Рішення № 90989287, 11.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1461/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Нестеренко Д.Г. - ордер,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1461/20

за позовом: Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, № 10-А, код ЄДРПОУ 35695935)

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, № 8-Б, оф.9, код ЄДРПОУ 30199632)

про стягнення 380 137,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, Комунальне підприємство «Міське капітальне будівництво» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» про стягнення 380 137,78 грн. за неналежне виконання договору про організацію будівництва № 23 від 23.10.2017.

В обґрунтування позову посилається на укладення між Комунальним підприємством «Міське капітальне будівництво», Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» та Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Лузановський» було укладено Договір № 23 про організацію будівництва об`єкту: багатоповерхового 3-сеційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та приміщення для груп короткочасного перебування дітей за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 303-Б.

Так, позивач вказує, що згідно вказаного договору ПП ВКФ «Мікромегас», як Генеральний підрядник зобов`язалось побудувати, виконати для цього усі необхідні підрядні роботи та спільно з КП «Міське капітальне будівництво» та Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Лузановський» ввести в експлуатацію закінчений будівництвом Об`єкт, а КП «Міське капітальне будівництво» як замовник будівництва зобов`язалось прийняти виконані роботи, які зобов`язався профінансувати (оплатити) ОК «Житловий комплекс «Лузановський», як платник по даному договору.

Отже, позивач зобов`язався здійснювати технічний нагляд за будівництвом Об`єкту у відповідності з порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про авторській та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» від 11.07.2007 № 903, вартість якого складає 1,5 % від суми виконаних робіт і витрат згідно складеної відповідачем довідки, відповідно до п. 13.2 цього договору, а відповідач зобов`язався щомісячно до 7 числа місяця, який йде за звітним, перераховувати позивачу кошти в якості оплати за технічний нагляд.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання виконав відповідно до умов договору та в повному обсязі про, що між позивачем та відповідачем були підписані відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по технічному нагляду на суму 504 459,37 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем послуги по технічному нагляду сплачені частково на загальну суму 124 321,59 грн., тому заборгованість відповідача за технічний нагляд за будівництвом Об`єкту становить -380 137,78 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 19.03.2020 за вих. № 91/15-юр позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ПП ВКФ «Мікромегас» отримана 01.04.2020, але станом на дату подачі позову кошти на рахунок позивача відповідачем не перераховані, відповіді на претензію не надходило.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 позовна заява вх.№1506/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.164, 172 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 29.05.2020, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

11.06.2020 на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2020 Комунальним підприємством «Міське капітальне будівництво» було надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №15034/20 від 11.06.2020), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

12.06.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву /вх.№1506/20/ до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/1461/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України надати суду відзив на позов.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.

Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою: 65091, м. Одеса, вул. комітетська, № 10-А, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.06.2020 за вх. № 26713/20.

Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою: 65058, м. Одеса, вул. Армійська, № 8-Б, оф.9, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.06.2020 за вх. № 28049/20.

13.07.2020 в судовому засіданні, у зв`язку з неявкою відповідача, оголошено протокольно перерву до 30.07.2020 об 11:00 год., про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 13.07.2020 в порядку ст. 120 ГПК України.

30.07.2020 у зв`язку з повторною неявкою відповідача в судове засідання, судом оголошено перерву та призначено розгляд справи на 11.08.2020 о 14:40 год., відповідача повідомлено відповідно відповідною ухвалою суду від 30.07.2020 в порядку ст. 120 ГПК України.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 916/1461/20 секретарем судового засідання Тарасенко Ю.Г. додатково було здійснено телефонограму, яку прийняв секретар ПП ВКФ «Мікромегас» Долейко Е.Л.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

В судовому засіданні 11.08.2020 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 11.08.2020, не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 11.08.2020 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

23.10.2017 року між Комунальним підприємством «Міське капітальне будівництво», Приватним підприємством Виробничо- комерційна фірма «Мікромегас» та Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Лузановський» було укладено Договір № 23 про організацію будівництва об`єкту: багатоповерхового 3-сеційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та приміщення для груп короткочасного перебування дітей за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 303-Б (надалі - Об`єкт).

Згідно до п. 2.1. вказаного договору Сторона-2 (ПП ВКФ «Мікромегас») як Генеральний підрядник зобов`язалась побудувати, виконавши для цього усі необхідні підрядні роботи та спільно з Стороною - 1 (КП «Міське капітальне будівництво») та Стороною - 3 (ОК «Житловий комплекс «Лузановський») ввести в експлуатацію закінчений будівництвом Об`єкт, а Сторона - 1 як замовник будівництва зобов`язалась прийняти виконані роботи, які зобов`язалась профінансувати (оплатити) Сторона - 3, як платник по даному договору.

У відповідності до п. 5.2.8, вказаного договору, КП «Міське капітальне будівництво» зобов`язалось здійснювати технічний нагляд за будівництвом Об`єкту у відповідності з порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про авторській та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» від 11.07.2007 р. № 903. Вартість технічного нагляду складає 1,5 % від суми виконаних робіт і витрат згідно складеної ПП ВКФ «Мікромегас» довідки, відповідно до п. 13.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.4.12. відповідач зобов`язався щомісячно до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним, перераховувати Стороні-1 кошти в якості оплати за технічний нагляд, в розмірі 1,5% від суми виконаних робіт і витрат, згідно представленого Стороною-2, відповідно до п. 13.3 цього договору звітного документа «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» на підставі підписаного Стороною-1 та Стороною-2 Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) по технічному нагляду.

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання по здійсненню технічного нагляду виконані відповідно до умов договору та в повному обсязі про, що між сторонами були підписані наступні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по технічному нагляду: - від 11.06.2019 на суму 48685,87 грн.; - від 06.08.2019 на суму 54942,62 грн.; - від 27.11.2019 на суму 349072,11 грн.; - від 30.01.2020 на суму 11838,71 грн.; - від 19.02.2020 на суму 20169,28 грн.; - від 12.03.2020 на суму 16458,98 грн. та ПДВ в розмірі 3291,80 грн. Загальна вартість робіт 504 459,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ВКФ «Мікромегас» здійснено оплату за послуги технічного нагляду згідно договору № 23 від 23.10.2017 в розмірі 124 321,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 198 від 27.11.2019 на суму 17635,72 грн., платіжним дорученням № 6491 від 06.08.2019 на суму 26942,62 грн., платіжним дорученням № 31 від 06.08.2019 на суму 3057,38 грн., платіжним дорученням № 6241 від 11.06.2019 на суму 30000,00 грн., платіжним дорученням № 6564 від 13.02.2019 на суму 46685,87 грн.

19.03.2020 за вих. № 91/15-юр КП «Міське капітальне будівництво» звернулось до відповідача з претензією № 1, в якій просило ПП ВКФ «Мікромегас» протягом семи днів з дати отримання даної претензії сплатити заборгованість за надані послуги з технічного нагляду за будівництвом багатоповерхового 3-секційного житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення та приміщеннями для груп короткочасного перебування дітей за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303-Б.

Вказана претензія згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ПП ВКФ «Мікромегас» отримана 01.04.2020.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином не виконує свого обов`язку щодо сплати штрафних санкцій, позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання е його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який забезпечує Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Статтею 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником. У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника і орган державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Технічний нагляд - здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування (ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Згідно п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903, технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що особи, які здійснюють технічний нагляд проводять перевірку, зокрема, відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів.

Правовідносини, що склалися між сторонами спору, регулюються договором про організацію будівництва відповідно до якого позивач зобов`язався здійснювати технічний нагляд за будівництвом об`єкту відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою КМУ «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» від 11.07.2007 № 903, а відповідач зобов`язався здійснювати оплату за виконану роботу.

Отримання відповідачем наданих послуг є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги за здійснення технічного нагляду відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по технічному нагляду.

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання виконано відповідно до умов договору та в повному обсязі, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по технічному нагляду на загальну суму 504 459,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем послуги по технічному нагляду сплачені частково на загальну суму 124 321,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем послуг по технічному нагляду за вказаними актами згідно умов договору про організацію будівництва № 23 від 23.10.2017р., в матеріалах справи відсутні.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доведення того, що ним в повному обсязі виконано умови п. 5.4.12 договору № 23 від 23.10.2017р., впродовж розгляду справи не надав жодного доказу та жодних пояснень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, та жодним чином не заперечував доводів позивача.

Таким чином, доводи позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення заборгованості з оплати послуг по технічному нагляду відповідно до умов договору № 23 від 23.10.2017р. в розмірі 380 137,78 грн.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у належний та допустимий спосіб наведено суду доказів того що саме відповідачем порушені його права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

6. Судові витрати.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 5702,06 грн. та 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані копії такі докази:

- копію договору № 23/20171023 від 19.03.2020р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським бюро "Нестеренко Д.";

- опис вартості витрат на правову допомогу адвоката;

- платіжні доручення № 2386 від 12.05.2020р. на суму 7 000,00 грн. та №2480 від 17.07.2020р. на суму 18 000,00 грн.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ОД №330133;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 614 від 21.08.2008р.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наразі з наданого позивачем опису вартості виконаних адвокатом послуг, вбачається, що останнім проведено наступні роботи:

- зустріч з клієнтом, консультація - вартість яких становить 1000,00грн.;

- збір та аналіз письмових доказів, які мають значення для вирішення спору - вартість яких становить 4000,00грн.;

- підготовка та направлення претензії в порядку досудового врегулювання спору - вартість яких становить 2000,00грн.;

- підготовка позовної заяви, направлення копії позовної заяви відповідачеві та подача її до суду - вартість яких становить 8000,00грн.;

- виправлення позовної заяви та доданих до неї матеріалів і подача її до суду (після залишення без руху) - вартість яких становить 1000,00грн.;

- участь в судових засіданнях суду першої інстанції - вартість яких становить 9000,00грн.

Всього проведена робота загалом - вартістю 25 000,00грн.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено:

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, зокрема, враховуючи незначну тривалість судових засідань у справі № 916/1461/20, заявлені витрати на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою. При цьому суд доходить висновку про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача в сумі 25 000,00 грн. з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у Господарському суді Одеської області та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене й те, що заявлений КП «Міське капітальне будівництво» розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 9 000 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача в повному обсязі задоволені судом, йому підлягає відшкодування судового збору в сумі 5702,06 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 86, 129, 232, 233, 236-240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, № 8-Б, оф.9, код ЄДРПОУ 30199632) на користь Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво» (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, № 10-А, код ЄДРПОУ 35695935) заборгованість в сумі 380 137 (триста вісімдесят тисяч сто тридцять сім) грн. 78 коп., 5 702 (п`ять тисяч сімсот дві) грн. 06 коп. витрат на оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський