Ухвала суду № 90986908, 13.08.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5092/20

1-кп/214/878/20

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

13 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретарі судового засідання - Єременко К.С., Діордіяшенко Г.І.,

за участю:

прокурора - Цвіркуна С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Левіта С.О.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - Денисенка І.А.,

провівши відкрите підготовче судове засідання в залі суду по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2020 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою суду від 22 липня 2020 року призначено кримінальне провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Захисникобвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Левіт С.О. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, подавши його до суду в письмовому вигляді. В обґрунтування своїх вимог захисник вказав, що обвинувальний акт не містить у повному обсязі відомостей,передбачених ч.2 ст.291 КПК України, а саме не відповідає вимогам вказаної норми процесуального права за своїм змістом та формою. Так, згідно обвинувального акта, 06 травня 2020 року ОСОБА_1 разом з іншими особами, з якими він перебував у дружніх відносинах, знаходився біля гаражів, розташованих навпроти будинку № 1 на площі Володимира Великого в м.Кривому Розі. Після спільного вживання слабоалкогольних напоїв (пива) ОСОБА_1 зайшов до гаражу, який належить його знайомому ОСОБА_3 та взяв предмет, зовні схожий на револьвер, призначений для відстрілу патронів типу «флобер», який є тренувальним засобом та не відноситься до вогнепальної зброї. Зі вказаним пристроєм для відстрілу патронів типу «флобер» ОСОБА_1 вийшов на майданчик перед гаражем, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння та передбачаючи небезпечні наслідки свого діянні у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, направив вищевказаний пістолет в сторону потерпілого ОСОБА_2 та умисно натиснув на спусковий гачок.

Однак, захисник вважає, що фактично ОСОБА_1 не маючи ніякого досвіду та навиків поводження зі зброєю будь-якого типу, із цікавості, тримаючи в руках вказаний пристрій, проявляючи при цьому недбалість, не бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, та не передбачаючи можливості їх настання, хоча повинен був і міг їх передбачити, почав рухати рухомі частини пристрою для відстрілу патронів «флобер». Внаслідок вказаних недбалих дій обвинуваченого стався постріл із пристрою, при цьому куля потрапила в нижню частину спини з правого боку ОСОБА_2 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження. За висновками судово-медичної експертизи спричиненні потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження віднесені до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В супереч позиції захисника, слідчий в обвинувальному акті без будь-яких підстав вказав, що усі вищевказані дії були вчинені обвинуваченим умисно. При цьому слідчим формульовано обвинувачення таким чином, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачав суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, але взагалі не зазначає, чи бажав він настання негативних наслідків.

Однак, на думку захисника, в обвинувальному акті не зазначено мотивів, якими керувався обвинувачений, тобто не зазначено про те, що він діяв з прямим чи непрямим умислом, або необережно. Таке не однозначне розуміння формулювання обвинувачення може потрапити під дію ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на недотримання гарантій права на справедливий суд.

Крім того, захисник вважає, що формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.263 КК України, оскільки вказівка на фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінального правопорушення за відповідною частиною та статтею КК України, не відповідає самому обвинуваченню. Відсутність вказівки в обвинувальному акті на умисел обвинуваченого спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, наявність у нього такого бажання, наявність у обвинуваченого мотивів для вчинення протиправного діяння та наявність причинного зв`язку між умисними діями обвинуваченого та наслідками, які настали для потерпілого, є недотриманням вимог п.5 ч.3 ст.291 КПК України у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд. При цьому вважає, що для обґрунтованого обвинувачення є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин кримінального правопорушення та реалізації права на захист обвинуваченого.

Також, на думку захисника, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 наведені фактичні дані, які у своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення. Відсутній виклад суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. ст.121 КК України, яка характеризується лише умисною виною. Обвинувальний акт містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , з посиланням на положення закону и статті КК України, однак не містить конкретного формулювання обвинувачення, а саме які умисні дії вчинив обвинувачений, з яких мотивів та не вказано про бажання обвинуваченого настання негативних наслідків для потерпілого. Вказана невідповідність обвинувального акту унеможливлює роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення, що є істотним порушенням його законних прав та інтересів. За таких обставин, відповідно до п.3) ч.3 ст.314 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору, у зв`язку необґрунтованим формулюванням обвинувачення, не відповідністю фактичним обставинам та нормам кримінального закону, що також є порушенням вимоги п.5) ч.2 ст.291 КПК України.

В свою чергу, захисник Левіт С.О. заперечував проти прийняття до розгляду в межах цього кримінального провадження цивільного позову прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області Цвіркуна С.О. в інтересах Криворізької міської ради в собі Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Обґрунтовуючи свою позицію захисник вказав, що прокурор в порушення вимог Закону України «Про прокуратуру» та положенням ЦПК України не зазначив в позові достатніх правових підстав для представлення інтересів органів самоврядування, в інтересах яких він звернувся до суду з позовом, на що акцентується увага в правовому висновку, який міститься в постанові Верховного Суд від 03.12.2018 року, справа №923/129/17, а також інших аналогічних рішеннях суду вищої інстанції. Також захисник зазначив, що відповідно до змісту клопотання Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради», доданого до позову, позивач, інтереси якого представляє прокурор, просив на стадії досудового розслідування винести постанову про визнання КП «Криворізька МКЛ №2» КМР» цивільним позивачем, що слідчим було проігноровано, як наслідок порушено право позивача на захист своїх інтересів в рамках цього кримінального провадження. За таких обставин, захисник вважає, що цивільний позов заявлений прокурором Цвіркун С.О. підлягає залишенню без розгляду, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи. Як наслідок, не вирішення цього питання на стадії досудового розслідування також свідчить про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору.

Також, захисник Левіт С.О. заперечував з приводу продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно його підзахисного ОСОБА_1 під час досудового розслідування, оскільки прокурором не доведено, що раніше встановлені ризики продовжують існувати, зважаючи на вчасну явку обвинуваченого до суду та відсутність підстав вважати, що останній має намір вплинути на потерпілого чи свідків по даному кримінальному провадженню, а також відсутність відомостей, що вказують на намір ОСОБА_1 сховати або переховувати знаряддя вчинення протиправних дій, в яких останній обвинувачується.

В додаток, захисник Левіт С.О. не заперечував проти складання досудової доповіді відносно обвинуваченого представником уповноваженого органу з питань пробації, якщо суд прийде до висновку про можливість призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав позицію захисника Левіта С.О., при цьому пояснив, що він ніяким чином не має наміру, не погрожував та не впливав на потерпілого з метою зміни позиції останнього в цьому кримінальному провадженні. Він не оспорює факт вчинення ним протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_2 , однак, не згодний з їх формулюванням та правовою кваліфікацією стороною обвинувачення. Йому зрозуміла суть обвинувачення. Він не мав та не має наміру на приховування знаряддя вчинення протиправного діяння, який він залишив на місці події, оскільки одразу викликав швидку медичну допомогу та разом з потерпілим ОСОБА_2 поїхав до лікарні, при цьому надавав останньому первинну медичну допомогу. При поверненні на місце події, знаряддя протиправних його дій знайдено не було.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення акта не вбачає. Як наслідок, заперечував проти задоволення клопотання захисника Левіта С.О. про повернення йому обвинувального акта. Крім того, вважав за можливе прийняти заявлений ним цивільний позов, оскільки захист цих інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування, інтереси якого він представляє, що відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру». В свою чергу, просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування, оскільки вважає, що продовжують існувати раніше визначені ризики, а саме, можливість обвинуваченого впливати на свідків та потерпілого, переховуватись від суду та органів досудового розслідування, а також можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зважаючи, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює. Також, прокурор заявив клопотання про необхідність складання досудової доповіді відносно обвинуваченого представником уповноваженого органу з питань пробації.

Представник потерпілого Денисенко І.А. заперечував з приводу клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, підтримавши позицію останнього. З приводу прийняття цивільного позову, заявленого прокурором, покладався на розсуд суду. Також підтримав позицію прокурора про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування, оскільки продовжують існувати раніше визначені ризики, зважаючи, що знаряддя злочину не було знайдено під час проведення досудового розслідування, а отже, є підстави вважати, що його може переховувати обвинувачений. Крім того, представник потерпілого не заперечував з приводу можливості складання досудової доповіді відносно обвинуваченого представником уповноваженого органу з питань пробації.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав позицію свого представника, за виключенням позиції з приводу необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . При цьому пояснив, що обвинувачений ніяким чином не впливав та не впливає на нього. Одразу після отримання ним поранення обвинувачений ОСОБА_1 викликав швидку медичну допомогу та разом з ним поїхав до лікарні, при цьому надавав йому первинну медичну допомогу. Йому нічого не відомо про можливе приховування обвинуваченим знаряддя злочину.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, підсудне Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або його зупинення - немає, підстави для повернення обвинувального акта відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.

З урахуванням думки учасників підготовчого судового засідання, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який здійснювати у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за участю прокурора, обвинуваченого його захисника, потерпілого та його представника.

Згідно зі ст.317 КПК України, роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.

Приймаючи вказане вище рішення, суд відхиляє позицію захисника Левіта С.О. про не відповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України, враховуючи наступне.

Аналізуючи позицію захисника, викладену в його клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, суд вважає, що стороною захисту надана оцінка фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовій кваліфікації кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення з точки зору наявності складових кримінального правопорушення, кваліфікованого стороною обвинувачення, як злочин за ч.1 ст.121 КК України, а саме встановлення однієї з ознак, суб`єктивної сторони злочину, що дозволяє кваліфікуватисуспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.

В контексті ст.ст. 314, 315 КПК України, суд на стадії підготовчого судового засідання не наділений повноваженнями надавати оцінку фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовій кваліфікації кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення з точки зору застосування стороною обвинувачення норм матеріального права, а лише зобов`язаний перевірити наявність складових обвинувального акту та додатків до нього, визначених ст. 291 КПК України.

В свою чергу, судом не встановлено фактів, що свідчать про невідповідність обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, процесуальним вимогам визначеним ст. 291 КПК України.

Разом з тим, враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу ставлення до пред`явленого йому обвинувачення, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали йому роз`яснити у вчиненні якого саме діяння обвинувачується підзахисний захисника Левіта С.О. та надану стороною обвинувачення правову кваліфікацію цьому діянню.

Отже, враховуючи вище зазначене суд вважає, що клопотання захисника Левіта С.О. про повернення обвинувального акта прокуророві задоволенню не підлягає.

Також судом встановлено, що ухвалою слідчого суддіСаксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням відповідних обов`язків, в тому числі із забороною залишати зазначене місце проживання з 22 год. по 06 год. до 03 вересня 2020 року.

Враховуючи стадію судового розгляду даного кримінального провадження, складність справи та об`єм обвинувачення, суд приходить до висновку, що воно не буде завершено до спливу строку застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, визначеного ухвалою суду від 06 липня 2020 року.

Відповідно до змісту ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Так, вирішуючи клопотання прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт (ст.ст. 131, 176, 181 КПК України).

До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ч.2 ст.131КПК України належать в тому числі запобіжні заходи. Згідно з ч.1 ст. 176 Кодексу одним з видів запобіжних заходів є домашній арешт.

Серед наведених видів запобіжних заходів одне з особливих місць займає домашній арешт, оскільки він пов`язані з обмеженнями конституційного права особи на свободу та особисту недоторканність, що констатовано в рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017 року.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції у житлі через заборону залишати його цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі; строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців; у разі необхідності продовження цього строку можливе за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 КПК України (ч.ч.1, 2, 6 ст.181 КПК України).

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.ч.1, 2 ст. 194 КПК України).

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії судового провадження прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії цього запобіжного заходу, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Відповідно до змісту застосування Європейським судом з прав людини п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження строку дії запобіжного заходу, в тому числі і домашнього арешту, зважаючи, що такі підстави мають бути чітко наведені.

Отже, обґрунтованість застосування запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017 року, Суд вважає, що запобіжний захід домашній арешт, який обмежує гарантоване ч.1 ст.29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосований судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Відповідно до змісту ч.1 ст.29 Конституції України, розділу ІІ КПК України, ч.3 ст.315 КПК України, не допускається під час судового провадження у суді першої інстанції при підготовчому судовому засіданні продовження дії запобіжного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту, без перевірки обґрунтованості підстав його подальшого застосування.

Встановлено, що відповідно до змісту ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року, при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, було встановлено, що слідчим не доведено у достатній спосіб існування зазначених ним ризиків щодо можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування у зв`язку з відсутністю міцних соціальних зв`язків, можливості у незаконний спосіб впливати на потерпілого чи свідків, а також можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. При цьому, цим ж судовим рішенням встановлено, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, неофіційно працює у ТОВ «Фердінанд Груп», має батьків та зареєстроване місце проживання, за яким задовільно характеризується.

За таких обставин, суд вважає, що посилання прокурора про продовження існування раніше визначених ризики, а саме: можливості обвинуваченого ОСОБА_1 впливати на свідків та потерпілого, переховуватись від суду та органів досудового розслідування, а також, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зважаючи, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків та офіційно не працює, є безпідставними та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

Приходячи до такого висновку, суд не приймає позицію представника потерпілого Денисенка І.А. з приводу доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_1 , оскільки вона не є достатньо обґрунтованою та не свідчить про існування вказаних прокурором ризиків, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_2 , з пояснень якого слідує, що обвинувачений ніяким чином не впливав та не впливає на нього.

В свою чергу, зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , виходячи із загальних засад кримінального провадження, в тому числі диспозитивності, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , має діяти до 03 вересня 2020 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурором Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області Цвіркуном С.О. в інтересах Криворізької міської ради в собі Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, яким стороною захисту отримано 12 серпня 2020 року.

Дослідженням змісту та форми вищезазначеного цивільного позову встановлено, що він відповідає вимогам ЦПК України, підстави для його повернення, залишення без руху відсутні, а тому позов підлягає прийняттю до розгляду в рамках даного кримінального провадження за правилами, встановленими КПК України, із застосуванням норм ЦПК України за умови, що вони не суперечитимуть засадам кримінального судочинства.

При цьому суд не приймає позицію захисника Левіта С.О. про необхідність залишення заявленого прокурором позову без розгляду, оскільки прокурором заявлено позов відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та положень ЦПК України, зважаючи, що самостійний захист заявлених інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування, інтереси якого представляє прокурор.

Разом з тим, зважаючи, що суд не наділений повноваженнями на стадії підготовчого судового засідання надати оцінку процесуальним діям або рішенням сторони обвинувачення під час досудового розслідування, що стосується наявності або відсутності порушення інтересів цивільного позивача, за відсутності відповідних заяв останнього, від імені якого виступає прокурор, що в подальшому не виключає можливості надання цієї оцінки в контексті прийняття судом процесуальних рішень на інших стадіях судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Випадків, передбачених ч.4 ст.314-1 КПК України, коли досудова доповідь не складається, в підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи вищезазначене та позицію всіх учасників судового провадження, суд вважає за необхідне з метою забезпечення суду письмовою формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру його відповідальності, задовольнити клопотання прокурора та доручити представникові уповноваженого органу з питань пробації скласти та надати суду досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1 із обов`язковим зазначенням його соціально-психологічної характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, можливого виправлення без обмеження волі або позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.110, 314-317, 369, 371 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, у відкритому судовому засіданні на 14-00 год. 17 серпня 2020 року в залі судового засідання № 4 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Демиденка, 3а.

У судове засідання викликати: прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області, обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Левіта С.О. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Вважати, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діє до 03 вересня 2020 року.

Прийняти цивільний позов прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області Цвіркуна С.О. в інтересах Криворізької міської ради в собі Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням - до розгляду в рамках кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000725 від 07 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Встановити цивільному відповідачеві 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву, перебіг якого обчислювати з дня отримання уточненого цивільного позову. У зазначений строк цивільний відповідач має право надіслати суду відзив на цивільний позов, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана цивільним відповідачем іншим учасникам справи. У разі ненадання цивільним відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішуватиме цивільний позов за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Встановити цивільному позивачеві 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити цивільному відповідачеві 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Доручити Саксаганському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області підготувати та надати до початку судового розгляду Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 (засоби зв`язку - м.т. (097) 0377977).

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 14 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв.

Головуючий суддя О.І. Євтушенко