Рішення № 90989100, 11.08.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 915/559/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, офіс 43; ідентифікаційний код 39837089)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 2; ідентифікаційний код 36074464)

про: стягнення 156651,78 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

21.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 25 від 14.04.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву та відкрити провадження по справі;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (код ЄДРПОУ 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (код ЄДРПОУ 39837089) пеню за порушення зобов`язань за договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 року в сумі 140000,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (код ЄДРПОУ 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (код ЄДРПОУ 39837089) пеню за порушення зобов`язань за договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 року в сумі 14873,20 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (код ЄДРПОУ 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (код ЄДРПОУ 39837089) три відсотки річних за порушення зобов`язань за договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 року в сумі 1778,58 грн;

- покласти на відповідача всі витрати по справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 з додатковими угодами та специфікацією до нього; видаткових накладних (5 шт.); платіжних доручень (15 шт.); листа № 2 від 17.01.2020 з доказами направлення відповідачу; застосування норм статей 15, 16, 509, 526, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України та мотивовані з урахуванням укладеного між сторонами договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар, водночас оплата за отриманий товар була здійснена з порушенням передбачених договором термінів та не в повному обсязі.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2020 було відкрито провадження у справі № 915/559/20 без зазначення дати проведення судового засідання; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; запропоновано позивачу надати суду докази щодо ідентифікації автора (файл перевірки наявності електронних цифрових підписів сторін) електронного документа, а саме наданих до позову видаткових накладних. Крім того, вказаною ухвалою суд зауважив позивачу на зазначенні в пунктах 2 та 3 резолютивної (прохальної) частини позовної заяви про стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язань за договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 року в сумі 140000,00 грн та в сумі 14873,20 грн.

Враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», суд ухвалою від 29.05.2020 повідомив учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/559/20 по суті відбудеться 02 липня 2020 року об 11:15; повторно запропоновано позивачу надати суд відповідні докази; зауважено, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України, явка представників учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.

24.06.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 37 від 18.06.2020 на виконання ухвали суду від 25.09.2020, в яких заявник, зокрема повідомив суд, що у п. 2 резолютивної (прохальної) частини позовної заяви міститься вимога про стягнення з відповідача не пені за порушення зобов`язань за договором поставки, а суми заборгованості за отриманий відповідачем товар в розмірі 140000,00 грн, а також просив долучити до матеріалів справи відповідні докази.

Ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи № 915/559/20 по суті було відкладено на 11 серпня 2020 року о 10:40, у зв`язку з неможливістю констатувати закінчення строку на подання відповідачем відзиву у даній справі.

11.08.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.08.2020 (вх. № ЕП: 9836/20) про відкладення розгляду справи.

У вказаному клопотанні заявник, зокрема, посилається на таке:

- постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено на всій території України дію карантину з 01 серпня до 31 серпня 2020 року;

- відповідно до п. 4 Розділу Х Господарського процесуального кодексу України строк який встановлює суд у своєму рішенні не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19».

З урахуванням наведеного відповідач просить суд відкласти розгляд справи № 915/559/20 по суті та призначити наступне судове засідання після закінчення строку карантину.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 23.04.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України. Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача 23.05.2020 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140165545).

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2020 у справі № 915/559/20 є 23.05.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, мав тривати до 09.06.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Водночас, 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзив на позовну заяву не надав. Крім того, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду також не заявив.

11.08.2020 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Так, позивач 10.07.2020 отримав копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 у справі № 915/559/20, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140949376.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 у справі № 915/559/20 направлена на адресу місцезнаходження відповідача 14.07.2020 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140949368).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 у справі № 915/559/20 є 14.07.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, оскільки відповідач постійно та належним чином повідомлявся за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, однак не отримував копії судових ухвал, при цьому жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, до суду не подавав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Щодо клопотання відповідача б/н від 10.08.2020 (вх. № ЕП: 9836/20) про відкладення розгляду справи суд зауважує, що редакція п. 4 Розділу Х ГПК України, на яку посилається позивач, була змінена Законом України від 18.06.2020 № 731-IX, про що судом вже було наведено вище.

З урахуванням чинної редакції відповідної процесуальної норми відповідач взагалі не навів обґрунтувань щодо того, яким чином неможливість вчинення відповідної процесуальної дії для нього зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку із карантином.

За такого, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання та можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.08.2020 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 11.08.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» був укладений Договір поставки № 2911-18/К (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався поставити, а відповідач, як покупець, зобов`язався прийняти та оплатити комбікорм (надалі - «Продукція») на умовах, передбачених цим Договором. Сторони домовилися, що передача Замовлень, Специфікацій, комерційної пропозиції та інших повідомлень, тощо, буде здійснюватися за допомогою електронної пошти або факсу.

За умовами наведеного Договору:

- кожна партія товару визначається специфікацією цього Договору (надалі - «Специфікація»), в якій зазначається: найменування Продукції, кількість Продукції, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, а також тара, пакування та маркування тощо. Специфікація є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2);

- строки поставки Продукції: протягом 10 робочих днів з дати укладання Специфікації, якщо інше не вказано у відповідній Специфікації (п. 3.3);

- датою поставки замовленої партії вважається дата, що вказана в видатковій накладній підписаній уповноваженими представниками з обох Сторін (п. 3.5);

- постачальник зобов`язується в момент передачі Продукції на кожну замовлену партію поставки Продукції надати Покупцю в оригіналах наступну документацію: рахунок на партію замовленої Продукції з обов`язковою вказівкою номера і дати Договору; видаткову накладну, підписану уповноваженою особою та засвідчену печаткою Постачальника; товаротранспортну накладну, підписану уповноваженою особою та засвідчену печаткою Постачальника (при необхідності); специфікацію, підписану уповноваженою особою та засвідчену печаткою Постачальника; документи, що підтверджують якість Продукції у відповідності до діючого законодавства України та які підлягають відповідно до законодавства передачі Постачальником, а саме: сертифікат якості (відповідності) виробника (п. 3.6);

- ціна та вартість кожної партії Продукції, яка постачається відповідно до умов даного Договору визначається Сторонами у відповідної Специфікації та видатковій накладній (п. 4.1);

- вартість кожної партії Продукції сплачується Покупцем Постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання видаткової накладної - 70% вартості та попередня оплата - 30% вартості, якщо інший порядок оплати не визначений Сторонами у відповідної Специфікації (п. 5.2);

- факт оплати кожної партії Продукції є надходження відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі або у відповідному рахунку (п. 5.3);

- постачальник зобов`язаний поставити Продукцію на умовах, викладених у цьому Договорі (п. 7.1.1);

- покупець зобов`язаний сплатити повну вартість Продукції на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 7.2.3);

- сторона, яка порушила умови даного Договору, відшкодовує іншій Стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 9.1);

- у разі порушення Покупцем умов п. 5.2 цього Договору: Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу; Постачальник звільняється від відповідальності за невиконання умов цього Договору; Постачальник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця в письмовій формі (п. 9.2);

- всі суперечки і розбіжності, що виникають у зв`язку з виконанням цього Договору, вирішуються в Господарському суді відповідно до Господарського процесуального кодексу України (п. 11.1);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління Сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п. 12.4);

- цей Договір діє до 31.12.2019 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором (п. 12.5).

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за договором поставки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин укладання між сторонами договору поставки, здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару та порушення відповідачем грошового зобов`язання за вказаним договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 з додатковими угодами та специфікацією до нього;

- видаткові накладні (№ 821 від 02.09.2019, № 906 від 21.09.2019, № 921 від 30.09.2019, № 922 від 30.09.2019, № 1051 від 29.10.2019), з протоколами руху документта/звіта та пов`язаних з ними повідомлень/квитанцій та протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису до них;

- платіжні доручення (№ 573 від 13.09.2019, № 1101 від 17.09.2019, № 604 від 24.09.2019, № 1117 від 09.10.2019, № 668 від 25.10.2019, № 1680 від 05.11.2019, № 1700 від 08.11.2019, № 698 від 15.11.2019, № 711 від 18.11.2019, № 727 від 22.11.2019, № 731 від 25.11.2019, № 749 від 29.11.2019, № 1750 від 04.12.2019, № 1759 від 06.12.2019, № 1794 від 13.12.2019);

- лист (вимога) № 2 від 17.01.2020 з доказами направлення відповідачу.

Відповідач, як було зазначено вище, відзив на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору 29.08.2019 між сторонами оформлено та підписано Специфікацію № 2, відповідно до якої було погоджено постачання позивачем відповідачу товару - Комбікорм HL 49-62 у розсип в кількості 120 тонн на загальну суму 941519,52 грн.

У подальшому позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 838234,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 821 від 02.09.2019 на суму 172141,15 грн;

- № 906 від 21.09.2019 на суму 173082,67 грн;

- № 921 від 30.09.2019 на суму 169787,35 грн;

- № 922 від 30.09.2019 на суму 175907,23 грн;

- № 1051 від 29.10.2019 на суму 147315,60 грн.

Вказані видаткові накладні підписані з використанням електронних цифрових підписів представників сторін, що підтверджується протоколами руху документта/звіта та пов`язаних з ними повідомлень/квитанцій та протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису до вказаних видаткових накладних.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За змістом ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

З урахуванням наведеного, слід вважати, що видаткові накладні № 821 від 02.09.2019, № 906 від 21.09.2019, № 921 від 30.09.2019, № 922 від 30.09.2019, № 1051 від 29.10.2019 належним чином підписані сторонами договору без будь-яких зауважень і заперечень.

У подальшому відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 698234 грн, що вбачається з наданих позивачем платіжних доручень:

- № 573 від 13.09.2019 на суму 50000,00 грн;

- № 1101 від 17.09.2019 на суму 50000,00 грн;

- № 604 від 24.09.2019 на суму 72141,15 грн;

- № 1117 від 09.10.2019 на суму 173082,67 грн;

- № 668 від 25.10.2019 на суму 100000,00 грн;

- № 1680 від 05.11.2019 на суму 30000,00 грн;

- № 1700 від 08.11.2019 на суму 50000,00 грн;

- № 698 від 15.11.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 711 від 18.11.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 727 від 22.11.2019 на суму 23010,18 грн;

- № 731 від 25.11.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 749 від 29.11.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 1750 від 04.12.2019 на суму 30000,00 грн;

- № 1759 від 06.12.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 1794 від 13.12.2019 на суму 20000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 17.01.2020 позивач скерував на адресу відповідача лист № 2 від 17.01.2020, за текстом якого вимагав протягом двох робочих днів з моменту отримання даної вимоги перерахувати на користь ТОВ «ГЛОБАЛ-АГРО» заборгованість за договором поставки товару № 2911-18/К від 29.11.2018 року в сумі 140000,00 грн, а також фінансові санкції за порушення зобов`язань за договором поставки.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній вказану вимогу залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, останній не виконав свого обов`язку по оплаті товару в сумі 140000,00 грн, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів у повному обсязі за поставлений товар не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати за поставлений товар за договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018, у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 140000,00 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

1. Пеню в загальній сумі 14873,20 грн, у тому числі:

- на суму заборгованості 147315,60 грн за період з 13.11.2019 по 12.12.2019 на суму 3753,52 грн;

- на суму заборгованості 140000,00 грн за сукупний період з 13.12.2019 по 14.04.2020 на суму 11119,68 грн.

2. 3 % річних в загальній сумі 1778,58 грн, у тому числі:

- на суму заборгованості 147315,60 грн за період з 13.11.2019 по 12.12.2019 на суму 363,24 грн;

- на суму заборгованості 140000,00 грн за період з 13.12.2019 по 02.04.2020 на суму 1415,34 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 14873,20 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як уже вище було наведено, за умовами п.п. 9.2 Договору у разі порушення Покупцем умов п. 5.2 цього Договору: Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що він виконаний з допущенням помилок.

Так, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за Договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 на суму заборгованості 140000,00 грн за сукупний період з 13.12.2019 по 14.04.2020 є 11125,05 грн, з урахуванням чого, загальна сума пені за заявлений позивачем період має складати 14878,57 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), з відповідача належить стягнути суму пені за Договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018, в розмірі, який був заявлений позивачем, - 14873,20 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 1778,58 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що нарахування позивача суму заборгованості 140000,00 грн за період з 13.12.2019 по 02.04.2020 здійснені з допущенням помилок.

Так, позивач визначає період нарахування з 13.12.2019 по 02.04.2020, помилково зазначаючи, що кількість днів прострочення складає 123 дні. Водночас, дійсна кількість днів між датами 13.12.2019 та 02.04.2020 складає 112 днів. За такого, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних за Договором поставки № 2911-18/К від 29.11.2018 на суму заборгованості 140000,00 грн за період визначений позивачем: з 13.12.2019 по 02.04.2020 є 1285,84 грн, з урахуванням чого, загальна сума 3 % річних за заявлений позивачем період має складати в розмірі 1649,08 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 129,50 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2100,32 грн ((156522,28 / 156651,78) * 100 %= 99,92 %; 99,92 % * 2102,00 = 2100,32) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 2; ідентифікаційний код 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, офіс 43; ідентифікаційний код 39837089) заборгованість в розмірі 140000,00 грн, пеню за в розмірі 14873,20 грн, 3 % річних в розмірі 1649,08 грн, а також 2100,32 грн судового збору.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 129,50 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, офіс 43; ідентифікаційний код 39837089);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАШТАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 2; ідентифікаційний код 36074464).

Повне рішення складено та підписано судом 17.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова