Ухвала суду № 90997578, 17.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

17 серпня 2020 р. Справа № 120/4106/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Згідно п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Цій нормі кореспондує норма ч. 1 ст. 161 КАС України, в силу якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Тому усі документи, що вказані у переліку додатків, повинні бути долучені позивачем до позовної заяви у необхідній кількості примірників.

Встановлено, що позивач наведених вимог до позовної заяви не дотримався. Зокрема до примірника позовної заяви для відповідача не долучено засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

Дотримання передбачених нормою ч. 1 ст. 161 КАС України правил є важливим, адже обов`язку позивача надати копію позовної заяви із додатками для направлення відповідачу кореспондує передбачений ч. 2 ст. 174 КАС України обов`язок суду надіслати їх відповідачу разом із ухвалою про відкриття провадження у справі.

Також, в силу п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак цієї вимоги Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не дотримано.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як видно із матеріалів позовної заяви позивач просить:

- визнати неправомірним відмову у призначенні пенсії за віком від 05.03.2019 та рішення від 21.03.2019 № 024550001016;

- встановити юридичний факт страхового стажу набутого в Україні відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та матеріалів пенсійної справи № 024550001016 від 22.12.2018;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахованої суми пенсійного забезпечення від 22.12.2018 за пільговий страховий стаж набутий в Україні.

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Аналізуючи зміст позовних вимог, суд зазначає, що друга та третя вимоги хоч і виділені в окремі абзаци прохальної частини, однак є похідними від першої позовної вимоги, а тому розцінюються як одна вимога немайнового характеру.

Щодо четвертої вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.11.2018 по справі № 761/11472/15-ц дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима є майновою вимогою, оскільки позивач її визначає у грошовому вимірі.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є майновою вимогою, а тому в цьому адміністративному позові заявлено окремі позовні вимоги одна із яких немайнового, а інші - майнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 гривні.

Отже, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 840,80 гривень (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). При цьому, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову, що містить вимогу майнового характеру в загальному розмірі 10000,00 грн, позивач теж повинен сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. Вказана сума судового збору є мінімальною ставкою (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), оскільки ставка у розмірі 1 відсотка ціни позову (100,00 грн) є меншою від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, позивач за подання до адміністративного суду позову, що містить дві вимоги одна із яких немайнового, а інші майнового характеру, повинен сплатити судовий збір в загальному розмірі 1681,60 грн.

Проте всупереч наведеним нормам, позивачем до позовної заяви не було додано документу про сплату судового збору.

Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, відповідно до якого, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак суд вважає, що норма п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI не підлягає застосуванню як підстава для звільнення позивача від сплати судового збору, адже її зміст вказує на те, що така застосовується коли факт незаконності рішення, дії чи бездіяльності на момент пред`явлення позову про відшкодування шкоди є встановленим у визначеному порядку. І лише після цього, позивач звертаючись в порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, може посилатися на їх незаконність (протиправність) як на доведену обставину.

В свою чергу, із заявленого позову вбачається, що крім вимоги про відшкодування шкоди, його предметом є й вимога про визнання неправомірним рішення (відмови) та зобов`язання вчинити дії. Саме із оскаржуваним рішенням позивач пов`язує підстави заподіяння йому моральної шкоди. Тому, з огляду на те, що оскаржуване позивачем у цій справі рішення на стадії відкриття провадження у справі не може вважатися неправомірним, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору із застосуванням п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI відсутні.

Крім цього, як зазначалося вище у тексті ухвали, позовна заява містить ще й іншу вимогу немайнового характеру, за яку позивач повинен сплатити судовий збір.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 30.07.2020 по справі № 9901/194/20.

За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду:

- письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для надіслання Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

- документу, який підтверджує сплату судового збору у загальній сумі 1681,60 грн. Реквізити для сплати судового збору: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович