Рішення № 90989221, 03.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3837/19

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Цісельського О.В.,

судді Степанової Л.В. та судді Смелянець Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г

представників:

позивача: адвокат Коновалов Д.О. - ордер,

відповідача: адвокат ДенисенкоВ.І. - ордер,

адвокат Промах А.В. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр-кт Перемоги, 14 м. Київ, 01135, код 38727770) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (буд. № 4, вул. набережна Лукі Капікраяна, м.Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код 38728402)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська Дунайське пароплавство" (буд. № 28, вул. Пароходна, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код 01125821)

про стягнення 10 414 289, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

23.12.2019 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 3957/19) до Приватного акціонерного товариства "Українська Дунайське пароплавство" (УДП) про стягнення суми заборгованості в розмірі 10 414 289, 58 грн., з яких 8 967 046, 49 грн. основного боргу, 1 236 346, 54 грн. пені, 114 578, 72 грн. відсотків річних та 96 317, 83 грн. інфляційних втрат, та стягнення судових витрат в розмірі 156 214, 34 грн.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

2.1. Аргументи Позивача

2.1.1. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідно до норм Закону України "Про морські порти України" Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, був затверджений "Порядок справляння та розміри ставок портових зборів в морських портах України". (далі - Порядок).

Для додаткового врегулювання взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем, згідно Декларації про приєднання № 108 від 22.12.2018 до Договору № 367-П-АМПУ-18 між Адміністрацією Ізмаїльського морського поту та ПАТ УДП був укладений договір № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (надалі - Договір), який регулював взаємодію сторін під час агентування суден у морському порту Ізмаїл. В тому числі й питання щодо нарахування та сплати портових зборів, зокрема і якірного збору.

Як зазначає Позивач, Наказом Мінінфраструктури України від 11.04.2019 № 252 до Порядку було внесено ряд змін, що в тому числі стосуються порядку нарахування та оплати якірного збору, а саме визначено, що якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту, при цьому в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Таким чином, Позивач зазначає, що з набуттям чинності відповідними змінами до Порядку, він отримав право на щомісячне нарахування та виставлення рахунків для оплати якірного збору при стоянці суден в порту тривалістю понад 30 діб, при тому що до 31.05.2019 цей якірний збір підлягав сплаті не пізніше дати виходу відповідного судна з акваторії морського порту та фактично сплачувався судновласником на власний розсуд, і як правило - саме в день або напередодні дня виходу судна з акваторії порту. Відтак, Позивач вказує, що саме 31.05.2019 у нього виникло право вимоги виконання грошового зобов`язання зі сплати якірного збору.

2.1.2. Позивач зазначає, що стосовно великої групи суден Відповідача, яка тривалий час перебуває в акваторії Ізмаїльського порту (деякі з 1998-1999 років), Позивачем було здійснено розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту.

Приймаючи до уваги фактичні обставини знаходження суден Відповідача в акваторії порту та відповідно до умов укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки, які із супровідними листами щомісяця направлялися на адресу ПАТ "УДП" для акцепту та оплати.

Так, Позивачем на адресу Відповідача були направлені рахунки на сплату якірного збору на загальну суму 8989576,70 грн з урахуванням ПДВ.

Проте, як зазначає Позивач, Відповідач безпідставно в оплаті частини рахунків відмовив, чим порушив, на переконання Позивача, вимоги законодавства України та Договору.

Проте, Відповідачем в порушення умов договору частина рахунків на загальну суму 13332,34 були оплачені лише 06.09.2019, а ще одна частина рахунків на загальну суму 18781,92 грн була оплачена 27.03.2020, тобто з порушенням визначених Договором строків.

Не сплаченими залишились рахунки на оплату якірного збору на загальну суму 8989576,70 грн. в тому числі ПДВ за період знаходження суден Відповідача в акваторії Ізмаїльського морського порту з листопада 1998 по березень 2020 включно.

При цьому Позивач зазначає, що факт наявності суден в акваторії Ізмаїльського морського порту протягом всього розрахункового періоду підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Мінінфраструктури від 27.03.2013 № 190, довідками Головної диспетчерської Адміністрації Ізмаїльського морського порту, так і рядом документів, що надані безпосередньо Відповідачем при прибутті його суден в порт.

Також Позивач вказує, що сам факт наявності суден, стосовно яких виставлені зазначені вище рахунки, в акваторії порту Ізмаїл, та час їх перебування в порту Відповідачем у листуванні не оспорювався.

2.1.3. Стосовно дії Наказів Мінінфраструктури України від 11.04.2019 № 252 та від 27.05.2013 № 316 у часі Позивач зазначив, що на його переконання принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі у взаємовідносинах, що склалися між Позивачем та Відповідачем не може бути застосований оскільки в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.

Відтак положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичних осіб. До такого висновку дійшов Конституційний Суд України, аналізуючи зазначену норму Конституції (офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99) - Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Таким чином, для Відповідача як юридичної особи Порядок справляння та розміри ставок портових зборів в морських портах України, затверджений Наказом Мінінфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (з урахуванням змін, внесених згідно Наказу Мінінфраструктури України від 11.04.2019 № 252) може мати зворотну дію в часі, тим більше що внесені до Порядку зміни не змінюють його зобов`язання саме по собі (зміст, розміри, форми, порядок обчислення тощо), а стосуються лише уточнення строків його виконання.

2.1.4. Стосовно застосування строків позовної давності Позивач зазначив, що при дослідженні та вирішенні питання застосування строків позовної давності в ситуації, що склалася між Позивачем і Відповідачем вирішальне значення має саме питання визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.

Позивач вказує, що як зазначалося в позовній заяві, відносини між сторонами в частині нарахування та сплати портових зборів, в т.ч. якірного, наразі врегульовані на законодавчому рівні, а саме Порядком.

Цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів (п. 1.1 Порядку) та визначає, що згідно з ч. 3 - 5 ст. 22 Закону України "Про морські порти України", портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом (п. 1.2 Порядку)

Редакція Порядку, чинна до 31.05.2019, стосовно строків оплати зборів визначала, що сплата портових зборів у морських портах здійснювалася до виходу судна з морського порту (п. 1.4 Порядку). Ані жодна інша норма Порядку, ані інші спеціалізовані нормативно-правові акти (Кодекс торговельного мореплавства, Закон України "Про морські порти України", тощо) не визначали для Відповідача обов`язку оплати портових зборів (в т.ч. якірного) на вимогу Адміністрації порту.

Таким чином, обов`язок зі сплати портових зборів, що є зобов`язанням Відповідача в силу приписів ст. 11 ЦК України, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягав виконанню з настанням цієї події - вихід судна з акваторії порту.

Позивач зазначає, що з 31.05.2019 пункт 6.2 розділу VI Порядку доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 252 від 11.04.2019, редакцією якого передбачено, що якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту, а в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Відтак саме з цього періоду (з 31.05.2019 р.) у Адміністрації морських портів України виникло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача по сплаті якірного збору за весь період надання відповідної послуги та наділі щомісячно, протягом часу стоянки суден в порту, відповідне право вимоги було реалізовано шляхом виставлення перших рахунків для сплати збору - 30.06.2019 р., відтак перебіг строку позовної давності почався саме з цієї дати, а отже і не може вважатися пропущеним на момент звернення до суду.

2.1.5. Щодо віднесення суден Відповідача до групи, яка звільняється від сплати збору Позивач вказує на те, що така позиція Відповідача є неприйнятною виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.3 Порядку, судна груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору.

Згідно Додатку 1 до Порядку, до суден групи Д зокрема належать судна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України.

Позивач звертає увагу на те, що Відповідач відносить свої судна до групи Д саме як такі, що прямують на ремонт, додаючи в доказування цього певний обсяг документів (розпорядження, договори, листи).

На переконання Позивача, з фабули відповідного пункту Додатку 1 до Порядку, до групи Д можуть бути віднесені судна, що прямують на ремонт. Відтак таке призначення суднозаходу має бути підтверджено або принаймні визначено як мета суднозаходу в документах, що оформлюються при прибутті суден до порту, тощо.

Всі судна Відповідача, стосовно яких виставлено рахунки і заборгованість за якими є предметом спору, перебувають в порту Ізмаїл вже тривалий час (деякі з 1990-х років), стосовно більшості з них в матеріалах справи наявні (додані до позову) оформлені екіпажом/агентами документи на прихід, де метою заходу зазначено "баласт" та/або "відстій", що в свою чергу свідчить про прибуття суден у порт без вантажу та про намір саме тривалої стоянки до виходу в наступний рейс.

Більш того, вже сама по собі значна тривалість перебування флоту в порту без руху, без виконання ремонтних робіт тощо свідчить саме про намір стоянки, впродовж якої використовується відповідна інфраструктура, яка в свою чергу вимагає видатків на її підтримання.

Окремо Позивач зазначив, розпорядження по підприємству, всупереч позиції Відповідача, підтверджують висновки Позивача про мету стоянки суден в порту - всі несамохідні одиниці за вказаними розпорядженнями виведені з експлуатації за формулюванням "отстой по техсостоянию", що підтверджує намір судновласника саме на відстій суден в порту, у той час як самохідні судна було виведено саме для докового або межрейсового ремонту (спірні правовідносини сторін стосуються саме несамохідних одиниць).

Додані до відзиву договори з ГВСП "КССРЗ" (структурний підрозділ Відповідача) про організацію ремонту флоту господарським способом за період 2014 - 2019 роки не містить жодних специфікацій та/або переліків флоту, що підлягає ремонту за цими угодами, відтак такі документи не містять інформацію щодо предмета доказування та не є документами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, отже Позивач не може вважати такі документи достовірними та належними доказами по справі.

Таким чином, Позивач вважає, що позиція Відповідача про належність суден, стосовно яких виставлено рахунки і заборгованість за якими є предметом спору, до суден групи Д відповідно до Порядку, недоведеною.

2.1.6. Стосовно відповідності рахунків вимогам податкового законодавства Позивач зазначив, що відповідно до п. 6.2 Порядку, якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.?

За загальним правилом, відповідно до пп. б) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів, та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Відтак Позивач вважає, що послуги які надаються в порту та оплачуються портовими зборами звільняються від оподаткування ПДВ лише у випадку встановлення факту їх пов`язаності з міжнародним перевезенням пасажирів, їхнього багажу і вантажів. Таким чином, стосовно спірних правовідносин, виставлення рахунку в разі, коли судно прибуло в баласті (без вантажу) із іноземного порту, знаходилось більше 30 діб на якірній стоянці, проте про подальше прямування невідоме, а отже за відсутності ознак операції що звільняється від оподаткування, ПДВ нараховувалось за базовою ставкою.

З огляду на викладене, Позивач вважає, що безпідставне ухилення Відповідача від виконання передбачених Законом, Порядком та Договором зобов`язань зі сплати якірного збору, веде до збитків ДП АМПУ як стратегічного державного підприємства та неможливості отримати та інвестувати відповідні кошти в підтримання технічних характеристик акваторії Ізмаїльського порту (якірних стоянок і рейду порту зокрема), якою весь цей час користується в тому числі й Відповідач.

2.2. Аргументи Відповідача

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив наступне.

2.2.1. Позивачем при нарахуванні якірного збору невірно застосовані норми Конституції України, а саме:

Повноваження ДП "АМПУ" на справляння портових зборів в морських портах України визначені Законом України "Про морські порти" та регулюються "Порядком про справляння та розміри ставок портових зборів", який затверджено Наказом Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори".

Наказом Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019 року № 252 " до "Порядку про справляння та розміри ставок портових зборів" затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" були внесені ряд змін, в тому числі, і ті що стосуються порядку нарахування та оплати якірного збору, а саме:

1) пункт 6.2 розділу VI було доповнено новим абзацом такого змісту: "Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Як вказує Відповідач, при виставленні рахунків Позивач не враховував принципи визначені у ст.8 та 58 Конституцій України, відповідно до яких Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст.8 Конституції) та те, що один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (ст. 58 Конституції).

Як визначає Відповідач, закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Відповідно до вищенаведеного, на переконання Відповідача, Позивач повинен був виставляти рахунки з того періоду та за той період, з якого набрав чинності Наказ Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019 року № 252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316". Що Позивачем зроблено не було.

2.2.2. Щодо застосування строків позовної давності Відповідач звернув увагу на наступне.

Як вбачається з тексту позовної заяви Позивач просить стягнути заборгованість зі сплати якірного збору за період з 1998 року по теперішній час.

Відповідач акцентував увагу Суду, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем згідно змісту позовної заяви ґрунтуються на договорі №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 (декларацію про приєднання №108 до договору Відповідачем підписана 22.12.2018р.) на який посилається Позивач та заявив про пропуск Позивачем строку позовної давності.

Таким чином, Відповідач вказує, що Позивач, звернувшись із позовною заявою у грудні 2019 року пропустив трьох річний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

2.2.3. Відповідач вважає, що Позивач при виставленні рахунків не врахував вимоги п.6.3 Наказу МІУ України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори", а саме.

Як зазначає Відповідач, згідно з Наказом МІУ від 11.04.2019 №252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316" та Додатком № 1 до "Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів" (пункт 1.3 розділ 1) Наказу МІУ від 27.05.2013 № 315 усі баржі, зазначені у рахунках Адміністрації Ізмаїльського морського порту відносяться до групи Д, як судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) У країни.

Згідно з п.6.3 Наказу МІУ України від 27.05.2013 № 316 судна групи Д звільняються від сплати якірного збору.

Відповідач у період з липня по листопад 2019 листами повідомляло Позивача про перелік балансового флоту та флоту, який знаходиться в оперуванні пароплавства розташованого в порту Ізмаїл в очікуванні ремонту станом на розрахункові періоди (тобто на червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2019). Вищевказаний флот (порт приписки - Ізмаїл) за ствердженням Відповідача за період з 11.06.2019 і по теперішній час знаходиться в очікуванні ремонту який планується провести на Кілійському суднобудівельному судноремонтному заводі на підставі договорів, які укладені з заводом.

2.2.4. Відповідач зазначає, що рахунки, виставлені адміністрацією Ізмаїльського морського порту не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Так, відповідач із посиланням на п.6.2.Порядку вказує, що якірний збір нараховується із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні.

За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні.

Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки суді на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Відповідач вказує, що з виставлених Позивачем рахунків на оплату якірного збору не можливо зробити висновок з яких підстав та нарахувань здійснювався розрахунок якірного збору на визначені дати, адже не можливо заздалегідь передбачити у якому напрямку (закордонне плавання або каботажне плавання) буде направлено судно.

Виставлені Позивачем рахунки порушують вищезазначені норми Податкового кодексу України,

З урахуванням вищенаведених обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

3. Процесуальні питання вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 позовна заява вх.№3957/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

27.12.2019 ухвалою Господарського суду було відкрито провадження у справі №916/3837/19, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 23.01.2020 та повідомлено учасників справи про час та місце підготовчого засідання.

16.01.2020 від Відповідача до канцелярії Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 958/20) яке обґрунтоване тим, що ухвалу про відкриття провадження Відповідач отримав лише 14.01.2020, а матеріали справи містять великий обсяг документів, які потребують детального вивчення для підготовки відзиву на позов.

23.01.2020 в підготовчому засіданні, вислухавши думку представника позивача, суд задовольнив клопотання Відповідача про відкладення судового засідання та оголосив перерву до 06.02.2020 об 10:20 год, про що в порядку ст.120 ГПК України ухвалою повідомив Відповідача.

30.01.2020 Відповідач надав до суду відзив на позов (вх. № 2349/20) який долучений судом до матеріалів справи.

12.02.2020 Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 3616/20) який також долучений судом до матеріалів справи.

18.02.2020 від Відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4269/20) які суд долучив до матеріалів справи.

20.02.2020 в підготовчому засіданні судом, враховуючи складність справи, було проголошено ухвалу про призначення справи № 916/3837/19 до колегіального розгляду.

24.02.2020 відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів було визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 916/3837/19: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Степанова Л.В., Смелянець Г.Є.

Цього ж дня ухвалою Господарського суду справу № 916/3837/19 було прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Степанова Л.В., Смелянець Г.Є., вирішено розгляд справи розпочати с початку та призначено підготовче засідання у справі на 19.03.2020.

23.04.2020 від Позивача до канцелярії суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 7442/20) в якій із посиланням на те, що заборгованість Відповідача в тих самих правовідносинах та стосовно тих самих суден продовжує зростати, з огляду на що продовжує тривати порушення майнових інтересів Позивача, з урахуванням того, що в період з листопада 2019 по березень 2020 виставлені Відповідачу рахунки залишаються без оплати на загальну суму 22530,21грн, відповідно до ст. 46 ГПК України, Ізмаїльська філія ДП АМПУ вважає за необхідне збільшити розмір своїх позовних вимог заявивши додатково до стягнення: суму основного боргу в розмірі 22530,21 грн і просить суд вважати позовні вимоги в частині основного боргу збільшеними до загальної суми заборгованості в розмірі 10436819,79 грн.

27.03.2020 від Позивача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 7887/20) разом з яким він надав докази оплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.

10.04.2020 від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 9217/20) яке було обґрунтоване тим, що 12.03.2020 на усій території України установлено карантин (постанова КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11.03.2020 № 211 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від №255).

Підпунктом 9 ч. 2 зазначеної постанови до 24.04.2020 заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі.

Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020 р.).

При цьому, як зазначено на офіційному сайті МОЗ України, інкубаційний період нового коронавірусу триває від 2 днів до 2 тижнів. Під час інкубаційного періоду, коли людина уже заразилася вірусом, але ще добре почувається і немає жодних зовнішніх симптомів хвороби, збудник може виділятися й передаватися іншим. Відтак, зрозуміти, що особа заражена коронавірусом COVID-19 в межах інкубаційного періоду є складно. Тому на перший погляд здорова людина без явних ознак вираженості симптомів захворювання вже може бути зараженою, а збудник коронавірусу COVID-19 може виділятися й передаватися іншим.

В Україні фіксуються нові випадки інфікування коронавірусом COVID-19. Крім того, мають місце летальні випадки, а відповідно до приписів ст. 3 Конституції України , людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

14.04.2020 в підготовчому засіданні, суд за власною ініціативою продовжив термін підготовчого засідання на 30 днів та розглянувши клопотання представника Позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому його задовольнив про що судом була постановлена відповідна ухвала.

12.05.2020 ухвалою суду підготовче засідання у справі було закрите, а справа була призначена до судового розгляду по суті на 26.05.2020 о 12:50.

20.05.2020 на електронну адресу суду від представника Відповідача надійшло клопотання (вх. № 12686, яке містило КЕП) про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Міністерство інфраструктури України, оскільки згідно з статутом Відповідача його засновником є держава в особі Міністерство інфраструктури України і рішення по цій справі може безпосередньо вплинути на права та інтереси його засновника.

26.05.2020 від Позивача до початку розгляду справи по суті до канцелярії суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 13363/20), в якій Позивач конкретизував збільшені позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 10 420 508,14 грн, з яких 8 970 794,78 грн - сума основного боргу, 1 238 146,10 грн - пеня, 114 872,72 грн - відсотки річних, 96 661,87 грн - інфляційні втрати. Заява судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

26.05.2020 в судовому засіданні представником Відповідача були подані:

1. Клопотання про призначення комплексної експертизи (вх.№ 13409/20) відповідно до якого для остаточного вирішення питання щодо правомірності, законності та наявності підстав для виставлення Позивачем рахунків ПрАТ "УДП", Відповідач просив суд призначити у справі №916/3837/19 комплексну судову експертизу: в якій поставити експерту наступні питання:

- чи знаходиться кожне із суден, а саме: баржа ДМ-2319, баржа ДМ-1053, баржа ДМ-2439, баржа ДМ-1018, баржа ДМ-1055, баржа ДМ-2090, баржа ДМ- 2385, баржа ДМ-2136, баржа С-26, баржа ДМ-2298, баржа СЛ-007, баржа ДМ- 1014, баржа ДМ-1038, баржа ДМ-1070, баржа ДМ-1079, баржа ДМ-2174, баржа ДМ-2358, баржа ДМ-1026, баржа ДМ-1060, баржа ДМ-2390, баржа ДМ-1067, баржа ДМ-2066, баржа ДМ-2084, баржа ДМ-2408, баржа ДМ-2110, баржа ДМ-2175, баржа ДМ-2253, баржа ДМ-2337, баржа ДМ-2413, баржа ДМ-2214, баржа ДМ-1012, баржа ДМ-1042, баржа ДМ-1057, баржа ДМ-1019, баржа ДМ-1017, баржа ДМ-1034, баржа ДМ-2315, що належать ПрАТ "УДП" за стоянку, яких справляєтеся відповідний якірний збір, на внутрішньому рейді, який закріплений за ІФ ДП АМПУ,

-визначити межі та конфігурацію внутрішнього рейду у відповідності до наявних у ІФ ДП МПУ правовстановлюючих документів (у разі їх наявності).

- чи відповідає правильності розрахунок ставки якірного збору (рахунків, що долучені до позовної заяви та є предметом дослідження у справі №916/3837/19) зробленого ІФ ДП АМПУ , зважуючи на те, що напрямок судна (закордоне плавання або каботажне) на дату виставлення рахунків не визначено (невідомо);

- чи відповідає розрахунок якірного збору за період починаючи з 1998 року по квітень 2019 року наказу Міністерства інфраструктури України від 11.04.2019 №252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316" до Порядку про справляння та розміри ставок портових зборів, зважаючи на те, що якірний збір має проводитися щомісяця, з 11.04.2019 року станом на останній день місяця.

2. Клопотання про залучення спеціаліста у сфері організації роботи флоту, технологій морських та річкових перевезень (вх. № 13411/20), відповідно до якого для остаточного вирішення питання щодо правомірності, законності та наявності підстав для виставлення ІФ ДП АМПУ рахунків ПрАТ "УДП", Відповідач просив суд залучити до участі у вправі в якості спеціаліста у галузі річкових та морських перевезень представника Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" та поставити йому наступні питання:

- чи має правове обґрунтування Адміністрація Ізмаїльського морського порту виставляти ПрАТ "УДП" рахунки по сплаті якірного збору на судна, які перебувають у акваторії порту починаючи з 1998 року по теперішній час? Відповідно до Порядку про справляння та розміри ставок портових зборів, а саме п. 6.3, судна, груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовецьких суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору. До суден групи Д, зокрема належать судна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонті/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України.

- чи визначено вищевказаним Порядком термін, на який судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонті/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України можуть заходити у морські порти?

- чи використовується якась інфраструктура Адміністрації Ізмаїльського морського порту, що вимагає видатків на її підтримання пов`язана з перебуванням флоту без руху, без виконання ремонтних робіт та які саме видатки несе Адміністрація?

- чи зареєстровані якірні стоянки Адміністрації Ізмаїльського морського порту в Регістрі судноплавства України та чи має Адміністрація правовстановлюючі документи на якірні стоянки?

3. Клопотання про витребування доказів (вх. № 13413/20) в якому враховуючи те, що Позивач не надав відповіді на питання, поставлені йому у запереченнях на відповідь на відзив, а саме:

- чи використовується якась інфраструктура Адміністрації Ізмаїльського морського порту, що вимагає видатків на її підтримання пов`язана з перебуванням флоту без руху, без виконання ремонтних робіт та які саме видатки несе Адміністрація?

- чи зареєстровані якірні стоянки Адміністрації Ізмаїльського морського порту в Регістрі судноплавства України та чи має Адміністрація правовстановлюючі документи на якірні стоянки?

- чи визначені межі внутрішнього рейду морського порту та чи має Адміністрація правовстановлюючі документи на якірні стоянки?

Відповідач просив суд поновити йому строк для подачі даного клопотання про витребування доказів; зобов`язати ІФ ДП "АМПУ" надати до матеріалів справи наступні докази: правовстановлюючі документи на якірні стоянки Ізмаїльської філії ДП "АМПУ"; документи, що підтверджують та визначають межі внутрішнього рейду морського порту.

26.05.2020 судом були розглянуті клопотання Відповідача і надана можливість Позивачу висловити свою думку щодо цих клопотань. З урахуванням позиції представника Позивача, суд враховуючи запроваджені у державі заходи запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.06.2020 о 12:40 та надав можливість Позивачу висловити свою позицію щодо клопотань Відповідача письмово.

02.06.2020 від представника Позивача на адресу суду надійшли підписані КЕП заперечення проти клопотання (вх. №№ 14210/20, 14220/20, 14223/20) в яких Позивач проти заявлених Відповідачем клопотань заперечував у повному обсязі,

11.06.2020 в судовому засіданні представником Відповідача заявлено усне клопотання про залишення без розгляду раніше поданих клопотань про залучення спеціаліста та про витребування доказів, які були розглянуті судом та задоволені. Розглянувши клопотання Відповідача про призначення комплексної експертизи, суд протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні, оскільки, по-перше, відсутні, умови, передбачені ст.99 ГПК України для призначення експертизи і по-друге, на стадії судового розгляду справи по суті призначення експертизи не передбачено нормами процесуального законодавства.

В процесі розгляду справи по суті представник Позивача заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити.

Представники Відповідача проти позову заверечували з підстав, викладених у заявах по суті спору, у задоволені позовних вимог просили суд відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

04.08.2020 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

20.12.2006 на замовлення Ізмаїльської філії ДП АМПУ товариством з обмеженою відповідальністю "МОРТЕХІНВЕСТ" були виготовлені Технічні паспорти якірних стоянок (райони №№ 1-6).

11.01.2018 на замовлення Ізмаїльської філії ДП АМПУ на підставі договору № 05-В-ІЗФ-18 були виготовлені Технічні паспорти на якірні стоянки (райони №№ 7-9).

03.12.2018 між ДП АМПУ (надалі - Адміністрація) та Морським агентом, який діє від імені судновласника та за його рахунок, приєднався до цього договору шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до договору (надалі - Морський агент) був укладений договір № 367-П-АМПУ-18, відповідно до п.1.1. якого він є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (Додаток № 1 до цього Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/dogovir-priednannya, в порядку передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.1.3. цього договору при його виконанні Сторони керуються та зобов`язані виконувати вимоги чинного законодавства України, Правил, режимних та розпорядчих документів Адміністрації, в тому числі, Положення, які діють у відповідному морському порту.

У відповідності до п.2.1. він врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/perelik-poslug-shcho-nadayutsya-u-morskikh-portakh-ukrajini (надалі - Послуги).

Згідно п.3.1. договору до обов`язків адміністрації віднесено, зокрема: надавати Морському агенту рахунки (в тому числі, попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи щодо надання послуг. Попередні рахунки на оплату портових зборів виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента, а остаточні рахунки по суднозаходу та наданих послугах виставляються та надаються Морському агенту не пізніше п`яти робочих днів з моменту відходу судна із морського порту або дня надання послуг (п.п.3.1.5.); адміністрація складає рахунки та акти наданих послуг, зокрема, щодо надання інформаційних послуг Морському агенту згідно з вільними цінами (тарифами) (п.п. 3.1.9.); адміністрація складає рахунки та акти виконаних послуг з надання спеціалізованої послуги відповідно до чинного законодавства України 9п.п.3.1.10.); адміністрація не має права перешкоджати або втручатися в діяльність Морського агента, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси (п.п.3.1.12.), тощо.

Нормами п.3.2. договору до прав Адміністрації, зокрема, віднесено: у разі несплати Морським агентом зборів та інших належних адміністрації платежів, остання залишає за собою право, згідно ст. 91 КТМ України, вжити усіх заходів щодо відмови капітаном порту у видачі дозволу на вихід судна з морського порту після закінчення обробки судна - до моменту сплати всіх належних платежів (п.п.3.2.4.).

Пунктом 3.3. договору до обов`язків Морського агента віднесено, зокрема: Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені судновласника розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (п.п.3.3.2.); Морський агент зобов`язаний завчасно, до складання попередніх та остаточних рахунків, проінформувати Адміністрацію про наявні підстави, що надають судну право на знижки до портових зборів та в строк не пізніше 2 робочих днів з дати виходу судна з морського порту надати документи, що підтверджують право судна на отримання знижки (п.п.3.3.28.), тощо.

За умовами п.3.4. договору Морський агента має право зокрема: своєчасно та в повному обсязі отримувати Послуги згідно з заявками та умовами цього Договору (п.п.3.4.1.); своєчасно отримувати від Адміністрації інформацію, необхідну для виконання своїх функцій (п.п.3.4.2.); отримувати від Адміністрації акти наданих послуг (виконаних робіт), рахунки з підтверджуючими документами за надані послуги (виконані роботи) (п.3.4.3.).

Умовами частини четвертої договору визначено, що ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено "Порядок справляння та розміри ставок портових зборів". Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника, здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок Адміністрації у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національної валюті по суднам під Державним Прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених Адміністрацією (п.4.1.).

Відповідно до п. 4.3. договору у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Незнання Морським агентом нормативно-правових актів центральних органів державного управління, що регулюють тарифи на надані Адміністрацією Послуги, не звільняє Морського агента від їхнього виконання (п. 4.5.).

Пунктом 4.7. договору визначено, що оплата за Послуги, що надаються суднам під Державним Прапором України за вільними цінами (тарифами) здійснюється у національній валюті України,

Пунктом 4.8.договору сторони погодили, що оплата за спеціалізовану послугу здійснюється за державними регульованими цінами відповідно законодавства, Із суден під іноземним прапором - у доларах США та суден під Державним Прапором України - у національній валюті України.

Відповідно до п.4.10. договору сторони погодили, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших Послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання Послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Згідно з п. 4.12. договору рахунки на оплату послуг Адміністрації передаються Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його адміністрацією Морському агенту, а тягар доказування того, що рахунок не був одержаний, несе Морський агент.

Пунктом 4.14. договору встановлено, що Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату Послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання Послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.

Відповідно до п.4.15. договору Морський агент зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання Акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник Акту та здійснити розрахунок згідно з умовами Договору.

За умовами, п.4.16. договору, якщо фактичні витрати після виставлення остаточного рахунку по суднозаходу менші ніж перераховані по передплатному рахунку, Адміністрація за проханням Морського агента повертає залишок переплат згідно з актом звіряння наданих послуг для подальшого повернення судновласнику.

У договорі сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п.5.1.) та якщо у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що дала в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства (5.2.).

Відповідно до п.5.8. договору сплата стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє| її від обов`язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Сплата Стороною штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України (п.5.9.).

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу Декларації про приєднання (Додаток № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною), але в будь- якому разі не раніше 01.01.2019 та діє до 30.06.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Згідно з п.8.2. цього дія вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до о останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення дії договору.

Відповідно до п.8.3. договору припинення його дії не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов`язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії договору.

Умовами п.9.1. договору сторони погодили, що Адміністрація може змінити умови цього Договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Морського агента не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів, шляхом публікації таких змін на офіційному веб-сайті Адміністрації При цьому така публікація на офіційному веб- сайті Адміністрації вважається належним чином повідомленням Морського агента.

У тих випадках, коли права та обов`язки Сторін не охоплені положеннями даного Договору, застосовуються і становлять частину даного Договору норми чинного законодавства України, що регулюють діяльність сторін, і Правила (п.10.2.).

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України (п.10.4.).

У відповідності до ст.ст. 634, 641 Цивільного кодексу України, оприлюднення на офіційному веб-сайті Адміністрації договору з додатками 1-3, які є його невід`ємною частиною, є публічною офертою, умови якої однакові для усіх Морських агентів (п. 12.1.).

Відповідно д п.12.2. договору підтвердженням повного та безумовного акцентування публічної оферти є оформлення (підписання) Морським агентом Декларації про приєднання до Договору (Додаток № 1 до цього Договору), що свідчить про прийняття ним публічної оферти.

У відповідності до п.12.6. цей договір не потребує подальшого двостороннього підписання на вчинення інших дій та вважається укладеним з моменту отримання та реєстрації Адміністрацією двох оригінальних примірників Декларації про приєднання від Морського агенту, що свідчать про згоду дотримуватися умов Договору, без підписання письмового примірника Адміністрацією.

Морський агент дає згоду безумовно дотримуватися умов Договору та згоду отримати Послуги на встановлених Адміністрацією умовах з моменту оформлення (підписання) Морським агентом Декларації про приєднання (п.12.7.).

Акцептуючи Договір, Морський агент автоматично погоджується з повним та безумовним прийняттям ним положень Договору та всіх додатків, що є його невід`ємною складовою частиною Договору (п.12.8.).

22.12.2018 Відповідачем була надана Позивачу Декларація про приєднання № 108 до Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018.

11.04.2019 Міністерством інфраструктури України був прийнятий Наказ № 252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про затвердження Порядку справляння та розміри ставок портових зборів ".

10.07.2019 з супровідним листом за № 804/14-02-02/вих/14 Адміністрація Ізмаїльського морського порту надіслала Відповідачу 43 дисбурсменських рахунки з додатками на оплату якірного збору за перебування суден Відповідача на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл станом на 30.06.2019 на загальну суму 8 580 220,48 грн. разом з ПДВ.

25.07.2019 ПАТ "УДП" листом за № 4м-281 повідомило Позивача про те, що листом № КО-5/140 від 11.06.2019 повідомило Позивача та надали перелік балансового флоту ПрАТ "УДП" та флоту, який знаходиться в оперуванні ПАТ "УДП", розташованого в порту Ізмаїл в очікувані ремонту станом на 11.06.2019. Вищезазначений флот має порт приписки - Ізмаїл, та прямував до ремонтних баз в порту Ізмаїл.

З посиланням на Наказ Міністерства Інфраструктури України від 11.04.2019 № 252 та пункт 1.3 розділ 1 Додаток 1 до нього Відповідач зазначив, що усі баржі, які зазначені у листі № 804/14-02-02/Вих/14 від 10.07.2019 Адміністрації відносяться до групи Д, як судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України. А тому, відповідно до п. 6.3. розділу VI Порядку звільняються від сплати якірного збору.

Крім того, Відповідач додатково повідомив Позивача про те, що баржа Т-097 (рахунок № 2596/12 від 30.06.2019) використовується для безпечної стоянки барж на рейді Ізмаїльського порту, як баржа - якірниця та повинна розглядатися як технологічна споруда за групою Е.

На підставі викладеного в листі Відповідач відмовив Позивачу в сплаті рахунків, зазначених у листі № 804/14-02-02/Вих/14 від 10.07.2019 р. в повному обсязі та повернув документи без розгляду.

06.08.2019 з супровідним листом за № 897/14-02-02/вих/14 Адміністрація Ізмаїльського морського порту надіслала Відповідачу 41 дисбурсменський рахунок з додатками на оплату якірного збору за перебування суден Відповідача на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за липень 2019 на загальну суму 89620,35 грн разом з ПДВ.

16.08.2019 ПАТ "УДП" листом за № 4м-313 повідомило Позивача із посиланням на те, що балансовий флот ПАТ "УДП" та флот, який знаходиться в оперуванні Відповідача, розташованого в порту Ізмаїл за період з 11.06.2019 р. по 31.07.2019 знаходиться в очікувані ремонту, який планувався на Кілійському СБСРЗ, знов зазначило що відповідно до п. 6.3. розділу VI "Якірний збір" Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 судна групи Д звільняються від сплати якірного збору. У зв`язку із чим, ПрАТ "УДП" знову відмовило Адміністрації Ізмаїльського морського порту в сплаті рахунків зазначених у листі № 897/14-02-02/Вих/14 від 06.08.2019 р. в повному обсязі та повернуло документи без розгляду.

06.09.2019 з супровідним листом за № 976/14-02-02/вих/14 Адміністрація Ізмаїльського морського порту надіслала Відповідачу 41 дисбурсменський рахунок з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за серпень 2019 на загальну суму 80102,09 грн разом з ПДВ.

16.09.2019 ПАТ "УДП" листом за № 4м-354 з тотожнім попереднім листам обґрунтуванням відмовило Адміністрації Ізмаїльського морського порту в сплаті рахунків зазначених у листі № 976/14-02-02/Вих/14 від 06.09.2019 р. в повному обсязі та повернуло документи без розгляду.

26.09.2019 Відповідач разом з листом за № СЄФ-1491 надав Позивачу докази направлення в ремонт секцій: УДП-СЛЖ-001 (прихід до п. Ізмаїл - 01.09.2019); УДП-СЛЖ-002 (прихід до п. Ізмаїл - 02.09.2019); УДП-СЛЖ-020 (прихід до п. Ізмаїл - 11.09.2019) та УДП-СЛ-009 (прихід до п. Ізмаїл - 27.06.2019) та попросив зробити перерахунок за якірний збір щодо вказаних одиниць.

04.10.2019 з супровідним листом за № 1230/14-02-02/вих/14 Адміністрація Ізмаїльського морського порту надіслала Відповідачу 43 дисбурсменських рахунки з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за вересень 2019 на загальну суму 80455,64 грн разом з ПДВ.

22.10.2019 ПАТ "УДП" листом за № СЕФ-1587 з тотожнім попереднім листам обґрунтуванням відмовило Адміністрації Ізмаїльського морського порту в сплаті рахунків зазначених у листі № 1230/14-02-02/Вих/14 від 04.10.2019 р. в повному обсязі та повернуло документи без розгляду.

06.11.2019 з супровідним листом за № 1945/14-02-02/вих/14 Адміністрація Ізмаїльського морського порту надіслала Відповідачу 43 дисбурсменських рахунки з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за жовтень 2019 на загальну суму 86288,12 грн разом з ПДВ.

14.11.2019 ПАТ "УДП" листом за № СЕФ-1698 з тотожнім попереднім листам обґрунтуванням відмовило Адміністрації Ізмаїльського морського порту в сплаті рахунків зазначених у листі № 1945/14-02-02/Вих/14 від 06.11.2019 р. в повному обсязі та повернуло документи без розгляду.

На виконання рекомендацій, що були зазначені в Актах огляду виконання промірних глибин (т.с.2, а.с59-85), виконаних філією "Дельта-Лоцман" ДП АМПУ від 12.09.2019, Адміністрацією Ізмаїльського морського порту були підтверджені Свідоцтва про відповідність глибин якірних стоянок район №№1-9 на акваторії порту Ізмаїл від 21.11.2018 (т.с.2, а.с.86-112).

19.11.2019 Адміністрація Ізмаїльського морського порту в порядку досудового врегулювання спору направила ПАТ "УДП" Вимогу про оплату суми заборгованості в розмірі 8 873 319, 73 грн , в якій із посиланням на норми чинного законодавства України та на норми договору № 367-П-АМПУ-18 до якого приєднався Відповідач, заявила вимогу про сплату боргу в 20-денний термін з дня отримання Вимоги на користь Адміністрації суму заборгованості в розмірі 8 873 319,73 грн. та визначені договором і законодавством штрафні та компенсаційні нарахування шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації та попередила ПрАТ "УДП", що в разі залишення цієї вимоги без розгляду, Адміністрація буде змушена звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної суми грошових коштів, із подальшим покладенням судових витрат на ПрАТ "УДП".

Відповідно до довідки Капітану порту Ізмаїл від 17.12.2019 за № 038 станом на 17.12.2019 в акваторії порту Ізмаїл наявні 46 одиниць флоту, які прийшли в акваторію порту Ізмаїл та стали на якірну стоянку у період з 10.03.1998 по 27.06.2019.

27.03.2020 Відповідач частково погасив свою заборгованість перед Позивачем, а саме, платіжним дорученням за № А00411 перерахував Позивачу оплату за портові збори в розмірі 20 728,78, в тому числі за якірний збір у сумі 18781,92 грн за рахунками №2588/12 від 30.06.2019 на суму 7925,28 грн., №2942/12 від 31.07.2019 на суму 1493,09 грн., №3328/12 від 31.08.2019 на суму 1501,82 грн., №3733/12 від 30.09.2019 на суму 2011,39 грн., №3748/12 від 30.09.2019 на суму 1387,16 грн., №4057/12 від 31.10.2019 на суму 2975,46 грн. та №4074/12 від 31.10.2019 на суму 1487,72 грн.

Несплата Відповідачем заборгованості з якірного збору у відповідності до виставлених рахунків, на думку Позивача порушує його права та охоронювані законом інтереси, що й стало підставою для його звернення з відповідною позовною заявою до Господарського суду Одеської області для захисту своїх прав та інтересів.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Конституція України

Стаття 8. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Частина 1 стаття 6 Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13 Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Господарський кодекс України

Частина 2 та 3 ст. 20 Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 173. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Стаття 174. Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Суб`єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов`язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов`язання не є підставою для вимог щодо їх обов`язкового виконання.

Стаття 176. Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Організаційно-господарські зобов`язання можуть виникати: між суб`єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб`єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб`єкта; між суб`єктами господарювання, які разом організовують об`єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об`єднань чи товариств; між суб`єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб`єкта господарювання. Організаційно-господарські зобов`язання суб`єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору. Суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов`язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Частина 1, 4, 6, 7 стаття 179. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 180. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Стаття 181. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття 184. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

3. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Стаття 186. Договірне оформлення організаційно-господарських зобов`язань може здійснюватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається.

Стаття 193. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини.

Стаття 230. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України

Стаття 3. Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 4. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. 3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. 4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. 5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Стаття 5. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 6. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 11 Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.15 Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст.16 Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 91. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Стаття 251. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 256. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257.1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 260. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частина 1, 5 cт. 261. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Стаття 509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Стаття 530

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 549. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частина 1 ст. 627. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 632. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Стаття 634. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Стаття 901. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Стаття 903. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про порти"

Стаття 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема: 1) адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту);2) акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; 4) гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден; 6) морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності; 8) об`єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту; 9) об`єкти портової інфраструктури загального користування - акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту; 11) портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності; 13) рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження (внутрішній рейд); 18) якірна стоянка - гідротехнічна споруда, розташована в межах акваторії морського порту, призначена для стоянки суден на якорі.

Частина 1, 2 стаття 2. Цей Закон регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об`єктів портової інфраструктури. Цей Закон регулює діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою мореплавства, нагляд та контроль у сфері діяльності морських портів, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, адміністрації морських портів України, власників морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, та споживачів їхніх послуг (товарів, робіт).

Стаття 8. 1. Межами морського порту є межі його території та акваторії. 2. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. 3. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.4. Збільшення території морського порту може відбуватися за рахунок штучно створених земельних ділянок та земельних ділянок, які відведені в установленому законодавством порядку для розміщення, обслуговування та будівництва об`єктів портової інфраструктури, підприємств, основні продукція та/або сировина яких є об`єктами експортно-імпортних операцій і обслуговуються як вантажі у морському порту. Власники (користувачі) земельних ділянок, включених до території морського порту, зобов`язані дотримуватися зводу звичаїв морського порту та обов`язкових постанов по порту. 5. Будівельні роботи на території та в акваторії морського порту проводяться в порядку, встановленому законом. 6. Територія та акваторія морського порту можуть включати відокремлені від основної території та акваторії земельні ділянки та водні об`єкти (їх частини), які мають однаковий з основною територією та акваторією правовий режим використання. 7. Інформація про межі морського порту публікується в Повідомленнях мореплавцям України.

Стаття 15. Адміністрація морських портів України утворюється з метою, зокрема: 1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; 3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 6) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення; 13) справляння та цільового використання портових зборів; 14) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії; 15) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; 16) контролю і підтримання оголошених глибин.

2. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Стаття 16. Фінансування діяльності адміністрації морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до цього Закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел. Фінансування певних напрямів діяльності, зокрема модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частини 1-3 стаття 22. У морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Податковий кодекс України

Стаття 185. 185.1. Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Стаття 197. 197.9. Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Кодекс торгового мореплавства

Стаття 78 До функцій капітана морського порту належать, зокрема: 1) державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 5) перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; 9) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту; 14) керівництво службою капітана морського порту.

Стаття 131. Перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Стаття 132. Перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

"Порядок справляння та розміри ставок портових зборів" , затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України "Про портові збори" № 316 від 27.05.2013 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства інфраструктури України станом до 11.04.2019.

Пункт 1.1. Цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів.

Пункт 1.3. Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пункт 1.4. Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.

Пункт 6.2. Із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні. За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні.

Пункт 6.3. Судна груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору.

Наказ міністерства інфраструктури України № 252 від 11.04.2019 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316".

Підпункт 1 пункт 1. пункт 6.2 розділу VI доповнити новим абзацом такого змісту: "Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.".

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Суд наголошує, що в силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як встановлено судом з аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини та змісту договору, до якого приєднався Відповідач шляхом подання Позивачу 22.12.2018 Декларації про приєднання № 108, Договір №367-П-АМПУ-18 фактично регулює порядок взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем під час агентування Відповідачем суден у морському порту Ізмаїл, порядок надання Позивачем у порту Ізмаїл спеціалізованої послуги та інших послуг, а також нарахування портових зборів за заявками Відповідача, відповідно до норм чинного законодавства. Окрім цього, даний договір визначає порядок оплати Відповідачем портових зборів, розрахованих Позивачем відповідно до "Порядку справляння та розміри ставок портових зборів в морських портах України", затвердженого Наказом МІУ № 316 від 27.05.2013 із наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, виходячи з аналізу процесуального закону, заперечення Відповідача на позову заяву мають бути викладені у відзиві на позовну заяву та підтверджуватися належними доказами. В іншому випадку суд розглядає справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Так, положення Господарського процесуального кодексу України надають Відповідачу, з метою захисту своїх процесуальних прав, право подати заперечення проти позову, які формуються у відзиві на позовну заяву.

По суті відзив на позовну заяву являє собою сукупність доводів, якими відповідач прагне довести неправомірність заявлених позивачем вимог.

При цьому, необхідно мати на увазі встановлені процесуальним законодавством певні обмеження, згідно до яких, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або Відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Водночас, відповідно до ч.6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення Відповідача.

Відповідач у відзиві на позов в якості правового обґрунтування своїх заперечень посилався на невірне застосування Позивачем норм Конституції України та ЦК України щодо дії акту у часті, тобто періоду за який Позивач нарахував якірний збір, про пропущення Позивачем строків позовної давності зі стягнення якірного збору за період нарахування пені, на неврахування Позивачем вимог п.6.3. розділу VI "Якірний збір" Міністерства Інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 (із змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин), а саме в частині того, що усі баржі, на які Позивач нарахував якірний збір, відносяться до групи Д, як судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України, а тому, відповідно до п. 6.3. звільняються від сплати якірного збору, на те, що виставлені Позивачем рахунки не відповідають вимогам Податкового кодексу України в частині вірності нарахування ПДВ на якірний збір на судна, які прямують у закордонне плавання.

1. Враховуючи вищезазначене суд в частині заперечень Відповідача вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

1.1. В частині заперечень Відповідача щодо невірного застосування Позивачем приписів Конституції України та норм ЦК України в частині дії нормативного акту у часі суд погоджується із зазначеним запереченням Відповідача.

Оскільки ствердження Позивача щодо того що на Відповідача, як на юридичну особу, не розповсюджується норми, зазначені у ст.58 конституції України, оскільки вони стосуються лише фізичних осіб що, на думку Позивача підтверджується висновками, зробленими Конституційним Судом України, при аналізі зазначеної норми Конституції (офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99), є підставою вважати, що Порядок справляння та розміри ставок портових зборів в морських портах України, затверджений Наказом Мінінфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (з урахуванням змін, внесених згідно Наказу Мінінфраструктури України від 11.04.2019 № 252) може мати зворотну дію в часі, на переконання суду є хибним, пов`язаним із довільним трактуванням висновків Конституційного Суду України, без врахування приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України.

1.2. В частині пропуску Позивачем строків позовної давності при розрахунку пені, суд вважає що з урахуванням періодів, за який Позивачем зроблений розрахунок пені, приписів ст. 232 ГК України, п.п.1, п.2. ст.258 ЦК України, аргументація Відповідача не є належною та допустимою, а тому судом відхиляється.

1.3. Щодо віднесення суден Відповідача до групи, яка звільняється від сплати збору, суд вважає, що позиція Відповідача є необґрунтованою і не підтвердженою матеріалами справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з відзиву, Відповідач відносить свої судна до групи Д саме як такі, що прямують на ремонт, додаючи в доказування цього певні письмові докази (розпорядження, договори, листи).

Виходячи з п. 6.3 Додатку 1 до Порядку, до групи Д можуть бути віднесені судна, що прямують на ремонт. На переконання суду таке призначення суднозаходу має бути підтверджено належними та допустимими доказами, як то документами, що оформлюються при прибутті суден до порту, тощо.

Як встановлено судом, всі судна Відповідача, стосовно яких Позивачем виставлені рахунки на оплату якірного збору і заборгованість за якими є предметом спору, перебувають в акваторії порту Ізмаїл, в матеріалах справи наявні документи на прихід, де метою заходу цих суден зазначено "баласт" та/або "відстій", що свідчить про прибуття суден в порт без вантажу та про намір саме тривалої стоянки до виходу в наступний рейс. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Розпорядженнями Відповідача, в яких визначена мета стоянки суден в порту: всі несамохідні одиниці за вказаними розпорядженнями виведені з експлуатації за формулюванням "отстой по техсостоянию", у той час як самохідні судна було виведено саме для докового або межрейсового ремонту (спірні правовідносини сторін стосуються саме несамохідних одиниць).

1.4. Щодо наданих Відповідачем в якості доказів прямування спірних суден у ремонт договорів з ГВСП "КССРЗ" про організацію ремонту флоту господарським способом за період 2014 - 2019, суд вважає зазначені докази неналежними, оскільки вони не містять будь-яких фактичних доказів проведення (замовлення) ремонту (специфікацій та/або переліків флоту, що підлягає ремонту за цими угодами).

Таким чином, Суд дійшов висновку, що ствердження Відповідача про належність суден, стосовно яких виставлено рахунки і заборгованість за якими є предметом спору, до суден групи Д відповідно до Порядку є недоведеною, спростованою матеріалами справи.

1.5. Щодо відповідності рахунків, виставлених Позивачем, вимогам Податкового кодексу України суд вважає, що ці заперечення не є належними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як передбачено п. 6.2 Порядку, якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

За загальним правилом, відповідно до пп. б) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів, та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Відтак послуги що надаються в порту та оплачуються портовими зборами звільняються від оподаткування ПДВ лише у випадку встановлення факту їх пов`язаності з міжнародним перевезенням пасажирів, їхнього багажу і вантажів. Таким чином, стосовно спірних правовідносин, виставлення рахунку в разі, коли судно прибуло в баласті (без вантажу) із іноземного порту, знаходилось більше 30 діб на якірній стоянці, проте про подальше прямування невідоме, а отже за відсутності ознак операції що звільняється від оподаткування, ПДВ нараховувалось Позивачем за базовою ставкою. Окрім того, відповідно до умов Договору №367-П-АМПУ-18, у випадку якщо при нарахуванні якірного збору було нараховано та сплачено Відповідачем ПДВ по суднах які в подальшому спрямовувались у закордонне плавання, Відповідач не позбавлений можливості звернутись до Позивача з приводу коригування сплачених рахунків.

1.6. Щодо заперечень про не направлення Позивачем та не підписання Відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг, суд вважає, що ці посилання в силу приписів ст. 14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства та відсутності у заявах по суті справи відповідача посилань на ці акти не можуть бути враховані судом в якості належного правового обґрунтування Відповідача.

2. Щодо сум, заявлених Позивачем до стягнення, суд дійшов наступних висновків.

2.1. В частині стягнення якірного збору суд вважає що вимога Позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до наявних в матеріалах справи дисбурсменських рахунків Відповідачу нарахований якірний збір на загальну суму 8970794,78 грн разом з ПДВ.

Проте, суд не приймає в якості належного та допустимого розмір якірного збору, який нараховано Позивачем у 43 дисбурсменських рахунках за червень 2019, оскільки в порушення умов Договору №367-П-АМПУ-18 та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 (із змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин), Позивачем не надано суду окремого розрахунку якірного збору за червень 2019.

Також судом не приймаються в якості належних доказів рахунки № 923/12 та 924/12, оскільки в рахунках зазначений розмір інших портових збрів, стягнення вартості яких не входить до предмету розгляду цієї справи.

Зробивши власний розрахунок розміру якірного збору, суд вважає що з Відповідача слід стягнути якірний збір у розмірі 361 744,45 грн.

2.2. Щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних суд дійшов наступних висновків.

Здійснюючи перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, судом встановлено методологічні помилки, з огляду на неврахування позивачем положень п.5 ст. 254 ЦК України, яким встановлено, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних.

Враховуючи наведене, судом зроблено власний розрахунок пені стосовно рахунків від 31.07.2019 за період з 30.08.2019 по 01.01.2020 за рахунками на суму боргу 1493,09 грн. та за рахунками на суму боргу 2986,18 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1493.0930.08.2019 - 05.09.2019717.0000 %0.093 %9.741493.0906.09.2019 - 24.10.20194916.5000 %0.090 %66.151493.0925.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %62.141493.0913.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %22.09Отже, сума пені по рахунку на суму 1493,09 грн. за період з 30.08.2019 по 01.01.2020 складає 160.11 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2986.1830.08.2019 - 05.09.2019717.0000 %0.093 %19.472986.1806.09.2019 - 24.10.20194916.5000 %0.090 %132.292986.1825.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %124.272986.1813.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %44.18Таким чином, сума пені по рахунку на суму 2986,18 грн. за період з 30.08.2019 по 01.01.2020 складає 160.11 грн.

Також, судом зроблено власний розрахунок пені стосовно рахунків від 31.08.2019 за період з 28.09.2019 по 01.01.2020 за рахунками на суму боргу 3003,65 грн. та за рахунками на суму боргу 1501,82 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення3003.6528.09.2019 - 24.10.20192716.5000 %0.090 %73.323003.6525.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %125.003003.6513.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %44.441501.8228.09.2019 - 24.10.20192716.5000 %0.090 %36.661501.8225.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %62.501501.8213.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %22.22Так, за розрахунком суду розмір пені по рахунку на суму 3003,65 грн. склав 242,76 грн., а розмір пені по рахунку на суму 1501,82 грн. складає 121,38 грн.

Під час розрахунку суми пені стосовно рахунків від 30.09.2019, судом встановлено, що за період з 29.10.2019 по 01.01.2020 пеня по рахункам на суму 2774,34 становить 147,08 грн., а пеня по рахункам на суму 1387,16 грн. складає 73,54 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2774.3429.10.2019 - 12.12.20194515.5000 %0.085 %106.032774.3413.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %41.051387.1629.10.2019 - 12.12.20194515.5000 %0.085 %53.021387.1613.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %20.52Відповідно при розрахунку пені за період з 29.11.2019 по 01.01.2020 по рахунках від 31.10.2020 на суму 2975,46 грн. розмір пені - 79,40 грн., а по рахунках на суму 1487,72 грн. розмір пені становить 39,70 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2975.4629.11.2019 - 12.12.20191415.5000 %0.085 %35.382975.4613.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %44.021487.7229.11.2019 - 12.12.20191415.5000 %0.085 %17.691487.7213.12.2019 - 01.01.20202013.5000 %0.074 %22.01Таким чином, сума пені по рахункам за липень-жовтень 2019 склала 22817,10 грн. та є такою, що не співпадає із заявленою позивачем до стягнення сумою, а тому підлягає задоволенню в розмірі, розрахованому судом.

Крім того, суд зазначає, що індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97 також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений Позивачем розрахунок інфляційних нарахувань по рахункам за липень-вересень 2019.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляції і30.08.2019 - 01.01.20201493.091.01319.461512.5530.08.2019 - 01.01.20202986.181.01338.923025.1028.09.2019 - 01.01.20203003.651.00617.993021.6428.09.2019 - 01.01.20201501.821.0069.001510.8229.10.2019 - 01.01.20202774.340.999-2.782771.5629.10.2019 - 01.01.20201387.160.999-1.391385.77Отже, судом встановлено, що по рахункам від 30.09.2019 на суму 2774,34 грн. інфляційне збільшення суми боргу становить (-2,78 грн.), відповідно по рахунками на суму 1387,16 грн. інфляційні втрати становлять (1,39 грн.), тобто, за розрахунком суду, мала місце дефляція.

Тому, за розрахунком суду загальний розмір інфляційних збитків за липень-вересень 2019 становить 1629,58 грн., які підлягають стягненню з Відповідача.

Також, перевіривши наведені Позивачем розрахунки 3% річних, суд встановив, що по рахункам за липень-жовтень 2019 Позивачем вірно здійснено розрахунки суми 3%, які і підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат щодо рахунків оплачених 27.03.2020, а саме рахунки: № 2588/12 від 30.06.2019 на суму 7925,28 грн., № 2942/12 від 31.07.2019 на суму 1493,09 грн., № 3328/12 від 31.08.2019 на суму 1501,82 грн., № 3733/12 від 30.09.2019 на суму 2011,39 грн., № 3748/12 від 30.09.2019 на суму 1387,16 грн., № 4057/12 від 31.10.2019 на суму 2975,46 грн., № 4074/12 від 31.10.2019 на суму 1487,72 грн., № 725/12 від 29.02.2020 на суму 2735,11 грн., № 374/12 від 31.01.2020 на суму 2966,42 грн., № 4785/12 від 31.12.2019 на суму 2819,60 грн., № 4418/12 від 30.11.2019 на суму 2768,90 грн., №732/12 від 29.02.2020 на суму 1367,56 грн., № 381/12 від 31.01.2020 на суму 1483,21 грн., №4794/18 від 31.12.2019 на суму 1409,81 грн., № 4425/12 від 30.11.2019 на суму 1384,45 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки були здійснені позивачем вірно, а відтак підлягають стягненню з Відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Адміністрації Ізмаїльського морського порту підтверджуються належними та допустимими доказами частково, а тому підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" заборгованості по оплаті якірного збору в сумі 361744,75 грн, пені - 24 831,41 грн, 3% річних - 2552,17 грн та інфляційних - 1973,62 грн., решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору слід покласти на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 58738,42 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (буд. № 28, вул. Пароходна, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код 01125821) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр-кт Перемоги, 14 м. Київ, 01135, код 38727770) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (буд. № 4, вул. набережна Лукі Капікраяна, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код 38728402) заборгованість з якірного збору - 361 744 (триста шістдесят одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 75 коп., пені - 24 831 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 41 коп., 3% річних - 2552 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 17 коп., інфляційних втрат - 1973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) грн. 62 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 58 738 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 42 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 серпня 2020 р. у зв`язку з перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р. по 14.08.2020р. включно.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя Л.В. Степанова

Суддя Г.Є. Смелянець