Рішення № 90988721, 17.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/5478/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко-Легких Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5478/20

За позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код: 05523398)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-ПЛЮС» (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 1; ідентифікаційний код: 36590344)

Про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 103 276, 92 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-ПЛЮС» (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 103 276, 92 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що між ним та відповідачем 11.01.2017 було укладено договір поставки № 874 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність Покупцю замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника), а відповідач (покупець) зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 7.11 Договору, позивач надав відповідачу відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п`яти) банківських днів, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити отриманий товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з останнього 103 276, 92 грн заборгованості за договором, з яких: 86 301, 63 грн - сума основного боргу, 14 856, 79 грн - сума пені; 1 263, 00 грн - сума 3 % річних; 855, 50 грн - сума інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.

27.04.2020 Суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, встановив строк позивачу - 5 днів на усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви та зазначення в додатках всіх документів, доданих до позовної заяви із правильною кількістю аркушів, на яких вони містяться.

30.04.2020 від позивача надійшла заява, якою останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.

12.05.2020 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи №910/5478/20 постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив, якщо таке буде подане, протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; запропонував позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; повідомив сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути подано до суду у строк до 12.06.2020; звернув увагу сторін на пункт 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, згідно якого строк, який встановлюється судом на подання заяв по суті справи, продовжується на строк дії карантину.

Вказану ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/5478/20, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази - рекомендоване повідомлення поштового відправлення № 0105473392395 з відміткою про вручення відповідачеві 15.05.2020.

Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З огляду на викладене відповідач не був позбавлений права та можливості подати у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки відзив на позовну заяву.

Частинами 8-9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, чинній на момент відкриття провадження у справі № 910/5478/20), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов?язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України № 731-IX від 18.06.2020 внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що набрали чинності 17.07.2020.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-IX від 18.06.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто перебіг процесуальних строків, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі №910/5478/20), зокрема і на подання відзиву, закінчився 06.08.2020.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 та частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а також продовжений на строк дії карантину Законом України № 540-IX від 30.03.2020, не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 86 851, 78 грн за видатковими накладними: № 1/20424 від 24.03.2019 на суму 5 317, 12 грн, № 1/21590 від 25.03.2019 на суму 14 909, 23 грн, № 1/21290 від 25.03.2019 на суму 14 553, 00 грн, № 1/22416 від 28.03.2019 на суму 7 722, 00 грн, № 1/23106 від 29.03.2019 на суму 22 813, 85 грн, № 1/22990 від 31.03.2019 на суму 21 536, 58 грн, які підписані з боку позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Натомість, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений товар в сумі 550, 56 грн, які були зараховані в погашення заборгованості, яка виникла за не оплату поставленого товару, відповідно до накладної № 1/20424 від 24.03.2019.

У зв`язку з чим, станом на 06.04.2020 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 86 301, 63 грн.

Дана поставка товару була здійснена на виконання умов Договору № 874 постави товару укладеного 11.01.2017 (далі - Договір) між позивачем та відповідачем, відповідно до пункту 1.1. якого, позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність відповідачу (покупцю) замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника), по узгодженню сторін виконати його доставку на об`єкт: «вул. Крайня, 1, м. Київ», а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1. загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках покупця, попередньо узгоджених з постачальником (у разі надання покупцю відстрочки на оплату) або з моменту надходження коштів за товар на банківський рахунок постачальника (у разі попередньої оплати).

Позивачем надано відповідачеві відстрочку оплати за товар на термін до 5 банківських днів, згідно пункту 7.11. Договору, яким передбачено, що в порядку виключення постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п`яти) банківських днів, а покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його поставки.

Даний Договір набув чинності з моменту підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору, жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 10.1. Договору).

Оскільки жодна сторона не виявила намір припинити дію Договору, термін дії даного Договору продовжений до 31.12.2020.

Отже, з наведених умов Договору слідує, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, поставивши відповідачеві замовлений товар.

Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання та не здійснив оплату за поставлений товар у повному розмірі, доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього на користь позивача загальної суми 103 276, 92 грн заборгованості за договором, яка складається з: 86 301, 63 грн - сума основного боргу; 14 856, 79 грн - сума пені за період прострочення з 01.04.2019 до 07.10.2019; 1 263, 00 грн - сума 3 % річних за період прострочення з 01.04.2019 до 07.10.2019; 855, 50 грн - сума інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2019 до 07.10.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 05.06.1995 за №168/70 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідних грошових зобов`язань визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Поставка товару була здійснена позивачем відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями видаткових накладних (№ 1/20424 від 24.03.2019, № 1/21590 від 25.03.2019, № 1/21290 від 25.03.2019, № 1/22416 від 28.03.2019, № 1/23106 від 29.03.2019, № 1/22990 від 31.03.2019).

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Перелік обов`язкових реквізитів, визначених законом, кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 851, 78 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними з боку позивача та відповідача та скріпленими їх печатками. Проте відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань щодо повноти оплати отриманого товару, лише частково здійснив оплату за поставлений товар в сумі 550, 56 грн, які були зараховані в погашення заборгованості, яка виникла за не оплату поставленого товару, відповідно до накладної № 1/20424 від 24.03.2019.

Тому відповідач свої зобов`язання по оплаті поставленого товару у строки встановлені договором не виконав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 86 301, 63 грн.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором поставки в сумі 86 301, 63 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати поставленого товару, у відповідності до п. 7.11. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 86 301, 63 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 8.2. Договору сторонами було погоджено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених у пункті 7.11. Договору, яким передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його поставки, повна оплата поставленого товару не здійснена, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що ним правильно здійснено вказані розрахунки, тому суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 14 856, 79 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Позивачем надані розрахунки 3 % річних у загальному розмірі 1 263, 00 грн та розрахунки інфляційних втрат у загальному розмірі 855, 50 грн за період прострочення з 01.04.2019 до 07.10.2019.

При здійсненні перевірки відповідних розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказані розрахунки.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення у загальному розмірі 1 263, 00 грн та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за період прострочення відповідача у загальному розмірі 855, 50 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленого товару за договором в повному обсязі та/або в іншому розмірі ніж зазначено позивачем.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши усі обставини та оцінивши подані докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» підлягають повному задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 86 301, 63 грн - сума основного боргу, 14 856, 79 грн - сума пені, 1 263, 00 грн - сума 3 % річних, 855, 50 грн - сума інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-ПЛЮС» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-ПЛЮС» (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний код: 36590344) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код: 05523398) 86 301 (вісімдесят шість тисяч триста одну) грн 63 коп. основного боргу; 14 856 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 79 коп. - пені; 1 263 (тисячу двісті шістдесят три) грн 00 коп. - 3 % річних; 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких