Рішення № 90988403, 13.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/131/19 -5/211/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2020 Справа № 908/2500/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд.9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

До відповідача: Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37510516)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7; код ЄДРПОУ 03345716)

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнути 10 743 586,38 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Роєнко Є.В., довіреність № 1-2022 від 27.12.2019, адвокат;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Остапенко В.М., посвідчення № 1659 від 28.03.2017, довіреність № 14-201 від 17.05.2019, адвокат

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Грамчук М.О., довіреність № Др-162-1119 від 13.11.2019, посвідчення № ЗП001595 від 28.02.2018, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

11.09.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1607,71 тис. куб. метрів та стягнути 10 743 586,38 грн., яка перебувала в провадженні судді Колодій Н.А. .

Відповідно до Витягу з Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 р. враховуючи перебування на лікарняному судді-доповідача у справі Колодій Н.А. з 10.12.2019р. вказану справу розподілено судді Проскурякову К.В. Ухвалою суду від 16.12.2019 справу № 908/2500/19 прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розгляд справи розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 15.01.2020р.

Ухвалою суду від 15.01.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 27.01.2020р.

Ухвалою суду від 27.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.03.2020, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 26.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.03.2020 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Ухвалою суду від 12.03.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 06.04.2020р.

Ухвалою від 06.04.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 04.05.2020р., судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 27.04.2020р.

Ухвалою від 27.04.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 21.05.2020р., судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 20.05.2020р.

Ухвалою від 27.04.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 02.06.2020р., оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 02.06.2020р.

Ухвалою від 02.06.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 06.07.2020р., судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 22.06.2020р.

Ухвалою від 22.06.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 14.08.2020р. судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 05.08.2020р.

Ухвалою від 05.08.2020р. на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. суд продовжив процесуальний строк розгляду справи по суті до 31.08.2020р. судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 13.08.2020р.

У судовому засіданні 13.08.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.08.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд" та з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

АТ "Укртрансгаз" у позовній заяві зазначив, що у лютому-березні 2017 Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради безпідставно набуло з газотранспортної системи: у лютому 2017 року - 1025,937 тис. куб. м., у лютому 2017 року - 581,773 тис.куб.м. природного газу (всього -1607,71 тис.куб.м.), власником якого є АТ «Укртрансгаз». Для відбору Відповідачем у лютому, березні 2017 природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газотранспортну систему, оператором якої є АТ "Запоріжгаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу. Однак, Відповідач незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в загальному обсязі 1607,71 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом АТ "Запоріжгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий та березень 2017. Оскільки відповідачу в лютому, березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 1607,71 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу АТ "Укртрансгаз", що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функції Оператора ГТС. Посилаючись на ст. ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 161, 162, 173 ГПК України, просить зобов`язати Відповідача повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1607,71 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача на користь позивача 10743586,38 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м., та судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Ухвали суду, направлені на юридичну адресу відповідача, були отримані представником, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач не скористався. Вказане свідчить про обізнаність відповідача з фактом розгляду цієї справи у суді та часом проведення судових засідань. Неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду даної справи.

25.02.2020р. від Оператора газорозподільної системи "Запоріжгаз" до суду надійшли письмові пояснення № 690-Ск-2007-0220, згідно з якими третя особа-2 посилаючись на п. п. 17, 18 27, 37 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11, ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу"; п. 1, абзацом 1-3 п. 9, абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 вказує, що АТ „Укртрансгаз" у лютому-березні 2017р. було придбано природний газ на підставі договору № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу від 31.01.2017р. укладеного з АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України". При цьому зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758 „Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено обов`язок АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" придбавати природний газ, видобутий ПАТ "Укргазвидобування", для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення за цінами, на умовах та у порядку, що визначаються пунктами 6-8 цього Положення. Посилаючись на п. 17 вказаного Положення вказує, що Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради здійснювало споживання природного газу у лютому-березні 2017р. із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладених із АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" договорів постачання природного газу. За таких обставин, доводи позивача щодо відсутності у відповідача постачальника природного газу протягом спірного періоду спростовуються.

З урахуванням положень ст. 20, п. 4 ч. 2 ст. 22, ч. ч. 1,2 ст. 59 Закону України „Про ринок природного газу", п. 5 глави 1 розділу І, п. 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи, п. 13, 14 розділу II Правил постачання природного газу стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення Постачальником, тобто АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу. Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, дозволяє дійти висновку про недоведеність позивачем факту споживання відповідачем у лютому-березні 2017р. природного газу із порушенням вимог чинного законодавства.

Вважає хибними припущення АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" щодо наявності у відповідача заборгованості за спожитий природний газ, відсутність якої є обов`язковою умовою для постачання природного газу в порядку п. 17 постанови Кабінетом Міністрів України від 01.10.2015р., оскільки у будь-якому випадку відсутність заборгованість не є єдиною умовою для постачання природного газу. Крім того, факт не підписання між постачальником та споживачем актів приймання-передачі природного газу не впливає на результати вирішення даного спору, оскільки зазначене питання стосується виключно належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачання природного газу.

Враховуючи наявність укладених між Комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради та АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" договорів постачання природного газу, якими передбачено поставку природного газу у лютому-березні 2017р., укладених з дотриманням постанови Кабінетом Міністрів України від 01.10.2015р. №758, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу, а також вжиття з боку Постачальника або Оператора ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, вважає недоведеним позивачем факт неправомірного споживання з боку Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради у лютому-березні 2017р. природного газу у обсязі 1607,71 тис. куб. метрів.

З огляду на положення ст. 1213 ЦК України вказує, що законом не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення. Враховуючи вимоги Закону України „Про ринок природного газу", діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, відсутні взагалі будь-які підстави для задоволення позовних вимог АТ „Укртрансгаз" про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно. Відтак, заявлені АТ „Укртрансгаз" позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.

19.02.2020 р. від АК "НАК "Нафтогаз України" на адресу суду надійшли письмові пояснення від 16.12.2019 р., в яких ним стверджується, що між Відповідачем та НАК "Нафтогаз України" було укладено 4 договори постачання природного газу: №5202/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016р., №5233/1617-БО-13 від 27.10.2016р., №5280/1617-КП-13 від 31.10.2016р., №5203/1617-РО-13 від 20.10.2016р., за умовами яких (п.2.1) сторони погодили планові обсяги постачання природного газу у - жовтень 2016 року - березень 2017 року. Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. У лютому-березні 2017 року в зв`язку з порушенням Відповідачем умов п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, НАК "Нафтогаз України" не здійснювала постачання природного газу. Посилаючись на ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, вказує, що обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). Споживання газу поза межами дії договору є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вважає, що газ, який був спожитий Відповідачем, не належав НАК "Нафтогаз України", був спожитий поза межами дії договорів постачання природного газу, оскільки умовами договорів постачання газу передбачено споживання природного газу лише в разі наявності підтвердженого обсягу газу. У лютому-березні 2017р. Відповідач самовільно отримав природний газ з огляду на те що НАК "Нафтогаз України" направляла на адресу Відповідача листи щодо невиділення номінацій та непостачання природного газу у спірний період. Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Аналогічний висновок містить і постанова Верховного Суду від 20.12.2018, справа № 920/169/18. Для здійснення постачання природного газу Відповідачу НАК "Нафтогаз України", як власник майна, повинна була передати права розпорядження таким газом. НАК "Нафтогаз України" не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо Відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувала постачання газу та не розпоряджалась своїм майном як його власник. Акти приймання-передачі природного газу не підписані та тим самим факт передачі товару не відбувся. Таким чином, будь-яких правочинів, господарських операцій чи інших фактичних даних, які б свідчили про реальне постачання/замовлення послуг транспортування НАК "Нафтогаз України" Відповідачу будь-яких обсягів природного газу у спірний період, не існує.

Відповідно до статті 1 , 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» єдиним первинним документом, який може підтвердити факт здійснення господарської операції отримання природного газу може бути акт приймання-передачі природного газу, який має бути складений між Відповідачем та НАК "Нафтогаз України". Відповідно до глави 8 розділу XI та глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи , споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. кінцевий споживач обізнаний як про обсяги природного газу, що ним можуть бути спожиті у відповідний період, так і про відсутність підтвердженого обсягу газу.

Вважає вимоги Позивача правомірними посилаючись на ст.1 Положення, ч.2 ст.22 Закону України «Про ринок природного газу», п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи та вказує, що для отримання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, АТ «НАК «Нафтогаз України» надає АТ «Укртрансгаз» завдання (плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць, у якому зазначені лише обсяги газу, які передбачені договорами на постачання газу між НАК «Нафтогаз України» та її споживачами) і після підтвердження наявності у НАК «Нафтогаз України» місячного обсягу газу зазначеного у цьому завданні, АТ «Укртрансгаз» надає послугу з транспортування газу магістральними трубопроводами. Кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, підтвердженим постачальником. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. Для постачання природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» повідомляє Оператора ГТС про відповідні обсяги для відповідного підприємства. За відсутності заявки в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України». При цьому НАК «Нафтогаз України» не повідомляло та не закачувало природний газ у газотранспортну систему для Відповідача у лютому-березні 2017 року. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити Відповідач. Враховуючи, що у спірний період жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб Відповідача, 1607,71 тис.куб.м. природного газу було відібрано з ресурсів АТ «Укртрансгаз», що були придбані ним та подані до газотранспортної системи. Факт закупівлі природного газу АТ «Укртрансгаз» для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджено наданими з позовною заявою матеріалами. За таких умов мало місце набуття майна за рахунок іншої особи за відсутності правової підстави (ст. 1212 ЦК України)

У своїх пояснення від 05.03.2020р. Позивач додатково зазначив, що він не згоден з твердженнями АТ «Запоріжгаз», оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі -Положення). Підпунктом 4 пункту 3 цього Положення на АТ «НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. При цьому, п. 17 Положення № 758 постачання АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з АТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ. Тобто, лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 квітня 2017 р. за наявності певних умов. Факт наявності у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу.

Посилаючись на норми ЦК України та Податкового кодексу України стверджує, що постачання природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації. Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016. Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі

Аналізуючи п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договорів постачання природного газу, укладених АТ «НАК «Нафтогаз України» зі споживачем, стверджує, що договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу. Здійснений Відповідачем відбір природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м. з ресурсу Позивача за відсутності у Відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з Позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 1213 ЦК України Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 1067,71 тис. куб. метрів. У випадку, якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи.

У своїх поясненнях від 16.06.2020р. надав посилання на судову практику та вкотре зазначив що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору (аналогічний правовий висновок містить Постанова Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18). У відповідності до ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17 зроблено висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, що і у даній справі, зокрема, договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Тобто, факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу. Також вказав, що у Відповідача відсутні та, відповідно, Відповідачем не надані суду за спірний період докази, які б підтверджували факт отримання у спірний період природного газу від постачальника (підписаних актів приймання-передачі природного газу), що підтверджує недоведеність та відсутність факту отримання Відповідачем природного газу від АТ «НАК «Нафтогаз України». Відповідачем не надано суду першої інстанції жодного належного та допустимого доказу в т.ч. відзиву на позовну заяву (заперечень на відповідь на відзив, пояснення, тощо) на підтвердження обставин, якими він би заперечував протії позовних вимог, зокрема доказів, які б підтверджували факт отримання природного газу від постачальника (підписаних актів приймання-передачі, тощо).

Позивач також додатково надав пояснення від 10.08.2020р., в яких посилаючись на ч. 4 ст.236 ГПК України звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, в якій судом зроблено висновки в аналогічних правовідносинах щодо застосування ст. 1212 ЦК України в частині наявності підстав для відбору природного газу (наявність договору з НАК «Нафтогаз України»). Повторно вказав, що АТ «НАК «Нафтогаз України не здійснювала постачання природного газу Відповідачу у спірний період. Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся, а тому доводи АТ «Укртрансгаз» про безпідставність набуття Відповідачем природного газу з ГТС є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2017 р. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (Покупець, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017р. природний, скраплений або в газоподібному стані (Природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 р. газ в загальному обсязі 1.600.000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 610.000, лютий 490.000, березень 310.000, квітень 190.000 (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцеві у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.2. визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціна газу за 1000 куб. м. з урахуванням ПДВ - 8.374,80 грн. Загальна сума вартості газу на дату укладання Договору складає 13.399.680.000 грн.

Виконуючи умови договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв:

- 31.01.2017р. природний газ в обсязі 731.439,744 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 6.125.661.568,06 грн.

- 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.

Доказів прийняття газу в березні 2017р. позивач суду не надав.

На підтвердження на його думку безпідставного набуття Відповідачем природного газу з ресурсу Позивача за лютий, березень 2017 в обсязі 1607,71 тис. куб. м. Позивачем надано наступні докази.

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" (Алокацію) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 65.249,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 65.801,055 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 65.801,055 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за лютий 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - "Теплогенеруючі підприємства", 65.249,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 65.801,055 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Інформацію про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Оператора газотранспортних мереж з зазначенням обсягу небалансу за 2017р в останньому рядку зазначено: Замовник послуг з транспортування - ПАТ "Запоріжгаз" обсяг небалансу, в т.ч. без підтвердження номінацій; контрагент: Токмак теплоенергія Токмацької міської ради КП; лютий - 1.025.937 тис. куб.м.

- Алокація (звіт) ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 54.775,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 43.777,413 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 43.777,413 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

Таким чином, у вказаних звітах (алокаціях) відсутні прямі посилання на отримання газу безпосередньо КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської.

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за березень 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської 0,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 581.773 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Інформацію про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Оператора газотранспортних мереж з зазначенням обсягу небалансу за 2017р в останньому рядку зазначено: Замовник послуг з транспортування - ПАТ "Запоріжгаз" обсяг небалансу, в т.ч. без підтвердження номінацій; контрагент: Токмак теплоенергія Токмацької міської ради КП; березень - 581.773 тис. куб.м.

- Довідка за підписом головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз" про списання газу на балансування за період 01.01.2016 р. - 30.06.2018 р., без визначення у розрізі споживачів.

- Роздруківка з офіційного сайту АТ "Укртрансгаз" щодо визначення маржинальної ціни газу за період лютий - липень 2019 року.

Крім цього, клопотанням від 17.01.2020 р. (вх. № 1567/08-08/20 від 22.01.2020 р.) Позивач просив суд долучити до матеріалів справи копію Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" через мережі ПАТ "Запоріжгаз" у лютому 2017р. в розрізі кінцевих споживачів, в якому у п. 33 значиться: Токмак теплоенергія Токмацької міської ради КП , обсяг згідно підтвердженої номінації - 0,000 тис. куб. м., обсяг згідно алокації - 1.025.937 тис. куб. м. ; а також Довідку Філії "Оператор газосховищ України", згідно якої б/н та дати АТ "Укртрансгаз" повідомляє, що на даний час в газосховищах природний газ КП "Токмак теплоенергія Токмацької міської ради" не обліковується.

З матеріалів справи також вбачається, що Третьою особою-1 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надано укладені з Відповідачем договори постачання природного газу:

- від 20.10.2016 року №5202/1617-ТЕ-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 3870 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню , з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р. до нього

- від 27.10.2016 року №5233/1617-БО-13 щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 1934 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р.; № 2 від 22.11.2016р.; № 3 від 30.12.2016р. ; № 4 від 23.01.2017р.,

- від 31.10.2016 року №5280/1617-КП-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 220 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р.; № 2 від 22.11.2016р.; № 3 від 21.12.2016р.; № 4 від 23.01.2017р.; № 5 від 24.01.2017р.; № 6 від 24.02.2017р.;

- від 20.10.2016 року №5203/1617-РО-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 12 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з додатковою угодою до нього № 1 від 23.01.2017р.

Усі інші умови договорів є ідентичними та включають в себе, в т.ч.:

Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу - п.3.4 договорів.

Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць - абз.2 п.3.2 договорів.

Відповідно до п.7.2 договорів Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

- Лист від 30.01.2017р. № 26-898/1.2-17 на адресу Відповідача, в якому НАК "Нафтогаз України" "з метою, забезпечення стабільного проходження осінньо-зимового періоду 2016/2017 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" черговий раз повідомляє, що обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії на період до 1 квітня 2017 року, який покладено на Компанію постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (зі змінами та доповненнями), може бути виконаний лише за таких умов: - укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або: - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або - рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу становить не нижче 90 відсотків; - надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Враховуючи той факт, що підприємствами теплоенергетики не виконуються вимоги п.17 зазначеного Положення, на березень 2017 року не виділяються номінації щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям. З метою забезпечення стабільного проходження опалювального сезону 2016/2017 року та уникнення соціальної напруги в суспільстві просимо, в межах повноважень, визначених чинним законодавством, сприяти здійсненню розрахунків підприємств теплоенергетики, за використаний природний газ та/або виконанню наданого графіка погашення заборгованості."

- Лист від 30.01.2017р. № 26-778/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Запорізької обласної державної адміністрації.

- Лист від 01.03.2017р. № 26-2100/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Відповідача.

- Лист від 28.02.2017р. № 26-1972/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Запорізької обласної державної адміністрації, до якого додано Перелік теплопостачальних підприємств, з якими НАК "Нафтогаз України" має укладені договори та яким не надавалися номінації на 1 декаду березня 2017р. станом на 27.02.2017р., в рядку 7 якого зазначено: КП "Токмак теплоенергія" ТМР, причина ненадання номінації - не виконується графік та не сплачується поточне споживання", заборгованість - 18.928.406,26 грн., заборгованість за графіком та поточним споживанням - 9.836.400,93 грн.

- Інформація щодо виконання теплопостачальними підприємствами графіків погашення заборгованості (за всіма категоріями споживачів) станом на 27.01.2018р., в рядку 3 якого зазначено: КП "Токмак теплоенергія" ТМР, план по графіку - 16.858.738,86 грн., Оплата всього: 10.742.102,80 грн., рівень виконання - 64%, борг - 6.116.636,06 грн.

- Лист від 16.03.2017р. № 26-2730/1.2-17 на адресу КП "Токмак теплоенергія" та ПАТ "Запоріжгаз", яким НАК "Нафтогаз України" повідомила, що розглянула надані листом від 06.03.2017р № 188 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 667,115 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 329,745 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 26,446 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 2,631 тис. куб. м. та у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу Вашому підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів. Враховуючи наведене повернула надані КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. №5202/1617-ТЕ-13; від 27.10.2016р. №5233/1617-БО-13, від 31.10.2016р. №5280/1617-КП-13 та 20.10.2016р №5203/1617-РО-13 без підписання.

- Лист від 19.04.2017р. № 26-3591/1.2-17 на адресу КП "Токмак теплоенергія" та ПАТ "Запоріжгаз", яким НАК "Нафтогаз України" повідомила, що розглянула надані листами від 05.04.2017р № 464 та 464/1 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 375,434 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 178,993 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами ( крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 27,064 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 0,282 тис. куб. м. та у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу Вашому підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів. Враховуючи наведене повернула надані листами від 05.04.2017р № 464 та 464/1 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за березень і, повторно акти за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. № 5202/1617-ТЕгіЗ на обсяг 667,115; від 27.10.2016р. № 5233/1617-БО-13 на обсяг 329,745; від 31.10.2016р. № 5280/1617-КП-13 на обсяг 26,446 та 20.10.2016р № 5203/1617-РО-13 на обсяг 2,631 без підписання.

- Лист № 6-2620/1.2-17 від 14.03.2017р. та № 6-3407/1.2-17 від 12.04.2017р. на адресу ПАТ "Укртрансгаз" щодо надання звітів за лютий та березень 2017 р. до якого додано звіти про надходження та розподіл природного газу виключно на підставі первинної документації, а саме - актів приймання-передачі природного газу, підписаних між Компанією та її контрагентами.

- Реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 р., в яких в розділі "Запорізька область" відсутні дані щодо Відповідача.

У судових засіданнях представник ПАТ "Запоріжгаз" не заперечував проти самого факту споживання газу Відповідачем в тих обсягах, які зазначені у вказаних вище звітах, які складені його посадовими особами при виконанні функцій оператора газотранспортної системи, наданих суду Позивачем та НАК "Нафтогаз України".

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заяви сторін по суті справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої (статті 1212-1215 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 2 ст. 13 Закону визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пункт 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного ж розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Отже, обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). Споживання газу поза межами договору є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовується учасниками справи, що постачання природного газу Відповідачу протягом опалювального сезону 2016-2017 років , в тому числі лютого-березеня 2017 року, мало відбуватися на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів:

- від 20.10.2016 року №5202/1617-ТЕ-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 3870 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню , з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов`язаний" розділу 7 "Права та обов`язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» в наступиш редакції: « 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору».

- від 27.10.2016 року №5233/1617-БО-13 щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 1934 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р. щодо зміни ціни газу; № 2 від 22.11.2016р., щодо зміни ціни газу; № 3 від 30.12.2016р. щодо зміни ціни газу; № 4 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов`язаний" розділу 7 "Права та обов`язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» в наступиш редакції: « 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору».

- від 31.10.2016 року №5280/1617-КП-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 220 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р. щодо зміни ціни газу; № 2 від 22.11.2016р., щодо зміни ціни газу; № 3 від 21.12.2016р. щодо зміни ціни газу; № 4 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов`язаний" розділу 7 "Права та обов`язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» в наступиш редакції: « 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору»; № 5 від 24.01.2017р., щодо зміни ціни газу; № 6 від 24.02.2017р., щодо зміни ціни газу;

- від 20.10.2016 року №5203/1617-РО-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 12 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з додатковою угодою до нього: № 1 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов`язаний" розділу 7 "Права та обов`язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» в наступиш редакції: « 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору».

За умовами вказаних договорів (п.2.1) договору, сторони погодили планові обсяги постачання природного газу - жовтень 2016 року - березень 2017 року.

Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу - п.3.4 договорів.

Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць - абз.2 п.3.2 договорів.

Відповідно до п. 7.2 договорів Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

Відповідачем складено та направлено на адресу НАК "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 667,115 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 329,745 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 26,446 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 2,631 тис. куб. м.

Проте, НАК "Нафтогаз України" листом від 16.03.2017р. № 26-2730/1.2-17 повернуло вказані акти без підписання на адресу Відповідача та ПАТ "Запоріжгаз", а також повідомило про те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів.

З аналогічних підстав листом НАК "Нафтогаз України" від 19.04.2017р. № 26-3591/1.2-17 на адресу Відповідача та ПАТ "Запоріжгаз" були повернуті без підписання надані Відповідачем акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 375,434 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 178,993 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 27,064 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 0,282 тис. куб. м., а також повторно без підписання і акти за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. № 5202/1617-ТЕгіЗ на обсяг 667,115; від 27.10.2016р. № 5233/1617-БО-13 на обсяг 329,745; від 31.10.2016р. № 5280/1617-КП-13 на обсяг 26,446 та 20.10.2016р № 5203/1617-РО-13 на обсяг 2,631.

Отже, єдиною підставою, якою НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує свою відмову від виконання зобов`язань за вказаним вище договорами з постачання природного газу Відповідачу став факт ненадання вказаною компанією номінацій (підтверджених планових обсягів) природного газу на лютий та березень 2017 року.

Проте, доказів того, що НАК "Нафтогаз України" виконала свій обов`язок за договорами та повідомила Відповідача про необхідність внесення у зв`язку з цим змін до укладених договорів згідно пунктів 7.4 "Постачальник зобов`язаний" розділу 7 "Права та обов`язки сторін" (повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін) НАК "Нафтогаз України" суду не надано, які і доказів укладання сторонами відповідно до підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» змін та доповнень до цих договорів, які мали бути оформлені письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цих договорів та підписані уповноваженими представниками сторін.

Також судом встановлено, що порядок підтвердження обсягів газу, що мають бути протранспортовані та отримані кінцевими споживачами, передбачає, що замовник повідомляє оператора газотранспортної системи про обсяг природного газу та перелік споживачів, що мають отримати даний газ. Після проведення ряду перевірок оператор газотранспортної системи погоджує даний обсяг, повідомляє оператора газорозподільної системи про обсяги та відповідних споживачів. У свою чергу оператор газорозподільної системи повідомляє кінцевих споживачів про підтверджені обсяги газу, які можуть бути ними спожиті.

Так, відповідно до глави 8 розділу XI Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент спірних відносин):

" 3. Оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих номінацій для віртуальних точок входу або точок виходу до/з газорозподільних систем на предмет відповідності пар кодів постачальник - споживач.

4. Після проведення перевірки на предмет відповідності пар ЕІС-кодів постачальник - споживач оператор газотранспортної системи надсилає (доводить) оператору газорозподільної системи номінації, складені замовником послуг транспортування (постачальником), до 13:30 ІЛТС (15:30 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:30 17ГС (15:30 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що йде перед газовою добою, яка належить до номінації, з метою перевірки оператором газорозподільної системи технічної можливості розподілу обсягів природного газу, зазначених у номінації, газорозподільною системою по кожному споживачу постачальника, визначеному в номінації.

7. У разі погодження оператором газорозподільної системи номінації замовника послуг транспортування в повному обсязі оператор газотранспортної системи здійснює підтвердження зазначеної номінації та надсилає (доводить) її замовнику послуг транспортування та оператору газорозподільної системи."

Відповідно до глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент спірних відносин) Споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

По об`єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу.

Споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.

Таким чином, кінцевий споживач має бути обізнаним як про обсяги природного газу, що ним можуть бути спожиті у відповідний період, так і про відсутність підтвердженого обсягу газу.

АТ "Укртрансгаз" було утворена на виконання постанови КМУ від 24 липня 1998 р. N 1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Положенням ч. 2 ст. 22 Закону оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 32 даного Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Принципи та механізм транспортування газотранспортною системою природного газу визначаються Кодексом газотранспортної системи.

Так, відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації (заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу).

Для отримання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, АТ "НАК "Нафтогаз України" надає АТ "Укртрансгаз" завдання (плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць, у якому зазначені лише обсяги газу, які передбачені договорами на постачання газу між НАК "Нафтогаз України" та її споживачами) і після підтвердження наявності у НАК "Нафтогаз України" місячного обсягу газу зазначеного у цьому завданні, АТ "Укртрансгаз" надає послугу з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Листом НАК "Нафтогаз України" №6-2620/1.2-17 від 14.03.2017 року направило на адресу АТ "Укртрансгаз" звіт про надходження та розподіл природного газу за лютий 2017 року. Спірні обсяги газу, спожиті Відповідачем, не були включені до даного звіту.

Аналогічну інформацію містить і лист №6-3407/1.2-17 від 12.04.2017 року з додатками (щодо березня 2017 року).

Реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 р., в яких в розділі "Запорізька область" відсутні дані щодо Відповідача.

Таким чином, кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення.

Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК "Нафтогаз України" замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК "Нафтогаз України".

При цьому, як стверджує НАК "Нафтогаз України", компанія не замовляла послуг у лютому-березні 2017 року. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК "Нафтогаз України", який міг би спожити Відповідач.

Враховуючи, що у спірний період жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб Відповідача, то на думку НАК "Нафтогаз України" та позивача 1607,71 тис. куб. природного газу за лютий та березень 2017р. було відібрано Відповідачем з ресурсів АТ "Укртрансгаз", що були придбані ним та подані до газотранспортної системи.

Факт закупівлі природного газу АТ "Укртрансгаз" для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджується договором № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 р., на виконання якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв:

- 31.01.2017р. природний газ в обсязі 731.439,744 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 6.125.661.568,06 грн.

- 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.

Доказів прийняття газу за цим договором в березні 2017р. позивач суду не надав.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (зі змінами та доповненнями), яким визначено:

1. Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

3. Цим Положенням покладаються такі обов`язки:

4) обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення;

7. НАК "Нафтогаз України" до 1 листопада 2015 р. (на опалювальний сезон 2015/16 року) та до 15 серпня 2016 р. (на опалювальний сезон 2016/17 року) складає прогноз обсягу природного газу, необхідного на наступний рік для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення. Такий прогноз доводиться до відома Кабінету Міністрів України, НКРЕКП, Міненерговугілля.

17. Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов:

- укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або

- рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або

- надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Таким чином, НАК "Нафтогаз України" мав до 15 серпня 2016 р. скласти прогноз обсягу природного газу, необхідного опалювальний сезон 2016/17 року (в т.ч. на лютий та березень 2017р.) та сформувати відповідний ресурс природного газу в т.ч. на підставі укладених договорів для Відповідача.

Посилання НАК "Нафтогаз України" на його листи від 30.01.2017р. № 26-898/1.2-17, від 30.01.2017р. № 26-778/1.2-17, від 01.03.2017р. № 26-2100/1.2-17, від 28.02.2017р. № 26-1972/1.2-17 "Про забезпечення природним газом", в яких стверджувалось про порушення Відповідачем п. 17 Положення, а саме не виконання ним вимоги зазначеного Положення та відповідно не отримання номінації природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України" не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

Разом з тим суд враховує, прийняття 05.10.2016р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №742-р " Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є чинним і не скасовувалося в судовому порядку, було визначено:

1. Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

2. Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

З наведеного вбачається, що існує конкуренція вказаних нормативних актів, які регулюють одні й ті самі правовідносини.

При цьому суд вважає, що Розпорядження КМУ 742-р є спеціальною нормою, яка мала застосовуватись до правовідносин з постачання газу та забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії з метою сталого проходження опалювального сезону саме 2016-2017 року, в той час коли загальна норма - Постанова КМУ від 01.10.2015 №758 - встановлює загальні засади постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії. Крім цього, Розпорядження 242-р є більш пізнішим нормативним актом ніж Постанова №758, а тому до спірних правовідносин щодо постачання газу Відповідачу протягом опалювального сезону 2016-2017 року учасниками цих правовідносин мала застосовуватись перш за все спеціальна норма - Розпорядження № 242-р, незалежно від наявності умов для надання номінацій, визначених Постановою № 758.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативними актами та стосуються певного кола осіб, то Відповідач, як виробник теплової енергії, на якого поширюється дія цього Розпорядження, уклавши відповідні договори з НАК "Нафтогаз України" мав обґрунтовані сподівання отримати перед початком опалювального сезону 2016-2017 років відповідні номінації від НАК "Нафтогаз України" з дотриманням принципу недискримінації, в тому числі на лютий та березень 2017р.

Проте, НАК "Нафтогаз України" не виконав свій обов`язок та, проігнорувавши вимоги вказаного Розпорядження, відмовив Відповідачу в наданні номінацій у лютому та березні 2017р. з посиланням на не дотримання Відповідачем вимог п. 17 Положення, затвердженого Постановою № 758.

Правова позиція відносно того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом, викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі №926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.08.2018 р. у справі №922/4187/17, від 09.10.2019 р. по справі № 922/1382/18.

Водночас з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 р. у справі №923/351/18).

Отже, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Аналогічний висновок про обов`язок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.04.2018 р. у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 р. у справі №922/345/17. Подібні правові висновки знайшли своє відображення і у правових позиціях Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 18.06.2019 р. у справі №912/1558/18, від 09.04.2019 р. у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 р. №917/325/18, від 05.03.2019 р. №923/351/18, від 03.10.2018 р. у справі №904/8963/17, від 06.09.2018 р. у справі №904/9265/17, від 04.09.2018 р. у справі №904/9570/17, від 04.09.2018 р. у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 р. у справі №904/8966/17.

Крім цього, суд враховує, що свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує, зокрема, тією обставиною, що він був вимушений внаслідок безпідставного споживання природного газу відповідачем здійснити у відповідному обсязі балансування спожитого ним газу з власного ресурсу, придбаного у НАК "Нафтогаз України", внаслідок чого Відповідач безпідставно отримав майно - природний газ.

Відносно цього суд зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі №922/1580/18 виклав такий правовий висновок у подібних правовідносинах: Згідно з ч. 1 ст. 32 та ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до пункту 1 Глави 1 Розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до пункту 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно з пунктом 5 Глави 1 Розділу І Кодексу ГТС алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Пунктом 3 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Згідно з пунктом 2 Розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Відповідно до п. 4 і пп. 2 п. 7 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Отже, з положень Кодексу ГТС вбачається, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (тобто алокацій обсягів природного газу як для точок входу, так і алокацій обсягів природного газу для точок виходу).

Відповідно до пунктів 1-2 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Однак, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного здійснення ним балансування внаслідок на його думку несанкціонованого відбору газу Відповідачем, обмежившись лише звітами ПАТ "Запоріжгаз" про загальний обсяг споживання Відповідачем газу у лютому та березні 2017р.

При цьому, у постанові від 17.07.2019 р. у справі №906/408/18 Касаційний господарський суд вказав наступне: Відповідно до пункту 4 глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС. Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється, зокрема, за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період.

Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС. Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою В = (Vф-Vп) х Ц х. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, коефіцієнт компенсації має становити 2. Таким чином, Кодекс ГТС імперативно визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Іншими словами, оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів.

Та обставина, що за лютий-березень 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення негативних місячних небалансів на Оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС.

Судом встановлено, що порядок і підстави отримання відповідних номінацій визначені пунктом 3.2 укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем договорів; умови та порядок оплати витрат на врегулювання небалансу визначені пунктами 3.8 цих договорів, і який здійснюється без участі АТ "Укртрансгаз".

Доказів вжиття заходів щодо врегулювання небалансу у лютому-березні 2017р. постачальником - НАК "Нафтогаз України" в порядку визначеному в укладених з споживачем - Відповідачем у цій справі - АТ "Укратрансгаз" суду також не надано.

Оскільки, як вказано вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" неправомірно та в порушення вимог Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" відмовив Відповідачу у наданні номінацій у лютому-березні 2017р., то суд дійшов висновку, що газ поставлявся саме в межах цих договорів.

Однак, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в ході вирішення цього спору не визнає себе постачальником спірних обсягів природного газу для Відповідача-виробника теплової енергії, тоді як ПАТ "Запоріжгаз" вважає Компанію таким постачальником, суд зазначає, що до предмету доказування у цьому спорі не входить встановлення обставин щодо підстав відбору (споживання) природного газу у лютому - березні 2017 року відповідачем, в тому числі, з наданням такому відбору правової оцінки (санкціонований/несанкціонований), а вказане питання має вирішуватись в окремому судовому провадженні між сторонами вказаних договорів - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем. На час винесення рішення, як стверджують учасники справи, такій спір у провадженні будь-якого суду відсутній.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Главою 83 Цивільного кодексу України регулюють два види позадоговірних зобов`язань:

1) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

2) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку, заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Враховуючи наведене вище, суд у даній справі констатує, що Відповідач споживав у лютому-березні 2017 року природний газ на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів, на виконання яких направив останньому відповідні акти приймання-передачі газу. Проте, НАК "Нафтогаз України" в порушення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", не видало номінації ще на початку опалювального сезону Відповідачу, який є теплогенеруючою і теплопостачальною організацією, та безпідставно не підписало та не повернуло Відповідачу вказані акти приймання-передачі газу.

Вказаний у позові обсяг спожитого відповідачем у лютому - березні 2017 року газу у всіх наданих позивачем звітах ПАТ "Запоріжгаз" відображений як газ, отриманий з ресурсу саме НАК "Нафтогаз України". Отже, внаслідок наявності підтвердженого факту несплати відповідачем його вартості, у НАК "Нафтогаз України" виникло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається наявність спірних взаємовідносин між третьою особою - НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем щодо підстав відбору газу в межах укладених між ними договорів, суд дійшов висновку, що доводи Позивача про безпідставність набуття у лютому, березні 2017р. Відповідачем майна (природного газу), та яке належало Позивачу, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Також АТ "Укртрансгаз" не доведено наявність у Відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату подання позову або прийняття цього рішення, враховуючи, що позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного права: згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин АТ "Укртрансгаз" суду не надано.

При цьому, суд також звертає особливу увагу позивача на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно. Більш того, вказана вимога про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ припускає неможливість виконання судового рішення. Окремо суд звертає увагу на те, що задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Посилання Позивача та НАК "Нафтогаз України" на судову практику судів першої та апеляційної інстанції різних юрисдикцій суд вважає безпідставним, а їх посилання на окремі правові позиції висловлених у постановах Верховного суду у складі колегій суддів Касаційного господарського та адміністративного суду такими, що прийняті не в аналогічних обставинах тим, які досліджені судом у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 14.08.2020р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.