Постанова № 909933, 21.08.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"21" серпня 2007 р. Справа № 3/226а

« 21 » серпня 2007 року справа № 3/226а

15 год. 00 хв.

За позовом Приватного підприємства „Трансбудсервіс” м.Ніжин, вул.Носівський шлях, 50Б

до Ніжинської об”єднаної державної податкової інспекції м.Ніжин, вул.Поштова, 2

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання Карнабеда Т. О.

Представники сторін :

від позивача: Куровський В. В. –представник ПП „Трансбудсервіс”, довіреність № б/н від 01.07.2007р.

від відповідача: Чуб І. А. –держподатінспектор юридичного відділу, довіреність № 1438/9/10-013 від 03.08.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ніжинської об”єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2006р. № 0000761730/0, яким Приватному підприємству „Трансбудсервіс” визначено суму податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 15368,63 грн. ( в т.ч. 10245,75 грн. - основний платіж, 5122,88 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).

ПП „Трансбудсервіс” свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства, а саме тим, що підприємство є платником єдиного податку ( на час проведення перевірки ), а тому у відповідності до п.6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що податок з власників транспортних засобів в Україні запроваджено як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Також позовні вимоги мотивовані тим, що застосування штрафних санкцій за неподання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів в періоді, що перевірявся є незаконним, так як не зобов”язане подавати розрахунок суми податку, який підприємство не сплачує, оскільки є платником єдиного податку.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги й просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. № 0000761730/0 та визнати незаконними дії Ніжинської ОДПІ по застосуванню фінансових санкцій в період оскарження спірного повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 21.08.2007р. повноважним представником подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. № 0000761730/0 та визнати нечинними першу № 1/48 від 03.05.2007р. та другу № 2/150 від 05.07.2007р. податкові вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність вимог позивача, тому донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач вважає таким, що відповідає законодавству ( заперечення на позовну заяву в справі ).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

Працівниками Ніжинської ОДПІ проведена комплексна виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства „Трансбудсервіс” ( код за ЄДРПОУ 32330183 ) за період з 15.04.2003р. по 31.12.2005р.

В результаті проведеної перевірки були виявлені порушення позивачем ст.1, ст.2, ст.5, ст.6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року N 1963-XII, із змінами та доповненнями, про що було складено акт перевірки № 381/01-221/23/32330183 від 27.04.2006р.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. № 0000761730/0, яким Приватному підприємству „Трансбудсервіс” визначено суму податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 15368,63 грн. ( в т.ч. 10245,75 грн. - основний платіж, 5122,88 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).

Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач, звернувшись з позовною заявою, просить визнати його нечинним.

В акті перевірки зазначено:

- несвоєчасне подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів по придбаним автомобілям на 2003 рік по строку подання 11.08.2003р.;

- заниження податкового зобов”язання по податку з власників транспортних засобів податку на 2003 рік в сумі 1008,25 грн., в тому числі 4 квартал 2003 року по строку сплати до 15.01.2004р. в сумі 1008,25 грн.;

- не подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на 2004 рік по строку подання до 01.03.2004р.;

- не подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на 2005 рік по строку подання до 01.03.2005р.;

- не нарахування податкового зобов”язання по податку з власників транспортних засобів на 2004 рік в сумі 4033,00 грн.;

- не нарахування податкового зобов”язання по податку з власників транспортних засобів на 2005 рік в сумі 5204,50 грн.

Відповідно до п.6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року N 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Тобто, законодавцем чітко визначено вичерпний перелік податків та зборів, які не підлягають сплаті платником єдиного податку. Податок з власників транспортних засобів до даного переліку не включений.

Згідно статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів включений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 3 статті 2 Закону N 1251-XII відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України визначено як окремий збір, тому твердження позивача, що дані нормативні акти припускають неоднозначне трактування, є помилковими, а тому посилання на п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III є безпідставні.

Виходячи з вищезазначеного, податковим органом правомірно донараховано податок з власників транспортних засобів в сумі 10245,75 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5122,88 грн.

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, доводи позивача є неправомірними, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя В. М. Репех

Повний текст постанови підписаний