Рішення № 90989434, 10.08.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.2020 Справа № 920/455/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи № 920/455/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Кровне, вул. Гірська, 39; код ЄДРПОУ 34362966)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Куземинський маслопресовий завод» (42752, Сумська область, Охтирський район, с.Куземин, вул. Зінківська, 51; код ЄДРПОУ 39896868)

про стягнення 1 420 799,70 грн,

за участю представників:

від позивача: Кіріченко Р.М. (самопредставництво, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23.12.1997)

від відповідача: не прибув

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

14.05.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1420799,70 грн, сплачених ним як передоплату за товар згідно умов договору поставки № 8/2019 від 27.08.2019; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 920/455/20, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2020, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до даних Списку розсилки № 657, сформованого у автоматизованій системі документообігу суду 18.05.2020, ухвалу про відкриття провадження у справі №920/455/20 направлено сторонам на адреси, повідомлені позивачем у позовній заяві, у тому числі також на повідомлені електронні адреси.

Відповідно до Акту від 18.05.2020, складеного у справі № 920/455/20 начальником відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії), документ (ухвалу про відкриття провадження у справі) не було надіслано у зв`язку з відсутністю коштів для здійснення поштових відправлень.

18.06.2020 до суду за клопотанням представника позивача (вх. № 4947/20 від 18.06.2020) останнім подані поштові марки у кількості 11 (одинадцяти) штук для забезпечення направлення судом сторонам справи процесуальних документів.

Ухвалою від 18.06.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на час дії карантинних заходів, запроваджених Урядом на території України; відклав підготовче засідання на 08.07.2020.

Ухвала суду від 18.06.2020, направлена відповідачеві на адресу: 42752, Сумська область, Охтирський район, с. Куземин, вул. Зіньківська, 51, повернута на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2020 місцезнаходженням відповідача є: 42752, Сумська область, Охтирський район, с. Куземин, вул. Зіньківська, 51. За цією ж адресою відповідачеві була направлена судова ухвала від 18.06.2020.

Ухвалою суду від 08.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 10.08.2020.

Зазначена ухвала суду отримана представником відповідача 15.07.2020, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, повернутому на адресу суду.

Відповідно до положень ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності представника відповідача у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Судом досліджено докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив:

27.08.2019 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 8/2019, згідно умов п. 1.1 якого ТОВ «Куземинський маслопресовий завод» (постачальник за договором, відповідач у справі) зобов`язався передати у власність ТОВ «Індичка» (покупця за договором, позивача у справі) в порядку та на умовах, визначених цим договором, товар -макуху соєву, а покупець зобов`язався вчасно прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

За змістом п. 2.1 договору найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних та специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору.

Умовами п. 4.2 договору поставки передбачена можливість 100% передплати за кожну погоджену сторонами партію товару за домовленістю сторін.

Як зазначає позивач, згідно платіжного доручення № 28802 від 22.04.2020 він здійснив попередню оплату за договором поставки № 8/2019 на суму 1420799,70 грн, однак відповідач свої вимоги в частині поставки обумовленого договором товару не виконав.

07.05.220 позивач звернувся до відповідача з претензією № 234, у якій вимагав повернення суми попередньої оплати протягом двох банківських днів, оскільки на момент складання претензії отримання товару для позивача стало неактуальним.

Станом на дату розгляду справи у суді відповідач не повернув позивачеві суму попередньої оплати у розмірі 1420799,70 грн, а також не подав суду доказів необґрунтованості заявлених у позовній заяві вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 693 Цивільного кодексу України покупцю надано право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав цей товар у встановлений строк.

Умовами договору не було визначено строк передачі товару, претензія позивача №234 від 07.05.2020 отримана відповідачем 08.05.2020, про що свідчить підпис на поданій суду копії вказаної претензії. Станом на дату ухвалення рішення у даній справі сума попередньої оплати позивачем не повернута.

Відповідач своєї позиції стосовно позовних вимог не висловлював, правом на участь у судових засіданнях не скористався.

В силу статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи та підтверджено наявними у ній доказами, дослідженими судом, відповідач належним чином не виконав договірне зобов`язання по поставці товару, а також не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати за договором, не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання доказів для доведення своєї позиції стосовно предмета спору.

Відтак з урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 21312,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 183, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куземинський маслопресовий завод» (42752, Сумська область, Охтирський район, с. Куземин, вул. Зінківська, 51; код ЄДРПОУ 39896868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Кровне, вул. Гірська, 39; код ЄДРПОУ 34362966) 1420799,70 грн суми попередньої оплати за товар згідно умов договору поставки № 8/2019 від 27.08.2019; 21312,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.08.2020.

Суддя В.Л. Котельницька