Рішення № 90988972, 05.08.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020 справа № 914/2679/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

за позовом: Фізичної особи-підприємця Паламар Володимира Володимировича, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Компані", с. Косівець, Городоцький район, Львівська область

про: стягнення вартості втраченого вантажу та сплати збитків у розмірі 451 440,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Іванько О.С. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000213 від 24.01.2020 р.; ордер серії ТР № 040419 від 26.02.2020 р. на надання правової допомоги

від відповідача: Шимборська О.А. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000168 від 30.01.2015 р.; ордер на надання правничої (правової допомоги) серії ВС від 03.02.2020 р.

Встановив:

Фізична особа-підприємець Паламар Володимир Володимирович звернувся у Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» про стягнення вартості втраченого вантажу та сплати збитків у розмірі 451 440,60 грн.

20.12.2019 р. позивачем - Фізичною особою-підприємцем Паламарем В. В. разом із позовної заявою подано до суду заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами згідно додатків за вх.№ 3550/19, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Компані" в сумі 451440,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 23.12.2019 р. повернуто Фізичній особі-підприємцю Паламару Володимиру Володимировичу заяву про забезпечення позову (вх.№3550/19 від 20.12.2019 р.) у справі № 914/2679/19 з підстав, викладених в ухвалі суду від 23.12.2019 р.

09.01.2020 року до суду надійшла заява про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Паламара Володимира Володимировича від 16.12.2019 року (вх. № 36/20 від 09.01.2020р.) про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.01.2020 р. заяву Фізичної особи-підприємця Паламара Володимира Володимировича від 16.12.2019 року (вх. № 36/20 від 09.01.2020р.) про забезпечення позову у справі № 914/2679/19 (заява з додатком на 4-ох аркушах) повернуто заявнику з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.01.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 24.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк на усунення недоліків, допущених при поданні та оформленні позову.

На виконання вимог ухвали суду від 24.12.2019 року про залишення позовної заяви без руху, 08.01.2020 року за вх. № 499/20 позивачем подано супровідний лист про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2020 року.

03.02.2020 року відповідачем подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками, який зареєстрований відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 6060/20, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача 75 000,00 грн. понесених судових витрат.

05.02.2020 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 26.02.2020 р.

20.02.2020 року позивачем подано на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву від 17.02.2020 р. з додатками за вх.№ 9048/20, де позивач просить долучити дану відповідь на відзив на позовну заяву та долучені до нього документи до матеріалів справи та судові витрати понесені ФОП Паламарем В. В. в т.ч., які полягають в оплаті на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. покласти на відповідача.

26.02.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують здійснення судових витрат за вх.№ 9801/20, а саме: свідоцтво Іванько Олени Сергіївни про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000213 від 24.01.2020 р., додаткову угоду № 1 від 24.02.2020 р. про зміни та доповнення до договору про надання правової допомоги № 7/19 від 02.08.2019 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 20.02.2020 р. на суму 15 000,00 грн., рахунок на оплату № 1/02-20 від 14.02.2020 р., платіжне доручення № 570 від 14.02.2020 р. на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення № 571 від 18.02.2020 р. на суму 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.02.2020 р. задоволено клопотання представника відповідача за вх. № 575/20 від 26.02.2020 року та продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2679/19 на 30 днів за клопотанням представника відповідача. В судовому засіданні 26.02.2020 р. оголошено перерву до 25.03.2020 р.

06.03.2020 року представником відповідача подано на адресу суду заперечення від 04.03.2020 р. з додатками, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 11587/20, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області суду від 25.03.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 29.04.2020 р.

16.04.2020 року представником позивача подано на адресу суду відповідь на заперечення з додатками за вх.№16007/20, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2020 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 03.06.2020 р.

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 03.06.2020 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 01.07.2020 р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу №914/2679/19 до розгляду по суті. В судовому засіданні 01.07.2020 р. оголошено перерву до 05.08.2020 р.

05.08.2020 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, відповіді на заперечення відповідача та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд позов задоволити повністю, стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу та сплати збитків у розмірі 451 440,60 грн., понесені витрати зі сплати судового збору та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

05.08.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях від 04.03.2020 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, а у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову у справі № 914/2679/19, стягнути з позивача 75 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №239 від 22 квітня 2020р. №291 та №343 від 04.05.2020 року, №392 від 20.05.2020 року, постанови Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 р., 22.07.2020 р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. №211 "Про запобігання поширенню на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", адаптивний карантин на території України продовжено до 31 серпня 2020р.

Згідно рекомендацій Ради суддів України, затверджених Рішенням №19 від 17.03.2020р., громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності. Крім того, судам рекомендовано розглянути можливість розгляду справ без участі представників сторін, у зв`язку з карантинними заходами.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-ІХ), яким розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав. Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 05.08.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у даній справі.

Правова позиція позивача.

14.01.2019 року між ФОП Паламар Володимир Володимирович та ТОВ «Транс Компані» було укладено договір перевезення №140119-258. 13.06.2019 року згідно ТТН №13/2 та ТТН №13/3 ТДВ «Кременчанка» за дорученням ТОВ «Нобілесс» відвантажило ФОП Паламар В.В. пшеницю 6 кл. в кількості 82,44 тон на загальну суму 424566,00 грн. Транспортування зерна здійснювалось перевізником ТОВ «Транс Компані» (автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп д.н.з НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 , автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп д.н.з. НОМЕР_4 водій ОСОБА_2 ). Відповідно до товарно-транспортних накладних №13/2, №13/3 від 13.06.2019 року водій Перевізника отримав вантаж, що підтверджується їхніми підписами. Проте, як зазначає позивач, вищевказаний об`єм зерна не надійшов у власність ФОП Паламар В.В. за вказаною адресою та у встановлені строки. Внаслідок не поставки товару перевізник завдав замовнику збитки (втрачена вигода) на суму 18 961,20 коп., які виражені в недоотриманні доходу від реалізації даного товару згідно договору поставки №29/05/19/1 від 29.05.2019 року, укладеного між ТзОВ «Галичина- Захід» та ФОП Паламар В.В. (розрахунок додається). Позивач скориставшись своїм правом, передбаченим п.4.11 Договору перевезення №140119-258 від 14.01.2019 року, 21.11.2019 року за вих. №99 надіслав на адресу ТОВ «Транс Компані» претензію про сплату вартості непоставленого (втраченого) товару та сплату втраченої вигоди на загальну суму 443527,20 грн.

Правова позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх.№ 6060/20 від 03.02.2020 р. відповідач заперечує проти позову з підстав, зазначених у ньому, стверджує, що договірні зобов`язання ним виконані в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що у період з 12 червня 2019 року по 15 червня 2019 року ним було здійснено перевезення за маршрутом м. Кременець (Тернопільська обл.) - м. Стрий (Львівська обл.) згідно товарно-транспортної накладної №9 від 14 червня 2019 року та №10 від 14 червня 2019 року. Перевезення було здійснено транспортними засобами ДАФ НОМЕР_1 та ДАФ НОМЕР_3 відповідно. Факт отримання товару підтверджується відтиском печатки Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» та підписами уповноважених осіб вантажоодержувача. Стверджує, що факт належного надання послуг перевезення також підтверджується даними gрs-трекерів, що встановлені на транспортних засобах відповідача. Відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано жодного документу в підтвердження факту оплати вартості товару, а також не надано видаткових накладних на саме на вказану партію товару. Зазначає про невідповідність претензії вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, а також заперечує факт її отримання з посиланням на дані веб-сайту Укрпошти.

Відповідь на відзив.

У відповіді на відзив за вх.№ 9048/20 від 20.02.2020 р. позивач зазначає, що доводи ТОВ «Транс Компані» є такими, які не відповідають дійсності. Наполягає на тому, що перевезення товару повинно було здійснюватись згідно товарно-транспортних накладних №13/2 та №13/3 від 13 червня 2019 року, підготовлених ТДВ «Кременчанка» як вантажовідправником, для транспортування зерна за місцем призначення. На підтвердження факту перебування транспортних засобів відповідача у пунктів навантаження долучає до відповіді на відзив лист ТДВ «Кременчанка» №1242 від 17.02.2020 року із додатками до нього, а саме: реєстр авто на завантаження від ТОВ «НОБІЛЕСС» від 13.06.2019 року, Довіреність №22 від 07.05.2019 року, видану ТОВ «НОБІЛЕСС», лист- звернення №36 від 07.05.2019 року на проведення відвантаження партії зерна пшениці 6 класу врожаю 2018 року; матеріальну перепустку №13/2 та №13/3 від 13.06.2019 року, витяг із журналу обліку матеріальних перепусток. Стверджує про недійсність поданих відповідачем товарно-транспортних накладних № 9 від 14.06.2019 року та №10 від 14.06.2019 року у зв`язку із відсутністю на таких підпису та печатки замовника (вантажовідправника). Наполягає на тому, що позивачу було завдано збитки у зв`язку із неотриманням вантажу через протиправні дії перевізника. На підтвердження факту оплати за товар долучає Акт звіряння за період з 01.05.2019 року по 20.06.2019 року між ТОВ «Нобілесс» та ФОП Паламар В.В. та податкову накладну №12 від 13.06.2019 року з квитанцією №1 від 18.06.2019 року.

Заперечення відповідача.

Скориставшись своїм правом, відповідач подав заперечення за вх.№ 11587/20 від 06.03.2020 р., у яких зазначає, що подані позивачем документи підтверджують лише факт відвантаження товару ТДВ «Кременчанка» за дорученням ТОВ «Нобілесс» та не спростовують тверджень відповідача щодо факту належної доставки товару за адресою, вказаною у товарно- транспортних накладних № 9 та №10 від 14.06.2019 року. З посиланням на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» стверджує, що акт звіряння взаєморозрахунків не є належним підтвердженням факту оплати за товар. Звертає увагу, що в судовому засіданні позивач визнав факт нездійснення оплати за товар. Наголошує на тому, що позивачем не було дотримано вимог п. 15.1-15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та ст. 158 Статуту автомобільного транспорту щодо порядку оформлення втрати або пошкодження вантажу під час перевезень. Окрім цього, товарно-транспортні накладні №13/2 та №13/3 від 13 червня 2019 року у графі «вантажоодержувач» містять підпис та відбиток печатки позивача, що також свідчить про факт отримання товару. Також звертає увагу на взаємосуперечливість та неточність поданих позивачем доказів.

Обставини справи, встановлені судом.

14 січня 2019 року Фізичною особою-підприємцем Паламарем Володимиром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» було укладено Договір перевезення №140119-258. Пунктом 1.1 Договору визначено, що перевізник - відповідач зобов`язався надати замовнику - позивачу послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному договорі, автомобільним транспортом, а позивач зобов`язався прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено обов`язок замовника надати письмову або усну заявку перевізнику відповідачу не пізніше ніж за 2 (дві) доби до початку запланованого перевезення.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення перевізником (відповідачем) та відповідно їх прийняття замовником (позивачем) є або підписаний сторонами акт виконання робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Відповідно до п. 4.5, 4.6 Договору перевізник відповідає за втрату, нестачу й ушкодження прийнятого до перевезення вантажу, при умові його провини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: (п. 4.7) у разі втрати вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено.

Судом встановлено, що у період з січня по липень 2019 року відповідач надавав позивачу послуги перевезення товару, про що до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт та акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2019 року по липень 2019 року.

Спір сторін стосується вантажного перевезення, що здійснювалось 13 травня 2019 року. Щодо решти господарських операцій, які мали місце між сторонами під час виконання умов Договору перевезення від 14 січня 2019 року у позивача претензії відсутні, а відтак такі господарські операції не є предметом розгляду суду.

Щодо спірних господарських операцій судом встановлено наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивачем надано суду товарно-транспортні накладні №13/2 від 13 червня 2019 року та №13/3 від 13 червня 2019 року, з яких вбачається наступне.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №13/2 від 13 червня 2019 року: автомобільний перевізник ТОВ «Транс компані»; автомобіль БАР ВС9678НА, напівпричіп НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 ; замовник перевезення - ФОП Паламар В.В.; вантажовідправник: ТДВ «Кременчанка» по дорученню ТОВ «НОБІЛЕСС», зг. Договору складського зберігання зерна №235/09-2018 від 03.09.2018 року; вантажоодержувач: ФОП Паламар В.В., АДРЕСА_1 ; пункт навантаження: ТДВ «Кременчанка», Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Кременець, вул. Березина, 26; пункт розвантаження: Тернопільська обл., Зборівський р-н., смт. Залізці. Вантаж: пшениця 6 класу 2018 року у кількості 42,220 тон (нетто). У графі «відпуск за довіреністю вантажовідправника» підпис та ініціали ОСОБА_3 , що скріплений печаткою ТОВ «НОБІЛЕСС»; у графі «відпуск дозволив» підпис та ініціали ОСОБА_4 , що скріплені печаткою ТДВ «Кременчанка»; у графах «отримав водій/експедитор», «прийняв водій/експедитор», «здав водій/експедитор» підпис та ініціали ОСОБА_1 графі «здав (відповідальна особа вантажовідправника) підпис та ініціали ОСОБА_4 , що скріплені печаткою ТДВ «Кременчанка». У графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» підпис та ініціали Паламар В.В., що скріплені печаткою ФОП Паламар В.В.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №13/3 від 13 червня 2019 року: автомобільний перевізник ТОВ «Транс компані»; автомобіль БАР ВС4823НА, напівпричіп ВСЮ35ХО; водій ОСОБА_2 ; замовник перевезення - ФОП Паламар В.В.; вантажовідправник: ТДВ «Кременчанка» по дорученню ТОВ «НОБІЛЕСС», зг. Договору складського зберігання зерна №235/09-2018 від 03.09.2018 року; вантажоодержувач: ФОП Паламар В.В., АДРЕСА_1 ; пункт навантаження: ТДВ «Кременчанка», Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Кременець, вул. Березина, 26; пункт розвантаження: Тернопільська обл., Зборівський р-н., смт. Залізці. Вантаж: пшениця 6 класу 2018 року у кількості 40,220 тон (нетто). У графі «відпуск за довіреністю вантажовідправника» підпис та ініціали ОСОБА_3 , що скріплені печаткою ТОВ «НОБІЛЕСС»; у графі «відпуск дозволив» підпис та ініціали ОСОБА_5 , що скріплені печаткою ТДВ «Кременчанка»; у графах «отримав водій/експедитор», «прийняв водій/експедитор», «здав водій/експедитор» підпис та ініціали Приходько В.Я. У графі «здав (відповідальна особа вантажовідправника) підпис та ініціали Кіщун А.Р., що скріплені печаткою ТДВ «Кременчанка». У графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» підпис та ініціали Паламар В.В., що скріплені печаткою ФОП Паламар B.В.

Позивач стверджує, що відповідач був зобов`язаний перевезти вказаний у товарно- транспортних накладних №13/2 та 13/3 від 13 червня 2019 року товар за маршрутом ТДВ «Кременчанка», Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Кременець, вул. Березина, 26; - ФОП Паламар В.В. Тернопільська обл., Зборівський р-н., смт. Залізці.

Доказів подання позивачем заявки на перевезення вантажу за вказаним маршрутом матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що 06 травня 2019 року ФОП Паламар В.В. та ТОВ «НОБІЛЕСС» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №06/05/19/1, відповідно до якого постачальник - ТОВ «НОБІЛЕСС» зобов`язався передати у власність покупця - ФОП Паламар В.В. сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору та специфікацій. З долученої до матеріалів справи специфікації №1 від 06 травня 2019 року та №1/1 від 07 травня 2019 року судом встановлено, що ТОВ «НОБІЛЕСС» зобов`язувалось поставити позивачу пшеницю 6 класу, врожаю 2018 року у кількості 700 тонн (+/- 5%) за ціною 5 150,00 грн. за тонну. Умови поставки - FСА (INCOTERMS 2010).

Згідно листа ТОВ «НОБІЛЕСС» №143 від 17 лютого 2020 року, 13.06.2019 року ОСОБА_6 було повідомлено ТОВ «НОБІЛЕСС» про автотранспортні засоби, які будуть подаватися ним для здійснення завантаження придбаного товару. Враховуючи отриману інформацію, ТОВ «НОБІЛЕСС» було надіслано лист ТДВ «Кременчанка» (реєстр авто на завантаження 13.06.2019 року), в якому товариство просило завантажити зерном пшениці 6 класу врожаю 2018 року поданий автотранспорт, у якому в тому числі зазначено автотранспортні засоби ТОВ «Транс Компані» DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 та DAF НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_5 . Також зазначено, що покупцем оплачено вартість вантажу, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

Згідно листа ТДВ «Кременчанка» №1242 від 17.02.2020 року, 13 червня 2019 року ТДВ «Кременчанка» було отримано Реєстр авто на завантаження від ТОВ «НОБІЛЕСС», яке є поклажодавцем останнього та відповідно до Договору складського зберігання зерна №235/09-2018 від 03.09.2018 року зберігає власне зерно на зерновому складі належному ТДВ «КРЕМЕНЧАНКА». За завантаження автотранспортних засобів на території ТДВ «Кременчанка» відповідає начальник господарства складського ОСОБА_4 , який дозволяє відпуск завантажених автомобілів та підтверджує це підписом на підготовлених ТДВ «Кременчанка» (вантажовідправником) товарно-транспортних накладних №13/2 та №13/3 від 13.06.2019 року. Автотранспортні засоби ТОВ «Транс Компані» DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 та DAF НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_6 заїхали на територію ТДВ «Кременчанка» 12.06.2019 року о 17:44 год., завантаження автомобілів проводили 13.06.2019 року, про що були видані товарно-транспортні накладні №13/2 від 13.06.2019 року та 13/3 від 13.06.2019 року.

З журналу обліку матеріальних перепусток ТДВ «КРЕМЕНЧАНКА» вбачається, що транспортні засоби ТОВ «Транс Компані» DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 та DAF НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_5 13.06.2019 року перебували на території ТДВ «КРЕМЕНЧАНКА».

Факт перебування 13.06.2019 року належних ТОВ «Транс Компані» транспортних засобів за адресою ТДВ «Кременчанка», а саме Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Березина не заперечується відповідачем та додатково підтверджуються даними gps- трекерів, що встановлені на вказані транспортні засоби та були надані ТОВ «Скантех» листом №24/01_1 від 24.01.2020 року.

Відтак, суд вважає встановленим факт завантаження 13 червня 2019 року транспортних засобів ТОВ «Транс Компані» (DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 та DAF НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_5 ) на території ТДВ «Кременчанка» товаром, а саме пшеницею у кількості 42,220 тон та 40,220 тон відповідно.

Водночас, відповідач стверджує, що завантажений 13.06.2019 року товар перевозився

згідно виданих та оформлених ФОП Паламар В.В. товарно-транспортних накладних №9 від

14 червня 2019 року та №10 від 14 червня 2019 року.

Судом встановлено, що подані товарно-транспортні накладні містять підпис та ініціали

ФОП Паламар В.В. та скріплені печаткою останнього у графах «Здав (відповідальна особа

вантажовідправника)» та «Відпуск дозволив». Дані транспортних засобів є ідентичними до тих, що вказані у товарно-транспортних накладних №13/2 та 13/3 від 13 червня 2019 року. Водночас, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» міститься підпис посадової особи, що скріплений печаткою Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1», адреса - Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, 2.

Як вбачається за даних gps -трекінгу, транспортні засоби DAF НОМЕР_1 , напівпричіп

НОМЕР_2 та DAF НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_5 , що 13.06.2019 року виїхали з ТДВ

«Кременчанка», прибули за адресою Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, 2.

Позивачем не спростовано факту отримання товару Державним підприємством «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» за товарно-транспортною накладною, що містить

підпис та відтиск печатки позивача.

Позивач заявляє, що вартість товару, що перевозився відповідачем становить 424 566,00 грн.

У судовому засіданні 05.02.2020 року позивач повідомив суду, що ним не здійснювалась оплата за вказану партію товару. Проте, у подальшому, представник позивача повідомив, що позивач не обізнаний належним чином про дані обставини, а оплата за вказаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків позивача із ТОВ «НОБІЛЕСС».

Також разом із відповіддю на заперечення представником позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну №13/06-2 від 13 червня 2019 року на продаж пшениці у кількості 82,44 т., на загальну суму 424556,32 грн.; платіжне доручення №504 від 19 червня 2019 року на переказ коштів у сумі 200000,00 грн., призначення платежу - «оплата за пш.6 клас згідно з рахунком №7/05-1 від 07.05.2019 року»; платіжне доручення №506 від 20 червня 2019 року на переказ коштів у сумі 200000,00 грн., призначення платежу - «оплата за пш.6 клас згідно з рахунком №7/05-1 від 07.05.2019 року»; платіжне доручення №507 від 25 червня 2019 року на переказ коштів у сумі 117700,00 грн., призначення платежу - «оплата за пш.6 клас згідно з рахунком №7/05-1 від 07.05.2019 року».

Норми права та мотиви суду.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Встановивши обставини справи та дослідивши їх правову природу, суд критично оцінює посилання представника позивача на п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, як на підставу для стягнення з відповідача збитків у сумі 451440,60 грн., оскільки правова природа таких коштів є відмінною та підлягає кваліфікації саме як вартість втраченого вантажу за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Статтею 47 Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради

Міністрів УРСР N 401 від 27.06.1969 ( далі - Статут), встановлено, що товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно- транспортних документах.

Статтею 158 Статуту встановлено, що обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами

встановленої форми.

Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Відповідно до пунктів 15.1 - 15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363,зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, з наступними змінами і доповненнями ( далі -Правила), у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини, зокрема, невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що зібрані докази є взаємосуперечливими та такими, що не підтверджують не лише вини відповідача у втраті вантажу, а й самого факту його втрати. Більше того, товарно-транспортні накладні від 13 червня 2019 року, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову містять підпис та відтиск печатки позивача у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)». При цьому, у накладних відсутні будь-які застереження щодо втрати чи пошкодження вантажу, передбачені законодавством акти про втрату вантажу не оформлялись.

У той же час позивачем не надано жодного пояснення щодо наявності на товарно- транспортних накладних від 14 червня 2019 року, поданих відповідачем підпису та відтиску печатки позивача. Сторонами не надано суду обгрунтованих пояснень щодо підстав існування відмінних товарно-транспортних накладних на одну й ту ж саму партію товару. При цьому жодна із сторін не заперечувала справжності підписів на таких накладних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 10.1 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2). Натомість сторонами не було оформлено заявки за встановленою формою, що позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини даної господарської операції.

Суперечливою є позиція сторони позивача і щодо питання здійснення оплати за товар. Суд приймає до уваги, що в судовому засіданні 05.02.2020 року позивач заперечив факт здійснення оплати за товар. Проте у подальшому представник позивача подав суду докази на підтвердження здійснення такої оплати. При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неналежності акту звіряння взаєморозрахунків, як доказу здійснення оплати за товар. У той же час подані представником позивача платіжні доручення не дають змоги ідентифікувати дані оплати саме як оплати за товар, що був відвантажений 13 червня 2019 року.

За результатом системного аналізу обставин справи та поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Представником відповідача 03.02.2020 р. до відзиву на позовну заяву за вх. 6060/20 долучено попередній розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається, що вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 75 000,00 грн. Крім того, представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи свідоцтво Шимборської О.А. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000168 від 30.01.2015 р.; ордер на надання правничої (правової допомоги) серії ВС від 03.02.2020 р.; попередній розрахунок суми судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із розглядом справи № 914/2679/19; договір про надання правової допомоги № 03 від 24.01.2020 р., який укладений між ТзОВ "Транс Компані" та Адвокатським об`єднанням «МС Парнерс», рахунок № 1 від 24.01.2020 р. на суму 75 000,00 грн.; специфікація до договору про надання правової допомоги № 03 від 24.01.2020 р.; платіжне доручення № 211 від 29.01.2020 р. на суму 75 000,00 грн. У специфікації від 03.02.2020 р. до договору про надання правової допомоги № 03 від 24.01.2020 р. вказаний опис робіт та витрачений час адвоката, зокрема: зустріч з клієнтом в особі директора п. Деркача Р. Г. (в офісі адвоката), отримання матеріалів справи, отриманих Клієнтом в суді - 1 година; ознайомлення з позовною заявою та долученими до неї матеріалами - 3 години; зустріч з Клієнтом в особі головного бухгалтера п. Пасько Н. та директора п. Деркача Р. Г. (в офісі Клієнта за адресою: АДРЕСА_2 ). Отримання первинних бухгалтерських документів по спірних правовідносинах. Узгодження позиції по справі - 3 години; підготовка адвокатського запиту №01/20 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Скантех» - 0,5 години; візит в офіс Товариства з обмеженою відповідальністю «Скантех» для вручення запиту та отримання матеріалів, сформованих за результатом розгляду адвокатського запиту № 01/20 - 1,5 години; підготовка адвокатського запиту №02/20 в Державне підприємство Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву - 0,5 години; візит в Державне підприємство Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву (за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 2) для вручення запиту. Переговори з керівництвом Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву - 3 години; ознайомлення із актуальною судовою практикою щодо спірних правовідносин у аналогічній категорії справ - 1 година; підготовка відзиву на позовну заяву - 4 години; участь у судових засіданнях та підготовка додаткових процесуальних документів (орієнтовний час) 4 години. Загалом: 21,5 година.

Як вбачається з матеріалів справи, письмових заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, від позивача не надходило.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подані представниками сторін в межах строків визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов`язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи викладене та керуючись приписами ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, що договір про надання правової допомоги, як різновид цивільно-правового договору укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; що сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог ч. 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то такий не суперечить ч.8 ст. 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до стягнення заявлено 75 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні розумного розміру витрат на професійну правничу допомогу, окрім поданих адвокатом договору про надання правової допомоги, специфікації до договору про надання правової допомоги від 03.02.2020 р., судом брались до уваги кількість поданих відповідачем заяв по суті спору та кількість проведених судових засідань, пов`язаних з розглядом справи, час, який міг витратити адвокат для формування правової позиції та складення заяв по суті спору у даній справі, час, який міг витратити представник відповідача на збирання доказів та на позасудове врегулювання спору з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, а також складність справи та поведінку позивача.

Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною; наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося) та участю представника відповідача у судових засіданнях по даній справі.

Судом враховується правова позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається із матеріалів справи, вона за своєю суттю не є складною, а справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи фактичні обставини та критерії розумності судових витрат, суд встановив наявність підстав для зменшення розміру витрат адвоката (які заявлено до стягнення з позивача), беручи до уваги предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг відповідачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, а також усні заперечення представника позивача щодо заявлення відповідачем до стягнення суми за надання професійної правничої допомоги з позивача. Суд прийшов до висновку про зменшення розміру таких витрат та стягнути з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати на сплату судового збору в розмірі 6 952,90 грн. та за надання позивачу професійної правничої допомоги залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з позивача: Фізичної особи-підприємця Паламар Володимира Володимировича ( АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_7 ) на користь відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Компані" (81555, вул. Польова, буд. 20, с. Косівець, Городоцький район, Львівська область; код ЄДРПОУ № 38047993) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Решта витрат на професійну правничу допомогу залишити за відповідачем.

3. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та в строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 14.08.2020 р.

Суддя О.З. Долінська