Рішення № 90988538, 17.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/5959/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА»

про стягнення 21 054,31 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА» (відповідач) про стягнення 21 054,31 грн, з яких: 15 500,63 грн - основна заборгованість, 775,02 грн - штраф, 2 342,17 грн - пеня, 2147,00 грн - 20% річних та 289,49 грн - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати поставленого позивачем товару на підставі Договору поставки № 19809 від 17.05.2019 за видатковими накладними № 58883 від 01.08.2019, № 60905 від 08.08.2019 та № 60906 від 08.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5959/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5959/20.

18.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що позовна заява йому вручена не була, а тому відповідач просить суд надати матеріали справи для ознайомлення та продовжити строк на подання відзиву на строк карантину.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5959/20 було отримано відповідачем 14.05.2020.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи положення вищенаведених норм, відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на надання відзиву в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 04.05.2020 № 910/5959/20.

Разом з тим, судом з долучених позивачем до позовної заяви доказів на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: поштової накладної за № 0830300560348 від 27.04.2020, фіскального чеку від 27.04.2020 та опису вкладення вбачається, що позовну заяву направлено на адресу відповідача: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, яка відповідає адресі відповідача. Зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень, поштове відправлення № 0830300560348 було вручене відповідачу особисто 13.05.2020 об`єктом поштового зв`язку Київ 150 з індексом 03150.

За таких обставин, зазначені вище відомості спростовують твердження відповідача про те, що позовна заява йому вручена не була.

Крім того, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 04.05.2020 № 343) прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

Судом встановлено, що клопотання від 18.05.2020 було подане адвокатом відповідача Панкратовим Л.М.

Крім того, розгляд справи № 910/5959/20 здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Пояснення по суті спору та х процесуальних питань можуть бути подані в письмовому вигляді засобами поштового зв`язку при цьому з обов`язковим направленням таких документів всім учасникам справи.

За встановлених судом обставин та враховуючи положення пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5959/20.

25.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що він заперечує отримання ним товару за накладними № 58883 від 01.08.2019, № 60905 від 08.08.2019 та № 60906 від 08.08.2019. Підтвердженням зазначеного, на думку відповідача, і відсутність підпису уповноважених товариством осіб на отримання товару та відбитку печатки товариства.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив. В якості додатку до наведених заперечень, позивач долучив клопотання, яким просив суд отримати від ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відомості про відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА" у податковому обліку отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ" податкових накладних та включення їх до податкового кредиту, а саме: податкової накладної від 01.08.2019 № 415; податкової накладної від 08.08.2019 № 2317; податкової накладної від 08.08.2019 № 2318.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 витребувано у позивача оригінал Акту звірки взаєморозрахунку від 31.12.2019 на суму 15500,63 грн., зобов`язано позивача надати суду оригінал Акту звірки взаєморозрахунку від 31.12.2019 в строк до 10.07.2020 та витребувано у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відомості про відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА" у податковому обліку отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ" податкових накладних та включення їх до податкового кредиту, а саме: податкової накладної від 01.08.2019 № 415; податкової накладної від 08.08.2019 № 2317; податкової накладної від 08.08.2019 № 2318.

02.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з додатком на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2020.

17.07.2020 через відділ діловодства суду від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшли пояснення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено докази на які позивач та відповідач посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА» (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 19809 (далі - Договір або Договір № 19809 від 17.05.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору. Асортимент, ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що може бути поставлений згідно цього Договору, визначається згідно прайс-листа постачальника, що діє на момент поставки партії товару (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти Товар на умовах EXW - склад постачальника або DDP - склад покупця (згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року). Умови поставки кожної окремої партії товару сторони визначають відповідно до замовлень покупця. Поставка здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Замовлення вважається прийнятим постачальником до виконання у випадку поставки вказаного у замовленні товару (підпункт 2.5.2 пункту 2.5 Договору).

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки.

Товар вважається прийнятий покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця оформленої належним чином накладної на товар (пункт 5.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору, передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару. Днем оплати товару вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.5 Договору).

На виконання умов Договору № 19809 від 17.05.2019 позивач у липні та серпні 2019 року здійснив 5 (п`ять) поставок товару відповідачу на загальну суму 23 456,41 грн, але по трьом поставкам відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати товару, а саме по видатковим накладним: № 58883 від 01.08.2019 на суму 6 837,84 грн з ПДВ, найменування: лосось охолоджений філе, кількістю 18,994 кг; № 60905 від 08.08.2019 на суму 6 868,63 грн з ПДВ, найменування: лосось охолоджений філе, кількістю 20,486 кг; 60906 від 08.08.2019 на суму 1 799,16 з ПДВ, найменування: лосось охолоджений філе, кількістю 5,37 кг.

Загальна сума грошових зобов`язань за поставлений товар Відповідачу по вищевказаним видатковим накладним становить 15 500,63 грн (6 837,84 грн + 6 863,63 грн + 1 799,16 грн = 15 500,63 грн).

Відповідно до п. 6.4 Договору покупець зобов`язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару.

Матеріалами справи, а саме: банківською випискою АТ «ПУМБ» по рахунку позивача підтверджується, що 05.08.2019 відповідачем було сплачено 7 955,78 грн вартості товару, поставленого згідно видаткових накладних № 55505 від 23.07.2019 та № 57622 від 30.07.2019.

Отже, розмір основного боргу з урахуванням часткової оплати становить 15 500,63 грн (23 456,41 грн - 7 955,78 грн = 15 500,00 грн).

З огляду на зазначене, позивач 24.12.2019 звернувся до відповідача з претензією № 23/12/19-2 від 23.12.2019, відповідно до якої вимагав сплатити борг у сумі 15 500,63 грн не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати складання зазначеної претензії. Вказана претензія була отримана представником відповідача 24.12.2019 нарочно, про що міститься відповідний підпис на претензії № 23/12/19-2 від 23.12.2019, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав і заборгованість не сплатив.

Факт належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором підтверджується:

- видатковими накладними: № 58883 від 01.08.2019, № 60905 та № 60906 від 08.08.2019;

- товарно-транспортними накладними: № 00000088670 від 01.08.2019, № 00000091767 від 08.08.2019, якими рибопродукти згідно видаткових накладних № 58883 від 01.08.2019, № 60905 та № 60906 від 08.08.2019;

- податковими накладними: № 415 від 01.08.2019 лосось охолоджений філе, кількістю 18,994 кг; № 2317 від 08.08.2019 лосось охолоджений філе, кількістю 20,486кг; № 2318 від 08.08.2019, лосось охолоджений філе, кількістю 5,37 кг;

- квитанціями, які підтверджують доставку податкових накладних до ДФС України, а саме квитанцією про реєстрацію податкової накладаної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: квитанцією №1 від 13.08.2019 до податкової накладної № 415 від 01.08.2019; квитанцією № 1 від 20.08.2019 до податкової накладної № 2317 від 08.08.2019, квитанцією №1 від 20.08.2019 до податкової накладної № 2318 від 08.08.2019;

- реєстром податкових накладних за 23.07.2019 по 08.08.2019 по контрагенту ТОВ «БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА», де відображено податкові накладні за серпень 20190 року: № 415 від 01.08.2019, № 2317 та № 2318 від 08.08.2019 на загальну суму з ПДВ 15 500,63 грн та ПДВ 2 583,44 грн;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень2019 року;

- квитанцією № 2 про підтвердження доставки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року до Офісу великих платників ДФС;

- додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року, в якому позивачем у розділі І «Податкові зобов`язання» у рядку 12 відображено ІПН відповідача (353710926508) та обсяг постачання (без податку на додану вартість) на суму 12 917,19 грн, також відображено суму основної ставки податку на додану вартість 2 583,44 грн;

- Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019.

Загалом за серпень 2019 року було поставлено три партії товару відповідачу на які було складено податкові накладні: 415 від 01.08.2019 на суму 5 698,20 грн за товар (база оподаткування) та 1 139,64 грн ПДВ; № 2317 від 08.08.2019 на суму 5 719,69 грн за товар (база оподаткування) та 1 143,938 грн ПДВ; № 2318 від 08.08.2019 на суму 1 499,30 грн за товар (база оподаткування) та 299,86 ПДВ.

Отже складання вартості товару без урахування ПДВ та окремо нарахованого ПДВ і дорівнює обсягу постачання та ПДВ вказаних у рядку 12 додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року, а саме: 15 500,63 (обсяг постачання) (розрахунок: сума баз оподаткування за вищевказаними податковими накладними: 5 698,20 грн + 5 719,69 грн + 1 499,30 грн = 12 917,19 грн) та 2 583,44 грн сума податку на додану вартість за основною ставкою (розрахунок: сума ПДВ за вищевказаними податковими накладними: 1 139,64 грн + 1 143,938 грн + 299,86 грн = 2 583,44 грн);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 1545816 на ТОВ «Юніверсал Фіш Компані», де у графі видані відображено, що податкові накладні № 415 від 01.08.2019, № 2317 та № 2318 від 08.08.2019 внесені до Єдиного реєстру.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за Договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього за Договором поставки № 19809 від 17.05.2019 заборгованості у розмірі 15 500,63 заборгованості. За порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивачем було нараховано 775,02 грн штрафу, 2 342,17 грн пені, 2147,00 грн 20% річних та 289,49 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що Договір № 19809 від 17.05.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару за видатковими накладними № 58883 від 01.08.2019, № 60905 та № 60906 від 08.08.2019 є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 15 500,63 грн основного боргу по Договору поставки № 19809 від 17.05.2019 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, він не отримував товар за накладними № 58883 від 01.08.2019, № 60905 від 08.08.2019 та № 60906 від 08.08.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що долучені до позовної заяви видаткові накладні № 58883 від 01.08.2019, № 60905 та № 60906 від 08.08.2019 підписані особами без підтвердження їх повноважень на вчинення даних дій, не містять імен та посад осіб, які їх підписали. Вказані недоліки видаткових накладних, на думку відповідача, є суттєвими, адже не містять обов`язкових реквізитів, а тому в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, не є первинними документами, не підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідач також зазначає, що товаро-транспортні накладні, що долучені позивачем до матеріалів справи, в полі «вантажоодержувач» не містять жодних відомостей, які б дозволяли ідентифікувати особу вантажоодержувача. В зазначеному полі наявний лише підпис невідомої особи, прізвище та посада, відбиток печатки юридичної особи відсутній.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачем щодо спірних господарських операцій було складено на ім`я відповідача податкові накладні № 415 від 01.08.2019, № 2317 та № 2318 від 08.08.2019, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв`язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, у позивача виникло зобов`язання по податку на додану вартість.

Факт акцепту податкових накладних по спірним операціям та її використанн відповідачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально.

Крім того, в матеріалах справи наявний оригінал Акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2019, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 342,17 грн та 5% штрафу в розмірі 775,02 грн за невиконання грошового зобов`язання.

Умовами п. 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань згідно даного Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від вартості відповідної партії товару.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару, крім сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 даного Договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу від вартості товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі № 23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене, суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, стосовно безпідставності одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення Договору № 19809 від 17.05.2019 не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що позивачем було вірно визначено періоди нарахування по кожній видатковій накладній окремо, але у розрахунку допущені помилки у розмірі пені, що підлягає стягненню.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2 341,32 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»), яка розрахована за визначені позивачем періоди нараховані на суму боргу, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 342,17 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 341,32 грн.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку штрафу порушень не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 775,02 грн визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 289,49 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказані позивачем періоди складають 289,49 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 289,49 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 289,49 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 20% річних в сумі 2 147,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 7.4 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо прострочення складе більше 10 (десяти) календарних днів, покупець, крім сплати пені, що передбачена у п. 7.3 даного Договору, повинен також сплатити на користь постачальника 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 20% річних і встановив, що позивачем було вірно визначено періоди нарахування по кожній видатковій накладній окремо, але у розрахунку допущені помилки у розмірі відсотків річних, що підлягають стягненню.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 20% річних у розмірі 2 146,78 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 147,00 грн 20% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 146,78 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 101,89 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 0,11 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код 35371091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83; ідентифікаційний код 39415619) 15 500,63 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень 63 коп.) основного боргу, 2 341,32 грн (дві тисячі триста сорок одну гривню 32 коп.) пені, 775,02 грн (сімсот сімдесят п`ять гривень 02 коп.) штрафу, 2 146,78 грн (дві тисячі сто сорок шість гривень 78 коп.) 20% річних, 289,49 грн (двісті вісімдесят дев`ять гривень 49 коп.) інфляційних втрат та 2 101,89 грн (дві тисячі сто одну гривню 89 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.