Рішення № 90986083, 07.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року 320/6696/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 28.08.2019 №UA125000/2019/000155/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000524/2 та від 04.09.2019 №UA125000/2019/000526/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості по кожній з трьох поставок. До кожної декларації митної вартості додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, за твердженням позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним надавалися відповідачу усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 замінено відповідача у даній справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2016, номер запису 10671020000024685 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.05.2019 між ТОВ "Сільпо-Фуд" (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товару №2200, згідно пункту 3.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, що вказаний нижче, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно з п. 3.1.1 зазначеного контракту товаром у цьому контракті є посуд виготовлений із кам`яної кераміки під торговельною маркою "Marco Cervetti". Покупець доручає постачальнику здійснити маркування товару використовуючи торговельну марку "Marco Cervetti". Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал".

Відповідно до п. 4.1 контракту постачальник зобов`язується постачати товар партіями на умовах поставки FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до Інкотермс 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, що вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Обране сторонами місце поставки вказується в інвойсі.

Згідно з п. 4.3 контракту вказана в контракті, а також вказується в інвойсі на кожну окрему партію товару. Інвойси підписуються постачальником в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.4 контракту ціна товару, в тому числі, включає вартість тари (палет, упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки.

Відповідно до п. 4.5 контракту валютою контракту та валютою платежу сторони визначили долар США. Загальна сума контракту складається із суми всіх інвойсів.

Пунктом 4.9 контракту визначено, що строки оплати і поставки розраховуються в календарних днях окремо щодо кожної партії товару. Оплата здійснюється протягом 60 днів із дати видачі постачальником інвойсу, за умови отримання покупцем повного комплекту супровідних документів.

Згідно з п. 4.11 контракту постачальник повинен передати покупцю (транспортному агенту покупця) оригінали таких супровідних документів: інвойс - 6 примірників; пакувальний лист - 6 примірників; сертифікат про походження товару - 1 примірник; коносамент - 3 примірники.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару за трьома різними поставками здійснювалося за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 07.11.2016 №1763, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ Україна".

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме: посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам`яної, фаянсу/тонкої кераміки) (код УКТ ЗЕД 6912009000), уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронні митні декларації від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166, від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 та від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644.

Як встановлено судом, за митною декларацією від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 32426,85 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" від 20.09.2012 №1011.

Так, до митної декларації від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, зокрема, такі документи:

- (0271) пакувальний лист №FZAMC19069F від 12.07.2019;

- (0380) інвойс №FZAMC19069F від 12.07.2019;

- (0705) коносамент №SHZ2645711 від 17.07.2019;

- (0730) міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) №343433 від 24.08.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00326 від 18.07.2019;

- (1503) №КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019;

- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019;

- (3022) комерційний інвойс від виробника продавцю №INV201907076 від 13.07.2019;

- (3002) платіжне доручення №4522 від 05.08.2019;

-(3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323196 від 06.08.2019;

- (3005) платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.08.2019 №5358643;

- (3007) довідку про транспортні витрати №7063 від 20.08.2019;

- (3011) виписку по рахунку б/н від 06.08.2019;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-677 від 27.08.2019;

- (3022) прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019;

- (3530) страховий поліс №15801 від 13.08.2019;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2200 від 01.05.2019;

- (m4200) договір страхування №101049808 від 15.05.2019;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016;

- (9000) акт виконаних робіт №UAІМ0323196 від 06.08.2019;

- (9000) комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ "Сільпо-Фуд" листом вих. №1439 від 27.08.2019 повідомило митний орган про те, що наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166. Крім того, позивач надав додатково уточнення призначення платежу від 22.08.2019 №УРБ05/20-7188.

За результатами перевірки митної декларації від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.08.2019 №UA125220/2019/00133 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 28.08.2019 №UA125000/2019/000155/2.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,86 дол. США за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 292439,40 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено таке: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим самим документом. У висновку від 27.08.2019 №Ц-677 посилання йде лише на прайс від 01.03.2019 (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками. Також, експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. У використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет з сайту www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте, експертом вказану інформацію не відображено у звіті та у додатках до нього. Додатково відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що у рахунку від виробника до продавця №INV201907076 від 13.07.2019 зазначена 15% передплата, при цьому банківські документи відсутні. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 13.08.2019 №15801, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у МД від 27.08.2019 № UA125220/2019/712166, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню. Перевірити правильність числового розрахунку страхової суми не має можливості. Також, відповідно до п.3.1.1 контракту, посуд виготовлений із кам`яної кераміки під торгівельною маркою "Marco Cervetti", власником якої є Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал". При цьому, до митного оформлення не надано ліцензійний договір або інші розрахунки, тобто, неможливо підтвердити необхідність включення або відсутність необхідності включення сум роялті при митному оформленні.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 12.08.2019 №UA500040/2019/8437, згідно якої рівень митної вартості товару становить 3,86 дол.США/кг.

За митною декларацією від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 31641,28 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" від 20.09.2012 №1011.

Так, до митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, зокрема, такі документи:

- (0271) пакувальний лист №FZAMC19077С від 18.07.2019;

- (0380) інвойс №FZAMC19077С від 18.07.2019;

- (0705) коносамент №SHZ2645715 від 23.07.2019;

-(0730) міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) №344067 від 30.08.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00347 від 25.07.2019;

- (1503) №КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019;

- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019;

- (3002) платіжне доручення №4878 від 28.08.2019;

- (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323883 від 20.08.2019;

- (3005) платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №5383169 від 28.08.2019;

- (3007) довідку про транспортні витрати №7071 від 28.08.2019;

- (3011) виписку по рахунку б/н від 30.08.2019;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №Ц-706 від 02.09.2019;

- (3022) прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019;

- (3530) страховий поліс №15921 від 20.08.2019;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2200 від 01.05.2019;

- (m4200) договір страхування №101049808 від 15.05.2019;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016;

- (9000) акт виконаних робіт №UAІМ0323883 від 20.08.2019;

- (9000) комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ "Сільпо-Фуд" листом вих. №1542 від 02.09.2019 повідомило митний орган про те, що наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574. Крім того, позивач надав додатково ліцензійний договір від 26.10.2016 №РК-26/10/16-2 та додаток №6 від 10.07.2019 до ліцензійного договору.

За результатами перевірки митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 03.09.2019 №UA125220/2019/00141 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 03.09.2019 №UA125000/2019/000524/2.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,86 дол. США за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 293148,81 грн.

Київською митницею ДФС у графі 33 "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено таке: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що поставка товару здійснюється за посередницьким контрактом, не від виробника, до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. У висновку від 02.09.2019 №Ц-706 посилання йде лише на прайс від 01.03.2019 (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками. Також, експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. У використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет з сайту www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте, експертом вказану інформацію не відображено у звіті та у додатках до нього. Додатково відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 20.08.2019 №15921, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у МД від 02.09.2019 № UA125220/2019/712574, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню. Також, відповідно до п.1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачено наявність Додатка №1, який є невід`ємним додатком до цього договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Зазначений додаток №1 не надано до митного оформлення, тобто, не має можливості перевірити правильність числового розрахунку страхової суми.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 12.08.2019 №UA500040/2019/8437, згідно якої рівень митної вартості товару становить 3,86 дол.США/кг.

За митною декларацією від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 29627,59 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" від 20.09.2012 №1011.

Так, до митної декларації від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, зокрема, такі документи:

- (0271) пакувальний лист №FZAMC19077А від 18.07.2019;

- (0380) інвойс №FZAMC19077А від 18.07.2019;

- (0705) коносамент №SHZ2645715 від 23.07.2019;

- (0730) міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) №339143 від 01.09.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00346 від 25.07.2019;

- (1503) №КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019;

- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019;

- (3002) платіжне доручення №4878 від 28.08.2019;

- (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323883 від 20.08.2019;

- (3005) платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №5383169 від 28.08.2019;

- (3007) довідку про транспортні витрати №7070 від 28.08.2019;

- (3011) виписку по рахунку б/н від 30.08.2019;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №Ц-706 від 02.09.2019;

- (3022) прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019;

- (3530) страховий поліс №15919 від 20.08.2019;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2200 від 01.05.2019;

- (m4200) договір страхування №101049808 від 15.05.2019;

- (4203) додаткову угоду №6 від 01.07.2019;

- (4300) ліцензійний договір №РК-26/10 від 26.10.2016;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016;

- (9000) акт виконаних робіт №UAІМ0323883 від 20.08.2019;

- (9000) комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ "Сільпо-Фуд" листом вих. №1555 від 04.09.2019 повідомило митний орган про те, що наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644. Крім того, позивач надав додатково уточнення призначення платежу №УРБ05/20-7344 від 03.09.2019 та комерційний інвойс від виробника продавцю №INV201907128 від 22.07.2019.

За результатами перевірки митної декларації від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.09.2019 №UA125220/2019/00144 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.09.2019 №UA125000/2019/000526/2.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,86 дол.США за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 342753,44 дол. США.

Київською митницею ДФС у графі 33 "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено таке: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що відповідно до сертифіката походження від 25.07.2019 №19С4403А9865/00346 в графі 3 зазначено, що транспортування відбувалося морем з SHENZHEN CHINA, що не відповідає відомостям, зазначеним у коносаменті №SHZ2645715 (Shekou). Враховуючи, що сертифікат походження виданий пізніше ніж коносамент, то наявна розбіжність щодо логістичних умов поставки. Відповідно до платіжного доручення №4878 не можливо однозначно ідентифікувати, яка сума була сплачена за товар, враховуючи, що сума більша платівки, ніж сума за рахунком FZAMC19077А. Наданий прайсл-лист не є прайс-листом виробника. У висновку від 02.09.2019 №Ц-706 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. У використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет з сайту www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте, експертом вказану інформацію не відображено у звіті та у додатках до нього. Додатково відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що комерційний інвойс третіх осіб від 22.07.2019 №INV201907128 датований пізніше ніж інвойс, на підставі якого здійснюється поставка товару. При цьому, до митного оформлення додаткові документи надано не в повному обсязі.

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію від 16.07.2019 №UA500060/2019/21459, згідно якої рівень митної вартості товару становить 3,86 дол.США/кг.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару від 28.08.2019 №UA125000/2019/000155/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000524/2 та від 04.09.2019 №UA125000/2019/000526/2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що пов`язані з справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у митних деклараціях від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166, від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 та від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, товар за контрактом від 01.05.2019 №2200, укладеним між ТОВ "Сільпо-Фуд" та Aimon Group Limited, поставлявся на умовах FOB SHEKOU, про що зазначено в п. 4.1 Контракту, а також в інвойсах та поданих до оформлення митних деклараціях від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166, від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 та від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644.

Умови поставки FOB, Incoterms, 2010 означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження - SHEKOU, Китай. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.

Судом встановлено, що позивачем до митної декларації від 27.08.2019 №UA125220/2019/712166 додано інвойс №FZAMC19069F від 12.07.2019, на підтвердження транспортних витрат - договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016, коносамент №SHZ2645711 від 17.07.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323196 від 06.08.2019, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №5358643 від 14.08.2019, довідку про транспортні витрати №7063 від 20.08.2019, акт виконаних робіт №UAІМ0323196 від 06.08.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий поліс №15801 від 13.08.2019.

До митної декларації від 02.09.2019 №UA125220/2019/712574 позивачем додано інвойс №FZAMC19077С від 18.07.2019, на підтвердження транспортних витрат - договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016, коносамент №SHZ2645715 від 23.07.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323883 від 20.08.2019, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №5383169 від 28.08.2019, довідку про транспортні витрати №7071 від 28.08.2019, акт виконаних робіт №UAІМ0323883 від 20.08.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий сертифікат №15921 від 20.08.2019.

До митної декларації від 03.09.2019 №UA125220/2019/712644 позивачем було додано інвойс №FZAMC19077С від 18.07.2019, на підтвердження транспортних витрат - договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016, коносамент №SHZ2645715 від 23.07.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0323883 від 20.08.2019, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №5383169 від 28.08.2019, довідку про транспортні витрати №7070 від 28.08.2019, акт виконаних робіт №UAІМ0323883 від 20.08.2019.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, страховий поліс №15919 від 20.08.2019.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваному рішенні підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Судом встановлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості містять ідентичні зауваження до поданих позивачем в оформлення документів.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що ненадання Додатка №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів виключає підтвердження такої складової митної вартості як вартість витрат на страхування товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до кожного з трьох оформлень надавався Генеральний договір добровільного страхування вантажів та страховий сертифікат, який містить всі необхідні відомості про вартість страхування заявленого до оформлення товару. Судом встановлено, що зазначені сертифікати також містять інформацію щодо застрахованого вантажу; реквізитів інвойсу; виду та номеру транспортного засобу, вказаного в автотранспортній накладній, поданій до оформлення.

Також, суд не погоджується з доводами митного органу в оскаржуваних рішеннях щодо відсутності підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного в страхових сертифікатах, з приводу чого зазначає таке.

Відповідно до абз. другого та третього статті 10 Закону України "Про страхування" страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому, страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.

З огляду на положення статті 10 Закону України "Про страхування" щодо самостійного встановлення страховиком страхового тарифу, додаткове погодження страхового тарифу страхувальником не є обов`язковим. Натомість, здійснення страхувальником оплати страхової суми на підставі розрахованого страховиком тарифу є свідченням прийняття пропозиції та погодження запропонованого страховиком розміру страхового тарифу.

Також, положеннями п.4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 № №101049808 передбачено, що страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.

Згідно з п.18.8. договору страхування страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.

Пунктом 4.1 Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ "Сільпо-Фуд") оплачує Страховику (ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна") у порядку, передбаченому цим Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.

У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.

Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою: Страхова премія (грн.) = Страхова сума (грн.) х Страховий тариф (%).

Отже, Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, проте, щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страхових полісах, зокрема, поданих до митного оформлення в спірних правовідносинах №15801 від 13.08.2019, №15921 від 20.08.2019, №15919 від 20.08.2019.

Такої ж думки щодо страхової суми та страхового тарифу дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 11.11.2019 у справі №810/1819/16.

Щодо тверджень митного органу про те, що сума інвойсу у страхових сертифікатах відрізняється від заявленої у митній декларації суми, а курс валют для перерахунку євро у гривню відсутній суд зазначає таке.

Згідно з п. 3.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 в цілях розрахунку страхової суми за кожним окремим сертифікатом вартість товару за інвойсом переводиться у гривню за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату видачі інвойсу на цей товар, а не на дату оформлення конкретної митної декларації.

Відтак, це пояснює відмінність між сумою інвойсу (грн.), зазначеної в митних деклараціях та в страхових сертифікатах.

Суд критично ставиться до тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях щодо невключення позивачем суми роялті за використання торгівельної марки "Marco Cervetti" до митної вартості оцінюваних товарів, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що торгівельна марка "Marco Cervetti" належить ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал".

01.07.2019 між ТОВ "Сільпо-Фуд" (Ліцензіат) та Публічним Акціонерним Товариством "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Рітейл Капітал" (Ліцензіар) була укладена додаткова угода №6 до Ліцензійного договору на право використання об`єктів інтелектуальної власності №РК-26/10/16-2 від 26.10.2016, за умовами якої ТОВ "Сільпо-Фуд" отримало право на використання торгівельної марки "Marco Cervetti".

Відповідно до положень п.1.1 Ліцензійного договору на право використання об`єктів інтелектуальної власності №РК-26/10/16-2 від 26.10.2016 ТОВ "Сільпо-Фуд" отримало право на використання і інших торгових марок та патентів.

Згідно з п.4.1 Додаткової угоди Ліцензіат (ТОВ "Сільпо-Фуд") зобов`язується виплачувати Ліцензіарові (Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Рітейл Капітал") ліцензійну винагороду (роялті) у вигляді щомісячних платежів.

Суд зазначає, що ТОВ "Сільпо-Фуд" під час митного оформлення товару визначало його митну вартість за основним методом (за ціною договору).

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Положеннями частини п`ятої статті 58 МК України закріплено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини десятої статті 58 МК України порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №446 (надалі - Порядок №446), сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

- роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

- покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що ТОВ "Сільпо-Фуд" не включало суму роялті до митної вартості оцінюваних товарів, оскільки сума роялті, яку щомісячно сплачує ТОВ "Сільпо-Фуд" на користь Закритого Недиверсифікованого Венчурного Корпоративного Інвестиційного Фонду "Рітейл Капітал", не відноситься до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та не є умовою продажу оцінюваного товару в розумінні Митного кодексу України та Порядку № 446.

Щодо доводів митного органу про ненадання до оформлення документів на підтвердження здійснення ТОВ "Сільпо-Фуд" передплати у розмірі 15% відповідно до рахунку від виробника №INV201907076 від 13.07.2019, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що рахунок №INV201907076 від 13.07.2019 був виданий компанією FUNG LIN WAH ENTERPRISE LTD (Китай), яка є виробником товару та з якою у позивача відсутні договірні відносини.

Натомість, ТОВ "Сільпо-Фуд" було укладено контракт №2200 від 01.05.2019 з AIMON GROUP LIMITED (Китай).

У свою чергу, AIMON GROUP LIMITED для виконання зобов`язань за контрактом із ТОВ "Сільпо-Фуд" уклало контракт з FUNG LIN WAH ENTERPRISE LTD (Китай), який є виробником товару, що постачався.

Під час митного оформлення товару, який став причиною прийняття оскаржуваних рішень, ТОВ "Сільпо-Фуд" було надано митному органу інвойс №INV201907076 від 13.07.2019, який був виданий FUNG LIN WAH ENTERPRISE LTD (Виробник) на адресу AIMON GROUP LIMITED (Постачальник), як додаткове підтвердження вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Оскільки рахунок №INV201907076 від 13.07.2019 було видано на адресу AIMON GROUP LIMITED, ТОВ "Сільпо-Фуд" не мало підстав здійснювати будь-які платежі за зазначеним рахунком.

Відтак, суд зауважує, що надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу частини третьої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 МК України.

При цьому, суд вважає за необхідне надати оцінку тим розбіжностям, які відповідач зазначив в рішеннях про коригування митної вартості щодо додатково наданих позивачем документів, зокрема, щодо наданих до оформлення експертним висновкам.

Зокрема, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган посилається на те, що не може прийняти до уваги поданий декларантом ТОВ "Сільпо-Фуд" висновок експерта, оскільки у висновку проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналіз цін на світовому ринку на подібні та ідентичні товари. Також відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначає, що експертом при підготовці висновку використано інформацію з сайту, пропозиції якого відображають цінову інформацію щодо товарів, які відрізняються за якісними характеристиками від оформленого в спірних правовідносинах товару.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, митний орган, за наявності сумнівів щодо змісту наданого ТОВ "Сільпо-Фуд" експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності з письмовим запитом щодо рецензування таких висновків.

Крім того, відповідно до положень ст. 327 Митного кодексу України митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом позивача висновку експерта.

Проте, відповідачем не спростовано наданий позивачем до оформлення висновок експерта, в т.ч. шляхом ініціювання рецензування наявного висновку.

Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У даній справі суд не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відносно зауважень відповідача до поданих до митного оформлення прайс-листів, суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що однією з підстав прийняття рішень про коригування митної вартості є той факт, що ТОВ "Сільпо-Фуд" під час митного оформлення було надано прайс-лист не від виробника товару, а від його постачальника.

Пунктом 6 частини 3 статті 53 МК України прайс-лист визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, прайс-лист не передбачений в зазначеній нормі, а тому відсутність прайс-листа від виробника товару не є розбіжностями в документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Тобто, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 у аналогічній справі, де зазначив, що "Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості".

Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 12.08.2019 №UA500040/2019/8437 та від 16.07.2019 №UA500060/2019/21459, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише реквізити (дата, номер) вказаної митної декларації та рівень митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 13925,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.12.2019 №5583633.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.08.2019 №UA125000/2019/000155/2, від 03.09.2019 №UA125000/2019/000524/2 та від 04.09.2019 №UA125000/2019/000526/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 13925 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 13 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.