Рішення № 90986170, 10.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1364/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Андрієвська А.О.,

від відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення заборгованості в загальній сумі 127866,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення заборгованості в загальній сумі 82234,83 грн., в т.ч. заборгованості за договором № 300 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272) від 14.03.2019 р. в сумі 77440,30 грн., пені за несвоєчасне відшкодування вартості спожитої води та водовідведення в розмірі 3126,44 грн., інфляційних втрат в розмірі 1222,39 грн. та 3% річних в сумі 445,70 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 300 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272) від 14.03.2019 р. щодо відшкодування вартості спожитої води та водовідведення за період з грудня 2019 р. по лютий 2020 р.

Так, відповідно до умов договору № 300 від 14.03.2019 року КЕВ м. Миколаєва забезпечує ТОВ “Маяк-Південь” одержаною від постачальних організацій МКП “Миколаївводоканал”; КП “Водопостачання м. Вознесенськ”; ТОВ “БОС”; КП “Очаків сервіс”; МКП “Первомайської міської ради Первомайський міський водоканал” водою та водовідведенням, які останній використовує для надання послуг з харчування особового складу військових частин, що надається до приміщень, які користувач використовує на підставі договорів позички нерухомого військового майна; № 3 (А2637); № 4 (А2920); № 5 (А2183); № 6 (А1688); № 7 (А2488); №8 (А4465); № 9 (А2183); №№ 12.14.15 (А1836); №№13.16 (А3767); № 17 (А2428) від 20.02.2019 р., укладених відповідно до договору № 286/2/19/1 від 17.01.2019 р. про закупівлю послуг з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), та відшкодовує КЕВ м. Миколаїв їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. п. 2.4.2, 2.4.3 п. 2.4 договору ТОВ “Маяк-Південь” зобов`язалось своєчасно відшкодовувати КЕВ м. Миколаїв вартість спожитої води та водовідведення згідно виставлених рахунків. Як вказує позивач, після отримання від КЕВ м. Миколаїв рахунку-фактури і акту виконаних робіт відповідач протягом 10 банківських днів мав здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаїв.

Відповідно до п. 3.1 договору облік води, спожитої ТОВ “Маяк-Південь”, здійснюється згідно засобів обліку води. У разі відсутності засобів обліку води обсяги спожитої води визначаються КЕВ м. Миколаїв шляхом розрахунку. Облік водовідведення визначається за кількістю води, що споживається ТОВ “Маяк-Південь”, згідно засобів обліку води. У разі пошкодження або виходу з ладу засобу обліку розрахунок здійснюється по середньому споживанню за минулі два місяці.

Водночас позивач додає, що на підставі показів засобів обліку та/або розрахунків води оформлюються такі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; акт показників лічильників (по кожній військовій частині окремо); акт звірки розрахунків.

Наразі позивач зауважує, що щомісячно першого числа КЕВ м. Миколаєва та ТОВ “Маяк-Південь” на підставі лімітів споживання води, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами, та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках (п.п. 3.4, 3.5 договору).

При цьому позивач додає, що пунктом 3.8 договору передбачено, що ТОВ “Маяк-Південь” зобов`язаний отримати у КЕВ м. Миколаєва рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору, першого числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків та актів виконаних робіт припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем.

Крім того, позивач зазначає, що рахунки-фактури та акти виконаних робіт надаються КЕВ м. Миколаєва повноважному представнику ТОВ “Маяк-Південь” на підставі документів, що посвідчують повноваження особи (довіреність, витяг з наказу, тощо), а доказом отримання документів, на підставі яких здійснюється оплата, є відмітка про вручення повноважному представнику ТОВ “Маяк-Південь”, засвідчена підписом такої особи.

Позивач звертає увагу, що оплата вартості спожитої води та водовідведення здійснюється ТОВ “Маяк-Південь” протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт в розмірі 100% нарахованої місячної вартості споживання на розрахункові рахунки КЕВ м. Миколаєва, зазначені в договорі. Датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок КЕВ м. Миколаєва (п. 3.9 договору).

Також позивач вказує, що згідно з п.п. 3.10, 3.11 договору відповідно до умов даного договору ТОВ “Маяк-Південь” згідно з показниками засобів обліку або за розрахунковими даними, підписаними сторонами, виходячи з тарифів, встановлених організаціями, що надають послуги з постачання води та водовідведення відшкодовує вартість спожитої води та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаєва.

При цьому позивач додає, що ТОВ “Маяк-Південь” відшкодовує вартість води та водовідведення КЕВ м. Миколаєва за тарифами, встановленими постачальними організаціями для КЕВ м. Миколаєва, на підставі укладених між КЕВ м. Миколаєва та вказаними суб`єктами господарювання договорів про закупівлю товарів за державні кошти.

Так, позивач зазначає, що пунктом 8 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.02.2019 року.

Таким чином, позивач стверджує, що на виконання умов договору останнім в установлені строки та на встановлених умовах було забезпечено відповідача водою та водовідведенням протягом грудня 2019 року – лютого 2020 року, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 77443,30 грн.

Крім цього, позивач посилається на п. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 договору згідно яких за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення ТОВ “Маяк-Південь” сплачує КЕВ м. Миколаїв пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, позивач зазначає, що сума пені, втрат від інфляції та 3% річних за невиконання ТОВ “Маяк-Південь” зобов`язань з оплати за послуги водопостачання і водовідведення складає 4794,53 грн., у т.ч. пеня - 3126,44 грн., втрати від інфляції - 1222,39 грн. та 3% річних - 445,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2020 р. позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1364/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.06.2020 р.

15.06.2020 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути заборгованість в загальній сумі 127866,71 грн., в т.ч. основний борг за договором № 300 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272) від 14.03.2019 р. в сумі 120446,46 грн., пеню за несвоєчасне відшкодування вартості спожитої води та водовідведення в розмірі 5337,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 1222,39 грн. та 3% річних в сумі 860,28 грн. Вказані заява обґрунтована тим, що позивачем включено заборгованість за березень 2020 року в сумі 21802,71 грн. та квітень 2020 року в сумі 21203,45 грн., у зв`язку з чим збільшені також сума пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Вказана заява позивача про збільшення позовних вимог, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2020 р. у справі № 916/1364/20 розгляд справи відкладено на 10 липня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

09.07.2020 р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з обмеженнями, які встановлені у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (із змінами), відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату поза межі дії карантинних обмежень, встановлених державною.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2020 р. у справі № 916/1364/20 розгляд справи відкладено на 27 липня 2020 р. з огляду на вказане клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2020 р. у справі № 916/1364/20 розгляд справи відкладено на 10 серпня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Відповідач відзив на позов у встановлений строк не надав, також представник відповідача в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2020 р. (а.с. 45), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 19.06.2020 р. (а.с. 75), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 10.07.2020 р. (а.с. 95), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 27.07.2020 р. (а.с. 113).

Наразі суд зазначає, що згідно п. 4 розділу Х ГПК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, чинній на момент відкриття провадження у справі) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, розгляду справи по суті, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Проте, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18.06.2020 р. № 731-IX, що набрав законної чинності 17.07.2020 р., передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаних положень Кодексу, відповідач був наділений правом на подачу відзиву на позов у строк не пізніше 06.08.2020 р. (двадцятий день після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX). Однак, відзив на позов до господарського суду відповідачем у вказаний строк не було надано, про наявність поважних причин суд не повідомлено.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо повідомлення відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, з огляду на ненадання відповідачем відзиву на позов до господарського суду відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.03.2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (користувач) був укладений договір № 300 про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), відповідно до п.1.1 якого позичкодавець забезпечує користувача, одержаною від постачальних організацій МКП “Миколаївводоканал”; КП “Водопостачання м. Вознесенськ”; ТОВ “БОС”; КП “Очаків сервіс”; МКП “Первомайської міської ради Первомайський міський водоканал” водою та водовідведенням, які останній використовує для надання послуг з харчування особового складу військових частин, що надається до приміщень, які користувач використовує на підставі договорів позички нерухомого військового майна; № 3 (А2637); № 4 (А2920); № 5 (А2183); № 6 (А1688); № 7 (А2488); №8 (А4465); № 9 (А2183); №№ 12.14.15 (А1836); №№13.16 (А3767); № 17 (А2428) від 20.02.2019 р., укладених відповідно до договору № 286/2/19/1 від 17.01.2019 р. про закупівлю послу і з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), та відшкодовує КЕВ м. Миколаїв їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п. 2.1 договору під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 пункту 2.2 договору позичкодавець має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати від користувача плату, як відшкодування вартості спожитої води та водовідведення та інші платежі, обумовлені цим договором; обмежувати або припиняти постачання води та водовідведення користувачеві згідно з умовами розділу 5 цього договору; позичкодавець залишає за собою право припинити постачання води та водовідведення користувачеві, якщо заборгованість за спожиті послуги перевищує один місяць, до повного погашення заборгованості; вимагати відшкодування збитків, завданих позикодавцю внаслідок порушення користувачем умов цього договору.

За умовами підпунктів 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3 пункту 2.2 договору користувач зобов`язується виконувати умови цього договору; своєчасно відшкодовувати позичкодавцеві вартість спожитої води та водовідведення, згідно виставлених рахунків; після отримання від позичкодавця рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки позичкодавця.

Згідно п. 3.1 договору облік води, спожитої користувачем, здійснюється згідно засобів обліку води (акти установки лічильників) додаються. У разі відсутності засобів обліку води обсяги спожитої води визначаються позичкодавцем шляхом розрахунку. Облік водовідведення визначається за кількістю води, що споживається користувачем, згідно до засобів обліку води. У разі пошкодження або виходу з ладу засобу обліку розрахунок здійснюється по середньому споживанню за минулі два місяці.

В п. 3.4 договору передбачено, що на підставі показів та/або розрахунків води оформлюються такі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; акт показників лічильників (по кожній військовій частині окремо), акт звірки розрахунків.

За положеннями п. 3.5 договору щомісячно, першого числа позичкодавець та користувач на підставі лімітів споживання води, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.

В п. 3.6 договору встановлено, що щомісячно, першого числа, користувач надає, згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) підписаний акт показників лічильників в двох примірниках. Щомісячно, до 10 числа, позичкодавець та користувач складають і підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках (п. 3.7 договору).

За умовами п. 3.8 договору користувач зобов`язаний отримати у позичкодавця рахунок-фактури, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору, першого числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків та актів виконаних робіт припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства. Користувач зобов`язаний отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем.

Рахунки-фактури та акти виконаних робіт надаються позичкодавцем повноважному представнику користувачем, на підставі документів, що посвідчують повноваження особи (довіреність, витяг з наказу, тощо).

Доказом отримання документів, на підставі яких здійснюються оплата, є відмітка про вручення повноважному представнику користувача, засвідчена підписом такої особи.

Відповідно до п. 3.9 договору оплата вартості спожитої води та водовідведення здійснюється користувачем протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, в розмірі 100% нарахованої місячної вартості споживання, на розрахункові рахунки позичкодавця, зазначені в цьому договорі.

Датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позичкодавця.

Відповідно до умов даного договору користувач згідно з показниками засобів обліку або за розрахунковими даними, підписаними сторонами, виходячи з тарифів, встановлених організаціями, що надають послуги з постачання води та водовідведення, відшкодовує вартість спожитої води та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки позичкодавця (п. 3.10 договору).

Згідно п.п. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення користувач сплачує позичкодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від прострочення суми; сплата сторонами визначених договором штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань, визначених умовами договору.

В п. 6.1 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, у разі їх не вирішення - відповідно до чинного законодавства У країни.

За положеннями п. 6.6 договору спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків – до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.02.2019 року.

Як вбачається із матеріалів справи, між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (користувач) була укладена додаткова угода № 1 до договору №300 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування від 14.03.2019 р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди щодо необхідності пролонгації даного договору, на підставі чого пункт 9.1 останнього виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2020 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2020 р.”. Також вказаною додатковою угодою № 1 сторони вирішили привести у відповідність умови договору щодо визначення строків, зазначених в підпункті 2.4.3. та підпункті 3.9. договору, виклавши в наступній редакції: “Після отримання від позичкодавця рахунку фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 (десять) банківських днів, здійснювати оплату за послуги з водопостачання на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки позичкодавця”. Всі інші положення договору, які не врегульовані цією додатковою угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

В подальшому 28.04.2020 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (користувач) була укладена додаткова угода № 2 до договору №300 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування від 14.03.2019 р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди щодо необхідності пролонгації даного договору, на підставі чого пункт 9.1 останнього виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.04.2020 р.”.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 300 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, з наданого позивачем до суду обґрунтованого розрахунку наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення вбачається, що позивачем фактично надавались послуги з грудня 2019 року по квітень 2020 року. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

При цьому за умовами п. 3.8. спірного договору відповідач як користувач зобов`язаний отримати у позичкодавця рахунок-фактури, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору, першого числа, кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків та актів виконаних робіт припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства. Користувач зобов`язаний отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем. Рахунки-фактури та акти виконаних робіт надаються позичкодавцем повноважному представнику користувачем, на підставі документів, що посвідчують повноваження особи (довіреність, витяг з наказу, тощо). Доказом отримання документів, на підставі яких здійснюються оплата, є відмітка про вручення повноваженому представнику користувача, засвідчена підписом такої особи.

Як з`ясовано судом, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення та акти виконаних робіт (надання послуг) згідно договору № 300 від 14.03.2019 р., які направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку та були отримані ТОВ “Маяк-Південь”, а саме:

- рахунок № 724 від 19.12.2019 р. за надані послуги води та водовідведення за грудень 2019 р. на суму 22160,60 грн., акт № 724 виконаних робіт (надання послуг) від 19.12.2019 р. за грудень 2019 р. на суму 22160,60 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручене 27.12.2019 р.;

- рахунок № 44 від 03.02.2020 р. за надані послуги води та водовідведення за січень 2020 р. на суму 24204,70 грн., акт № 44 виконаних робіт (надання послуг) від 03.02.2019 р. за січень 2020 р. на суму 24204,70 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручене 11.02.2020 р.;

- рахунок № 119 від 04.03.2020 р. за надані послуги води та водовідведення за лютий 2020 р. на суму 31075,00 грн., акт № 119 виконаних робіт (надання послуг) від 04.03.2019 р. за лютий 2020 р. на суму 31075,00 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручене 14.03.2020 р.;

- рахунок № 194 від 01.04.2020 р. за надані послуги води та водовідведення за березень 2020 р. на суму 21802,71 грн., акт № 194 виконаних робіт (надання послуг) від 01.04.2019 р. за березень 2020 р. на суму 21802,71 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручене 16.04.2020 р.;

- рахунок № 262 від 29.04.2020 р. за надані послуги води та водовідведення за квітень 2020 р. на суму 21203,45 грн., акт № 262 виконаних робіт (надання послуг) від 29.04.2019 р. за квітень 2020 р. на суму 21203,45 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручене 08.05.2020 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання та водовідведення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити за спожиту воду та водовідведення відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, відповідно до п.п. 2.4.3 п. 2.4 договору користувач зобов`язується після отримання від позичкодавця рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 (десять) банківських днів, здійснювати оплату за послуги з водопостачання на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки позичкодавця.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату за спожиту воду та водовідведення за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період складає 120446,46 грн., наявність якої відповідачем не спростована. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту воду та водовідведення у періоди: грудень 2019 року , з січня 2020 р. по квітень 2020 р., Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту воду та водовідведення за період в грудні 2019 р. та з січня 2020 р. по квітень 2020 р., за договором № 300 від 14.03.2019 р. про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати наданих послуг.

Відтак, несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту воду та водовідведення за договором № 300 від 14.03.2019 р. про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування, відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості за спожиту воду та водовідведення в розмірі 120446,46 грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати спожитої води та водовідведення не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості послуг з водопостачання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення користувач сплачує позичкодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частинами 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за спожиту воду та водовідведення позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості спожитої води та водовідведення за період в грудні 2019 року, з січня 2020 р. по квітень 2020 р., розрахунки якої наведено у заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої води та водовідведення за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості спожитої води та водовідведення в розмірі 5337,58 грн., судом наразі встановлено, що розрахунки пені по рахункам були здійснені позивачем невірно з огляду на помилки при обранні періоду прострочення, у зв`язку з чим судом здійснено самостійно перерахунок нарахованої пені з урахуванням встановленого судом періоду прострочення оплати по кожному рахунку:

- на суму боргу 22160,60 грн. по рахунку за грудень 2019 р. № 724 від 19.12.2019 року сума пені складає 1787,99 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення22160.6016.01.2020 - 30.01.20201513.5000 %0.074 %*245.2222160.6031.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*559.4622160.6013.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*508.6022160.6024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*474.70- на суму боргу 24204,70 грн. по рахунку за січень 2020 р. № 44 від 03.02.2020 року сума пені складає 1306,79 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення24204.7026.02.2020 - 12.03.20201611.0000 %0.060 %*232.7924204.7013.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*555.5224204.7024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*518.48- на суму боргу 31075,00 грн. по рахунку за лютий 2020 р. № 119 від 04.03.2020 року сума пені складає 1124,13 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення31075.0028.03.2020 - 23.04.20202710.0000 %0.055 %*458.4831075.0024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*665.65- на суму боргу 21802,71 грн. по рахунку за березень 2020 р. № 194 від 01.04.2020 року сума пені складає 400,31 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення21802.7101.05.2020 - 11.06.2020428.0000 %0.044 %*400.31- на суму боргу 21203,45 грн. по рахунку за квітень 2020 р. № 262 від 29.04.2020 року сума пені складає 166,84 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення21203.4525.05.2020 - 11.06.2020188.0000 %0.044 %*166.84Отже, загальний розмір пені у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості спожитої води та водовідведення за зобов`язаннями грудня 2019 р. та з січня 2020 р. по квітень 2020 р. складає 4786,02 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

До того ж в п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору передбачено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення користувач сплачує позичкодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої води та водовідведення, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої води та водовідведення, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем не вірно, у зв`язку з чим судом здійснено самостійно перерахунок нарахованих 3% річних з урахуванням встановленого судом періоду прострочення оплати по кожному рахунку:

- на суму боргу 22160,60 грн. по рахунку за грудень 2019 р. № 724 від 19.12.2019 року сума 3% річних складає 268,83 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків22160.6016.01.2020 - 11.06.20201483 %268.83- на суму боргу 24204,70 грн. по рахунку за січень 2020 р. № 44 від 03.02.2020 року сума 3% річних складає 212,28 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків24204.7026.02.2020 - 11.06.20201073 %212.28- на суму боргу 31075,00 грн. по рахунку за лютий 2020 р. № 119 від 04.03.2020 року сума 3% річних складає 193,58 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків31075.0028.03.2020 - 11.06.2020763 %193.58- на суму боргу 21802,71 грн. по рахунку за березень 2020 р. № 194 від 01.04.2020 року сума 3% річних складає 75,06 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків21802.7101.05.2020 - 11.06.2020423 %75.06- на суму боргу 21203,45 грн. по рахунку за квітень 2020 р. № 262 від 29.04.2020 року сума 3% річних складає 31,28 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків21203,4525.05.2020 - 11.06.2020183 %31.28Отже, загальний розмір 3% річних у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості спожитої води та водовідведення за зобов`язаннями грудня 2019 р. та з січня 2020 р. по квітень 2020 р. складає 781,03 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої води та водовідведення в розмірі 1222,39 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат по рахункам були здійснені позивачем невірно у зв`язку із невірно визначеним індексом інфляції. У зв`язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом індексів інфляції:

- на суму боргу 22160,60 грн. по рахунку за грудень 2019 р. № 724 від 19.12.2019 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 16.01.2020 - 11.06.202022160.601.016354.56- на суму боргу 24204,70 грн. по рахунку за січень 2020 р. № 44 від 03.02.2020 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 26.02.2020 - 11.06.202024204.701.019459.88З огляду на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаними рахунками є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат по зобов`язанням грудня 2019 р. та січня 2020 р., яка заявлена позивачем в розмірі 332,40 грн. та 389,68 грн. відповідно.

- на суму боргу 31075,00 грн. по рахунку за лютий 2020 р. № 119 від 04.03.2020 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 28.03.2020 - 11.06.202031075.001.011341.82Так, загальна сума інфляційних втрат по рахунку за лютий 2020 р. № 119 від 04.03.2020 р. складає 341,82 грн.

- на суму боргу 21802,71 грн. по рахунку за березень 2020 р. № 194 від 01.04.2020 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.05.2020 - 11.06.202021802.711.00365.41З огляду на те, що на суму боргу по вказаному рахунку позивачем у власному розрахунку інфляційних втрат визначено 0,00 грн., а також оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно розрахована судом сума інфляційних втрат по зобов`язанням березня 2020 р. не підлягає стягненню.

- на суму боргу 21203,45 грн. по рахунку за квітень 2020 р. № 262 від 29.04.2020 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 25.05.2020 - 11.06.202021203.451.0000.00Так, інфляційні втрати на суму боргу по рахунку за квітень 2020 р. № 262 від 29.04.2020 р. відсутні.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості спожитої води та водовідведення за зобов`язаннями грудня 2019 р. та з січня 2020 р. по квітень 2020 р. складає 1063,90 грн., які підлягають стягненню з відповідача. При цьому вказаний розрахунок інфляційних втрат відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2089,02 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення заборгованості в загальній сумі 127866,71 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11; код ЄДРПОУ 40677881) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 62-А; код ЄДРПОУ 08029523; МФО 820172) заборгованість в сумі 120446/сто двадцять тисяч чотириста сорок шість/грн. 46 коп., пеню в сумі 4786/чотири тисячі сімсот вісімдесят шість/грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 781/сімсот вісімдесят одна/грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 1063/одна тисяча шістдесят три/грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2089/дві тисячі вісімдесят дев`ять/грн. 02 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2020 р.

Суддя В.С. Петров