Рішення № 90997566, 14.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 серпня 2020 р. Справа № 120/1853/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачеві достроково по досягненню 50-річного віку відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком та зобов`язання відповідача призначити пенсію достроково відповідно до ст. 17 Закону з дати звернення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що виховує доньку, яка згідно з медичним висновком від 17.05.2007 року №43 визнана дитиною-інвалідом з дитинства віком до 16 років у зв`язку із захворюванням - гострий поліформний психотичний розлад. По досягненню віку 50 років, ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії згідно п.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із набуттям права на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років за наявності не менше 15 років страхового стажу. Проте, рішенням №024550000947 від 29.10.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії як матері інваліда з дитинства, оскільки згідно поданих документів відповідачем встановлено, що інвалідність дитини наступила після досягнення сімнадцятирічного віку. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що порушує її права, а також позбавляє її пенсії, на яку вона має право.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.05.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому зазначив, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по віку як матері дитини-інваліда. Для визначення права на пенсію заявницею було подано медичний висновок №43 від 17.05.2007 року. Проте, проаналізувавши всі подані позивачем документи для призначення пенсії як матері інваліда з дитинства, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення такого виду пенсії, оскільки у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, якого подано не було. Таким чином, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. В свою чергу, медичний висновок №43 від 17.05.2007 року на доньку позивача не може слугувати підставою для визначення права на призначення пенсії за віком матері дитини-інваліда. З огляду на це, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 є матір`ю дитини, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно медичного висновку №43 про дитину інваліда віком до 16 років від 17.05.2007 року доньці позивача встановлено захворювання «гострий поліформний психотичний розлад».

Згідно довідки серії НОМЕР_3 доньці позивача встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства з 01.11.2008 року..

18.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії достроково по досягненню 50-річного віку відповідно до Закону.

Рішенням №024550000947 від 29.10.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії як матері інваліда з дитинства.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).

Відповідно до ст. 17 Закону, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (момент звернення до відповідача), жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (п. «є» і «ж» ст. 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (момент звернення до відповідача).

Ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

При цьому, за змісту абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Згідно з п. 14 Положення № 1317 причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Згідно з п. 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності).

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що пенсійне забезпечення осіб є гарантією стабільного та належного життя пенсіонерів. Пенсії, в свою чергу, є запорукою достойного рівня життя пенсіонерів та співрозмірності витрат отриманим доходам. Водночас, держава гарантує певні пенсії привілеї жінкам у питаннях призначення пенсій. Так, це стосується віку, з якого жінка може отримати пенсію (він є меншим, від законодавчо встановленого пенсійного віку чоловіків), стажу роботи тощо. Певні привілеї встановлені й багатодітним жінкам та жінкам, які виховують дитину-інваліда. Мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо ж дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Отже, визначальним є не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку.

Аналогічно висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2014 року у справі № 21-133а14, в якій він зазначив, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Таку позицію підтримала й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року у справі № 330/2181/16-а, в якій вказала, що при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась із відповідною заявою до відповідача про призначення їй пенсії достроково по досягненню 50-річного віку як матері, що виховує дитину-інваліда. Як підставу для призначення такої пенсії позивачем надано медичний висновок №43 на дитину-інваліда з дитинства віком до 16 років, датований 17.05.2007 року. Тобто тоді, коли доньці було 17 років.

Таким чином, щоб отримати пенсію достроково по досягнення 50-річного віку як матері дитини-інваліда, позивачеві необхідно надати висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її донька мала дійсні медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Проте, такого висновку позивачем надано не було. Відтак, нею не було підтверджено факт наявності підстав для визнання її доньки дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Надані ж виписки з амбулаторної картки доньки не свідчать про наявність підстав для визнання її дитини інвалідом, а лише засвідчують факт певних порушень пов`язаних зі здоров`ям.

Враховуючи те, що визначальним для призначення дострокової пенсії по досягненню 50-річного віку є саме час встановлення інвалідності такої дитини, а саме до шестирічного віку, або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що така дитина мала дійсні медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення вказаного віку, суд доходить висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії, як особі, яка не відповідає законодавчо встановленим вимогам.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві, відповідач діяв у спосіб, строки та у межах, визначених чинним законодавством.

Тож, позивачем не доведено та не підтверджено підстав для призначення їй пенсії достроково по досягненню 50-річного віку, а від ак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачеві пенсії достроково по досягненню 50-річного віку відповідно до ст. 17 Закону.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію достроково відповідно до ст. 17 Закону з дати звернення, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 ст. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Разом з тим, згідно п. 10 ч. 2 цієї статті, суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним індивідуального акта та обрання іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, який забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправним індивідуального акта, можливим є обрання належного способу захисту, необхідного для відновлення прав, свобод та інтересів.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачеві пенсії достроково по досягненню 50-річного віку відповідно до ст. 17 Закону залишено без задоволення, відповідно позовна вимога про зобов`язання призначити позивачеві пенсію достроково відповідно до ст. 17 Закону з дати звернення, також не підлягає задоволенню, як похідна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення у повному обсязі виготовлене 17.08.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна