Рішення № 90988504, 10.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/3434/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіна Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення та статуту,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 10.06.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, яке оформлене протоколом № 7;

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції, зареєстрованого 02.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3434/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року у справі № 910/3434/19 задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2019.

Ухвалою Господарського суду від 14.11.2019 повідомлено сторін про призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 18.12.2019.

За наслідками підготовчого засідання 12.03.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання третьої особи про призначення судової почеркознавчої експертизи, закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/3434/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 09.04.2020.

08.04.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 09.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2020.

За наслідками судового засідання 06.05.2020 розгляд справи був відкладений на 10.06.2020.

У призначеному судовому засіданні 10.06.2020 представник позивачів просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у призначеному судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмовій заяві. Крім того, представником третьої особи під час судового засідання була подана заява про застосування строків позовної давності.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2007 було створено ТОВ «Кримфундамент» (далі - Товариство) з розміром статутного капіталу - 19 690 000 грн, сформованого 28.11.2008. Учасниками Товариства виступили: ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 9 845 000,00 грн (50 % в статутному капіталі), ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду - 8 860 500,00 грн (45 % в статутному капіталі), ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 984 500,00 грн (5 % в статутному капіталі).

За твердженнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2018 року їм стало відомо про існування рішення загальних зборів Товариства від 12.08.2015, яке оформлене протоколом № 7, згідно з яким відбулося звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_3 .

Як стверджують позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 участі у загальних зборах Товариства 12.08.2015 не приймали, протоколу № 7 від 12.08.2015 не підписували. Підпис на протоколі № 7 вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 16/19 від 11.03.19. Підпис на протоколі № 7 вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 15/19 від 11.03.19.

У протоколі № 7 вказано, що його підписала ОСОБА_6 , хоча учасником Товариства є ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є громадянами Російської Федерації і не перебували на території України у серпні 2015 року, що підтверджується паспортом з відмітками про перетин кордону.

Рішення загальних зборів Товариства від 12.08.2015 оформлене протоколом № 7 порушує права позивачів, як засновників, оскільки воно ними не приймалось і не підписувалось, рішення є незаконним та підлягає визнанню недійсним, про що й був поданий відповідний позов.

Крім того, позивачі зазначають, що з інформації наданої державним реєстратором Н. Цюпа позивачам стало відомо, що рішенням загальних зборів Товариства від 25.03.2014, оформлене протоколом № 3, була затверджена нова редакція Статуту Товариства, яка зареєстрована 02.12.2014.

Позивачі Статут Товариства в новій редакції не підписували. Підпис на статуті вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 19/19 від 11.03.19. Підпис на статуті вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 18/19 від 11.03.19.

За твердженнями позивачів, Статут Товариства в новій редакції (зареєстрований 02.12.2014) порушує їх права, як засновників, оскільки вони його не підписували, статут є незаконним та підлягає визнанню недійсним, про що також був поданий даний позов.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що він є неналежним відповідачем, а також що спірне рішення та статут мають бути визнані недійсними.

У свою чергу, третя особа в своїх поясненнях проти позову заперечувала та зазначило наступне.

25.07.2015 ОСОБА_1 було відомо про смерть попереднього директора і про необхідність призначити на цю посаду іншу особу для продовження діяльності ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ". Саме для цієї мети і було прийнято рішення Загальних зборів учасників ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ", оформлене протоколом № 7 від 12.08.2015. Оригінал цього протокола і оригінал статуту, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ" № 3 від 25.03.2019 ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 .

Довіреностями від 09.09.2015 і 29.12.2015 ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ" в особі генерального директора ОСОБА_3 уповноважило ОСОБА_1 бути представником товариства у відповідних уповноважених органах державної влади та управління Республіки Білорусь з метою створення на території цієї держави товариства з обмеженою відповідальністю з будь-якою назвою і вчинення відповідних реєстраційних дій. ОСОБА_1 особисто керував реєстрацією повноважень ОСОБА_3 і підготовкою усіх необхідних документів, направляючи електронною поштою відповідні вказівки.

Виклики ОСОБА_1 для участі в загальних зборах ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ" також оформлялись відповідно до його особистих вказівок.

На підставі довіреностей, отриманих від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вчинив ряд реєстраційних дій в Республіці Білорусь щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ДрилТех" (копія довідки - додаток 7). ОСОБА_3 звертався до нотаріуса, який посвідчував довіреності від 09.09.2015 і 29.12.2015, з заявою про надання завірених копій цих документів. Нотаріус відмовив у наданні копій цих документів у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 на сьогоднішній день вже не є директором ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ".

На підставі повноважень наданих директором ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ" ОСОБА_3. ОСОБА_7 також уклав договір про відступлення частки в статутному фонді ТОВ "ДрилТех".

Більше того, з 30.01.2016 до 09.08.2016 ОСОБА_1 здійснював повноваження керівника ТОВ "ДрилТех". Його призначення на цю посаду відбулось на підставі оспорюваних позивачами Статуту і Протоколу.

Крім цього, на підставі наданих ОСОБА_3 повноважень ОСОБА_1 передав до статутного фонду ТОВ "ДрилТех" техніку, яка є власністю ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ". Належним чином завірена копія акту приймання-передачі цієї техніки і належним чином завірені копії інших доказів дій ОСОБА_1 , вчинених на підставі довіреностей, виданих ОСОБА_3 , та па підставі Статуту і Протоколу, знаходиться в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ДрилТех", яка зберігається у Вітебському обласному виконавчому комітеті (210010, Республіка Білорусь, м. Вітебськ, вул. Гололя, 6).

Таким чином, вищезазначеними доказами підтверджується, що позивачі неодноразово підтверджували волевиявлення на затвердження оспорюваної ними редакції Статуту і Протоколу про призначення ОСОБА_3 директором ТОВ "КРИМФУНДАМЕНТ". Відповідність оспорюваної редакції Статуту і Протоколу дійсному волевиявленню позивачем є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання Статуту і Протоколу недійсними.

Також вищезазначеними доказами підтверджується, що з грудня 2014 року позивачі знали про затвердження оспорюваної ними редакції Статуту, а з серпня 2015 року знали про призначення ОСОБА_3 на посаду директора на підставі оспорюваного ними Протоколу. Позов про визнання Статуту і Протоколу недійсними було подано 19.03.2016 року - з пропуском трирічного строку позовної давності.

Під час судового розгляду даної справи, ОСОБА_3 особисто надав пояснення та підтвердив вказані вище обставини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 113 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (частина 1 та 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами частин 1-2 статті 12 Закону розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до статті 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (стаття 98 ЦК України).

Відповідно до статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

У межах даної господарської справи підлягає розгляду спір, який фактично зводиться до незгоди учасників товариства із призначеннями ними директора товариства, яке оформлене протоколом № 7 від 12.08.2015.

При цьому свої доводи щодо необхідності визнання вказаного рішення Загальних зборів учасників товариства позивачі обґрунтовують тим, що ними спірний протокол не був підписаний.

Натомість у матеріалах справи наявні документи, що засвідчують визнання з боку ОСОБА_1 факту перебування ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «КРИМФУНДАМЕНТ», зокрема, фотокопії довіреностей від 09.09.2015 і 29.12.2015, отриманих від товариства в особі директора ОСОБА_3 , для вчинення дій в Республіці Білорусь щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ДрилТех".

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що сама по собі незгода учасників із призначенням ними директора товариства, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів та статуту, оскільки у свою чергу позивачі належним та допустимим доказами не довели наявності у них порушеного права внаслідок ухвалення відповідного рішення загальних зборів.

Такий висновок суду ґрунтується також на тому, що надані позивачами висновки експерта № 15/19 від 11.03.2019 та № 16/19 від 11.03.2019 про невідповідність підписів позивачів у протоколі № 7 від 12.08.2015 та статуті є недопустимими доказами. Таких висновків суд дійшов з огляду на те, що позивачами неодноразово зазначалось про відсутність у них оригіналів досліджуваних документів, у той час як експертне дослідження можливе лише за оригіналами. Вказане також підтверджується листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 07/01-12/2931-20 від 05.03.2020, наданий на запит суду щодо можливості проведення експертизи за копіями документів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що визнання недійсним Статуту є передчасною вимогою без визнання факту недійсності рішення загальних зборів учасників, якими було затверджене таку редакцію.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності третьої особи суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Оскільки судом встановлена відсутність правових підстав задоволення позовних вимог, тому суд не вбачає за можливе застосувати строки позовної давності, про які заявлено Нацбанком у межах розгляду цього спору.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та статуту - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.08.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ