Рішення № 90989808, 17.08.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/425/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»,

вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Чексіл»,

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про стягнення 62874,17грн

без виклику (повідомлення) сторін

22.05.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (надалі - ТОВ фірма «ТехНова») до Приватного акціонерного товариства «Чексіл» (надалі - ПрАТ «Чексіл») про стягнення 62874,17грн, з них: 41835,29грн пені за період з 18.06.2019 по 11.03.2020 за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості теплої енергії спожитої в травні 2019 - січні 2020 років на підставі договору №1534/20 від 01.08.2011 на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), 12455,94грн інфляційних втрат за період з червня 2019 року по квітень 2020 року, 8582,94грн трьох відсотків річних за період з 18.06.2019 по 14.05.2020 нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору, а саме несвоєчасним розрахунком за теплову енергію, спожиту в період з травня 2019 року по березень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/425/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі №927/425/20 від 27.05.2020 одержана відповідачем 28.05.2020 за адресою його державної реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг наявний в матеріалах справи).

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з урахування змін внесених постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 04.05.2020 №343, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641 у період з 12.03.2020 по 31.08.2020 на всій території України введено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що набули законної сили 02.04.2020. Відповідно до п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України, в редакції названого Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки для подання відзиву продовжуються на строк дії карантину, так само як і процесуальні строки розгляду справи по суті.

17.07.2020, набув чинності Закон України №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020, яким викладено в новій редакції п.4 Прикінцевих положень розділу Х ГПК України. Зокрема передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд, за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (в разі наявності в них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими в зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд, за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії в визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими в зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямовані на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (в разі наявності в них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням наведеного, строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06.08.2020, тобто зі спливом двадцятиденного строку, з дня набрання чинності Законом №731-ІХ від 18.06.2020.

Відповідач правом на подання мотивованих заперечень на позов у порядку статей 165, 178 ГПК України не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами відповідно до статей 178, 251, 252 ГПК України.

Сторонами також не заявлено до суду будь-яких клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 27.05.2020.

Судом проведено розгляд даної справи в межах розумних строків, з урахуванням положень п.4 розділу Х «Прикінцевих положень» ГПК України, в редакції Законів від 30.03.2020 № 540-IX та від 18.06.2020 №731-ІХ.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011, між ТОВ фірма «ТехНова» (постачальник) та ПАТ «Чексіл», найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Чексіл» (код ЄДРПОУ 04594723) (надалі - ПрАТ «Чексіл, споживач), укладено договір № 1534/20 на постачання теплової енергії в гарячій воді, з урахуванням редакції додаткової угоди №1 від 04.06.2018 до нього (надалі - Договір).

За п.1.1. Договору постачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об`єктів, вказаних у додатку № 1 цього Договору, а споживач, у свою чергу, зобов`язався сплачувати за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу для об`єктів та в обсягах відповідно до додатку № 1 до цього Договору в вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання, технологічні потреби - протягом року.

Відповідно до п.3.2.22. Договору споживач зобов`язався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з встановленими тарифами на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника.

Тарифи на теплову енергію встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1821 від 11.12.2018, №1825 від 11.12.2018 та №92 від 14.01.2020.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що облік спожитої споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника приладами обліку, так само як із гарячою водою на господарсько-побутові потреби.

За умовами п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно в грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по затверджених тарифах.

Як погоджено сторонами в п.6.5. та п.6.7. Договору розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію в вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, з рахунками постачальника щомісячно відповідно до показаннями приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки здійснюються не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

У випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення (п.6.9. Договору).

Згідно п.7.2.3. Договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у формі пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.07.2012. При цьому, за умовамип.10.4. Договору, він вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з травня 2019 року по березень 2020 року на підставі двосторонніх актів прийому-передачі: від 31.05.2019 на суму 55850,26 грн (за травень 2019 року), від 30.06.2019 на суму 37811,66грн (за червень 2019 року), від 31.07.2019 на суму 45530,10грн (за липень 2019 року), від 31.08.2019 на суму 40153,21грн (за серпень 2019 року), від 30.09.2019 на суму 43101,83грн (за вересень 2019 року), від 31.10.2019 на суму 57905,98грн (за жовтень 2019 року), від 31.12.2019 на суму 124790,89 грн (за грудень 2019 року), від 31.01.2020 на суму 154763,64грн (за січень 2020 року), від 29.02.2020 на суму 125075,22 грн (за лютий 2020 року) та від 31.03.2020 на суму 131570,10грн (за березень 2020 року), позивач надав, а відповідач прийняв послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на загальну суму 816552,89грн.

Перелічені акти прийому - передачі підписані представниками обох сторін та засвідчені печатками юридичних осіб. Зауваження та заперечення відсутні.

Постачання теплової енергії по об`єкту споживача - гуртожиток (за адресою: вул. Ушинського, 6) було припинено в період з 30.10.2019 по 27.11.2019 та відновлено з 28.11.2019, про що свідчать акти №2550 від 30.10.2019, №2679 від 28.11.2019 (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи)

Позивачем до сплати виставлялись рахунки-фактури №001534: від 31.05.2019 на суму 55850,26грн, від 30.06.2019 на суму 37811,66грн, від 31.07.2019 на суму 45530,10грн, від 31.08.2019 на суму 40153,21грн, від 30.09.2019 на суму 43101,83грн, від 31.10.2019 на суму 57905,98грн, від 31.12.2019 на суму 124790,89грн, від 31.01.2020 на суму 154763,64грн, від 29.02.2020 на суму 125075,22грн та від 31.03.2020 на суму 131570,10 грн, які направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи), рахунки-фактури за грудень 2019 року та січень 2020 року вручено відповідачу під підпис.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково. У період з 05.05.2020 по 14.05.2020 у рахунок наявного боргу ним сплачено 55552,89грн, які зараховані позивачем у погашення боргу за травень 2019 року, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: №118 від 05.05.2020 на суму 26370,00грн (в рахунок травня 2019 року зараховано 18922,89грн, з урахуванням початкового сальдо за попередній місяць), №119 від 06.05.2020 на суму 9930,00грн, №120 від 08.05.2020 на суму 7500,00грн та №8 від 14.05.2020 на суму 19200,00грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено строки оплати за послуги з постачання теплової енергії, які отримані ним у період з травня 2019 року по березень 2020 року, зокрема:

- по акту приймання-передачі від 31.05.2019 на суму 55850,26 грн (за травень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 17.06.2019 (оплату прострочено з 18.06.2019), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, за якою в разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;

- по акту приймання-передачі від 30.06.2019 на суму 37811,66грн (за червень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 15.07.2019 (оплату прострочено з 16.07.2019);

- по акту приймання-передачі від 31.07.2019 на суму 45530,10грн (за липень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 15.08.2019 (оплату прострочено з 16.08.2019);

- по акту приймання-передачі від 31.08.2019 на суму 40153,21грн (за серпень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 16.09.2019 (оплату прострочено з 17.09.2019), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 ЦК України;

- по акту приймання-передачі від 30.09.2019 на суму 43101,83грн (за вересень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 15.10.2019 (оплату прострочено з 16.10.2019);

- по акту приймання-передачі від 31.10.2019 на суму 57905,98грн (за жовтень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 15.11.2019 (оплату прострочено з 16.11.2019);

- по акту приймання-передачі від 31.12.2019 на суму 124790,89 грн (за грудень 2019 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 28.01.2020 (після отримання рахунку) (оплату прострочено з 29.01.2020);

- по акту приймання-передачі від 31.01.2020 на суму 154763,64грн (за січень 2020 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 17.02.2020 (оплату прострочено з 18.02.2020), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 ЦК України;

- по акту приймання-передачі від 29.02.2020 на суму 125075,22 грн (за лютий 2020 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 16.03.2020 (оплату прострочено з 17.03.2020), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 ЦК України;

- по акту приймання-передачі від 31.03.2020 на суму 131570,10грн (за березень 2020 року) відповідач мав розрахуватися в строк по 15.04.2020 (оплату прострочено з 16.04.2020).

Враховуючи порушення відповідачем строків розрахунків за послуги, отримані ним у період з травня 2019 року по березень 2020 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 41835,29грн пені за період з 18.06.2019 по 11.03.2020; 12455,94грн інфляційних втрат за період з червня 2019 року по квітень 2020 року; 8582,94грн трьох відсотків річних за період з 18.06.2019 по 14.05.2020.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору від 01.08.2011 за №1534/20) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки теплової енергії на опалення, вентиляцію (протягом опалювального періоду) та централізоване гаряче водопостачання, технологічні потреби (протягом року), на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Предметом позову в даній справі є стягнення штрафних санкцій (неустойки в формі пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті послуг з постачання теплової енергії, обумовлених Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати обумовлених послуг; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості послуг з постачання теплової енергії, спожитої на підставі Договору в період з травня 2019 року по березень 2020 року, що ним не спростовується.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань встановлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Виходячи з умов Договору (п.6.9. та п.7.2.3.) в випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення. Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в формі пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Керуючись умовами п.6.9. та 7.2.3. Договору та наведеними нормами, позивач нарахував у період з 18.06.2019 по 11.03.2020 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період прострочення зобов`язання), в межах граничного шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та заявив до стягнення з відповідача в сумі 41835,29грн пені за порушення строків розрахунків за теплову енергію спожиту в період з травня 2019 року по січень 2020 року.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення, дійшов висновку, що позивачем правильно нараховано пеню за кожний із періодів прострочення відповідачем оплати за спожиті послуги. Наявний в матеріалах справи розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним. Відтак, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості теплової енергії, спожитої ним у період з травня 2019 року по січень 2020 року, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені в сумі 41835,29грн за період з 18.06.2019 по 11.03.2020 підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, керуючись вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 8582,94грн трьох відсотків річних за період з 18.06.2019 по 14.05.2020 та 12455,94грн інфляційних втрат за період з червня 2019 року по квітень 2020 року, за порушення строків розрахунків за спожиту теплову енергію в спірному періоді.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох річних дійшов висновку, що проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним. Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за теплову енергії, спожиту в спірному періоді, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних у повному обсязі в сумі 8582,94грн у період з 18.06.2019 по 14.05.2020.

Натомість при нарахуванні інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань (частина 2 статті 625 ЦК України) позивачем не враховано правові висновки Верховного Суду щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат (п.22 постанови Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у заявленому періоді стягнення, з урахуванням наведених висновків та граничних строків оплати, обумовлених Договором, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат частково в сумі 10619,66грн.

Судом відмовлено в стягненні інфляційних втрат у сумі 1836,28грн, з огляду на безпідставність їх нарахування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної оплати за теплову енергію, спожиту на підставі Договору в період з травня 2019 року по березень 2020 року, до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за послуги з постачання теплової енергії в період з травня 2019 року по березень 2020 року, суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у частині стягнення: 41835,29грн пені за період з 18.06.2019 по 11.03.2020, 8582,94грн трьох відсотків річних за період з 18.06.2019 по 14.05.2020 та 10619,66грн інфляційних втрат за період з липня 2019 року по квітень 2020 року; в іншій частині позову судом відмовлено.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2040,62грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 241, 247-252, п.4 розділу Х «Прикінцевих положень» ГПК України, в редакції Законів від 30.03.2020 № 540-IX та від 18.06.2020 №731-ІХ, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (03050, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, код ЄДРПОУ 24100060) до Приватного акціонерного товариства «Чексіл» (14000, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66, код ЄДРПОУ 04594723) про стягнення 62874,17грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Чексіл» (14000, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66, код ЄДРПОУ 04594723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (03050, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, код ЄДРПОУ 24100060) 41835,29грн пені, 8582,94грн трьох відсотків річних, 10619,66грн інфляційних втрат та 2040,62грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко