Рішення № 90989659, 17.08.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. Справа № 924/731/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича, с. Верхній Коропець Мукачівського району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", м. Хмельницький

про стягнення 40 423,00 грн. заборгованості за договором №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 40423,00 грн. заборгованості за договором №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг з перевезення.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича, с. Верхній Коропець Мукачівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", м. Хмельницький про стягнення 40423,00 грн. заборгованості за договором №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними. Наголошує на пропуску шестимісячного строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, окрім того, вважає надані позивачем послуги такими, що не відповідають умовам договору, в частині здійснення перевезення по території України.

Додатково вважає необґрунтованими витрати на правову допомогу.

Позивач у відповіді на відзив з посиланням на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу 1956 року стверджує, що позовна давність за вимогами, що є предметом даного спору, встановлена терміном у три роки. Заперечує також щодо невідповідності наданих послуг договору та необґрунтованості витрат на правову допомогу.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив наголошує на узгодженості в договорі лише надання послуг з міжнародного перевезення, які ним оплачені після відкриття провадження у даній справі в розмірі 10000,00 грн. Звертає увагу суду на невідповідності розрахунку послуг адвоката фактично вчиненим діям.

Позивач у поясненнях щодо заперечень акцентує увагу на положеннях ст. 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" та сплату адвокату саме за його послуги, а не витрати.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.08.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" (замовник) та ФОП Хрипта Володимир Іванович (перевізник) укладено договір №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), за умовами якого замовник доручає і надає для перевезень вантаж , а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно п. 1.2. договору заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість 9вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного ат санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата та час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.

Відносини сторін за цим договором регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Цивільного і Господарського кодексів України, та інших нормативно-правових актів (п. 1.3. договору).

У п. 2.1. договору передбачено, що замовник зобов`язується, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату відповідно до умов цього договору.

У п. 3.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається згідно заявок до даного договору.

Оплата послуги за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються в рахунках-фактурах перевізника. Замовник зобов`язується зробити оплату суми, зазначеної в заявці та рахунках-фактурах, у національній валюті України за даним договором - після отримання вантажу замовником, якщо в заявці не зазначено інше. Розмір оплати послуг обумовлюється в заявці на кожне перевезення. Підтвердженням отримання вантажу замовником є підпис вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній про отримання товару (п.п. 3.2. - 3.4. договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання і є дійсним до 31.12.2019 року (п. 7.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сторонами погоджено заявку від 20.08.2019 року на міжнародне перевезення вантажу по маршруту Terre Cevico Soc.Coop.Agricola, Італія - Хмельницький - Київ на суму 50423,00 грн.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної №000471, позивачем здійснено міжнародне перевезення вантажу із Terre Cevico Soc.Coop.Agricola, Італія, який отримано відповідачем 27.08.2019 року.

ФОП Хрипта В.І. виставлено ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" рахунок на оплату №549 від 28.08.2019 року на суму 50423,00 грн. (транспортні послуги по маршруту Lugo, Італія - Чоп (Україна) - 30000,00 грн.; транспортні послуги по маршруту Чоп - Київ - 20423,00 грн.).

Сторонами у справі підписано та скріплено печаткою акт надання послуг №546 від 28.08.2019 року про те, що перевізником на підставі договору №1 від 01.08.2019 року виконано роботи (надано послуги) на суму 50423,00 грн. (транспортні послуги по маршруту Lugo, Італія - Чоп (Україна) - 30000,00 грн.; транспортні послуги по маршруту Чоп - Київ - 20423,00 грн.). У акті зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідачем 13.03.2020 року здійснено оплату позивачу 10000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку №549 від 28.08.2019 року (платіжне доручення №460).

ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" звернувся до ФОП Хрипти В.І. із гарантійним листом №36 від 12.05.2020 року, у якому гарантує здійснення сплати заборгованості за договором перевезення вантажів №1 від 01.08.2019 року в розмірі 40423,40 грн. до кінця травня 2020 року.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" здійснило сплату ФОП Хрипті В.І. за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку №549 від 28.08.2019 року платіжними дорученнями №1113 від 03.07.2020 року на суму 5000,00 грн. та №1096 від 01.07.2020 року на суму 5000,00 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються ГК України, ЦК України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Закону України від 01.08.2006 N 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женева.

Статтями 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року позивачем надані відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Італія - Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №000471 підписаним сторонами актом надання послуг №546 від 28.08.2019 року, в якому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання, визначені договором, а саме, надав послуги на суму 50423,00 грн.

Заперечення відповідача про непогодження транспортних послуг на території України судом оцінюється критично з огляду на зміст заявки від 20.08.2019 року та акту надання послуг №546 від 28.08.2019 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. п. 3.2 - 3.4. договору передбачено, що оплата послуги за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються в рахунках-фактурах перевізника. Замовник зобов`язується зробити оплату суми, зазначеної в заявці та рахунках-фактурах, у національній валюті України за даним договором - після отримання вантажу замовником, якщо в заявці не зазначено інше. Розмір оплати послуг обумовлюється в заявці на кожне перевезення. Підтвердженням отримання вантажу замовником є підпис вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній про отримання товару.

Оскільки, як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної №000471, вантаж отримано відповідачем 27.08.2019 року, то строк оплати настав 28.08.2019 року.

Натомість, станом на момент звернення до суду з даним позовом ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" 13.03.2020 року лише частково на суму 10 000,00 грн. оплачено послуги позивача, чим створено заборгованість в розмірі 40423,00 грн.

Після звернення до суду відповідач платіжними дорученнями №1113 від 03.07.2020 року та №1096 від 01.07.2020 року частково сплатив послуги ФОП Хрипти В.І. на загальну суму 10000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскільки доказів сплати 30423,00 грн. заборгованості за послуги з перевезення згідно договору №1 від 01.08.2019 року матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 6 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частиною 3 статті 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 цього Кодексу).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Статтею 315 ГК України унормовано, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У п. 1.3. договору сторонами погоджено, що відносини сторін за цим договором регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Цивільного і Господарського кодексів України, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Матеріалами справи стверджується, що термін сплати за договором №1 від 01.08.2019 року настав 28.08.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом, згідно поштового штампу на конверті, 09.06.2020 року. Окрім того, позовна давність переривалась у зв`язку зі сплатою 13.03.2020 року частини заборгованості та надіслання гарантійного листа від 12.05.2020 року (ст. 264 ЦК України, п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Таким чином, строк позовної давності, встановлений Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, не сплив, тому у суду відсутні підстави для відмови в позові з мотивів спливу строку позовної давності.

З всього вищевикладеного, провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн. підлягає закриттю, позов фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича, с. Верхній Коропець Мукачівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", м. Хмельницький про стягнення 30423,00 грн. заборгованості за договором №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року, суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині пропорційно до стягнутої суми. Судовий збір в частині, в якій провадження закрито, можу бути повернуто позивачу з Державного бюджету України на підставі відповідного клопотання.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 ГПК України).

За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція відображена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наданого позивачем договору про правову допомоги від 01.06.2020 року, укладеного між ФОП Хрипта Володимиром Івановичем (клієнт, довіритель) та Лозою В.М. (адвокат, повірений), вбачається, що Лоза В.М. зобов`язується від імені та за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі з ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп". З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год). 3. Підготувати пакет документів , необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год). 4. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання рішення (5 год).

У пунктах 2.1, 2.2 цього договору встановлено, що за здійснення дій, що визначені у п.1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 4000,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі підготовленої позовної заяви.

У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000,00 грн.

У розділі 4 цього договору визначені повноваження Лози В.М.

04.06.2020 між ФОП Хриптою В.І. та Лозою В.М. складений акт приймання-передачі наданих послуг, за яким Лоза В.М. надав ФОП Хрипті В.І. наступні послуги: правова допомога у спорі з ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп"; огляд та вивчення документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 10 хв.); проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви (6 год. 15 хв.); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (6 год.) На загальну суму 4000,00 грн.

Факт оплати наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.06.2020 №01-01.

Окрім того, у п. 2.3. договору сторонами погоджено сплату адвокату гонорару успіху в розмірі 2000,00 грн. у випадку задоволення позову.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, однак позивачем не доведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що адвокатом проведені будь-які заходи (вчинені будь-які дії) досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за договором №1 від 01.08.2020 року. Окрім того, судом прйимається до уваги, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг, адвокат Лоза В.М. надав, а ФОП Хрипта В.І. прийняв, зокрема, такі послуги: вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення. Однак, послуги з забезпечення виконання судового рішення на стадії звернення позивача з позовом, тобто до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили не могли бути надані, оскільки забезпеченню виконання рішення передує його прийняття.

У постанові від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18 Верховний суд дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата ВС у постанові у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

З урахуванням викладеного, оскільки при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи, встановлені вище невідповідності у наданні послуг, суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на праву допомогу адвоката, згідно договору про правову допомогу від 01.06.2020 року, який підлягає відшкодуванню зі сторони відповідача, становить 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості закрити.

Позов фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича, с. Верхній Коропець Мукачівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", м. Хмельницький про стягнення 30423,00 грн. заборгованості за договором №1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2019 року, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ВІ ЕС ВІ Груп" (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1, офіс 209, код 39976581) на користь фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 30423,00 грн. (тридцять тисяч чотириста двадцять три грн. 00 коп.) заборгованості, 1582, 00 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, 4000, 00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (АДРЕСА_1) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1, офіс 209) - рек. з пов. про вручення