Ухвала суду № 90989236, 10.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1044/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Серган А.П.

розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер-ХХІ» про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення за вх.№2-3271/20 від 30.07.2020р.

у справі №916/1044/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-ХХІ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрооптима"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 133 750,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Семера В.А.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи ТОВ «Агрооптима»: не з`явився.

від третьої особи ОСОБА_1 : не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2019р. у справі №916/1044/19 Фізичній особі-підприємцю Семері Вікторії Анатоліївні відмовлено у задоволенні позову. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 006,25 грн. покладено на Фізичну особу-підприємця Семеру Вікторію Анатоліївну.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2019р. у справі №916/1044/19 скасовано. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни задоволено та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-ХХІ" на користь Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни стягнуто 133 750 грн. за договором поставки товару № 22/11/17-25 від 22.11.2017р., 5 015,65 грн. судових витрат.

23.06.2020р. на виконання постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020р., яка набрала законної сили 09.06.2020р., господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

30.07.2020р. за вх.№2-3271/20 господарським судом одержано заяву про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, в якій ТОВ "Агропартнер-ХХІ" просить суд відстрочити виконання рішення суду по даній справі до 01 лютого 2021 року. У разі відмови відповідачу у розстроченні рішення суду, розстрочити виконання рішення суду відповідачем у наступних сумах та строках:

4000,00 грн. до 31.08.2020 року;

4000,00 грн. до 30.09.2020 року;

4000,00 грн. до 30.10.2020 року;

4000,00 грн. до 30.11.2020 року;

4000,00 грн. до 30.12.2020 року;

10 000,00 грн. до 30.01.2021 року;

15 000,00 грн. до 28.02.2021 року;

25 000,00 грн. до 30.03.2021 року;

25 000,00 грн. до 30.04.2021 року;

30 000,00 грн. до 30.05.2021 року;

13 765,65 грн. до 08.06.2021 року.

Ухвалою суду від 30.07.2020р. заяву про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення за вх. № 2-3271/20 від 30.07.2020р. по справі №916/1044/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на "10" серпня 2020р. о 15:15, з повідомленням учасників справи (явка учасників справи у судове засідання є не обов`язковою).

Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на заяву відповідача про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, згідно з якою просить суд відмовити у задоволенні заяви, з посиланням при цьому на те, що в своїй заяві відповідач мав би навести та обґрунтувати наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим і разом з цим довести їх шляхом надання суду належних та допустимих доказів об`єктивного існування таких обставин. Однак, відповідач у своїй заяві просто перелічує наявні у його контрагентів (при цьому без їхньої ідентифікації) проблеми, а також загальновідому усім ситуацію в країні, яка пов`язана з епідемією COVID-19. При цьому, всупереч принципу доказування, відповідач не надає жодного доказу, який би підтвердив його доводи (окрім загальновідомих посилань на посуху та COVID-19).

Крім того, позивач зазначає, що посилаючись на кризу в аграрному секторі в загальному по Україні, відповідач не наводить жодного свого контрагента, який би постраждав від неї та не надає жодного дійсного договору, який би підтверджував те, що він реалізовує чи реалізовував йому товар в борг взагалі і в яких об`ємах. Посилаючись у заяві на численні прохання контрагентів про відтермінування оплати за товар, боржник не надав жодного листа від контрагента з проханням відтермінувати борг та (або) додаткової угоди про таке відтермінування. Таким чином, всі такі обставини є не більш ніж голослівними заявами відповідача, які не підтверджені жодним доказом, а отже не можуть братися судом до уваги.

Також, позивач зазначає, що у своїй заяві відповідач невдало та досить спекулятивно намагається переконати суд в тому, що епідемія COVID - 19 в Україні та запровадження карантинних заходів в Україні вплинули на платоспроможність його контрагентів. При цьому, відповідач не надає жодного доказу своїх слів, більш того, як і в першому випадку, навіть, не наводить конкретного контрагента.

Позивач зазначає, що взагалі ж весь зміст заяви відповідача присвячений опису «складної» ситуації в Україні та в його контрагентів взагалі. При цьому відповідач не наводить жодної обставини, яка б свідчила про його особисте скрутне матеріальне становище та неможливість виконання рішення суду ним особисто, адже в такому випадку йому б довелось підтвердити це відповідними доказами, як то виписками із банківських рахунків, які б підтвердили наявність чи відсутність коштів та їх руху, копією балансу, довідками про відсутність майна, достатнього для задоволення рішення суду.

Крім того, позивач зазначає, що з моменту виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, так і протягом усього судового процесу у двох судових інстанціях, позивач, несла додаткові (поряд із заборгованістю) витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги, оплату поштової кореспонденції та інші канцелярські і транспортні витрати. Поряд із цим, за весь період існування заборгованості позивач несла і несе інфляційні збитки від знецінення коштів, які піддягають стягненню. Таким чином відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду негативно вплине на результат, якого позивач досягла, встановивши істину та відновивши справедливість і взагалі знецінить усі здобутки правосуддя.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з`явилися. Водночас про дату, час і місце судового засідання щодо розгляду заяви повідомлені належним чином шляхом направлення відповідної ухвали суду від 30.07.2020р. та телефонограми від 31.07.2020р.

Отже, із врахуванням вимог ч.2 ст.331 ГПК України, заяву відповідача розглянуто судом за відсутністю відповідача у судовому засіданні.

Розглянувши заяву відповідача та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з наступних мотивів.

Так, необхідність розстрочення виконання судового рішення обґрунтована відповідачем у заяві посиланнями на те, що відповідач є суб`єктом господарювання у аграрній сфері України, намагається реалізовувати свій товар кінцевим виробникам (фермерам) у максимально можливому об`ємі. Реалії аграрного ринку України такі, що фермери купують товар лише у борг та повертають його після того як реалізують урожай, який отримують у кінці сезону збору врожаю.

Також відповідач у своїй заяві зазначає, що 2020 рік для відповідача є невдалим у фінансовій частині, оскільки посуха у Одеській області знищила близько 90 % посівів фермерів (згідно інформації Головного управління статистики в Одеській області) і вони фактично не мають коштів для того, щоб розрахуватися за проданий нами їх товар та просять відтермінувати оплату їх боргу нам на наступний аграрний рік. Відповідач вимушений відтерміновувати своїм контрагента строк на погашення їх заборгованості, оскільки у іншому випадку контрагент перестане співпрацювати у майбутньому, що призведе до фінансового краху відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що ще одною негативною обставиною у фінансовій діяльності відповідача є запровадження Кабінетом Міністрів України загальнонаціонального карантину (Постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19» від 11.03.2020 року №211), Карантинні заходи, які впровадженні у державі, фактично призвели до падіння купівельної спроможності наших контрагентів, оскільки у фермерів, особливо тих які займаються овочівництвом, був відсутній збут, так як овочеві ринки, базари були фактично закриті, а гіпермаркети диктували свої, не вигідні ціни фермерам. Впроваджений карантин діє і на даний час і вже продовжено до 31.08.2020 року.

Відповідач зазначає, що покупці обіцяють розпочати розраховуватися з ним з середини січня 2021 року. У цей час відповідач буде мати змогу розрахуватися отриманими коштами із позивачем.

Згідно з ч. ч.1,3,4,5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт І статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, в даному випадку відповідач не надав до суду жодних доказів, в підводження обставин, на які він посилається у своїй заяві. Водночас саме наявність таких доказів надає суду можливість встановити обставини неможливості виконання судового рішення. Одне лише посилання на запроваджений в Україні карантин у зв`язку із епідемією COVID -19 не надає суду можливості встановити наявності скрутного матеріального становища відповідача. Тим більш, що і позивач, який є суб`єктом господарювання, також опинився у такому ж самому положенні, що і відповідач у зв`язку із запровадженим карантином.

Окрім того, господарський суд звертає увагу на те, що вимоги відповідача у заяві щодо відстрочення виконання рішення суду, а у разі відмови у відстроченні, щодо розстрочення виконання рішення суду, не відповідають вимогам ст.331 ГПК України, згідно з якою судом розглядаються заяви або про відстрочення, або розстрочення виконання судового рішення.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропартнер-ХХІ» у задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення за вх.№2-3271/20 від 30.07.2020р. у справі № 916/1044/19.

Ухвала набирає чинності в порядку встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 17.08.2020р.

Суддя Г.Є. Смелянець