КОРСА") та кодом 38199556 (КП "ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС"). З 2018 року і до 2020 року включно страхувальником застрахованої особи виступає лише КП "ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС" (код 38199556).

30.06.2020 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного контролюючий орган зазначив, що позивач зазначає, що відповідач порушив строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, відповідно до Інструкції №449. При цьому, позивачем залишено поза увагою те, що відповідно до п. 13 розділу VII Інструкції №449, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не засовується. З вказаною нормою узгоджується норма, передбачена ч. 16 ст.25 Закону №2464 - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. На думку відповідача чинним законодавством не передбачено обмеження по строкам на виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та не передбачено звільнення платників від обов`язку сплати недоїмки у разі порушень строків виставлення вимоги. Відтак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області при формуванні спірної вимоги діяла у спосіб та відповідно Конституції України, Закону №2464 та іншим законодавчим актам.

09.07.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, яка аналогічна за змістом поданій до суду позовній заяві.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву по забезпечення позову, за результатами розгляду якої ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку ОСОБА_2 , означену позовну було залишено без руху та надано позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: засвідчених копій документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - "Копія" та у лівому нижньому куті документа - "Згідно з оригіналом"; вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.

У встановлений ухвалою суду від 22.05.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подати до суду у строк до 30.06.2020 року засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) копію реєстраційної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У; 3) підтвердження щодо отримання позивачем вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У. Зобов`язано ОСОБА_1 подати до суду: 1) підтвердження з місця роботи щодо відрахування із заробітної плати позивача єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 року по 01.05.2020 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 27.11.2003р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: Код КВЕД 52.29, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Підприємницька діяльність припинена, дата запису: 28.04.2020; номер запису: 22030060011020369, стан суб`єкта: припинено.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, у період з 2017 року останній не здійснював свою підприємницьку діяльність, оскільки працевлаштувався найманим працівником, відповідно набув статусу застрахованої особи і платником єдиного внеску за нього став його роботодавець. Так, з 20 жовтня 2016р. позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОРСА», код ЄДРПОУ 33005110, роботодавець платив за нього ЄСВ, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата включно до 16 травня 2017р., підтвердженням цього є відповідний запис у трудовій книжці. У подальшому позивач з 17 жовтня 2017р. працює у КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 38199556, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, довідкою з місця роботи за вих.№1205/20-1 від 12 травня 2020р. Роботодавець платить за позивача ЄЄВ. Позивач отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату за 2017 рік за вих. № 12/05/20-1, довідкою про заробітну плату за 2018 рік за вих.№12/05/20-2, довідкою про заробітну плату за 2019 рік за вих. № 12/05/20-3 та довідкою про заробітну плату за 2020 рік за вих. № 12/05/20-4. У томі числі, зазначені факти підтверджуються довідкою Форми (Ж-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», отриманою згідно Реєстру застрахованих осіб Державного соціального страхування через особистий кабінет користувача, ОСОБА_1 , із офіційного порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, де вказано, що з 2017 року страхувальником застрахованої особи виступає страхувальник за кодом 33005110 (ТОВ «КОРСА») та кодом 38199556 (КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС»). З 2018 року і до 2020 року включно страхувальником застрахованої особи виступає лише КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС» (код 38199556).

Також позивач зазначив, що 14.05.2020 року його представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 61746213, з якого стало відомо про існування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У. Після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, вимогу про сплату боргу від 19.11.2019 року передано на виконання 06 квітня 2020 року, та у подальшому 07 квітня 2020 року постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Реутова Є.О. від 07.04.2020р. відкрито виконавче провадження ВП № 61746213 (за даними Ідентифікатора доступу: АЕ42ДВЕ95923 вбачається також винесення д/в постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника). Постанову було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , де позивач фактично не проживає. Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У позивач також не отримував ані під розписку, ані поштою.

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки від 17.06.2020 року за №1706/20-1 КП «Дніпроприродресурс» Дніпропетровської обласної ради працює на посаді головного інженера, в тому числі з 17.10.2017 року по 31.05.2020 року йому була нарахована і виплачена заробітна плата у розмірі 340 926,93 грн. КП «Дніпроприродресурс» сплатило ЄСВ у розмірі 75 003,25 грн.

Окрім цього, як вже зазначалось вище, з 20 жовтня 2016р. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОРСА», код ЄДРПОУ 33005110, роботодавець платив за позивача ЄСВ, останньому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата включно до 16 травня 2017р., підтвердженням цього є відповідний запис у його трудовій книжці. У подальшому позивач з 17 жовтня 2017р. працює у КП «Дніпроприродресурс» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 38199556, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, довідкою з місця роботи за вих.№ 1205/20-1 від 12 травня 2020р., роботодавець сплачує за позивача ЄСВ, позивач отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату за 2017 рік за вих. № 12/05/20-1, довідкою про заробітну плату за 2018 рік за вих. № 12/05/20-2, довідкою про заробітну плату за 2019 рік за вих. № 12/05/20-3 та довідкою про заробітну плату за 2020 рік за вВих. № 12/05/20-4. У томі числі, зазначені факти підтверджуються довідкою Форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», отриманою згідно Реєстру застрахованих осіб Державного соціального страхування через особистий кабінет користувача, ОСОБА_1 , із офіційного порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, де вказано, що з 2017 року страхувальником застрахованої особи виступає страхувальник за кодом 33005110 (ТОВ «КОРСА») та кодом 38199556 (КП «Дніпроприродресурс»). З 2018 року і до 2020 року включно страхувальником застрахованої особи виступає лише КП «Дніпроприродресурс» (код 38199556).

До того ж, суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Однак, позивачу як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога, винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2019р. № Ф-781-25У на суму 33 223,56 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №49682 від 19.05.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2019р. № Ф-781-25Упро сплату боргу (недоїмки) у сумі 33 223,56 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник