Рішення № 90989214, 17.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/884/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Арзуманян В.А.,

розглядаючи справу №916/884/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Комунального підприємства "Біляївський водоканал" (вул. Костіна, буд. 13, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 37260776),

про стягнення 10912,29 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Біляївський водоканал" про стягнення 10912,29 грн.

Ухвалою від 03.04.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.04.2020.

23.04.2020 від відповідача надійшла заява (вх.№9987/20) про застосування позовної давності.

29.04.2020 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№10723/20), де вказує, що п.10.3. Договору встановлено п`ятирічний строк позовної давності.

У судове засідання 29.04.2020 представники сторін не з`явились, ухвалою від 29.04.2020 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, повідомити учасників справи додатково про дату, час та місце судового засідання після скасування обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 20.07.2020.

20.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№18893/20) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники сторін у підготовче засідання не з`явились. Протокольною ухвалою від 20.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.08.2020.

14.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№21640/20) про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

17.08.2020 представники сторін у судове засідання не з`явились. Судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладення договору №3171/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 постачання природного газу, на виконання якого позивачем передано природного газу на суму 140645,36 грн., вказує, що оплату відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, подав заяву про застосування позовної давності, представника у судові засідання не направив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством «Біляївський водоканал» (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №3171/16-ТЕ-23 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

31.12.2015 до Договору було укладено Додаткову угоду №1, 29.01.2016 укладено Додаткову угоду №2, 31.03.2016 укладено Додаткову угоду №3, якою змінено строки остаточного розрахунку за фактично переданий газ та встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, встановлено, що дана угода діє з 01.04.2016 року.

Відповідно до абз.1,2 п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З 01.04.2016 абз.2 п.6.1. умовами Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П.7.2. Договору передбачений обов`язок Споживача своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 140645,36 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (а.с. 25-27).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно, що підтверджується довідкою по операціях з відповідачем (а.с.29) та не спростовано і не заперечується відповідачем.

Відповідачем надані докази оплати за Договором, які підтверджують інформацію, яка міститься у довідці по операціях з відповідачем, а також докази оплати за іншим Договором (№5254/15-ТЕ-23 від 30.10.2015): на суму 59981,82 грн. від 07.12.2015, 12403,94 грн. від 04.02.2016, 35232,38 грн. від 15.02.2016.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.8.2. Договору у разі невиконання Споживачем п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 8795,92 грн., вважає його вірним, зробленим відповідно до умов Договору на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 1428,95 грн. та 3% річних у сумі 687,42 грн., доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10.3. Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору (ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторонами підписано договір без зауважень, у матеріалах справи не міститься доказів того, що п.10.3. визнаний недійсним чи змінений, таким чином, судом встановлено, що сторонами збільшено позовну давність відповідно до вимог ст. 259 ЦК України.

Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що строк позовної давності, збільшений сторонами стосовно вимог, зокрема, про стягнення, пені, інфляційних втрат та 3% річних, до 5 років, і на час подання позову не сплив.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи наявність між сторонами домовленості щодо збільшення строків позовної давності, суд приходить до висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 343 ГК України, ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства "Біляївський водоканал" (вул. Костіна, буд. 13, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 37260776) про стягнення 10912,29 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Біляївський водоканал" (вул. Костіна, буд. 13, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 37260776) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 8795,92 грн. пені, 1428,95 грн. інфляційних втрат, 687,42 грн. відсотків річних, 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту з урахуванням положень п.4 розділу Х ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені в судовому засіданні 17.08.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 17 серпня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков