Рішення № 90997503, 05.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 серпня 2020 р. Справа № 120/3818/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.

представників позивача: Ларіонова М.О., Радзієвського А.М.

представника відповідача: Сивого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" (далі - позивач, ТОВ "Пфаннер Бар") із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0008631411 від 19.08.2019 року.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0008701402 від 19.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, податкових повідомлень-рішень № 0008631411 та № 0008701402 від 19.08.2019 року, що прийнятті на підставі висновків Акту від 18.07.2019 року № 2539/14-11/30425482 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Пфаннер Бар" з податкового законодавства за період з 01.04.206 року по 31.03.2019 рік, валютного законодавства - за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 рік.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що порушують його права, свободи та інтереси, позивач звернувся до суду із вимогою про їх скасування.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою, відповідачам встановлено строк на подачу відзиву на позовну заяву.

16.12.2019 року, на виконання вимог ухвали суду, представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "Пфаннер Бар" податкового законодавства за період з 01.04.206 року по 31.03.2019 рік, валютного законодавства - за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 рік.

Так, відповідач посилається на проведення ТОВ "Пфаннер Бар" нереальних господарських операцій щодо придбання сільськогосподарської сировини (яблука, ожина, малина, смородина, чорноплідна горобина, чорниця та інші) у суб`єктів господарювання, які жодної фінансово-господарської діяльності з товариством не здійснювали, продукції їм не поставляли, а укладені між ними договори на закупівлю сільськогосподарської продукції не опосередковуються з реальним виконанням господарських операцій.

У зв`язку із цим, перевіркою встановлено неможливість поставки сільськогосподарської продукції (яблука свіжі для промислового переробляння та ягоди) контрагентами - фізичними особами-підприємцями, більше того відповідач переконаний, що у товариства виникла інша дебіторська заборгованість, що мала обліковуватися на рахунку 377 "Рахунки з іншими дебіторами".

Також, по факту виплати доходу типу "інжиніринг", довідка, яка підтверджує, що нерезидент - ф. "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір та наявність якої вимагається в силу вимог статті 103 ПК України для звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження в Україні, під час перевірки товариством надана не була. В результаті чого, перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо утримання податку з доходу за ставкою 15% від суми доходу, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та в межах повноважень, тому у суду підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0008631411 та № 0008701402 від 19.08.2019 року немає.

27.12.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає відзив неправомірними та належним чином не обґрунтованими, оскільки він дублює Акт перевірки та не містить аргументів, які б спростовували мотиви позову.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДПС України, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за номером № 32016100110000103 від 04.04.2016 року, належним чином засвідчені копії документів, вилучених в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2019 року у справі № 761/24122/19, а саме договорів на закупівлю сільськогосподарської продукції з додатками, актів зустрічних звірок, прибуткових накладних, платіжних доручень, видаткових касових ордерів, що стосуються взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ). Також данною ухвалою вирішено питання щодо виклику та допиту в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 .

В поданих до суду запереченні на відповідь на відзив, 07.02.2020 року представник відповідача вважає доводи наведені позивачем у відповіді на відзив безпідставними. Також вкотре звернув увагу наявність кримінальних проваджень у яких фігурують контрагенти позивача.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про виклик та допит в якості свідків фізичних осіб-підприємців ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_1 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задоволено.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року продовжено строк проведення підготовчого засідання.

05.03.2020 року на виконання ухвали суду від 13.01.2020 року, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДПС України надано витребуванні ухвалою докази.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 13 квітня 2020 року, на підставі клопотань сторін відносно ситуації, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 28 квітня 2020 року, на підставі клопотань сторін відносно ситуації, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року відкладено підготовче судове засідання на іншу дату, на підставі клопотань сторін відносно ситуації, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19.

Ухвалою суду від 26.05.2020 року, у звязку із послабленням карантинних заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, на території Вінницької області, призначено підготовче засідання на 09.06.2020 року.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про виклик та допит в якості свідків головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 - задоволено.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

24.06.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрат на проведення судового-економічної експертизи у розмірі 60000 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, оскільки ТОВ "Пфаннер Бар" має в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з його контрагентами фізичними особами-підприємцями, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, представник позивача звернув увагу суду на те, що підставою для нарахування податкових зобов`язань товариству стали протоколи допитів фізичних осіб-підприємців - контрагентів позивача, однак зазначив, що протокол допиту не можуть вважатися документами, що спростовують факт здійснення господарських операцій та підписання первинних документів. Більше того вказав, що будь-які рішення, вироки судів у кримінальних провадженнях відносно позивача чи його контрагентів відсутні, також при процедурі ліквідації контрагентів позивача, фізичних осіб-підприємців, Головне управління ДПС у Вінницькій області претензій не мало. Щодо виплати доходу нерезиденту - ф. "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland вказав, що положення пункту 103.4 статті 103 ПК України позивачем було виконано, належним чином оформлений, апостилізований та перекладений на українську мову сертифікат податкового резидента, який підтверджує, що контрагент є резидентом Швейцарії і платником податків в розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Швейцарією від 30.10.2000 року, був наданий контролюючому органу в ході розгляду заперечень на Акт перевірки. Тому вважає, що оскільки на момент здійснення господарської операції з контрагентом-нерезидентом, у позивача було наявне вказане свідоцтво, це є підставою для звільнення товариства від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. В свою чергу, акцентував свою позицію на тому, що відсутність у фізичних осіб-підприємців - контрагентів позивача, умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, підтверджує, що дані ФОПи фактично не постачали ТОВ "Пфаннер Бар" сільськогосподарську продукцію (яблука, ожина, малина, смородина, чорноплідна горобина, чорниця та інші), а відтак позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Пфаннер Бар" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, валютного - за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 року.

За результатом проведеної перевірки податковим органом складено акт від 18.07.2019 року №2539/14-11/30425482, у якому зафіксовано порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 10147211 грн, у тому числі за 3 квартал 2017 року в сумі 807059 грн, за 4 квартал 2017 року в сумі 7088784 грн, за 3 квартал 2018 року в сумі 738320 грн, за 4 квартал 2018 року в сумі 1513048 грн;

- п. 103.2, п. 103.4 ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого при виплаті доходу нерезиденту - ф. "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland в 4 кварталі 2018 року в сумі 14825,00 євро/464216,59 грн, товариством не утримано податок з такого доходу за ставкою 15% від суми доходу за рахунок цього доходу, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 4 квартал 2018 року на суму 2223,75 євро/69632,49 грн.

- п.п. 168.1.4, п.п 168.1.5 п. 168,1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо недотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходу фізичних осіб самостійно визначеного платником податку за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року за січень 2019 року у сумі 130976,52 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №2539/14-11/30425482 від 18.07.2019, позивач подав заперечення на акт до Головного управління ДФС у Вінницькій області.

За результатами виявлених порушень, на підставі акту перевірки №2539/14-11/30425482 від 18.07.2019, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0008631411 від 19.08.2019 року, яким визначено суму грошових зобов`язань за платежем податку на прибуток в сумі 9880778 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2470195 грн;

- № 0008701402 від 19.08.2019 року, яким визначено суму грошових зобов`язань за платежем податку на прибуток в сумі 69632,49 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17408,12 грн

Рішенням Головного управління ДФС у Вінницькій області № 12175/10/02-32-14-11 від 14.08.2019 року висновки наведені в акті №2539/14-11/30425482 від 18.07.2019 залишено без змін в частині заниження податку з доходів нерезидента, а пункт 1 розділу «Висновок» викладено в такі редакції:

«заниження податку на прибуток всього у сумі 9880778 грн, у тому числі за 3 квартал 2017 року у сумі 807059 грн, за 4 квартал 2017 року у сумі 7088784 грн, за 3 квартал 2018 року у сумі 738320 грн, за 4 квартал 2018 року у сумі 1246615 грн».

Рішенням ДПС України №8268/6/99-00-08-05-01 від 05.11.2019 року податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0008631411 та №0008701402 від 19.08.2019 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Основним документом, який регулює формування доходу у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закон - № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до частини 1 статті 9 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Більше того, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, в ході проведення перевірки контролюючим органом отримано службову записку ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області від 06.06.2019 року №589/21-12-04, в якій зазначено, що в рамках проведення операцій «Рубіж-2019», «Бастіон» проводились заходи щодо відпрацювання суб`єкта господарювання зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Пфаннер Бар» код за ЄДРПОУ 30425482, який являється експортером соку яблучного, сушеної яблучної вичавки.

В службовій записці зазначено, що в ході проведеного аналізу поданих ТОВ «Пфаннер Бар» звітів за формою 1 - ДФ за 2017-2018 роки, встановлено виплату доходу ряду фізичних осіб підприємців за ознакою 157 (дохід виплачений самозайнятій особі), які мають ознаки «ризиковості», за рахунок яких сформовано витрати підприємства в податковому обліку.

Співробітниками ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області встановлено та опитано ряд фізичних осіб - підприємців не платників ПДВ, зокрема: ФОП ОСОБА_25 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ; ФОП ОСОБА_12 код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , ОСОБА_29 код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ; ФОП ОСОБА_26 код за ЄДРПОУ НОМЕР_12 , які повідомили, що вони зареєструвалися в якості фізичних осіб - підприємців за грошову винагороду на прохання третіх осіб без мети ведення господарської діяльності, жодної фінасово-господарської діяльності з ТОВ «Пфаннер Бар» ніколи не здійснювали. Банківські картки від їх рахунків як ФОПів передали третім особам. Підписи в податковій звітності не здійснювали.

Також, в ході проведення перевірки отримано листи Управління СБ України у Вінницькій області від 11.06.2019 року №53/8/52-3447нт та від 27.06.2019 року №53/8/52-3835нт щодо дослідження порушень податкового законодавства у ході перевірки ТОВ «Пфаннер Бар». В даних листах зазначено, що у діяльності ТОВ «Пфаннер Бар» виявлено ознаки порушення податкового законодавства, а саме: віднесення на витрати підприємства безтоварних фінансових операцій із придбання товарів у 21 фізичної особи-підприємця не платника ПДВ, а саме зазначені фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_32 , ОСОБА_36 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 .

Відповідно до протоколів допитів ФОП ОСОБА_1 податковий номер НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_24 податковий номер НОМЕР_13 , ФОП ОСОБА_13 податковий номер НОМЕР_14 , ФОП ОСОБА_27 податковий номер НОМЕР_15 , ФОП ОСОБА_18 податковий номер НОМЕР_16 , ФОП ОСОБА_9 податковий номер НОМЕР_17 , ФОП ОСОБА_10 податковий номер НОМЕР_18 , ФОП ОСОБА_11 податковий номер НОМЕР_19 , ФОП ОСОБА_16 податковий номер НОМЕР_20 , ФОП ОСОБА_22 податковий номер НОМЕР_21 , ФОП ОСОБА_20 податковий номер НОМЕР_22 ФОП ОСОБА_28 податковий номер НОМЕР_23 , ФОП ОСОБА_17 податковий номер НОМЕР_24 , ФОП ОСОБА_15 податковий номер НОМЕР_25 , ФОП ОСОБА_30 податковий номер НОМЕР_26 , ФОП ОСОБА_19 податковий номер НОМЕР_27 , ФОП ОСОБА_14 податковий номер НОМЕР_28 , ФОП ОСОБА_21 податковий номер НОМЕР_29 , ФОП ОСОБА_23 податковий номер НОМЕР_30 : всі вони зареєструвався в якості фізичних осіб-підприємців за грошову винагороду на прохання третіх осіб без мети ведення господарської діяльності, жодної фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Пфаннер Бар» ніколи не здійснювали. Банківські картки від їх рахунків як ФОПів передали третім особам. Підписи в податковій звітності, заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та запиті про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку ними не здійснювалися.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_32 від 14.05.2019 року остання зареєструвалась у 2016 році в якості фізичної особи - підприємця з метою ведення роздрібної торгівлі у власному магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку і здійснює станом на дату допиту. При цьому, під час реєстрації інших КВЕДів не зазначала. Під час проведення господарської діяльності: роздрібної торгівлі у власному магазині жодних господарських та фінансово-бухгалтерських відносин із ТОВ «Пфаннер бар» ніколи не мала. Підписи від її імені як ФОП у пред`явлених документах податкової звітності: податкових деклараціях платника єдиного податку ФОП ОСОБА_32 від 04.07.2017 року, 17.10.2017 року, заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та запиті про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку нею не здійснювалися, жодні доручення на представлення власних інтересів третім особам не давалися.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_36 від 05.06.2019 року останній зареєструвався у лютому 2017 року в якості фізичної особи-підприємця з метою ведення роздрібної торгівлі у власних магазинах у м. Бар і м. Шаргород Вінницької області, яку і здійснює станом на дату допиту. Під час проведення господарської діяльності: роздрібної торгівлі у власному магазині ніяких господарських відносин із ТОВ «Пфаннер бар» ніколи не мав, продукцію на вказане підприємство не поставляв, заготівлею яблук чи іншої сільськогосподарської продукції ніколи не займався.

Крім того, під час реалізації матеріалів перевірки отримано службову записку СУ фінансових розслідувань ОВПП ДФС України №20968/7/28-10-23-02-07 від 16.07.2019 року.

В даній службовій записці зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові, особи ТОВ «Пфаннер Бар», з метою ухилення від сплати податків, використовують інструмент мінімізації-підконтрольні ФОП, які створені без реальної мети зайняття підприємницькою діяльністю, функціонують під їх безпосереднім керівництвом. Також в ході досудового розслідування було встановлено та допитано суб`єктів господарської діяльності (ФОПів не платників ПДВ), за рахунок яких ТОВ «Пфаннер Бар» сформувало витрати, а саме фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_28 .

Відповідно до протоколів допиту свідка ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), всі вони зареєструвалися в якості фізичних осіб-підприємців за грошову винагороду на прохання третіх осіб без мети ведення господарської діяльності, жодної фінасово-господарської діяльності з ТОВ «Пфаннер Бар» ніколи не здійснювали. Банківські картки від їх рахунків як ФОПів передали третім особам.

Вказані листи та протоколи допитів свідків, контролюючим органом було покладено у основу перевірки та їх підставі складено висновок щодо нереальності господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФАННЕР БАР» з постачальниками сільськогосподарської продукції фізичними особами-підприємцями.

Однак, у межах розгляду даної справи, податковим органом не вказано про недоліки укладених ТОВ "Пфаннер Бар" з контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_32 , господарських договорів.

Разом з тим, як встановлено вище, єдиною умовою за якої відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій є посилання на протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження, зі змісту яких слідує, що відповідні особи, будучи зареєстрованими як фізичні особи-підприємці, фактично будь-яких доходів від підприємницької діяльності не отримували та свідчили про відсутність будь-яких взаємовідносин між ними та ТОВ "Пфаннер Бар".

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 року у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 року у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 року у справі №640/4687/19.

Між тим, доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "Пфаннер Бар" із вказаними вище ФОПами, які фігурують у кримінальних провадженнях, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини 6 статті 78 КАС, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 року у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17. Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Під час судового розгляду даної справи Головне управління ДПС у Вінницькій області не наводить доводів того, що в кримінальному провадженні зібрані докази, які підтверджують нереальність операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_32 , так само, як і доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи. Фактично доводи, наведені під час розгляду справи, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в листах ДФС, СБУ, протоколах допиту свідків, та в акті перевірки та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, передбачена статтею 205 КК України.

При цьому, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, фіктивне підприємництво є кримінальним злочином, вину у здійсненні якого може бути встановлено лише вироком суду.

Між тим, як вже зазначалося вище, вирок суду, який би підтверджував фіктивне підприємництво вказаних вище ФОП відсутній.

Разом з тим реальність господарських операцій товариства позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_32 підтверджують наявні у матеріалах справи первинні документи.

Відповідно до пункту 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши подані первинні документи за правилами статті 86 КАС України, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, суд вважає неприйнятними, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку.

Більш того, у судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , які під присягу свідка повідомили суду, що з метою здійснення підприємницької діяльності зареєструвалися у якості фізичних осіб-підприємців.

Так, ОСОБА_9 повідомив суд, що оскільки господарська діяльність, задля якої він зареєструвався в якості фізичної особи-підприємця, була сезонною, зареєстрованим був протягом декількох місяців у 2017-2018 роках. Ведення фінансово-господарської діяльності він доручив третій особі.

Так, щодо обставин справи повідомив суду, що з метою здійснення підприємницької діяльності ним було укладено договір поставки яблук з ТОВ «Пфаннер Бар».

На запитання суду стосовно дачі показань працівникам СБУ, повідомив, що підписав показання не дивлячись.

ОСОБА_3 повідомила, що з метою здійснення господарської діяльності зареєструвалася в якості фізичної особи-підприємця у 2018 році, працювала з ТОВ «Пфаннер Бар», заключала договори поставки яблук, згодом надала довіреність третій особі на здійснення від її імені господарської діяльності.

Стосовно надання показань працівникам СБУ, повідомила, що підписала їх оскільки їй погрожували фізичною розправою. Однак, згодом звернулася до нотаріуса, де нотаріально завірила дійсні показання її господарської діяльності з ТОВ «Пфаннер Бар».

ОСОБА_10 повідомив, що з метою здійснення господарської діяльності також зареєструвався в якості фізичної особи-підприємця у 2017 році.

Ним було укладено договір поставки яблук з ТОВ «Пфаннер Бар». З метою виконання обов`язків по договору, ним закуплялися яблука у людей Барського району Вінницької області. Стосовно надання показань працівникам СБУ, повідомив, що підписав їх оскільки йому погрожували фізичною розправою.

Отже, показаннями свідків підтверджено що останні були зареєстровані у якості фізичних осіб-підприємців для здійснення господарської діяльності, крім того повідомлено про укладення ними договорів поставки з ТОВ «Пфаннер Бар».

Крім того, матеріали справи містять нотаріально засвідчені заяви та показання адвокату ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_32 відповідно яких, зазначили, що будь-якої інформації правоохоронним органам стосовно діяльності з ТОВ «Пфаннер Бар» не давали, були зареєстрованими у якості фізичних осіб-підприємців з метою здійснення підприємницької діяльності.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що у Головного управління ДПС у Вінницькій області будь-яких претензій до здійснення господарських операцій, ведення бухгалтерського обліку, сплати податків і зборів на момент припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_32 не було.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 року у справі №810/302/15).

На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0008631411 від 19.08.2019 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0008701402 від 19.08.2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 69632,49 грн, суд зазначає, що відповідно акту перевірки нерезиденту - ф. "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland позивачем здійснено виплату доходів нерезиденту з джерелом походження в Україні у вигляді інжинірингу на підставі рахунку оплати авансу про надання послуг № 2018-1219 від 19.08.2018 року по виготовленню технологічних креслень для виробництва корпусу 5. Так, на користь резидента було сплачено дохід з джерелом походження з України в сумі 14825,00 євро/464216,59 грн. Перевіркою повноти визначення суми податку за доходу нерезидента по вказаному договору встановлено його заниження в 4 кварталі 2018 року в сумі 2223,75 євро/69632,49 грн.

Відповідно висновків акту перевірки, довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент - ф. "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, наявність якої, на підставі вимог статті 103 ПК України є обов`язковою для повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження з України, під час виплати доходу нерезиденту у вигляді інжинірингу 21.12.2018 року, ТОВ «Пфаннер Бар» на момент перевірки не мало в наявності, під час перевірки не надавалася.

Перевіряючи доводи сторін, суд виходить з того, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковують у порядку й за ставками, визначеними статтею 141 ПК України.

Згідно із підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, доходи від інжинірингу.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У розумінні підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 ПК України інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об`єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об`єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов`язаних із такими послугами (роботами).

Пунктом 103.1 статті 103 ПК України встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

З наведеного слідує, що резидент, який виплачує на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (окрім постійного представництва нерезидента на території України) доходи, перелічені в підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, із суми такого доходу зобов`язаний утримати податок за ставкою 15 відсотків (підпункт 141.4.2).

При цьому відповідно до пункту 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 року №К/800/52155/13 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Так, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Відповідно до матеріалів справи, контрагент "Schneider Engineering International GmbH" виконував на користь позивача роботи з теплового розрахунку і конструювання. За результатом виконаних робіт, "Schneider Engineering International GmbH" виставлено на ім`я ТОВ «Пфаннер Бар» рахунок від 19.12.2018 року № 2018-1219 на оплату авансу в сумі 14825 євро. Вказана сума була повністю сплачена ТОВ «Пфаннер Бар» 20.12.2018 року, що підтверджується копією банківської виписки від 14.11.2019 року по рахунку НОМЕР_31 .

Конвенцією між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 10.01.2002 року (для України набрала чинності 26.02.2002 року; надалі - Конвенція) передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

В розумінні Конвенції, термін "постійне представництво", зокрема, включає: місце управління; відділення; контору; фабрику; майстерню; шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; і склад або інше приміщення, яке використовується як торгова точка.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що "Schneider Engineering International GmbH" Freudenfeiserweg 7 CH-8264 Eschenz, Switzerland, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження з України.

Однак, застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Як визначено пунктом 103.5 статті 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Позивач для підтвердження резидентського статусу свого контрагента в країні, із якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, надав суду сертифікат податкового резидента, що виданий компетентним органом - податковим управлінням Кантону Тургау, засвідчену апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1965 року, відповідно якого підприємство є резидентом Швейцарії і платником податків в розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування муж Україною та Швейцарією.

Статтею 4 Гаазької конвенції визначено, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції, однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Відповідно до статті 5 Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Отже, наявність апостиля не потребує будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Відповідно до частини 1 статті 4 Конвенції для її цілей термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-кого іншого аналогічного критерію.

Згідно з пунктом 103.10 статті 103 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Отже, наведене свідчить, що сертифікат податкового резидента є належним документом згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України та дає підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, виплачених нерезиденту, який є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір.

Також варто зазначити, що статус резидентства діє протягом всього податкового року, у даних правовідносинах - 2018 рік, а не на момент видачі апостильованої довідки, в даному випадку сертифікату. Тим більше, що відповідно Сертифікату від 15.07.2019 року, Schneider Engineering International GmbH" зареєстрований в податковому реєстрі 01.01.2016 року за ідентифікаційним номером PID138294/CHE-309.650.565 TVA, апостиль: засвідчено Податковим управлінням Кантону Тургау від 16.07.2019 року №124927, була надана Державній податковій службі із запереченнями на акт перевірки 05.07.2019 року і остання володіла належними та необхідними документами, які підтверджують правомірність застосування ТОВ "Пфаннер Бар" зменшеної ставки податку в розмірі 15 відсотків, як передбачено положеннями пункту 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 10.01.2002 року.

Тому враховуючи, що нерезидентом надано позивачу сертифікат податкового резидента відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПК України, то позивач не має обов`язку доходи такого нерезидента із джерелом їх походження з України оподатковувати відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

З наведеного вбачається, що Головне управління ДФС у Вінницькій області володіла належними та необхідними документами, які підтверджують правомірність застосування ТОВ "Пфаннер Бар" зменшеної ставки податку в розмірі 15 відсотків, як передбачено положеннями пункту 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 10.01.2002 року.

Відтак суд вважає, що нарахування позивачу грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням 0008701402 від 19.08.2019 є безпідставним, тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в відзиві аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Одночасно суд ураховує, що в статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправних дій ТОВ «Пфаннер Бар» щодо формування податкової звітності з податку на прибуток, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008631411 та № 0008701402 від 19.08.2019.

Поряд із цим, суд зазначає, що представником позивача подано суду заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" витрат пов`язаних із проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Вивчивши подану заяву, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності з частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частини 5-8 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта, який викладається у письмовій формі і приєднується до справи, може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

До матеріалів справи позивачем було долучено оригінал висновку судової економічної експертизи №03-20 від 03.03.2020 року, проведеної на замовлення ТОВ «Пфаннер Бар», судовим експером Чередніченком А.П.

У підтвердження розміру витрат на проведення експертизи №03-20 у зв`язку з розглядом справи №120/3818/19-а надані: копія договору на проведення судової економічної експертизи №03-20 від 0303.2020 року; рахунок-фактура № 03-20 від 04.02.2020 року; платіжне доручення № 103 від 04.02.2020 року; акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг № 03-20 від 03.03.2020 року.

Згідно з додатками до заяви ТОВ «Пфаннер Бар» вказана заява з додатками направлена на адресу Головного управління ДПС у Вінницькій області. Клопотань про зменшення витрат на проведення зазначеної експертизи відповідачем до суду не надійшло, більше того у судовому засіданні представник відповідача стосовно зменшення витрат на проведення зазначеної експертизи позиції не висловив.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищезазначеного, враховуючи задоволення по суті спору позовних вимог ТОВ «Пфаннер Бар» в повному обсязі, а також надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь позивача судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Поряд із цим, при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень, а тому суд стягує на користь ТОВ «Пфаннер Бар» документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0008631411 від 19.08.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0008701402 від 19.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" витрати пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" (вул. Арсенальна, 3, м. Бар, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30425482)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 43142454)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 14.08.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна